Справа № 627/877/23
30 травня 2024 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючої Вовк Л. В.
з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідачів, адвоката Селезньова С.І.,
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника третьої особи ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області,
У жовтні 2023 року позивач Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив , що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є батьками малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За місцем проживання вони зарекомендували себе негативно, ОСОБА_2 схильний до вживання алкогольних напоїв, офіційно відповідачі не працюють, проживають за рахунок випадкових заробітків. Сім'я перебуває на обліку сімей (осіб) , що опинилися у складних життєвих обставинах КЗ « Краснокутський ЦСС» Краснокутської селищної ради, на поради соціальних працівників , відповідачі не реагують . Відповідачі неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки. У будинку , де проживає сім'я , мають місце порушення санітарно-гігієнічних норм проживання , на час здійснення соціального інспектування сім'ї , у будинку був брудний посуд, стійкий запах тютюнового диму , по кімнатах розкидані речі , на підлозі -пусті пляшки з - під спиртних напоїв. Діти не доглянуті, мають хвороби. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 19.09.2023 , діти були відібрані у батьків , у зв'язку з виникненням безпосередньої загрози для життя і здоров'я дітей . Оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей , позивач просить позбавити батьківських прав відповідачів, а також стягнути з відповідачів аліменти на користь дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку ( доходу ) відповідачів.
07.02.2024 до суду від представника відповідачів , адвоката Селезньова С.І. , надійшов відзив на позовну заяву , в якому він просить відмовити позивачу в позові про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки , позбавлення батьківських прав є крайнім заходом та в найкращих інтересах дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5, доцільно дівчат не розлучати з батьками .
У відповіді на відзив від 20.02.2024, позивач зазначив , що оскільки існує загроза життю і здоров'ю дітей через неналежний догляд , існують підстави для позбавлення батьківських прав відповідачів.
У запереченнях на відповідь на відзив від 26.02.2024 , представник відповідачів , адвокат Селезньов С.І. , зазначив , що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді , коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків, та інтересам дітей найкраще відповідає збереження їх зв'язків із сім'єю.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов , просить задовольнити.
Відповідачі та представник відповідачів проти позову заперечували , просять відмовити в позові, так як відповідачі люблять своїх дітей та мають намір забрати їх у дідуся . На даний час відповідачі привели будинок до ладу , також їздять до дітей кожного тижня , дарують їм подарунки .
Представник третьої особи підтримав позов , просить задовольнити, оскільки відповідачі здійснювали неналежний догляд за дітьми , що загрожувало їх життю та здоров'ю.
Суд, заслухавши пояснення сторін , допитавши свідків , дослідивши письмові докази у справі у справі , дійшов наступних висновків .
Судом встановлено, що з 13.07.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане Краснокутським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Харків) (а.с.13).
Від шлюбу відповідачі мають малолітніх дітей : доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28.06.2022 та серії НОМЕР_3 від 05.09.2023.(а.с. 8,9).
Згідно витягу № 1432 від 11.09.2023, наданого адміністратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» Івахненко О., у будинку АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а ОСОБА_3 проживає у вказаному будинку без реєстрації. (а.с. 17)
Як свідчить відповідь Краснокутської селищної ради від 11.10.2023 за №01-20/6042 , ОСОБА_3 зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 . ( а.с. 30).
Відповідно до акту обстеження житлових та матеріально-побутових умов сім?ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 27.06.2022, що був здійснений комісією за адресою: АДРЕСА_1 , будинок складається з двох кімнат, забезпечений електропостачанням та пічним опаленням, потребує ремонту. З надвірних будов сарай, гараж, погріб. Сім'я проживає за рахунок тимчасових заробітків ОСОБА_2 та пенсії ОСОБА_3 . Санітарно-побутові умови потребують покращення, продукти харчування наявні у обмеженій кількості. Малолітня дитина ОСОБА_5 забезпечена сумішами, засобами гігієни, речами відповідно до віку та сезону. (а.с. 15)
В акті обстеження житлових та матеріально-побутових умов сім?ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 06.09.2023, що був здійснений комісією за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено , що сім'я проживає за рахунок тимчасових заробітків ОСОБА_2 та пенсії ОСОБА_3 , а також соціальних виплат по догляду за дітьми до 3-х років. Стан будинку незадовільний, потребує ремонту, відсутні водопостачання та водовідведення. У будинку безлад, речі розкидані, на підлозі підгузки, дитячі речі. На момент обстеження з родиною проживає молодша дочка ОСОБА_6 , старша - ОСОБА_5 , перебуває у діда ОСОБА_7 . Зі слів ОСОБА_3 , вона зобов'язується навести лад у домоволодінні, облаштувати дитячу кімнату та створити належні умови для проживання дітей. (а.с. 16)
З листа директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Краснокутської селищної ради» Богодухівського району Харківської області ОСОБА_8 від 15.09.2023 вбачається, що декларація з сімейним лікарем батьками дитини не укладена , але лікарем АЗПСМ с.Колонтаїв ОСОБА_9 , 06.09.2023, було здійснено огляд новонародженої дитини ОСОБА_6 та був виявлений контактний дерматит. (а.с. 19)
Згідно інформації директора КНП «Краснокутська центральна районна лікарня» Краснокутської селищної ради ОСОБА_17 від 13.09.2023, в дитяче відділення КНП «Краснокутська ЦРЛ», 07.09.2023, поступила дитина ОСОБА_6 зі скаргами батька на те, що дитина збуджена, роздратована, плаксива. При огляді дитини був поставлений діагноз: пелюшковий виразковий дерматит, гіпотрофія І ступеню. Дитина на момент огляду в занедбаному стані, плаксива, не охайна. Станом на 13.09.2023 ОСОБА_6 перебувала у відділенні, отримувала лікування, харчування ,у відповідному її віку, обсязі. Батьки відвідують дитину щоденно. (а.с. 18)
З акту проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_6 від 08.09.2023 вбачається, що дитина не доглянута, має втрату ваги, пелюшковий виразковий дерматит. Зі слів матері ОСОБА_3 , дитина перебуває на штучному вигодовуванні, бо вона вживає психотропні речовини. ОСОБА_3 не може дати раду дитині, бо дуже втомилася і перебуває в неврівноваженому стані, хоча вона робить для цього все, на її думку, можливе. Повідомила, що має намір навести лад у будинку, який також довгий час занедбаний, та частково зробити у ньому ремонт. Згідно висновку спеціаліста , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 несуть загрозу життю та здоров'ю дитини, не бажають усвідомлювати всю глибину проблеми, а тому, для забезпечення соціального захисту дитини, її необхідно госпіталізувати для з'ясування стану здоров'я та відібрати у батьків. (а.с. 23-27)
Згідно наказу начальника служби у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області Пономаренко Л. від 08.09.2023 № 48, малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було поставлено на облік служби у справах дітей, як таких, що перебувають у складних життєвих обставинах. (а.с. 14)
27.09.2023 виконавчим комітетом Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області прийнято рішення № 232 «Про негайне відібрання дітей від батьків та затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав», відповідно до якого вирішено: негайно відібрати малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв'язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров'я дітей; тимчасово влаштувати дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до дитячого відділення КНП «Краснокутська центральна районна лікарня» Краснокутської селищної ради; затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно їхніх малолітніх дітей. (а.с. 20)
Наказом служби у справах дітей Краснокутської селищної ради № 50 від 06.10.2023 , малолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 влаштовані на тимчасове перебування та виховання до дідуся ОСОБА_7 по АДРЕСА_2 терміном на 7 місяців . ( а.с. 226 )
Відповідно до наказу служби у справах дітей Краснокутської селищної ради №18 від 30.04.2024 , термін перебування дітей у дідуся продовжений строком на 3 місяці. ( а.с.227 )
Згідно відповіді СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 29.01.2024 , ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності 20.05.2023 за ч.2 ст.178 КУпАП (поява у громадських місцях у п'яному вигляді), ОСОБА_3 на обліках ІПНП не значиться . ( а.с. 98,99)
Довідка начальника Краснокутського відділу Богодухівської філії Харківського обласного центру зайнятості від 25.01.2024 , свідчить , що ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітній в Богодухівській філії Харківського обласного центру зайнятості з 24.01.2024 ( а.с. 100).
Заява ОСОБА_2 , адресована Краснокутському селищному голові ОСОБА_10 від 12.01.2024 підтверджує те , що ОСОБА_2 просить допомогти йому у працевлаштуванні , оскільки знаходиться у скрутних життєвих обставинах. ( а.с. 99).
В довідках КНП « Краснокутська ЦРЛ» зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перебувають на обліках у лікаря- нарколога. ( а.с. 102)
Відповідно до розпорядження Краснокутської селищної ради від 05.04.2024 за №262-к, ОСОБА_2 прийнятий підсобним робітником на громадські роботи тимчасового характеру по с-щу Краснокутськ за строковим трудовим договором з 09.04.2024 по 10.05.2024 з оплатою праці . ( а.с. 186)
Окрім того , на підставі наказу №22-к від 16.05.2024 , ОСОБА_2 з 20.05.2024 працює соціальним робітником у відділенні натуральної допомоги КЗ « Надання соціальних послуг» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , про що підтверджує довідка від 22.05.2024 . ( а.с. 230 )
Згідно довідки до акта огляду медико соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №710757 від 24.04.2024, ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи з 224.04.2024.( а.с. 232)
У судовому засіданні допитаний в якості свідка поліцейський офіцер громади сектору превенції Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 пояснив , що відповідачі протягом останніх двох-трьох років неодноразово зверталися до поліції з заявами з приводу сімейних сварок . За результатами розгляду заяв , йому не відомо , щоб останні були притягнуті до адміністративної відповідальності , в тому числі за неналежне виконання своїх батьківських обов'язків. Скарг щодо неналежного виконання батьківських обовЧязків на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надходило. Останнім часом динаміка у сімЧї покращується, очевидно, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 докладають зусилля, щоб налагодити стосунки. Крім цього, відповідачі намагаються покращити свої житлово-побутові умови, розпочали у будинку ремонт. Свідок неодноразово був у будинку відповідачів , де умови для проживання малолітніх дітей не відповідали санітарним нормам .
Свідок ОСОБА_12 , який працює в Краснокутській центральній районній лікарні лікарем-рентгенологом, а за сумісництвом також лікарем-педіатром, у судовому засіданні пояснив, що дитина відповідачів по справі, ОСОБА_6 , була госпіталізована швидкою медичною допомогою до дитячого відділення Краснокутської ЦРЛ за присутності батька зі скаргами на плаксивість та збудженість. Під час огляду у малолітньої було виявлено пелюшковий дерматит та дисбактеріоз. Також служба у справах дітей надала лікарю документи, згідно яких малолітня ОСОБА_6 мала знаходитися у дитячому відділенні до вирішення питань, повЧязаних з її подальшою долею, де і знаходилася. У відділенні дитина отримувала відповідне лікування, хоча виявлені у неї захворювання можна лікувати у амбулаторних, тобто домашніх, умовах. З дитиною ніхто не перебував, на протязі місяця догляд за нею та лікування здійснювали працівники лікарні . До дитини приходили батьки, батько відвідував дитину щодня, мати раз на тиждень, 2-3 рази на 2 тижні. Батьки явно хвилювалися за дитину, виконували всі вказівки лікаря. Ті ліки, які були необхідні для лікування дитини купували батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і дідусь.
Свідок ОСОБА_14 , фахівець із соціальної роботи у Комунальному закладі «Краснокутський центр соціальних служб» Краснокутської селищної ради, у судовому засіданні пояснила, що коли вперше їм надійшло повідомлення від служби у справах дітей про неналежні умови проживання дитини, вона разом з представниками служби, поліції та медицини здійснили виїзд за місцем проживання відповідачів. На момент їхнього прибуття відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були вдома, представники медицини вже були у будинку та оглянули дитину, яка лежала у візочку. В будинку була погана підлога, постільна білизна відповідачів брудна, ліжко не застелене. Речі дитини були чистими, складені у пакети. ОСОБА_2 повідомив, що планує робити у будинку ремонт. Працівники медицини пояснили, як доглядати за дитиною (годувати, купати) та всі присутні служби покинули домоволодіння відповідачів. Дитина лишилася з батьками. Наступного дня до центру соціальних служб знову надійшло повідомлення від служби у справах дітей про те, що дитина знаходиться у небезпечному для її життя та здоровЧя стані. Свідок знову здійснила виїзд до місця проживання відповідачів. Вдома була ОСОБА_3 , дитина плакала. Свідок запропонувала допомогти змінити підгузок і під час цього побачила, що у дитини ОСОБА_6 пелюшковий дерматит. ОСОБА_3 запропонували разом з дочкою поїхати до лікарні, але остання відмовилася. На думку свідка , у відповідачів немає батьківських навичок та відповідальності за дітей, мати більше хвилюється за себе, ніж за дітей. Свідок впевнена, що діти мають рости в родині, що більше, ніж батьки, їх ніхто любити не зможе і не буде. На даний час відповідачі покращили свої житлово-побутові умови. На думку свідка відповідачів не доцільно позбавляти батьківських прав, треба дати їм можливість виправити ситуацію.
Свідок ОСОБА_7 , який доводиться батьком відповідачці ОСОБА_3 , у судовому засіданні пояснив , що його дочка ОСОБА_3 є інвалідом другої групи за психічним захворюванням. Вона не здатна до концентрації уваги, не може планувати справи, її психо-емоційний стан коливається. Остання не здатна піклуватися про дітей, вона сама потребує догляду свідомої людини (її треба підштовхувати до дій, іноді робити всі справи за неї). Будинок, у якому живуть відповідачі, знаходиться у аварійному стані, жити в ньому небезпечно . У будинку брудно, немає води, туалету. Батьки безвідповідальні, можуть покинути дітей самих у будинку без нагляду дорослих . Свідок неодноразово пропонував дочці жити з ним та дітьми, пропонував свою допомогу і підтримку, але ОСОБА_3 відмовляється і наголошує на тому, що вони з ОСОБА_2 одна сімЧя. На даний час обидві онуки проживають зі свідком, за рішенням органу опіки та піклування діти відібрані у батьків . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відвідують дітей раз на місяць, продукти харчування з собою не привозять. Речі привозять не нові, поношені, не придатні. За 11 місяців ОСОБА_3 цікавилася у свідка здоровЧям та життям своїх дітей разів 5, не більше. Свідок неодноразово просив дочку , щоб вона має займатися вихованням дітей, а зять йшов працювати, що викликало у обох незадоволення, тому і виникають сварки між ним і відповідачами. Відповідачі самі не виявляють бажання доглядати дітей, наприклад приготувати їм їжу. Аби свідок бачив бажання відповідачів виправитися, він би був першим, хто наполягав би на тому, щоб їм повернули дітей.
Свідок ОСОБА_15 , фахівець із соціальної роботи у Комунальному закладі «Краснокутський центр соціальних служб» Краснокутської селищної ради, у судовому засіданні розповіла, що вона майже два роки здійснює супровід сімЧї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Про неналежне виховання та догляд за новонародженою дитиною свідку стало відомо від сімейного лікаря. Після отримання повідомлення свідок в складі комісії здійснила обстеження умов приживання сімЧї відповідачів. Під час обстеження було встановлено, що умови проживання незадовільні ( відсутнє газопостачання і водопостачання , не проведений ремонт, відсутній холодильник, не має умов для готування їжі), санітарно-гігієнічних умов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не дотримувалися (на ліжку батьків безлад, постіль брудна), хоча постільна білизна дитини ОСОБА_5 , яка спала у ліжку, була чистою. Такі виїзди були неодноразовими. Мати ніколи не могла розказати, чим годує дитину. Приготованої їжі, навіть для дорослих, вдома свідок ніколи не бачила. На зауваження свідка щодо покращення умов проживання, ОСОБА_2 реагував негативно, говорив, що служба повинна їм допомагати. Родині центр соціальних служб надавав гуманітарну допомогу (продуктові набори, памперси). ОСОБА_3 залишала дочку ОСОБА_5 вдома саму. СімЧя до цього часу знаходиться під супроводом. Батьківського потенціалу у відповідачів немає. Свідку відомо, що ОСОБА_3 зверталася до поліції з заявою про вчинення відносно неї домашнього насильства ОСОБА_2 . Зі слів колег свідку відомо, що відповідачі покращують умови проживання.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України" Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батько , мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до роз'яснень, наданих в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 243/13192/19-ц зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав є невиправданим, настільки крайнім заходом сімейно-правового характеру, який не відповідає інтересам дітей. У цьому випадку, держава, як про це влучно висловився Європейський суд у справах людини у рішенні «Савіни проти України», має допомогти родині у складній ситуації, без застосування радикальних заходів.
В постанові від 02.09.2020 у справі № 557/1101/18 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, також зауважив, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
В постанові від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 Верховний Суд також зазначив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, провадження N 61-2175св20.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах : від 29 квітня 2020 року усправі N522/10703/18(провадженняN61-4014св20), від 13квітня 2020 року у справі N760/468/18(провадження N61-8883св19), від 11березня 2020 року у справі N 638/16622/17(провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачів від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останніх батьківських прав, покладено на позивача.
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідачів батьківських прав, відсутні. Батьки проти позбавлення батьківських прав заперечують, не байдужі до долі дітей , любляють своїх дітей та хвилюються за них , мають намір забрати у діда та виховувати дочок , а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Матеріали справи не містять в собі докази винної поведінки відповідачів та умисного ухилення їх від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітнх доньок.
Докази, на які посилається позивач як на підставу позбавлення батьківських прав відповідача, а саме неналежні умови проживання дітей , хвороба дитини ( пелюшковий дерматит), безробіття відповідачів - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків.
Крім того, суд враховує позицію відповідачів щодо їх бажання виховувати своїх дітей , піклуватися про їх здоров'я , фізичний і духовний розвиток , створювати належні умови проживання.
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б безумовно підтверджували, що відповідачі умисно та злісно ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків.
Разом з цим суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
Висновок , затверджений рішенням виконавчого комітету Краснокутської селищної ради від 27.09.2023 № 232 , згідно якого орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітніх дочок ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачів такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Враховуючи викладене, відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України, суд не приймає до уваги даний висновок, оскільки він на думку суду є недостатньо обґрунтованим і не враховує інтереси дітей на право їх у вихованні і утриманні обома батьками.
Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, вказаний висновок носить рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду.
Судом під час розгляду даної справи отримані особисті пояснення відповідачів, свідків. З підстав, наведених вище, суд дійшов висновку, що відповідачі не втратили інтерес до дітей та відсутні підстави для позбавлення їх батьківських прав.
Як вбачається з вказаних вище рішень Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку відповідача в кращу сторону неможливо. Навіть за наявності винної поведінки відповідача та встановлення того, що відповідач участі у вихованні дитини не брав і її життям не цікавився, позбавлення відповідача батьківських прав можливе виключно у разі неможливості змінити на краще його поведінку щодо дитини. При цьому сам факт заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав, свідчить про його інтерес до дитини.
Таким чином, позбавлення відповідачів батьківських прав можливе за обов'язкової сукупності двох умов: перша - відповідачі втратили інтерес до дітей; друга - їх поведінку щодо дітей неможливо змінити на краще.
Про небайдужість та інтерес відповідачів до дітей, на переконання суду, свідчить та обставина, що відповідачі не тільки з'явились у судове засідання та активно висловлювали свої заперечення проти позову. Також відповідачі надали відзив на позовну заяву та докази, які на їх переконання свідчать про належне виконання ними батьківських обов'язків . Крім того , надано докази про працевлаштування ОСОБА_2 та фотокартки , з яких вбачається , що для дітей за місцем проживання відповідачів забезпечені задовільні умови проживання, маються в достаній кількості дитячі суміші та продукти харчування .
Крім того, з урахуванням найкращих інтересів дітей, суд зазначає , що позбавлення батьківських прав вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, а саме ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, не знайшли свого беззаперечного доведення, отже підстави для задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав відсутні .
При цьому відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , поклавши на службу у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачами.
Оскільки інші пред'явлені позивачем позовні вимоги про стягнення аліментів є похідними від вимоги про позбавлення батьківських прав та нерозривно пов'язані з вказаною вимогою, суд відповідно відмовляє і у задоволенні похідних позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст. 164 СК України, ст. 10, 12, 13, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суд
У позові Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на службу у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачами.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення .
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, як орган опіки та піклування, юридична адреса: вул. Охтирська, 1, с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, 62002;
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Третя особа: служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, юридична адреса: вул. Охтирська, 1, с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, 62002.
Повний текст викладено 07.06.2024.
Суддя Л. В. Вовк