Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному судіПророка В. В.
справа № 359/5336/21 (провадження № 61-2404 ск 24)
05 червня 2024 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши питання про зупинення касаційного провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року,ухвалою від 05 червня 2024 року зупинив касаційне провадження у вказаній справі.
Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» (далі - ТОВ «Авіакомпанія Браво») звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 267 871 грн, 12 593,60 грн як 3 % річних та 31 341,73 грн інфляційних збитків.
2. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
3. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авіакомпанія Браво» суму позики в розмірі 267 871 грн, інфляційних збитків в розмірі 30 649,36 грн, 3 % річних в розмірі 22 919,49 грн, всього стягнуто 321 439,85 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
4. Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авіакомпанія Браво» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 40 000 грн.
5. Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 3 % річних змінено, зменшено суму, що підлягає стягненню з 22 919,49 грн до 17 569,41 грн, та зменшено загальну суму, що підлягає стягненню з 321 439,85 грн до 316 089,77 грн. Зменшено розмір стягнутого судового збору з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авіакомпанія Браво» з 4 677,09 грн до 3 167,82 грн. В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року та додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року залишено без змін.
6. У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником ОСОБА_2 , в якій він просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, справу передати до Господарського суду м. Києва, на розгляді якого перебуває справа № 910/17982/21 про банкрутство ТОВ «Авіакомпанія Браво»,відкрита Господарським судом м. Києва ухвалою від 01 лютого 2023 року.
7. Верховним Судом ухвалою від 19 березня 2024 року відкрите касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
8. Верховним Судом ухвалою від 13 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
9. Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2024 року зупинив касаційне провадження у справі № 359/5336/21до закінчення перегляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в касаційному порядку справи № 756/3328/20.
10. Обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження у справі Верховний Суд вказав на те, що Верховний Суд ухвалою від 17 квітня 2024 року передав на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 756/3328/20 з метою відступу від висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах стосовно можливості скасування судом апеляційної/касаційної інстанції рішення та/або постанови суду за обставин, коли рішення та/або постанова були ухвалені до відкриття провадження у справі про банкрутство.
11. Проте, стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
12. Також відповідно до положень статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
13. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
14. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
15. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2024 року - 3 028,00 грн.
16. Ціна позову в цій справі становить 311 806,33 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищувала двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Тобто справа № 359/5336/21 не підлягає касаційному перегляду в силу вимог закону.
17. Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а» та «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, у випадках, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
18. Так скаржник, обґрунтовуючи те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики вказує на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не було застосовано положення частин першої-третьої статті 7 кодексу України з процедур банкрутства та не передано справу на розгляд до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство, а також те, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20), від 22 червня 2022 року у справі № 523/12426/16, від 10 січня 2024 року у справі № 201/15806/15-ц.
19. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, вважаю, що наведені скаржником обґрунтування не дають достатніх підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, є виконанням вимог процесуального закону щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у випадках передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, і саме по собі не вказує на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.
20. Тобто скаржнику в касаційній скарзі необхідно було обґрунтувати наявність актуальної правової проблеми, яка може бути вирішена за результатами касаційного перегляду справи.
21. На мою думку, наведені скаржником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зводяться виключно до його незгоди з оскаржуваними рішеннями та з оцінкою судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів і встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
22. Посилання скаржника на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, є безпідставним, оскільки спростувати обставини отримання ним коштів за договором позики він мав можливість під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції.
23. Визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
24. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
25. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
26. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
27. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
28. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
29. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
30. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).
31. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
32. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
33. За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_2 як представником ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, в силу вимог ЦПК України, необхідно було закрити касаційне провадження, а не зупиняти розгляд касаційної скарги.
На моє переконання, касаційний перегляд Верховним Судом судових рішень, які набрали законної сили і касаційному оскарженню не підлягають, не відповідає завданню Верховного Суду і може йти всупереч з принципом правової визначеності.
Суддя В. В. Пророк