Справа № 301/1863/24
1-кп/301/237/24
"11" червня 2024 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в м. Іршава, кримінальне провадження № 12024070000000167, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.04.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мідяниця Іршавського району Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ОСОБА_4 , 11 квітня 2024 року близько 07 годин 00 хвилин, керуючи ввіреним йому технічно-справним транспортним засобом, а саме вантажним автомобілем марки «VOLVO» моделі «FH460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без вантажу, рухаючись по вулиці Центральна, у населеному пункті с.Заріччя, Хустського району, зі сторони м. Виноградів у напрямку м.Іршава, та наближаючись до будинку № 118, діючи в супереч вимогам п. 1.3., п. 1.5., п. 1.10. з посиланням на термін «дорожні умови», «дорожня обстановка» та «безпечний інтервал», п.п. б), д) п. 2.3., п.п. (б) п. 2.9., п. 10.1, п. 11.3, п. 12.1., та п. 34 Дорожня горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 які вступили в дію з 1 січня 2002 року, будучи самовпевненим, розраховуючи на свій водійський досвід та навики керування транспортним засобом, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, керуючи транспортним засобом у стані стомлення, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не обрав безпечну швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його руху у конкретних дорожніх та погодних умовах, не втримав керований нив автомобіль у межах своєї смуги руху, перетнувши дорожню горизонтальну розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, на які в'їзд заборонено, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із зустрічним транспортним засобом, автомобілем марки «VOLKSWAGEN» моделі «Touran» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який у той час, рухався своєю правою смугою для руху у зустрічному напрямку.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «VOLKSWAGEN» моделі «Touran» реєстраційний номер НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження, які відповідно до п. 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995р. №6, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті його. Смерть ОСОБА_6 є насильницька та є в прямому причинно-наслідковому зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.
Окрім цього, у результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «VOLKSWAGEN» моделі «Touran» реєстраційний номер НОМЕР_2 , потерпіла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження, які відповідно до п. 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995р. №6, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
Таким чином, водій ОСОБА_4 , порушив вимоги п. 1.3., п. 1.5., п. 1.10. з посиланням на термін «дорожні умови», «дорожня обстановка» та «безпечний інтервал», п.п. б), д) п. 2.3., п.п. (б) п. 2.9., п. 10.1, п. 11.3, п. 12.1., та п. 34 Дорожня горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) «Правил дорожнього руху», якими визначено: п. 1.3. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ поліції, власника дороги або уповноважений ним орган; п. 1.10. Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення: «дорожні умови» - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан; «дорожня обстановка» - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом; «безпечний інтервал» - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: п.п. б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.п. д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. П. 2.9. Водієві забороняється: п.п. б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу. П. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. П. 11.3. На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. П. 12.1. - Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. П. 34 Дорожня горизонтальна розмітка: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15;
Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_4 скоїв у результаті порушення та невиконання вимог п.п. б), д) п. 2.3., п.п. (б) п. 2.9., п. 10.1, п. 11.3, які безпосередньо перебувають у прямому причинному зв'язку з наступившими наслідками, зокрема отриманням потерпілим ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, які потягли за собою його смерть, та отриманням потерпілою ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, а також п. 1.3., п. 1.5., п. 1.10. з посиланням на термін «дорожні умови», «дорожня обстановка» та «безпечний інтервал», п. 12.1., та п. 34 Дорожня горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) «Правил дорожнього руху», які сприяли порушенню вищевказаних ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року та введені в дію з 01 січня 2002 року.
Таким чином ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого та заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
10.06.2024 між прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , який здійснює підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під 12024070000000167 від 11.04.2024 за ч. 2 ст. 286 КК України, з однієї сторони (далі - прокурор), та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні (далі - обвинувачений) ОСОБА_4 , з другої сторони, за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , згідно з вимогами ст.ст. 468 - 470, 472 КПК України, діючи добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, за ініціативою прокурора укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно вказаної угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 беззастережно та у повному обсязі визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в обсязі, відповідно до обвинувального акту.
Сторони угоди підтверджують, що її укладання є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Сторони дійшли згоди, про те, що враховуючи, що обвинувачений визнав винуватість у вчинені кримінального правопорушення, надав правдиві покази, які є істотними для дослідження всіх обставин скоєння вказаного кримінального правопорушення, а також щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення; обвинувачений вчинив тяжкий злочин; наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, що полягає у можливості зменшення навантаження на систему здійснення правосуддя у кримінальному провадженні, процесуальному спрощенні розгляду провадження та заощадженні бюджетних коштів на витрати, пов'язані з кримінальним провадженням; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень, сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, враховуючи санкцію вказаної статті, у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Сторонами узгоджено застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробовуванням та покладення обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно угоди, підписуючи її, сторони розуміли, що відповідно до положень ч. 2 ст. 473 КПК України наслідками укладання та затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження їх права оскарження вироку згідно з вимогами ст. ст. 394 та 424 КПК України, обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди про визнання винуватості.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив затвердити угоду про визнання винуватості, та призначити ОСОБА_4 , узгоджене сторонами покарання.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованому йому злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення, вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні вказаної угоди.
Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засідання просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_4 , узгоджене сторонами покарання.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, подали заяви про проведення підготовчого судового засідання та подальшого судового розгляду без їх участі. Жодних претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 не мають. Просили призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст. 286 ч.2 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Просили не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами. Також надали письмові згоди на укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором.
Суд, вивчивши надані матеріали, заслухавши учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення яким затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Дослідивши угоду про визнання винуватості та переконавшись, що укладена угода є добровільним волевиявленням обвинуваченого, тобто не є наслідком застосування до нього насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, з'ясувавши у обвинуваченого чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, роз'яснивши обвинуваченому право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення у вчинені якого його обвинувачують, встановивши правильне розуміння обвинуваченим, потерпілими змісту та наслідків затвердження угоди, а також перевіривши її відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши доводи учасників судового засідання та роз'яснивши обвинуваченому, обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд доходить висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим, відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди є добровільним, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які, відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання, обвинуваченого в судовому засіданні та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому діяння повністю доведене і вірно кваліфіковане органом досудового розслідування за ч.2 ст. 286 КК України, винуватість ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 , правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого та заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Згідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, належить до тяжких злочинів.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд враховує пом'якшуючі обставини: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставини, що обтяжують його покарання, досудовим розслідуванням не встановлено.
Призначаючи вид і міру покарання ОСОБА_4 суд враховує конкретні обставини вчинення злочину, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів психіатра, нарколога та фтизіатра не перебуває, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку, що обвинуваченому за вчинення злочину, належить призначити узгоджену сторонами міру покарання за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, враховуючи санкцію вказаної статті, у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Разом із цим, суд з врахуванням фактичних обставин справи, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, обравши йому покарання пов'язане з позбавленням волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
Саме таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження скоєння нових злочинів.
Суд вбачає за належне визначити йому узгоджену міру покарання в угоді та в порядку ч.3 ст. 75 КК України вважає за необхідне визначити обвинуваченому у термін іспитового строку один рік, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
Підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених п.п.1-6 ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.
З урахування вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
На підставі ч.2 ст. 124 КПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення судових інженерно - транспортної експертизи у розмірі 2520 грн..
Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК.
Питання щодо майна, на яке накладено арешт, слід вирішити у відповідності до ст.174 КПК України.
Відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк якого закінчився. Клопотань про продовження чи обрання запобіжного заходу обвинуваченому до суду не надходило.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 368-371, 373-376, 394, 468-470, 472-475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 10.06.2024 між прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000167 від 11.04.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити узгоджену угодою міру покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.
У відповідності зі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 , наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Процесуальні витрати в сумі 2520,00 грн., пов'язані з проведенням судової інженерно-транспортної експертизи стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Речові докази:
- автомобіль марки «VOLKSWAGEN» моделі «Touran» реєстраційний номер НОМЕР_2 , після набрання вироком законної сили повернути власнику;
- вантажний автомобіль марки «VOLVO» моделі «FH460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після набрання вироком законної сили повернути власнику;
Арешт накладений на вказані речові докази скасувати відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя Іршавського
районного суду: ОСОБА_1