Справа № 308/8096/24
11 червня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071030000793 від 25.03.2024, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, а востаннє вироком судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.12.2021, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2,3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.263 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки і шість місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Ужгородської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030000793 від 25.03.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
Судом встановлено, що за змістом обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, а саме в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному із проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше засудженим вироком судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.12.2021, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2,3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки і шість місяців, відбув повний термін покарання однак на шлях виправлення не став та вчинив новий майновий злочин за наступних обставин:
24 березня 2024 року, 02 години 10 хвилин ОСОБА_4 , з метою викрадення чужого майна, прибув до багатоквартирного будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 , та застосувавши фізичну силу відчинив вхідні двері під'їзду 7, після чого проник усередину під'їзду вказаного будинку.
В подальшому, реалізуючи свій протиправний умисел та діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи з корисливим мотивом з метою особистого збагачення, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, ОСОБА_5 близько о 03 годині 20 хвилин піднявся на 6-й поверх будинку, де, на коридорі, біля квартири АДРЕСА_3 , таємно, повторно викрав електричний самокат марки «Xiaomi» моделі «1 S», після чого разом із викраденим майном покинув місце події., тим самим своїми діями завдавши матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на суму 9 683,00 гривень.
При виконанні судом вимог ст.348 КПК України обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що йому зрозуміла суть обвинувачення та що він визнає себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України та бажає давати показання. Обвинувачений зазначив, що з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, повністю згідний, окрім того щиро розкаявся.
У судовому засіданні прокурор просив провести розгляд справи у спрощеному порядку, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних про його особу.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засіданні не з'явилася, проте в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у її відсутності.
Оскільки прокурор та обвинувачений, не заперечували щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 349 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Суд оцінює, що показання обвинуваченого в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об'єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, у суду не має.
Суд, обмежившись допитом обвинуваченого, його щирим визнанням вини у вчиненому, та дослідженими письмовими документами, приходить до висновку, що дії останнього органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано вірно, та вина ОСОБА_5 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а саме в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному із проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення такого: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, дані про особу винного.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 - не встановлено.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення злочину, тяжкість кримінального правопорушення, вчинення обвинуваченим нового злочину будучи судимим, його ставлення до вчиненого, повне відшкодування шкоди потерпілій, беручи до уваги те, що останній на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, наявність двох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років.
Саме таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Згідно ч. 4 ст.132 КПК України ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так строк дії обраного відносно обвинуваченого в даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 25.06.2024 року, однак відносно обвинуваченого у іншому кримінальному провадженні обрано слідчим суддею запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.06.2024 року, що є більш тяжким заходом забезпечення кримінального провадження. У зв'язку з цим суд не вбачає підстав для зміни чи продовження запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, а обраний слідчим суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту підлягає скасуванню.
Арешт, накладений під час досудового розслідування, підлягає скасуванню, відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні - не заявлений.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 118, 122, 124 КПК України з обвинуваченого слід також стягнути на користь держави процесуальні витрати згідно з наданої суду довідки у розмірі 1893,20 грн. за проведення товарознавчої експертизи від 08.04.2024 року №СЕ-19/107-24/3748-ТВ.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 349, 374, 376, 395 КПК України , суд-
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Скасувти обраний слідчим суддею відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 1893,20 грн. за проведення товарознавчої експертизи від 08.04.2024 року №СЕ-19/107-24/3748-ТВ.
Скасувати арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_7 від 16.04.2024 року на тимчасово вилучене майно в ході огляду місця події 01.04.2024, який проводився за адресою АДРЕСА_4 , а саме - на електросамокат марки Хіаоmі моделі 1 S.
Речові докази:
-електросамокат марки Хіаоmі моделі 1 S - повернути власнику;
-спортивні штани, темно-синього кольору з позначкою «Х», що були упаковані в спец. пакет НПУ WAR 1675228 - повернути власнику.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1