Дата документу 07.06.2024
Справа № 334/3433/24
Провадження № 3/334/1638/24
07 червня 2024 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі судді Коломаренко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
19 квітня 2024 року о 03 годині 22 хвилини в місті Запоріжжі, вул. Щаслива, буд. 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ TF 698 K», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку за допомогою спеціального приладу «Drager Alcotest 6810», тест 2831, результат позитивний - 1,68 проміле. З результатом не згоден. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП «ОКЗзНПД» ЗОР у лікаря-нарколога за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3, відмовився у встановленому законом порядку. Водій від керування відсторонений, про повторність попереджений, транспортний засіб передано тверезому водію ОСОБА_2 ..
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 роз'яснені права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності передбачені ст. 268 КУпАП в присутності законного представника - матері ОСОБА_3 , якій також були роз'яснені права та обов'язки, як законному представнику.
ОСОБА_1 в судовому засіданні в присутності матері визнав свою провину в повному обсязі, розкаявся, пообіцяв матері самостійно заробити грошу на сплату штрафу, зауважив, що подібного не допустить, а також просив розстрочити сплату штрафу на 12 місяців про що, подав до канцелярії суду відповідну заяву.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і спів ставити їх з матеріалами судової справи.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява № 487778\99 п.25. ЄСПЛ 2002-11, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010 р.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п.1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Провина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 904499 від 19.04.2024 року, відеофіксацією яка велась на бодікамери БК 470390, БК 470390, запис якої був досліджений судом в судовому засіданні, рапортом інспектора роти 1 батальйону 4 взводу 2 УПП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції О.Бришун; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківкою результата теста з приладу «Алкотест Драгер 6810»; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ОКЗзНПД» ЗОР; довідкою старшого інспектора з од відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП майора поліції О. Тонковської, витягом з бази даних «АРМОР».
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 3 грудня 2005 року № 14, судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ч. 1ст.130КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, які знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли правопорушник почав рухатись.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходженнявідповідно довстановленого порядкуогляду настан алкогольного,наркотичного чиіншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Приписами п.2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбаче на ст. 130 КУпАП.
Зазначені вище докази вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст.251,252 КУпАП прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства та диспозиції інкримінованої ОСОБА_1 статті КУпАП, доводить суду, що законодавець чітко визначив вичерпний перелік підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності передбаченої ст.130КУпАП і кожна ця обставина як окрема так і у сукупності з іншими є по суті складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, доведена у повному обсязі, обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення є щире каяття неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення в судовому засіданні не встановлено.
При накладенні адміністративного стягнення враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, зокрема той факт, що ОСОБА_1 є неповнолітньою особою, ступінь його вини, майновий стан, суд вважає за можливе притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 13 КУпАП, у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1цього Кодексу.
Таким чином, вказана норма закріплює право суду, а не обов'язок, застосувати до неповнолітнього заходи впливу передбачені ст. 24-1 КУпАП.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу, окрім іншого, є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
ОСОБА_1 перебуває саме у тому віці, коли у особи формується повага до закону, уявлення про відповідальність та невідворотність покарання за скоєні вчинки.
При цьому, ОСОБА_1 в цей день - 19.04.2024 року, керував транспортним засобом не маючи права керування, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, залишив місце ДТП, про що свідчить витяг з бази даних «АРМОР», а також відмовився виконувати законну вимогу працівників поліції про проходження огляду на стан сп'яніння, що свідчить про формування викривленого уявлення про законність та безвідповідального ставлення до небезпеки, що може бути спричинена його діями.
За таких обставин, суд вважає, що жоден із заходів передбаченихст.24-1 КУпАП не буде дієвим запобіжником від вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень в подальшому, а навпаки укріпить у неповнолітньої особи переконання у власній безкарності.
Таким чином, підстав для застосування до неповнолітнього ОСОБА_1 заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу, з огляду на характер вчиненого правопорушення, не вбачається, тому він підлягає відповідальності на загальних підставах.
Враховуючи викладене, беручи до уваги обставини справи, суд вважає, що за вчинення неповнолітнім ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, слід, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, застосувати адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу та необхідність застосування щодо нього адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік в межах санкції цієї статті., яке є необхідним та достатнім для попередження нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) Постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується, особою, на яку покладено таке стягнення в розмірі, передбаченому п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 605 грн. 60 коп.
Разом з тим, в судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення, що з огляду на його вік, він має недостатньо доходів для того, щоб сплатити штраф в строки, матір отримує мінімальних розмір аліментів на його утримання, у зв'язку з чим, просив розстрочити оплату штрафу на 12 місяців.
Згідно ст. 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Враховуючи майнове становище заявника, а також розмір штрафу, який призначено судом як адміністративне стягнення, який в свою чергу є достатньо великим в порівнянні зі встановленою в Україні мінімальною заробітною платою,суд приходить до висновку, що сплата ОСОБА_1 штрафу одним платежем становитиме для нього надмірний тягар, у зв'язку з чим суд вважає доцільним розстрочити виконання постанови в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп., встановивши його сплату щомісячними платежами по 1 416 грн.67 коп. на строк 12 календарних місяців.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст.130, ст. ст.13,16,40-1,283,284 КУпАП,Постановою Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті",ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суд, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статі 130 КУпАП України і накласти на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцяти тисяч) грн. 00 коп., на строк 12 (дванадцять) місяців зі сплатою штрафу рівними частинами по 1416 (одній тисячі чотириста шістнацять) грн. 67 коп. щомісяця.
Сплату щомісячних платежів здійснювати у строк до 01 числа кожного місяця, перший платіж внести у строкдо 01 липня 2024 року.
Зобов'язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомляти суд про сплату відповідної частини штрафу, шляхом пред'явлення відповідного документу (квитанції).
Зупинити перебіг строку давності звернення постанови до виконання до закінчення строку розстрочення, визначеного судом.
Після закінчення строку встановленої розстрочки строк пред'явлення до примусового виконання постанови в частині накладання адміністративного стягнення в виді штрафу - протягом трьох місяців.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно частини 2 статті 307 КУпАП у разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.
У разі несплати штрафу у строк, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Коломаренко К. А.