10 червня 2024 року
м. Київ
справа № 405/908/24
провадження № 61-7259ск24
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - боржник)
на судовий наказ Ленінського районного суду міста Кіровограда від 8 березня 2024 року й ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 9 травня 2024 року
у справі за заявою ОСОБА_2 (далі - заявниця) про видачу судового наказу про стягнення із боржника аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - дитина), та
1. 8 березня 2024 року Ленінський районний суд міста Кіровограда видав судовий наказ про стягнення з боржника на користь заявниці аліментів на утримання їхньої дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з моменту звернення до суду - з 12 лютого 2024 року.
2. 17 квітня 2024 року цей суд постановив ухвалу, згідно з якою заяву боржника про скасування судового наказу від 8 березня 2024 року повернув без розгляду; роз'яснив боржникові право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
3. 9 травня 2024 року Кропивницький апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою боржника на судовий наказ Ленінського районного суду міста Кіровограда від 8 березня 2024 року. Суд апеляційної інстанції роз'яснив боржникові, що визначеним законом способом захисту його порушеного права у випадку незгоди із судовим наказом, виданим відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 ЦПК України, є звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, а не оскарження такого наказу в апеляційному порядку.
4. 14 травня 2024 року боржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, за змістом якої просить, зокрема, скасувати судовий наказ Ленінського районного суду міста Кіровограда від 8 березня 2024 року й ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 9 травня 2024 року.
5. Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно повернути, оскільки боржник не зазначив у ній передбачені ЦПК України підстави касаційного оскарження.
6. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Такі підстави боржник не вказав.
7. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали (частина перша статті 389 ЦПК України).
8. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
(1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України);
(2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України);
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац третій пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
(3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
(4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
9. За змістом наведених приписів особа, яка подає касаційну скаргу на судові рішення, має у цій скарзі достатньо чітко вказати підстави касаційного оскарження та обґрунтувати їх.
10. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Отже, за необхідності особа, яка подає касаційну скаргу, може звернутися за отриманням правничої допомоги для оформлення такої скарги.
11. Касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку (пункт 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України).
12. Оскільки боржник у касаційній скарзі не зазначив передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку та не навів відповідне обґрунтування, таку скаргу слід повернути. Вказане не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 260, 261, 389, 392, 393 ЦПК України,
повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на судовий наказ Ленінського районного суду міста Кіровограда від 8 березня 2024 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 9 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Д. А. Гудима