Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/2934/24
Провадження №: 1-кп/332/380/24
12 червня 2024 р.м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023080100001044 від 26.12.2023 р. відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має неповну середню освіту (9 класів), не одруженого, проходив службу на посаді старшого стрільця 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
встановив:
відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України, правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.01.2023 року № 4-РС, ОСОБА_4 призначено на посаду старшого стрільця 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2023 року № 17, ОСОБА_4 вважається таким, що з 14.01.2023 року приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Отже, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, 26.10.2023 р., ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від проходження військової служби, будучи направленим до військової частини НОМЕР_2 на консультацію до лікаря невролога, до лікувального закладу та до місця служби, а саме місця тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , розташованого поблизу (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану) Пологівського району Запорізької області, не прибув. Таким чином, ОСОБА_4 свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, перебував за межами місця служби до 12.04.2024 року, а саме до моменту його виявлення співробітниками поліції.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та пояснив, що в березні 2022 року він добровільно вступив до лав Збройних сил України для захисту Вітчизни. На початку 2023 року він став проходити службу у військовій частині НОМЕР_1 . За весь період служби перебував фактично лише у десантно-штурмових військах і морально виснажився. 26.10.2023 року під приводом необхідності відвідати лікаря невролога, покинув розташування військової частини, і в подальшому як до лікувального закладу, так і до військової частини не з'явився. Проводив час на власний розсуд до 12.04.2024 року, до моменту коли був зупинений працівниками поліції. У скоєному щиро розкаявся, виказав жаль з приводу вчиненого, зазначив, що активно сприяв слідству у розкритті злочину, повідомивши ті обставини кримінального правопорушення, які їм не були відомі. Запевнив суд, що згоден проходити і в подальшому військову службу але не у штурмових військах.
Згідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, під наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває та за медичною допомогою до зазначених лікарів не звертався. За місцем проходження служби характеризується посередньо.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, визнає щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, які виразилися у виказанні жалю з приводу вчиненого, повідомленні органам слідства фактичних обставин кримінального правопорушення, які їм не були відомі.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу ОСОБА_4 , наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому мінімальної міри покарання, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 408 КК України, у вигляді позбавлення волі на відповідний строк.
Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2024 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 червня 2024 року включно, який в подальшому було продовжено. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту фактичного затримання, а саме з 10 години 30 хвилин 12 квітня 2024 року.
За змістом частини 5 статті 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Отже, суд вважає необхідним відповідно до ч. 5 ст. 72 КПК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення з 10 години 30 хвилин 12 квітня 2024 року по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Оскільки призначається покарання у вигляді позбавлення волі, з метою забезпечення виконання вироку на підставі п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили, залишити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Речові докази та витрати, пов'язані з залученням експертів, у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368-374 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши ОСОБА_4 , на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, а саме з 10 години 30 хвилин 12 квітня 2024 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку - один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1