Іменем України
№ 610/252/23 № 1-кп/610/5/2024
м. Балаклія10 червня 2024 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 (відеоконференція),
обвинуваченого: ОСОБА_4 (відеоконференція),
захисника: ОСОБА_5 (відеоконференція),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Прокурор заявив клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою для запобігання спробам: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений і захисник заперечували проти задоволення клопотання. Вважали відсутніми підстави та ризики. Посилалися на дослідження усіх доказів, якими обвинувачення не підтверджується, обвинувачений має місці соціальні, родинні зв'язки.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2023 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.08.2023 включно, з визначенням розміру застави 77670 гривень.
До Балаклійського районного суду Харківської області обвинувальний акт надійшов 05.07.2023.
Ухвалами Балаклійського районного суду Харківської області від 10.08.2023, 02.10.2023, 30.11.2023, 25.01.2024, 05.03.2024, 18.04.2024 продовжено строк тримання під вартою до 16.06.2024 включно, з визначенням розміру застави 53680 гривень.
Наступне судове засідання неможливо призначити до закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - нез 'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах особливого періоду.
Надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує зазначений прокурором ризик, передбачений ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування або суду.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суттєвим є той фактор, що про підозру ОСОБА_6 повідомлено лише 20.06.2023, що стало початком притягнення його до кримінальної відповідальності, тому ризик втечі фактично виник лише з цієї дати і в подальшому лише збільшується внаслідок наближення моменту можливого призначення передбаченого суворого покарання. Однак того ж дня до нього був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Натомість зазначений прокурором ризик вчинити інше кримінальне правопорушення є недоведеним, оскільки обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше та доказів можливого готування обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення прокурором не надано.
Хоча обвинувачений ОСОБА_4 має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2016 та 2021 років народження, дружину, матір пенсійного віку, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання, соціальні зв'язки за місцем проживання, але ці самі обставини існували і на час інкримінованого йому злочину.
Сторона захисту надала копію свідоцтва про народження обвинуваченого ОСОБА_6 . Його батьками є ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Довід захисту про наявність у матері обвинуваченого інвалідності 3 групи не підтверджується наданою копією посвідчення на ім'я ОСОБА_9 про її інвалідність 3 групи, оскільки посвідчення видано терміном по 31.08.2006. Надана копія пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_10 , з інвалідністю, батька дружини обвинуваченого, не свідчить про необхідність здійснення за ним постійного стороннього догляду тощо і саме обвинуваченим.
За практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Переконання про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику ґрунтується на: тяжкості кримінального правопорушення і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а це тяжкий злочин, у військовій сфері, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 5 до 10 років, в умовах воєнного стану, у тяжкий для держави та людей час.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Інші позитивні дані про особу обвинуваченого цього висновку не спростовують. Не надано доказів того, що за станом здоров'я обвинувачений не може утримуватись під вартою або у тих умовах, за потреби, йому не може бути надана кваліфікована медична допомога.
Продовження строку тримання під вартою необхідно для забезпечення здійснення судового провадження, яке з об'єктивних причин не закінчено на даний час.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
На цьому етапі кримінального провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, остаточної правової кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-190, 331 КПК України,
1.Клопотання прокурора задовольнити повністю.
2.Обвинуваченому ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) продовжити строк тримання під вартою до 08 серпня 2024 року включно, з визначенням розміру застави 53680 гривень.
При внесенні вказаної застави ОСОБА_4 звільнити з-під варти.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді застави.
Заставу можливо внести до набрання вироком законної сили.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави покласти на обвинуваченого обов'язки:
1)прибувати до суду за першою вимогою;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4)утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні;
5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що у випадку внесення застави оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення.
Заставодавець зобов'язаний: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.
Попередити заставодавця, що у разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
3.Встановити строк дії ухвали до 08.08.2024 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1
(отримувач коштів: ТУ ДСА України у Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; код банку отримувача (МФО): 820172; банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; рахунок отримувача: UA208201720355299002000006674; призначення платежу: (застава, справа № _______, підозрюваний ________ (прізв., ініціали), платник ________ (прізв., ініціали) (Балаклійський районний суд Харківської області).