Справа № 308/5531/20
10 червня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі судді - Бедьо В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Молдован Д.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою керівника Ужгородської окружної прокуратури до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про скасування рішення Оноківської сільської ради щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2124884800:11:011:0211, площею 0,0716 га, та її витребування,
11.06.2020 керівник Ужгородської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Оноківської сільської ради, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , згідно з яким просить суд:
визнати незаконним та скасувати рішення №715 від 06.04.2018 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» в частині затвердження ОСОБА_7 проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0716 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211, що знаходиться на території Оноківської сільської ради;
витребувати від ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211, площею 0,0716 га, вартістю 78760 грн. на користь територіальної громади с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішенням №715 від 06.04.2018 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» ОСОБА_7 затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0716 га для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211, що знаходиться на території Оноківської сільської ради.
Вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 17.08.2018, посвідченим приватним нотаріусом Форкош М.М., відчужено ОСОБА_4 .
Зазначає, що вказане рішення Оноківської сільської ради прийнято всупереч вимогам земельного та містобудівного законодавства України, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню незаконним, а земельна ділянка витребуванню на користь територіальної громади с. Оноківці, враховуючи те, що оспорювана земельна ділянка відведена за рахунок території з функціональним призначенням запроектованої вулиці, проїзду, вилучення її з комунальної власності відбулося всупереч вимогам законодавства.
Підтвердженням того, що Оноківською сільською радою затверджено проект із землеустрою, яким передано частину запроектованої дороги у приватну власність, є відповідь Ужгородської РДА від 28.04.2020 №02-24/712 з відповідними засвідченими картографічними матеріалами, виготовленими з графічної частини генерального плану с. Оноківці, затвердженого рішенням Оноківської сільської ради від 22.12.2015.
Позивач зауважує, що використання вказаної земельної ділянки під індивідуальну житлову забудову не передбачене генеральним планом населеного пункту, а тому надання земельної ділянки без внесення і затвердження змін до нього суперечить чинному законодавству України.
Враховуючи викладене, вважає, що спірне рішення Оноківської сільської ради порушує права самої територіальної громади на врахування її інтересів під час планування і забудови території населеного пункту.
Крім того, позивач зазначає, що при відведенні земельної ділянки у власність порушено також і вимоги законодавства у сфері забезпечення доступу до публічної інформації. Також ні саме рішення, ні проект оскаржуваного рішення не були оприлюднені на офіційному веб-сайті Оноківської сільської ради, як наслідок рішення прийнято з порушенням процедури.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 головуючим суддею щодо розгляду справи №308/5531/20 за вказаним позовом визначено ОСОБА_8 (а.с. 46, т. 1).
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.01.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даною позовною заявою. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 60, 61, т. 1).
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.01.2021 задоволено заяву керівника Ужгородської місцевої прокуратури про забезпечення позову в даній цивільній справі та вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211, площею 0,0716 га, що знаходиться на території Оноківської сільської ради (а.с. 63-66, т. 1).
15.02.2021 від представника відповідача Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області до суду надійшов відзив на позов, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення Оноківської сільської ради від 06.04.2018 №715 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,0716 га ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд. Вважає, що передача Оноківською сільською радою земельної ділянки ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд відбулася згідно з чинним законодавством України і є законною. Рішенням Оноківської сільської ради Ужгородського району №715 від 06.04.2018 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» затверджено виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0716 га ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: с. Оноківці, на території Оноківської сільської ради, Ужгородського району Закарпатської області, кадастровий №2124884800:11:011:0211 та передано цю земельну ділянку у власність ОСОБА_7 . Отже, порядок надання земельної ділянки був дотриманий Оноківською сільською радою і передача земельної ділянки у власність відбулася згідно з чинним земельним законодавством (а.с. 75-81, т. 1).
17.02.2021 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Щодо тверджень позивача про невідповідність цільового призначення земельної ділянки містобудівній документації зауважує, що рішенням Оноківської сільської ради від 07.11.2017 №566 затверджено детальний план с. Оноківці мкрн. «Підлипники», мкрн «Шахта», відповідно до якого функціональне призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211 передбачало будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується відповіддю Оноківської сільської ради на адвокатський запит №310/02-30 від 10.02.2021 та викопіюванням з детального плану території. Враховуючи, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211, переданої їй у власність рішенням Оноківської сільської ради від 06.04.2018, відповідало чинній на той час містобудівній документації (детальному плану території), оспорюване рішення сільської ради від 06.04.2018 є законним, а підстави для його скасування відсутні. Зазначає, що скасування рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у власність, а також її витребування, не можливе без скасування рішення про затвердження детального плану території. Рішенням Оноківської сільської ради від 07.11.2017 №566 затверджено детальний план території, мкрн. «Підлипники», мкрн. «Шахта», відповідно до якого функціональне призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211 передбачало будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, зазначеному в оспорюваному рішенні сільської ради від 06.04.2018. Вказаний вище детальний план території, як складова частина містобудівної документації, виступив правової підставою для виділення їй у власність земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням. Враховуючи, що оспорюване рішення сільської ради від 06.04.2018 про відведення земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням приймалося на основі детального плану території, затвердженого рішенням цієї ради від 07.11.2017, яке є чинним на сьогоднішній день актом нормативно-правового характеру, обов'язковим для виконання на відповідній території, скасування рішення від 06.04.2018 є неможливими без скасування рішення від 07.11.2017 про затвердження детального плану території, що свідчить про безпідставність позовних вимог позивача (а.с. 83-86, т. 1).
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.10.2021 постановлено: задовольнити заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури про заміну позивача у справі та замінити у цивільній справі №308/5531/21 первісного позивача - керівника Ужгородської місцевої прокуратури на його правонаступника - керівника Ужгородської окружної прокуратури; задовольнити заяву відповідача ОСОБА_4 про долучення доказів від 30.09.2021; відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_9 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача; закрити підготовче провадження та призначити цивільну справу за даною позовною заявою до судового розгляду по суті (а.с. 154-158, т. 1).
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.05.2023 постановлено залишити без розгляду позовну заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури до Оноківської сільської ради, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про скасування рішення Оноківської сільської ради щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211, площею 0,0716 га, та її витребування, на підставі пункту першого частини першої статті 257 ЦПК України (а.с. 190-197, т. 1).
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20.12.2023 ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.05.2023 про залишення позову без розгляду скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 5-8, т. 2).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2024 головуючим суддею щодо розгляду справи №308/5531/20 за вказаним позовом визначено ОСОБА_10
20.05.2024 від відповідача ОСОБА_4 до суду надійшла заява про доручення до матеріалів справи доказів, а саме копії витягу з Державного реєстру речових прав від 25.03.2023, яким підтверджується, що житловий будинок, який належить їй на праві власності, знаходиться на спірній земельній ділянці.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити.
Представник відповідача Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області у судове засідання не з'явися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно з випискою з рішення XXVIII сесії VII скликання Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №715 від 06.04.2018 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» ОСОБА_7 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0716 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, зареєстрованому в Державному земельному кадастрі та визначеним кадастровим номером 2124884800:11:011:0211, яка знаходиться в межах с. Оноківці. Надано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0716 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в межах с. Оноківці (а.с. 15, т. 1).
Згідно з картографічними матеріалами відповідно до генерального плану території с. Оноківці, функціональне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211 - землі загального користування (вулиця, проїзд), що підтверджується відповіддю, наданою Ужгородською районною державною адміністрацією від 28.04.2020 №02-24/712 з відповідними засвідченими картографічними матеріалами, виготовленими з графічної частини генерального плану с. Оноківці (а.с. 16-20, т. 1).
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни і юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що підставою відмови у наданні земельної ділянки є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про автомобільні дороги» управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.
Статтею 18 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі. Межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення (пункт чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Проїзди та вулиці відносяться до земель загального користування та у відповідності до пункту «а» частини третьої статті 83 ЗК України не можуть передаватись у приватну власність.
Матеріалами справи встановлено, що Оноківською сільською радою затверджено проект із землеустрою, яким передано частину запроектованої дороги у приватну власність, що підтверджується відповідними картографічними матеріалами (викопіюваннями з генерального плану с. Оноківці 2015 року), виготовленими з графічної частини генерального плану с. Оноківці, який затверджено рішенням Оноківської сільської ради №40 від 22.12.2015 «Про затвердження генерального плану суміщеного зі схемою планувальних обмежень с. Оноківці».
Отже, враховуючи те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211 відведена за рахунок території з функціональним призначенням запроектованої вулиці, проїзду, її вилучення з комунальної власності відбулося всупереч вищенаведених норм законодавства.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Статтею 17 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.
Містобудівна документація є основою для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації, раціонального використання територій, та навіть вирішення питань щодо передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.
Про те, що режим територій, що встановлений у генеральних планах населених пунктів та детальних планах території, є обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації, передбачено статями 5, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Натомість, використання вказаної земельної ділянки під індивідуальну житлову забудову не передбачене генеральним планом населеного пункту, а тому надання земельної ділянки без внесення і затвердження змін до нього суперечить чинному законодавству України.
Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів
Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
За приписами частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення XXVIII сесії VII скликання Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №715 від 06.04.2018 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» в частині затвердження ОСОБА_7 проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0716 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211, яка знаходиться в межах с. Оноківці, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог у частині витребування від ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211 на користь територіальної громади с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.08.2018, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородському районного нотаріального округу Форкош М.М., зареєстрованого в реєстрі за №966, ОСОБА_7 відчужила земельну ділянку площею 0,0716 га з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211, розташовану за адресою: с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська область, ОСОБА_4 , яка на даний час є власником цієї земельної ділянки в цілому (а.с. 126, 127, т. 1).
Відповідачем ОСОБА_4 на належній їй на праві власності земельній ділянці з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211 здійснено будівництво індивідуального житлового будинку, якому надано адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 118-122, т. 1).
На даний час згідно з витягом з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу 344110434 від 25.08.2023) ОСОБА_4 є в цілому власником житлового будинку садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
З аналізу змісту наведеної норми випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі №6-54цс17).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правовику, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-2407лс15).
У пунктах 50, 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (провадження №12-157гс19) зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких па підставі цих рішень виникли права.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» у питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
У рішенні в справі «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини зазначив про необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини, а також пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
У рішенні Європейський суд з прав людини від 16 лютого 2017 року в справі «Кривенький проти України» (заява № 43768/07) наголошено, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від04 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року).
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Даних правових висновків дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 03 лютого 2016 року у справі №6-2902цс15.
У пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Таким чином, беручи до уваги те, що спірна земельна ділянка була набута відповідачем ОСОБА_4 згідно з відплатним договором купівлі-продажу, та на такій розміщено належний їй об'єкт нерухомості - житловий будинок садибного типу, суд вважає, що витребування від ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211 на користь територіальної громади с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області призведе до порушення «справедливого балансу» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідача як власника.
У даному випадку задоволення судом заявлених у цій частині позовних вимог матиме наслідком непропорційне втручання у право ОСОБА_4 на мирне володіння майном, зокрема, об'єктом нерухомості, розташованим на спірній земельній ділянці, що покладе на відповідача тягар у вигляді необхідності повторного проходження процедури набуття у власність відповідної земельної ділянки не з вини відповідача. При цьому позбавлення ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку не переслідує державного чи суспільного інтересу, оскільки фактично з володіння відповідача дана земельна ділянка не вибуває.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог у частині витребування від відповідача ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:011:0211 на користь територіальної громади с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області слід відмовити.
В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.
У відповідності до статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір з кожного в рівних частинах по 1051 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2102 грн. (за задоволену позовну вимогу немайнового характеру про визнання незаконним та скасування рішення) + 1051 грн. (за заяву про забезпечення позову, яку задоволено судом) = 3153 грн. / 3 = 1051 грн.).
Керуючись статями 2, 4, 13, 76, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 254, 355 ЦПК України, суд,
Позов - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення XXVIII сесії VII скликання Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №715 від 06 квітня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» в частині затвердження ОСОБА_7 проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0716 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за кадастровим номером 2124884800:11:011:0211, яка знаходиться в межах с. Оноківці.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь Ужгородської окружної прокуратури судовий збір з кожного в рівних частинах по 1051 (одній тисячі п'ятдесят одній) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач:
Ужгородська окружна прокуратура, місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, 6, м. Ужгород, Закарпатська область.
Відповідачі:
Оноківської сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04350168, місцезнаходження: вул. Головна, 59, с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська область;
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Дата складення повного судового рішення - 12 червня 2024 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.І. Бедьо