Дата документу 10.06.2024
Справа № 334/949/24
Провадження № 3/334/645/24
10 червня 2024 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Коломаренко К.А.
при секретарі Цілінко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який тимчасово не працює, проживає за адресою АДРЕСА_1
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 (особисто)
25 січня 2024 року о 16 годині 08 хвилин ОСОБА_1 по вул. Узбекистанська в м Запоріжжі керував транспортним засобом ВАЗ 2101 л9656ЗП з явними ознаками наркотичного сп'яніння: неприродна блідість, зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовився у встановленому законом порядку. Від керування транспортним засобом відсторонений, транспортний засіб перепаркований без порушень ПДР, про повторність попереджений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В ході судового розгляду ОСОБА_1 повідомив, що 25.01.2024 він дійсно керував транспортним засобом ВАЗ 2101, їхав по роботі. Його було зупинено співробітниками поліції і, з огляду на те, що стосовно нього вже було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, йому запропонували пройти огляд на стан сп'яніння. Він не відмовлявся від проходження огляду, проте повідомляв поліцейського, що він ще на роботі, тому не може пройти огляд одразу, а готовий його пройти після 17 години. Поліцейський розцінив вказані дії як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння та склав відповідний протокол. Зауважив, що наркотичні засоби він не вживає. Пояснити чому після закінчення робочого дня не звернувся до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння в порядку самозвернення, не зміг.
Захисник Прудников В.В - ОСОБА_2 в інтересах свого довірителя, просив провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 співробітниками поліції був зупинений безпідставно, оскільки правил дорожнього руху не порушував, безпідставно почали перевірку документів ОСОБА_1 , після чого безпідставно їх вилучили, не встановили належним чином наявність ознак сп'яніння, зокрема для перевірки відсутності реакції на світло не застосовували ані зміну освітлення, ані ліхтар, не допитали в якості свідка іншу особу, яка перебувала в транспортному засобу разом з ОСОБА_1 , належним чином не роз'яснили права ОСОБА_1 , неодноразово перепитували ОСОБА_1 , чи згоден він проїхати для проходження огляду, хоча ОСОБА_1 не відмовлявся, а казав, що зайнятий на роботі, проігнорував прохання водія все ж таки провести огляд на стан сп'яніння, мотивуючи це тим, що вже йде процедура оформлення протоколу, після завершення складання матеріалів стосовно ОСОБА_1 поліцейські допускали неетичні висловлювання, сівши в свій автомобіль.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, допитавши за клопотанням сторони захисту співробітників поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР України, ОСОБА_1 виконано не було.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №885525 (а.с.1), яким ОСОБА_1 звинувачено в тому, що він 25 січня 2024 року о 16 годині 08 хвилин по вул. Узбекистанська в м Запоріжжі керував транспортним засобом ВАЗ 2101 л9656ЗП з явними ознаками наркотичного сп'яніння: неприродна блідість, зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовився у встановленому законом порядку. Від керування транспортним засобом відсторонений, транспортний засіб перепаркований без порушень ПДР, про повторність попереджений. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначений протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , якому, згідно протоколу, були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності наявний підпис ОСОБА_1 та запис «згоден».
Окрім того, винуватість ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР України підтверджується даними які містяться:
-у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3), яким встановлено, що ОСОБА_1 під час події мав ознаки наркотичного сп'яніння у вигляді: неприродна блідість, зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Водій ОСОБА_1 від огляду відмовився;
- оптичним носієм інформації у вигляді СД-диску (а.с.31), який містить відеозаписи події. Вказаними записами встановлено, що працівником поліції зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , повідомлено про причини зупинки (зупинився на головній дорозі), ОСОБА_1 повідомлено про виявлені у нього ознаки наркотичного сп'яніння та в порядку ПДР України запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 спочатку погодився, а потім, посилаючись на те, що він на роботі, своєю поведінкою почав ухилятися від такого огляду, в подальшому відмовившись проходити огляд, посилаючись на те, що він не може залишити машину. При цьому співробітники поліції пропонували ОСОБА_1 залишити ключі від машини пасажирам, повідомивши роботодавця, проте ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Судом за клопотанням сторони захисту допитані співробітники поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з пояснень яких встановлено, що ними під час здійснення патрулювання було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який не виконав вимогу знаку та, знаходячись на головній дорозі зупинився, внаслідок чого виник затор. Після зупинки транспортного засобу в ході спілкування з ОСОБА_1 співробітником поліції ОСОБА_3 у ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, на що водій спочатку погодився, проте потім відмовився з посиланням на те, що він на роботі.. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були роз'яснені його права, неодноразово роз'яснювалось, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння також утворює склад адміністративного правопорушення.
Суд відхиляє доводи сторони захисту, оскільки вони є безпідставними.
Зокрема, доводи про те, що працівником належним чином не визначені ознаки наркотичного сп'яніння.
Посилання в протоколі на ознаки наркотичного сп'яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідає роз'ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Поняття «виявлення у особи ознак сп'яніння» та «встановлення стану сп'яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.
З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп'яніння, чи відмовиться від цього, поліцейський вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров'я.
В даному випадку працівники поліції оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли до висновку, що останній може перебувати в стані наркотичного сп'яніння, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння.
Покази свідка ОСОБА_5 , допитаного за клопотанням сторони захисту, який в судовому засіданні пояснював, що він, перебуваючи в якості пасажира в авто, за кермом якого був ОСОБА_1 , може засвідчити, що ОСОБА_1 правила порожнього руху не порушував, а ОСОБА_1 не мав ознак сп'яніння та на роботі не вживає, на правильність висновків суду не спливає, оскільки, як підтвердив ОСОБА_5 , він права керування транспортними засобами не має, що свідчить про його необізнаність з правилами дорожнього руху в тому обсязі, щоб надавати оцінку діям водія. Щодо посилань свідка на те, що у ОСОБА_1 були нормальні зіниці очей, суд такі покази не вважає належним підтвердженням відсутності ознак сп'яніння у ОСОБА_1 .
Суд також відхиляє твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду, а лише вказував на необхідність завершити роботу, оскільки співробітниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що з моменту виявлення у нього ознак сп'яніння, він відстороняється від керування транспортним засобом, пропонували зателефонувати роботодавцю, повідомити про відповідні обставини та проїхати до медичного закладу, проте ОСОБА_1 від такої пропозиції відмовився, наполягаючи, що проходити огляд від буде після 17:00.
При цьому, суд зауважує, що і після 17:00 ОСОБА_1 не звертався до медичного закладу з метою проходження огляду на стан сп'яніння, а доводи захисника про введення в оману ОСОБА_1 співробітниками поліції, які не надали йому однозначної відповіді, чи потрібно йому після складання протоколу проходити огляд на стан сп'яніння, спростовуються відеозаписом події, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не ставив питання про проходження ним огляду на стан сп'яніння, а цікавився, чи можна зупинити інший екіпаж поліції та попросити їх доставити його на огляд, на що йому було роз'яснено, що оскільки він вже відсторонений від керування транспортним засобом, тобто є пішоходом, у поліції відсутні повноваження його доставляти для проходження огляду на стан сп'яніння.
Щодо посилань сторони захисту на неетичну, на думку захисника, поведінку співробітників поліції після спілкування з ОСОБА_1 та складання стосовно нього адміністративного матеріалу, суд зазначає, що за повідомленнями сторони захисту з відповідними скаргами на дії співробітників поліції ОСОБА_1 не звертався. З дослідженого відеозапису не встановлено неналежну поведінку співробітників поліції стосовно саме ОСОБА_1 .
Так, відеозаписами з місця події встановлено, що водія зупинили на вул. Узбекистанській, співробітник поліції, підійшовши до транспортного засобу, представився, запитав у водія, чому він зупинився, будучи на головній дорозі, на що ОСОБА_1 повідомив, що він не місцевий, тому вирішив призупинись, хоча й був на головній дорозі.. Водій ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції пройти огляд на визначення наркотичного сп'яніння почав здійснювати дії, які на думку суду, були направлені на уникнення проходження огляду. Водій словесними виразами у вигляді «в мене робота…ніхто не може забрати машину… можу пройти огляд після 17 години…не буду залишати документи… відмовляюся від огляду» виразив в цілому відмову від проходження огляду. Не вказав, з яких причин не може залишити транспортний засіб іншим особам, які перебували разом з ним в машині. Будь-яких доказів того, що йому потрібно здати товар саме йому не надав. Навпаки, відеозаписами події встановлено зворотне, що водій автомобіля в межах тривалого проміжку часу перебував в словесному контакті з працівниками і за час, який міг бути значно меншим, міг би пройти медичний огляд. Наведене свідчить про те, що така обставина є лише способом захисту від уникнення належної правової процедури проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння.
Також суд вважає, що виконання водієм трудових обов'язків, які не пов'язані з безпекою дорожнього руху та з урахуванням наведених обставин не може розцінюватися, як поважна підстава для відмови від проходження огляду на визначення стану сп'яніння.
Наведені водієм обставини, на переконання суду, не є підставою для закриття провадження у справі.
Суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмова його пройти огляд на стан сп'яніння у визначений законом спосіб.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності дій співробітників поліції та наявності підстав для закриття провадження у справі, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисником, не наведено
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням.
Дії вчинені ОСОБА_1 , характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для його учасників.
Згідно довідки (а.с.4), ОСОБА_1 має правовий статус спеціального суб'єкта - водія, що підтверджується посвідченням водія.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно п.1.3.ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях водія складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді справи не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для закриття провадження у справі.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення суд, дотримуючись вимог ст.33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та накладає стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись статтями 247, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до вимог статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605, 60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду
Суддя: Коломаренко К. А.