Справа № 953/2890/23
н/п 1-кс/953/4184/24
"10" червня 2024 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_7 , поданого в межах кримінального провадження №12022220000000695 від 10.11.2022, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Донецьк, громадянину України, вдівцю, який займає посаду директора ТОВ " СТОІК-ВІП", проживає заадресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,
підозрюваному у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, -
10 червня 2024 року до суду надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022220000000695 від 10.11.2022, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000000695 від 10.11.2022 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Встановлено, що в період з кінця квітня 2022 року по 11.09.2022, ОСОБА_6 добровільно прийняв рішення співпрацювати з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора шляхом підтримання, реалізації їх дій та рішень, що не було способом виживання в умовах окупації, а саме обійняв посаду старости (мовою оригіналу - «глава Спиваковского (Красный Шахтарь) с/совета»), забезпечував на території с. Співаківка Оскільської сільської територіальної громади Ізюмського району Харківської області діяльність незаконно створеного органу влади «Спиваковский сельский совет», а саме: сприяв мешканцям села у підготовці документів, що подавались ними до незаконного органу влади, збирав паспортні дані місцевих мешканців, робив перепис наявної у місцевих мешканців важкої техніки та транспортних засобів, організовував збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від представників рф та незаконної окупаційної адміністрації, а також розподіл такої допомоги між місцевими мешканцями с. Співаківка, надавав дозвіл на виїзд місцевим мешканцям за межі с. Співаківка, організовував проведення агітаційної роботи серед населення с. Співаківка.
10.06.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. На думку органу досудового розслідування, повідомлена підозра підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Метою застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона обвинувачення зазначає забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала. Прокурор зазначив, що зібрані на час розгляду клопотання докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваним, у зв'язку з чим, сторона обвинувачення просила застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Сторона захисту у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючи на недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, прохала слідчу суддю врахувати дані особи підозрюваного, який раніше не судимий, є вдівцем, має на утриманні малолітню дитину, яку він усиновив, а також те, що інших родичів у дитини немає, підозрюваний є його єдиним кормильцем, тому дитина може залишитися без піклування. У зв'язку з чим просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Підозрюваний зобов'язується виконувати його процесуальні обов'язки.
Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши надані матеріали та документи у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.
З наданих матеріалів встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022220000000695 від 10.11.2022 .
Відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2022 за фактом того, що в період часу з березня 2022 року та не піаніше 11.09.2022 на тимчасово окупованій території м. Ізюм та Ізюмського району Харківської області військовослужбовцями РФ та самопроголошеною Харківською військово-цивільною адміністрацією створено незаконний орган влади - Військова-цивільна адміністрація АДРЕСА_1 . До вказаної адміністрації призначені на посади, на добровільній основі, особи, які надавали допомогу державі агресору, виконуючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції органів влади, в інтересах держави-агресора.
В межах розгляду даного клопотання встановлено, що ОСОБА_6 о 09 годині 20 хвилин 10.06.2024 у кримінальному провадженні №12022220000000695 від 10.11.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
Повідомлення про підозру та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки вручені особисто ОСОБА_6 , права підозрюваного оголошені та роз'яснені 10.06.2024.
Зазначений факт підтверджується особистим підписом ОСОБА_6 який міститься в підозрі та пам'ятці про процесуальні права та обов'язки підозрюваного та не заперечувалось останнім в судовому засіданні.
З огляду на зазначене, слідча суддя приходить до висновку, що відповідно до вимог ст.42 КПК України, ОСОБА_6 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
ОСОБА_6 в порядку ст.208 КПК України не затримувався.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється, останній є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянин України.
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, а саме: показань свідка ОСОБА_8 , які містяться у протоколі допиту від 02.08.2023; показань свідка ОСОБА_9 , які містяться у протоколі допиту від 12.07.2023; показань свідка ОСОБА_10 , які містяться у протоколі допиту від 30.05.2024; даних, які містяться у протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 07.06.2024, у ході якого виявлено та вилучено документи під назвою: «заявление на заместителя главы ВГА Изюмского района Харьковской области по вопросам инфраструктуры транспорта, жилищно-коммунального хозяйства, топливо-энергетических комплексов и ресурсного обеспечения ОСОБА_11 о выдаче Дт от председателя Спиваковского сельского поселения ОСОБА_12 »; «список работников Спиваковского (Красный Шахтарь) с/совета» за підписом від імені ОСОБА_6 .
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_6 дій, що кваліфікуються за ч.5 ст.111-1 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідча суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваною переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_6 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом.
Слідча суддя вважає не доведеним ризик вчинити інше кримінальне правопорушення та продовження злочинної діяльності, оскільки в обґрунтування даного ризику стороною обвинувачення не надано документів, які б підтверджували, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому. А тому, будь-які обґрунтовані підстави вважати, що наявний ризик можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, без надання вагомого і достатнього підтвердження цього є неприпустимим і суперечить презумпції невинуватості.
Пунктами 3, 4, 5, 8 ч. 1 ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі “Харченко проти України”, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини. Сама по собі наявність ризиків та обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення не свідчить про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування інших запобіжних заходів.
Слідча суддя враховує у сукупності наступні обставини:
- ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, а саме злочином проти основ національної безпеки України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої;
- дані щодо особи ОСОБА_6 , який є вдівцем, має на утриманні неповнолітню дитину, має зареєстроване місце проживання, на даний час займає посаду директора ТОВ " СТОІК-ВІП", раніше не судимий.
Дослідивши в сукупності матеріали клопотання наданні стороною обвинувачення, слідча суддя вважає, що прокурор не довів шляхом доказування в судовому засіданні, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, у порівнянні з триманням під вартою, стосовно підозрюваного ОСОБА_6 буде недостатнім застосування домашнього арешту, як заходу забезпечення кримінального провадження, призначення якого обумовлює необхідність контролю за дотриманням підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, а також унеможливить запобігти ризикам, передбаченим пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання в повній мірі відповідає меті його застосування забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що чинне законодавство надає можливість покладення додаткових обов'язків при обранні такого запобіжного заходу, як домашній арешт, слідча суддя вважає за необхідне покладення на підозрюваного додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Наявність контролю з боку уповноважених осіб стане надійною запорукою щодо унеможливлення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, в тому числі на які посилалася сторона обвинувачення при виявленні обставин, які будуть свідчити про фактичну неефективність домашнього арешту в певний час доби, оскільки сторона обвинувачення не позбавлена процесуальної можливості, в будь-який момент звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді, щодо зміни запобіжного заходу на більш тяжкий.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_7 , поданого в межах кримінального провадження №12022220000000695 від 10.11.2022, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання, а саме заборонити підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, суду в межах строку досудового розслідування, на на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів - до 07 серпня 2024 року включно.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження, за першою вимогою; не відлучатися із с.Співаківка, Ізюмського району Харківської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд за кордон і в'їзд в Україну; не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, з можливістю відвідування найближчого укриття у разі оголошення повітряної загрози, без дозволу слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження; не спілкуватися із свідками у даному кримінальному провадженні.
Ухвалу направити для виконання органу поліції за місцем проживання підозрюваного через слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 .
Встановити строк дії ухвали до 07.08.2024 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_6 в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідча суддя - ОСОБА_1