Справа № 632/324/23
провадження № 1-кп/632/27/24
12 червня 2024 року місто Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває наведене кримінальне провадження.
12 червня 2024 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів.
В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , було вчинене ним за попередньою змовою групою осіб - спільно із ОСОБА_5 .
Крім того, прокурор вказав, що підставою для продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , з урахуванням даних про його особу, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що обвинувачений, який раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, є тимчасово переміщеною особою, не має стабільних джерел існування та міцних соціальних зв'язків, які б забезпечили його належну процесуальну поведінку, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому прокурор підкреслив, що ризик переховування в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.
Також прокурор зазначив, що на даний час ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які у тому числі були підставою для застосування щодо ОСОБА_4 саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати.
На думку прокурора, виключно застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку та запобігання наведеним вище ризикам.
Внесення зазначеного клопотання обумовлено тим, що вказаний запобіжний захід щодо обвинуваченого був застосований по 17 червня 2024 року включно.
У судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав та зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення - тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років та наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Прокурор вважає, що наявні ризики не зменшилися і їм, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, його репутацію та спосіб життя, можливо запобігти тільки шляхом застосування до ОСОБА_4 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання прокурора не заперечував.
У свою чергу захисник ОСОБА_6 , заперечуючи проти клопотання прокурора, заявила клопотання про зміну щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу - на домашній арешт із забороною останньому залишати житло цілодобово.
В обґрунтування свого клопотання захисник зазначила, що ризики, про які йдеться у клопотанні прокурора, на даний час перестали існувати.
Водночас, ОСОБА_4 має постійне місце мешкання, де він може перебувати під домашнім арештом, дружину та малолітню дитину.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд доходить наступного.
Статтею 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Як вбачається зі ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.
Ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 лютого 2023 року щодо ОСОБА_4 , був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - по 17 квітня 2023 року включно, із визначенням застави у розмірі 107360 гривень, який в подальшому був неодноразово продовжений, останній раз до 17 червня 2024 року.
Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення - тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, у тому числі, передбаченим пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.
На даній стадії суд позбавлений можливості робити будь-які висновки щодо обґрунтованості підозри, оскільки з моменту надходження обвинувального акта до суду змінюється процесуальний статус підозрюваної особи на обвинуваченого (ч. 1, ч. 2 ст. 42 КПК України), і вказаній особі висувається обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).
У свою чергу, обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.
Так, відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_4 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення - тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, на обґрунтування чого зібрані докази, які були досліджені судом.
Оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, суд, враховуючи викладене доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Вказане свідчить про те, що обвинувачений, який хоча і має місце проживання, однак будучі тимчасово переміщеною особою, не має стабільних джерел існування, міцних соціальних зв'язків, власності, усвідомлюючи обсяг висунутого йому обвинувачення та покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, вагомість всіх досліджених доказів, опинившись на свободі, може залишити місце тимчасового проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
До того ж суд зазначає, що даний ризик, в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.
Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв'язки, репутацію, майновий стан та спосіб життя, у сукупності з обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховуючи те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, зокрема 13 лютого і 13 серпня 2019 року Дарницьким районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, після умовно - дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ухвали суду від 23 травня 2022 року, йому вже 17 лютого 2023 року було повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину проти власності, суд доходить висновку, що наведені обставини об'єктивно вказують на наявність ризику продовження ОСОБА_4 кримінально-протиправної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, згідно із сформованою практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, на думку суду, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
Не дивлячись на те, що ризик незаконного впливу на потерпілого і свідків перестав існувати, ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і були підставами для застосування саме такого запобіжного заходу, зокрема ризик переховування від суду та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, не зменшилися і продовжують існувати.
З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого, суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні, а тому доходить висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Щодо питання, чи є можливим запобігання наявним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, то суд у світлі даних, які характеризують обвинуваченого, а також даних про його місце проживання, майновий стан, соціальні зв'язки, зв'язки з країною, в якій він піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.
Оцінюючи сукупність обставин при вирішенні клопотання про зміну застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, які продовжують існувати, із ступеня тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких до обвинуваченого ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як і продовження його строку, наявні, що унеможливлює застосування більш м'якого заходу забезпечення кримінального провадження.
На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є досить вагомими і достатніми для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, те, що стороною захисту на підтвердження своїх доводів не надано відповідних документів (даних), суд доходить висновку, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з триманням під вартою на домашній арешт - задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 10 серпня 2024 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою, на домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя:ОСОБА_1