Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.
справа № 686/358/23(провадження № 61-18301 св 23)
10 квітня 2024 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу представникаОСОБА_1 - адвоката Бейлика Михайла Беніаміновича на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, і постановою від 10 квітня 2024 року касаційну скаргу залишила без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. Звертаючись із вказаним позовом ОСОБА_1 просила суд витребувати від ОСОБА_2 на її користь одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 , площею 124,9 кв. м, розміщений на земельній ділянці площею 0,025 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:1062.
2. Обґрунтовуючи позов вказувала на те, що 02 вересня 2015 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів на суму 30 000,00 доларів США, які позичальник зобов'язувався повернути до 31 грудня 2018 року.
3. 03 вересня 2015 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, предметом якого стали майнові права на одноквартирний житловий будинок, який буде побудований ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 орієнтовною площею до 125 кв. м на земельній ділянці площею 0,025 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:1062. Відповідно до пункту 1.3 договору за взаємною згодою сторін продаж майнових прав (ціна) на одноквартирний житловий будинок здійснюється за 659 658,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 дол. США, та може бути проведений покупцем до закінчення готовності будинку. У разі збільшення вартості будівельних матеріалів, зміни курсу долара США, збільшення витрат на будівництво, сторони можуть вносити зміни у цей договір.
4. Зазначала, що між нею та ОСОБА_3 за взаємною згодою відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог, вона здійснила оплату за договором купівлі-продажу майнових прав. Однак ОСОБА_3 після завершення будівництва зареєстрував спірне нерухоме майно на власне ім'я, чим порушив умови договору, отримані грошові кошти не повернув, почав ухилятися від зустрічі та ігнорувати телефонні дзвінки.
5. Посилалася на те, що за наявності договору купівлі-продажу майнових прав з ОСОБА_3 у неї виникли права на будинок на АДРЕСА_1 . На момент звернення з позовом він зареєстрований за її невісткою - ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20 лютого 2020 року, за яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 зазначене нерухоме майно.
6. Вказувала, що вона нотаріально посвідченою довіреністю уповноважила свого сина - ОСОБА_4 розпоряджатись належним їй майном, а він здійснив реєстрацію права власності на будинок на свою дружину - ОСОБА_2 . Таким чином, відповідачка має у власності будинок, що не може їй належати в силу викладених вище обставин, а тому він повинен бути повернутий законному власнику.
7. Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що 02 вересня 2015 року між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальником укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передала у власність, а позичальник прийняв грошові кошти у розмірі 30 000,00 доларів США із зобов'язанням повернути позику до 30 вересня 2018 року. У вказаному договорі сторони засвідчили, що одержання позики не пов'язано зі здійсненням підприємницької діяльності будь-якої із сторін, але виключно для потреб (сімейних) позичальника (пункт 2).
8. 03 вересня 2015 року між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняла майнові права на одноквартирний житловий будинок, який буде побудований ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 орієнтовною площею до 125 кв. м на земельній ділянці площею 0,025 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:1062.
9. Відповідно до пункту 1.3 договору за взаємною згодою сторін продаж майнових прав (ціна) на одноквартирний житловий будинок здійснюється за 659 658,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 дол. США, та може бути проведений покупцем до закінчення готовності будинку. У разі збільшення вартості будівельних матеріалів, зміни курсу долара США, збільшення витрат на будівництво, сторони можуть вносити зміни у цей договір.
10. Згідно з пунктом 1.2 договору купівлі-продажу майнових прав продавець зобов'язується здійснити будівництво будинку за рахунок оплати грошових коштів зі сторони покупця. Строк закінчення будівництва одноквартирного житлового будинку до 30 червня 2016 року.
11. Зворотна сторона наявної у справі копії договору купівлі-продажу майнових прав містить напис «Прошу зарахувати зустрічні зобов'язання» за підписом позивачки та напис «Зараховані зобов'язання» за підписом ОСОБА_3 , справжність якого підтверджена висновком експерта від 12 квітня 2023 року № СЕ-19/123-23/3523-ПЧ.
12. 04 лютого 2016 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області здійснено реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 04 лютого 2016 року ХМ № 142160350341, відповідно до якої об'єктом є одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 .
13. 12 лютого 2016 року проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 124,9 кв. м.
14. 20 лютого 2020 року між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_5 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу будинку, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я. О. та зареєстрований в реєстрі за № 345, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 124,9 кв. м, житловою площею 36 кв. м (а. с. 7-8). Відповідно до пункту 2.1 договору продаж майна за домовленістю здійснюється за 100 000,00 грн, які були одержані продавцем від покупця до оформлення цього договору у встановленому законом порядку. Абзацом 2 пункту 4.10 вказаного договору купівлі-продажу визначено, що згода іншого з подружжя покупця на укладення цього договору отримана у встановленому законом порядку, зміст її доведено до сторін договору (заява чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_4 від 20 лютого 2020 року).
15. Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 04 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовив.
16. Суд першої інстанції керувався тим, що житловий будинок на АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_2 у ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 20 лютого 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я. О. Вказаний договір є чинним і ніким не оспорюється, а, отже, ОСОБА_2 є власником вказаного будинку.
17. Позивачка вважає себе інвестором, а спірний будинок об'єктом інвестування. Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 є власником спірного майна, адже договір купівлі-продажу майнових прав між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений у простій письмовій формі та є нікчемним. Оскільки на момент вчинення договору купівлі-продажу майнових прав між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 він не був нотаріально посвідченим, відсутні підстави вважати, що цей договір створив для сторін будь-які юридичні наслідки, а тому твердження позивачки про те, що вона є власником спірного майна на підставі вказаного договору, суд оцінює критично. Стосовно посилань позивачки на договір позики від 02 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та нею, то він пов'язаний лише з особистими зобов'язаннями між його сторонами щодо грошової позики, а тому суд критично оцінює посилання позивачки на те, що між ними відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог.
18. Хмельницький апеляційний суд постановою від 04 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 , подану від імені ОСОБА_1 , задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
19. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об'єкт інвестування, які після завершення будівництва об'єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об'єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, тому забудовник позбавлений права відчужувати об'єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи. Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об'єкта інвестування від будь-якої іншої особи. Позивачка посилалась на те, що спірний житловий будинок є її власністю, оскільки вона сплатила кошти на його будівництво за договором купівлі-продажу майнових прав з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог за договором позики від 02 вересня 2015 року. Проте факт укладення договору купівлі-продажу майнових прав від 03 вересня 2015 року як такий без надання належних та допустимих доказів виконання зобов'язань за ним в частині сплати в повному обсязі коштів на виконання умов договору чи зарахування зустрічних вимог, не свідчить про набуття позивачкою будь-яких майнових прав чи права власності на спірний житловий будинок. Позивачкою не доведено наявність майнових прав на спірне новостворене майно та набуття нею права вимоги щодо переходу права власності на об'єкт будівництва - одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 . Помилковим є посилання суду першої інстанції на нікчемність договору купівлі-продажу майнових прав від 03 вересня 2015 року, оскільки чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить жодних спеціальних вимог щодо форми купівлі-продажу майнових прав на нерухомість та обов'язковості його нотаріального посвідчення.
20. Верховний Суд залишаючи касаційну скаргу без задоволення обґрунтував своє рішення тим, що відмову у позові апеляційний суд мотивував тим, що доказів виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу майнових прав у частині сплати в повному обсязі коштів на виконання умов договору чи зарахування зустрічних вимог позивачкою не надано.
21. Тобто апеляційний суд відмовив у позові не через незастосовність статей 601, 602 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а через недоведеність позивачкою визначених цими нормами обставин.
22. Зворотна сторона наявної у справі копії договору купівлі-продажу майнових прав містить напис «Прошу зарахувати зустрічні зобов'язання» за підписом позивачки та напис «Зараховані зобов'язання» за підписом ОСОБА_3 , справжність підпису якого підтверджена висновком експерта від 12 квітня 2023 року № СЕ-19/123-23/3523-ПЧ.
23. Зміст таких написів не містить посилань на те, які саме зустрічні однорідні вимоги підлягають зарахуванню, тобто які зобов'язання і за якими договорами підлягають припиненню відповідно до статті 601 ЦК України.
24. У справі не встановлено факту припинення зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 вересня 2015 року зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на підставі договору позики від 02 вересня 2015 року, у зв'язку з чим апеляційний суд обґрунтовано виснував про недоведеність позивачкою обставин виконання нею грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу майнових прав від 03 вересня 2015 року, тобто вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва.
25. Крім того, відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» ОСОБА_3 не є суб'єктом інвестиційної діяльності, який забезпечує реалізацію інвестицій як виконавець замовлень, тобто не особою, відповідальною за будівництво об'єкта, та від нього неможливо вимагати цей об'єкт інвестування після завершення будівництва.
26. Водночас відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
27. Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
28. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (стаття 202 ЦК України).
29. Статтею 203 ЦК України також встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
30. Згідно із вимогами статей 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
31. Статтями 12 та 81 ЦПК України також встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
32. Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь?які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
33. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
34. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
35. Судами достеменно встановлено, що 02 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошових коштів в сумі 30 000 дол. США, які ОСОБА_3 зобов'язувався повернути до 31 грудня 2018 року.
36. А 03 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 , який буде побудовано останнім з орієнтовною площею до 125 кв. м. на земельній ділянці кадастровий №6825083600:01:001:1062.
37. Відповідно до умов цього договору продавець передав, а покупець прийняв майнові права на одноквартирний житловий будинок, який буде під АДРЕСА_1 . Продавець ( ОСОБА_3 ) зобов'язується здійснити будівництво будинку за рахунок оплати грошових коштів зі сторони покупця ( ОСОБА_1 ). Строк закінчення будівництва одноквартирного житлового будинку - до 30 червня 2016 року.
38. Відповідно до пункту 1.3 цього ж Договору, за взаємною згодою сторін, продаж майнових прав (ціна) на одноквартирний житловий будинок здійснюється за 659 658 грн., що еквівалентно 30 000,00 дол. США.
39. Крім цього зворотна сторона договору купівлі-продажу майнових прав містить напис «Прошу зарахувати зустрічні зобов'язання» за підписом ОСОБА_1 та напис «Зараховані зобов'язання» за підписом ОСОБА_3 , справжність підпису якого підтверджена висновком експерта від 12 квітня 2023 року № СЕ-19/123-23/3523-ПЧ.
40. Судами не було встановлено та сторонами у справі не стверджувалося та не підтверджувалося будь-якими доказами, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були наявні будь-які інші зобов'язання (договірні чи усні) окрім договору позики грошових коштів та договору купівлі-продажу майнових прав.
41. Крім цього судами також не було встановлено і того, що ОСОБА_3 було виконано його зобов'язання за договором позики від 02 вересня 2015 року, шляхом повернення ОСОБА_1 коштів чи будь-яким іншим способом, окрім як шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором купівлі-продажу майнових прав, про що стверджувала позивач чи наявності спору між ними щодо цього договору позики.
42. За таких обставин, враховуючи принцип розумності, є доведеним, що ОСОБА_1 оплатила майнові права за договором купівлі-продажу майнових прав на одноквартирний житловий будинок від 03 вересня 2015 року шляхом зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на підставі договору позики від 02 вересня 2015 року, а ОСОБА_3 , погоджуючись з такою оплатою, проставив на договорі купівлі-продажу майнових прав відповідний напис «Зараховані зобов'язання», тим самим повністю виконавши свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за договором позики грошових коштів від 02 вересня 2015 року, та прийнявши відповідну оплату за договором купівлі-продажу майнових прав, адже як сума позики переданої ОСОБА_1 . ОСОБА_3 так і ціна продажу ОСОБА_3 ОСОБА_1 майнових прав складали 30 000,00 дол. США.
43. Таким чином, вважаю, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив всіх істотних обставин цієї справи.
44. Крім цього не можу погодитися і з доводами Верховного Суду про те, що відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» ОСОБА_3 не є суб'єктом інвестиційної діяльності, який забезпечує реалізацію інвестицій як виконавець замовлень, тобто не особою, відповідальною за будівництво об'єкта, та від нього неможливо вимагати цей об'єкт інвестування після завершення будівництва.
45. Так, частиною першою статті 177 ЦК України визначено, що об'єктами цивільних прав є, зокрема, майнові права.
46. Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.
47. Частинами першою та четвертою статті 12 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.
48. Згідно з частиною другою статті 656 ЦКУкраїни майнові права можуть бути предметом договору купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.
49. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
50. Тобто, за договором купівлі-продажу майнових прав покупець отримує у власність не індивідуально визначене нерухоме майно з усіма притаманними йому властивостями, а майнові права на ще не існуюче майно, яке може стати таким.
51. Законодавець не обмежує власника майнових прав на нерухоме майно в здійсненні будь-яких не заборонених законом операцій щодо цих прав.
52. Крім цього статтею 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу, встановлено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
53. Отже, хоча позивач і вважає себе інвестором, посилаючись в позові на норми Закону України «Про інвестиційну діяльність», а спірний будинок об'єктом інвестування, відчуженим без її згоди як власника майна третій особі, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а з'ясувавши, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
54. Договором купівлі-продажу майнових прав на одноквартирний житловий будинок від 03 вересня 2015 року визначено, що майнові права на одноквартирний житловий будинок належать ОСОБА_3 (Продавець), який зобов'язався передати ОСОБА_1 , як покупцю, документи необхідні для реєстрації за нею права власності на спірний будинок після введення його в експлуатацію.
55. Разом з тим обставини справи свідчать про зловживання та недобросовісні дії зі сторони позивачки, адже будинок, який був об'єктом інвестування, був переданий у власність відповідачки, невістки позивачки, з її згоди, а відтак не може бути витребуваний судом.
Таким чином Верховний Суд дійшов хибних мотивів для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Суддя В. В. Пророк