смт Новомиколаївка
Іменем України
03 червня 2024 рокуСправа № 322/633/24
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Гасанбекова С.С.,
при секретарі судового засідання Подріз В.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом:ОСОБА_1
до:ОСОБА_2
про:поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
11 квітня 2024 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:
1) в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:
- 1/2 частку автомобіля марки TOYOTA AVENSIS, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, сірого кольору, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- 1/2 частку автомобіля марки RENAULT KANGOO, 2010 року випуску, об'єм двигуна 1461 см3, білого кольору, VIN: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
- 1/2 частку автомобіля марки RENAULT TRAFIC, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1995 см3, білого кольору, VIN: НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ;
- 1/2 частку автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1968 см3, чорного кольору, VIN: НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 ;
- 1/2 частку автомобіля марки PEUGEOT PARTNER, 2014 року випуску, об'єм двигуна 1560 см3, сірого кольору, VIN: НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 ;
2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 8902,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач з 10.06.2006 перебуває у шлюбі з відповідачем. Позивач зазначає про намір розірвати шлюб з відповідачем. Від шлюбу сторони мають трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час перебування у шлюбі сторонами було нажите майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме вищезазначені транспортні засоби.
Іншого спірного майна, придбаного за час шлюбу, за твердженням позивача, немає.
Позивач має водійське посвідчення та постійно одноособово користувався належними подружжю автомобілями TOYOTA AVENSIS та VOLKSWAGEN PASSAT. Також, у разі необхідності, позивач безперешкодно користувався іншими належними йому та відповідачу транспортними засобами. Втім, наприкінці лютого 2024 року, після чергової сварки, відповідач без жодних пояснень забрав усі автомобілі, ключі від них та документи і дотепер ховає від позивача це майно. Таким чином, відповідач перешкоджає позивачу у здійсненні його прав, як співвласника, відносно спірного майна. Також, позивач дізнався про те, що відповідач має намір відчужити спірні автомобілі, позбавивши його у незаконний спосіб прав на спірне майно, що було придбано у шлюбі за спільні сумісні кошти подружжя.
Позивач зазначає, що не має фінансової можливості виплатити відповідачу грошову компенсацію за спірне майно, тим самими припинивши його право на частку у спільному майні. В свою чергу, відповідач не визнає прав позивача як співвласника спірних автомобілів, перешкоджає позивачу у здійсненні його прав відносно цього майна, що також виключає можливість реального поділу спірних автомобілів.
Вартість спільного майна подружжя, що є предметом позову, становить 1 659 469,11 грн. Частки подружжя у спільно нажитому майні є рівними. Ідеальна частка кожного з подружжя у спірному майні складає 829 734,56 грн.
Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 15, 16, 316, 319, 321, 355, 368-370, 377 ЦК України, ст.ст. 60 - 63, 70 - 72 СК України.
Ухвалою судді від 15.04.2024 було відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву.
Ухвалою суду від 15.04.2024 було вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт на належне ОСОБА_2 майно із забороною його відчуження, а саме: автомобіль марки TOYOTA AVENSIS, 2006 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, сірого кольору, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль марки RENAULT KANGOO, 2010 року випуску, об'єм двигуна 1461 см3, білого кольору, VIN: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобіль марки RENAULT TRAFIC, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1995 см3, білого кольору, VIN: НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ; автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1968 см3, чорного кольору, VIN: НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 ; автомобіль марки PEUGEOT PARTNER, 2014 року випуску, об'єм двигуна 1560 см3, сірого кольору, VIN: НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 .
Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позов, а 07.05.2024 подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив відмовити в задоволенні позову.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що вищезазначені автомобілі були придбані ним за особисті кошти, проте жодних доказів цього відповідач суду не надав.
Ухвалою суду від 22.05.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 03.06.2024 позивач підтримав заявлені вимоги з вищенаведених підстав.
Відповідач у судове засідання 03.06.2024 не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив відмовити в задоволенні позову.
У судовому засіданні 03.06.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,
встановив:
10 червня 2006 року було укладено шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 10.06.2006 серії НОМЕР_11 .
ОСОБА_2 є власником таких транспортних засобів:
- TOYOTA AVENSIS, 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації - 08.07.2022, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 ;
- RENAULT KANGOO, 2010 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , дата реєстрації - 23.12.2020, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13 ;
- RENAULT TRAFIC, 2011 року випуску, номер кузова: НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , дата реєстрації - 18.07.2018, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_14 ;
- VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, номер кузова: НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , дата реєстрації - 21.10.2023, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_15 ;
- PEUGEOT PARTNER, 2014 року випуску, номер кузова: НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_10 , дата реєстрації - 03.03.2020, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_16 .
Отже, вищезазначені транспортні засоби були придбані відповідачем під час шлюбу з позивачем.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, під час розгляду даної справи суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11.11.2019 по справі №337/474/14-ц (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 85868754), та зазначає таке.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, якщо поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Виходячи із закріпленої у статті 60 СК України презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу, оскільки відповідач не довів, що придбання спірних транспортних засобів було здійснено ним за власні кошти, транспортні засоби: TOYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; PEUGEOT PARTNER, реєстраційний номер НОМЕР_10 , належать сторонам по справі на праві спільної сумісної власності.
Водночас рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 19.10.2023 по справі № 322/1034/23 було задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 заборгованість у розмірі 224 000,00 грн. за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 01 червня 2021 року.
13.05.2024 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшло подання, в якому державний виконавець просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу - боржника ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_17 , адреса: АДРЕСА_1 , до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 322/1034/23, виданим 01.12.2023 Новомиколаївським районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 заборгованості у розмірі 224000,00 грн. за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 01 червня 2021 року, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 понесених ним судових витрат по сплаті судового збору 2776,80 грн. Загальна сума боргу 226776,80 грн.
Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14.05.2024 в задоволенні подання державного виконавця було відмовлено. Під час розгляду зазначеного подання державного виконавця судом було встановлено, що 31.01.2024 державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні № 73503000 про розшук майна боржника, а саме спірних транспортних засобів у цій справі, а 29.02.2024 було розшукано та затримано автомобіль RENAULT TRAFIC 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 . Державним виконавцем готується пакет документів на реалізацію арештованого майна.
Під час судового розгляду цієї справи позивач на запитання суду повідомив, що йому нічого не відомо стосовно судових справ за участю відповідача та виконавчих проваджень, боржником у яких є відповідач.
Разом з цим, суд роз'яснив позивачу передбачений законом вищезазначений порядок поділу неподільних речей.
Проте, позивач відмовився від присудження їй частини спірних автомобілів та/або компенсації частини їх вартості, якщо вартість присуджених автомобілів одній із сторін, перевищуватиме вартість автомобілів, присуджених іншій стороні, та наполягав на поділі майна у визначений ним спосіб - шляхом визначення ідеальних часток.
Отже, беручи до уваги обраний позивачем спосіб захисту його права, поведінку сторін по справі, зокрема пасивну позицію відповідача, який заперечуючи проти позову не надав суду жодного доказу на підтвердження обставин, на які він посилався, наявність незавершеного виконавчого провадження відносно відповідача, під час якого державним виконавцем вживаються заходи щодо розшуку та реалізації майна, яке є предметом спору у цій справі, суд дійшов висновку про те, що пред'явлення позивачем позову у цій справі не спрямовано на захист його права, а натомість є очевидно недобросовісним та зводиться до зловживання правом з метою перешкоджання зверненню стягнення на майно боржника - відповідача.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Слід зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту його права є неефективним, адже не відновить прав позивача на користування спірними автомобілями. Водночас вимог про визначення порядку користування спірними автомобілями або про усунення перешкод, що чинить відповідач у користуванні ними, позивач не заявив.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню в повному обсязі.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 2).
Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем у справі відсутні.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч. 10 ст. 158 ЦПК України).
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 158, 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
вирішив:
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити повністю.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2024 року по справі № 322/633/24.
Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання цим рішенням суду законної сили.
3. Реквізити учасників справи:
- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_18 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 12 червня 2024 року.
Суддя С.С. Гасанбеков