12.06.2024
Справа № 642/3249/24
Провадження № 1-кс/642/1832/24
12 червня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (без визначення застави) відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солоницівка, Дергачівського району, Харківської області, громадянина України, одружений, із середньою спеціальною освітою, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, який на час вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-
встановив:
До слідчого судді надійшло вказане клопотання, в обгрунтування якого зазначено, що Слідчими другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62023170020001577 від 03.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 30.03.2022 року військовозобов'язаного відповідно до мобілізаційного плану ОСОБА_4 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 15 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2022 №155 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацією в особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження зобов'язаний доповідати безпосередньому начальникові.
Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби, перебуваючи на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , 23.11.2022 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилився від проходження військової служби та провів час на власний розсуд.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, та за відсутності законних підстав, в умовах воєнного стану, без поважних причин та відповідного дозволу командирів, 23.11.2022 самовільно залишив тимчасове місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , та у період з 23.11.2022 по 22.05.2024 перебував за межами частини, знаходячись постійно за місцем свого мешкання, де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_4 в період з 23.11.2022 по 22.05.2024 в умовах воєнного стану, незаконно постійно перебував поза межами військової частини НОМЕР_1 не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин.
За час відсутності на території військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами території військової частини України в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд, до 22.05.2024 - до моменту добровільного самостійного з'явлення до правоохоронного органу.
11.06.2024 старшим слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солоницівка, Дергачівського району, Харківської області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, який на час вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 зазначеного злочину підтверджується зібраними у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження доказами у їх сукупності та взаємозв'язку, а саме:
-актом службового розслідування, згідно якого факт самовільного залишення місця дислокації підрозділу солдатом ОСОБА_4 вважається підтвердженим
- допитами свідків у кримінальному провадженні.
В обгрунтування клопотання слідча послалась на те, що метою обрання запобіжного заходу є запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України.
Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, у зв'язку з чим є усі підстави вважати, що ОСОБА_4 з метою уникнення від даного покарання буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Вказана обставина створює передумову уникнути підозрюваному ОСОБА_4 кримінальної відповідальності та переховуватися від органу досудового розслідування або суду. Також, про наявність вказаного ризику свідчить той факт, що ОСОБА_4 самовільно залишив місце служби з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, та про своє місце перебування нікого не повідомляв до моменту самовільного добровільного з'явлення до правоохоронного органу, що свідчить про те, що останній, у разі обрання іншого запобіжного заходу, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокурора та суду.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто підозрюваний може незаконно впливати на свідків, колишніх співслужбовців у кримінальному провадженні, з метою давати показання на свою користь, так як більшість із свідків є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 та разом з підозрюваним проходили військову службу в одній і тій же військовій частині.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що підозрюваний солдат ОСОБА_4 через тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а саме кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
За таких обставин, слідчий вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, тому слідча просила обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на наведені в ньому обставини.
Підозрюваний в судовому засіданні проти клопотання не заперечував, при цьому зазначив про своє бажання та намір продовжити військову службу.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, перебуває кримінальне провадження №62023170020001577 від 03.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
11.06.2024 ОСОБА_7 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований та утримуватись під вартою інакше, як за вмотивованого рішення суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом с частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), нікого не може бути позбавлено волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігання вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4 запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
При цьому, Верховним Судом України роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного внаслідок відсутності у останнього постійного місця проживання, зловживання спиртними напоями чи вживання наркотичних засобів, продовження вчинення злочинів, підтримання соціальних зв'язків негативного характеру, порушення умов запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі.
При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
В контексті вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі на стільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя визнає підозру у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, обгрунтованою і достатньою для застосування до нього запобіжного заходу.
Інкримінований ОСОБА_9 злочин, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Санкцією ч.5 ст. 407 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Як ризики, які дають достатнi пiдстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, варто враховувати дані, що характеризують особу підозрюваного, а також те, що ОСОБА_7 згідно ч.5 ст.12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у разі визнання його винуватим йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, за віком та станом здоров'я підозрюваного відсутні протипоказання для застосування до нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою; у разі не застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 через тяжкiсть вчиненого ним кримінального правопорушення та покарання, яке може йому загрожувати, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, понятих у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, починаючи з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України ОСОБА_10 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває досі. Однак, ОСОБА_7 , незважаючи на теперішню складну ситуацію в країні, розуміючи те, що він вчиняє злочин в перiод військового стану, будучи вiйськовослужбовцем, вчинив тяжкий злочин, залишив місце несення служби та проводив час на власний розсуд.
Приймаючи рішення про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховано всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, у зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам.
В той час, підозрюваним ризики не спростовані.
Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, а саме п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в період воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання пiдозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом наслідків передбачених частиною четвертою цієї статті.
Варто зауважити, що обов'язок на визначення застави (при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) та її розмір покладається саме на слідчого суддю, враховуючи, що слідчий звертається до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а не у вигляді застави.
Непосильний розмір застави ЄСПЛ визнав порушенням права на свободу та особисту недоторканість. Прикладом чого стала всім відома справа «Гафа проти Мальти».
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя також зазначає, що до клопотання не надано доказів щодо майнового стану підозрюваного.
Обгрунтування щодо не визначення підозрюваному застави ані слідчим в клопотанні, ані прокурором в судовому засіданні не зазначено.
Таким чином, при визначенні розміру застави слідчий суддя враховує тяжкiсть кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , особу підозрюваного, який одружений, раніше не судимий, добровільно з'явився до правоохоронного органу, його бажання продовжити проходження військової служби, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що застава у даному випадку повинна бути помірною та достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, а саме в розмірі, вказаною п.2 ч.5 ст. 182 КПК України - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
На думку слідчого судді, такий розмір застави достатньою мірою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
В разі внесення застави, необхiдно підозрюваного з-під варти звільнити та покласти на нього ряд обов'язків згідно ч.5 ст. 194 КПК України.
У разі порушення підозрюваним обов'язків, покладених на нього у разі внесення застави, прокурор має право звернутись з клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
Клопотання - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 10.08.2024 включно.
Визначити суму застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками, понятими, щодо обставин даного кримінального провадження; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк тримання під вартою рахувати з 12.06.2024.
Строк дії ухвали - до 10.08.2024 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст судового рішення складено 12.06.2024.
Слідчий суддя