Справа № 308/6843/24
06 червня 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дергачова Н.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , місце роботи: адміністратор « ОСОБА_3 », посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 , РНОКПП - суду не відомий, за ч.1 ст.173-2 КУпАП,-
встановив:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 269856 від 12.04.2024 року вбачається, що 12.04.2024 року о 19 год. 39 хв. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив домащнє насильство в сім'ї, тобто умисно вчинив дію психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме неодноразово погрожував фізичною розправою та вбивством, чим могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілій ОСОБА_4 .
За даним фактом 12.04.2024 року співробітниками поліції складено протокол серії АПР18 № 269856 від 12.04.2024 року про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненому правопорушенні не визнав та пояснив, що в них х жінкою в той день відбувся взаємний конфлікт, оскільки він хотів піти з дітьми на пікнік, а жінка виганяла його з дому, жодних погроз з його сторони по відношенню до жінки не було. Також вказав, що після даного конфлікту вони разом проводили час разом з дружини, однак на даний час їхній шлюб перебуває на стадії розірвання, у зв'язку з чим в нього з дружиною виникають конфлікти, бо ОСОБА_1 хоче примиритись з дружиною та зберегти шлюб.
На підтвердження обставин викладених у протоколі та гіпотетичної винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, суду надано такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 269856 від 12.04.2024 року, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, зміст якого викладено вище;
- терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №171886 від 12.04.2024 року
- форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 12.04.2024 року.
- письмові пояснення гр. ОСОБА_4 від 12.04.2024 року.
- витяг з ІПНП.
- відеоматеріали.
Суддя, заслухавши думку усіх учасників даного процесу, з'ясувавши їхні позиції щодо обставин справи, дослідивши в сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення також інші матеріали справи, приходить до переконання щодо наступного.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.
Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.
З фабули протоколу серії АПР18 № 269856 від 12.04.2024 року вбачається, що 12.04.2024 року о 19 год. 39 хв. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство в сім'ї, тобто умисно вчинив дію психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме неодноразово погрожував фізичною розправою та вбивством, чим могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілій ОСОБА_4 .
Однак, як було стверджено в судовому засіданні ОСОБА_1 , що ним не було вчинено насильства відносно його дружини, а між ними виник спільний конфлікт, оскільки він не бажає розривати шлюб з дружиною, а хоче примиритись, однак його дружинине іде на компроміс та виганяє його з дому.
ОСОБА_1 надав пояснення про не вчинення ним адміністративного правопорушення, що відповідно до статті 251 КУпАП є доказами в справі про адміністративне правопорушення.
Відтак, жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_4 , а судовий розгляд проводиться лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, при цьому місце і час вчинення правопорушення, які характеризують подію правопорушення, підлягають доведенню у кожній справі на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В постанові КАС ВС від 08.07.2020 року (справа № 463/1352/16-а) вказано, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведення невинуватості цієї особи.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 1 статтею 173-2 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Суддею враховано те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі "Карелін проти Російської Федерації", суддя приходить до висновку, що протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що при розгляді справи, доказів, що стверджують факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, не було встановлено, суддя переконаний, що необхідно закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, з наведених вище мотивів та підстав.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм статей 284 та 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору з ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 1,7, 9, 245, 247, 251, 276, 283-285 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , місце роботи: адміністратор «Корзо Фемелі», посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 , РНОКПП - суду не відомий, за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд протягом десяти днів з дня її винесення, а також потерпілим.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Дергачова