1Справа № 335/11134/23 2/335/2093/2024
06 червня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І. за участю секретаря судового засідання Капто Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
13.11.2023 АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 16.10.2018 у розмірі 78 928,89 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 684,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.10.2018 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, про відкриття поточного рахунку. Своїм підписом відповідач повністю та безумовно прийняв пропозицію Банку та погодився з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Позивачем, на підставі вказаного договору, в рамках проекту «Monobank», відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 100 000,00 грн., з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі передбаченому умовами.
Свої зобов'язання за вказаним договором позивач виконав у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши відповідачу поточний рахунок із встановленням кредитного ліміту, однак внаслідок порушення умов Договору про надання банківських послуг від 16.10.2018 зі сторони ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк», виникла заборгованість у розмірі 78 928,89 грн., яку банк і просить стягнути з відповідача у своєму позові.
Ухвалою судді від 14.11.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 11.12.2023, яке було відкладено на 31.01.2024 через першу неявку у судове засідання відповідача.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 16.10.2018 у розмірі 78 928,89 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
26.03.2024 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, про перегляд заочного рішення суду від 31.01.2024 по справі №335/11134/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу заяву про перегляд заочного рішення було розподілено судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Рибалко Н.І.
29.03.2024 ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі судді, терміном десять днів з дня вручення ухвали.
04.04.2024 представник відповідача - адвокат Працевитий Г.О. надав до суду заяву про усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 29 березня 2024 року.
09.04.2024 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 поновлено строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2024 у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, прийнято до розгляду, та призначено розгляд заяви у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2024 заяву ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Працевитого Г.О. про перегляд заочного рішення суду від 31.01.2024 по справі №335/11134/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасовано та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення судового засідання не надходило.
Від представника відповідача-адвоката Працевитого Г.О. надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності, у задоволені позову просить відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 16.10.2018 ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк», в рамках проекту «Monobank», уклали договір про надання банківських послуг, шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.
На підтвердження позовних вимог позивачем до позову додано наступні докази: копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 16.10.2018, Витяг з сайту https://www.monobank.com.ua/terms Умов і правил обслуговування фізичних осіб з АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank), тарифи Чорної картки Monobank, розрахунок заборгованості, копія банківської ліцензії №92 від 10.10.2011, копію виписки АТ «Універсал Банк», копія витягу із Статуту АТ «Універсал Банк».
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, сума заборгованості відповідача за вказаним договором станом на 08.08.2023 становить 78 928, 89 грн.
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості за кредитом 78 928,89 грн., тобто ця сума є тілом кредиту. Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості, Відповідачем поверталися отримані кошти, однак Позивач не направляв їх на погашення заборгованості за тілом кредиту, а самостійно перераховував ці кошти на погашення відсотків.
Анкета-заява від 16.10.2018 не містить інформації про умови кредитування. Тобто не є доказом про укладення кредитного договору. Додані до позовної заяви Умови і правила обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, витяг з тарифів за карткою чорної карти monobank та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank не підписані Відповідачем, тому не можна вважати, що Відповідач погодився на ці умови.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, також посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, розміщених на офіційному сайті як на невід'ємну частину спірного договору. Проте, докази, що Відповідач погоджується саме з даними Умовами та правилами, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та комісії за користування кредитними коштами надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17.
Вказане свідчить про відсутність правових підстав для нарахування на рахунок відповідача процентів за користування коштами, пені та комісії.
Надаючи правову оцінку правовідносинам що склалися, суд виходить з наступного.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлену законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі.
У відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Вимогами ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.
Як вбачається з положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно вимог ст. ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст. 81 ЦПК України.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, АТ «Універсал Банк» не було надано доказів у відповідності до положень ст. ст. 76-81 ЦПК України щодо погодження ОСОБА_1 . Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, витягу з тарифів за карткою чорної карти monobank, Паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank.
За матеріалами справи вбачається, що загалом по рахунку позивачем було здійснено видаткових операцій (знято) на суму 316 125,03 грн., а внесено (погашено) кошти в розмірі 320 472,69 грн.
Враховуючи, що Анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, то відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками, пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 200, 263-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 11 червня 2024 року.
Суддя Н.І. Рибалко