Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1090/24
04.06.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Юска Наталія Миколаївна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до до Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Юска Наталія Миколаївна про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Позов мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем за заповітом по смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько позивача помер раніше - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покійна спадкодавець залишила заповіт на користь позивача, який 11.07.2016 року за реєстровим №477 було посвідчено приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Юска Н.М.
Спадщина, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 складається, із житлового будинку в АДРЕСА_1 , сертифікату на земельну частку (пай) члена КГСП СВАТ «ім.Шевченка» серії РН №168139 площею 0,84 умовних кадастрових гектарів, зареєстрована в книзі реєстрації сертифакатів на право на земельну частку (пай) за №304 та земельної ділянки площею 1,43 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Виноградівської міської ради Закарпатської області без присвоєного кадастрового номеру, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ -ЗК №031516 від 03.12.2003 року.
З метою оформлення спадкових прав та отримання спадкових документів, позивач звернувся до приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Юска Н.М. із заявою про прийняття спадщини.
Приватним ноатіусом ОСОБА_3 заведено спадкову справу та видано позивачу свідоцтво про право на спадщину, що складається із житлового будинку, що належав покійній ОСОБА_2
Видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку та сертифікат на земельну частку (пай), нотаріус не зміг у зв'язку з відсутністю у позивача оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві.
Сертифікат на земельну частку та державний акт на земельну ділянку позивачу після смерті матері віднайти не влалось.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи те, що позивач прийняв спадщину, але не має можливості оформити в установленому актами цивільного законодавства порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за хаповітом на нерухоме майно, змушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представником відповідача подано заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Приватний нотаріус Юска Н.М. у судове засідання не з'явилася.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Вказана обставина стверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 22.11.2016 року.
Батько позивача ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18.04.2007 року.
Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та померлими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стверджується свідоцтвом про народження позивача Серії НОМЕР_3 від 30.09.1974 року.
Покійна спадкодавець залишила заповіт на користь позивача, який 11.07.2016 року за реєстровим №477 було посвідчено приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Юска Н.М.
Інші спадкоємці до майна померлої відсутні.
Спадщина, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 складається, із житлового будинку в АДРЕСА_1 , сертифікату на земельну частку (пай) члена КГСП СВАТ «ім.Шевченка» серії РН №168139 площею 0,84 умовних кадастрових гектарів, зареєстрована в книзі реєстрації сертифакатів на право на земельну частку (пай) за №304 та земельної ділянки площею 1,43 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Виноградівської міської ради Закарпатської області без присвоєного кадастрового номеру, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ -ЗК №031516 від 03.12.2003 року.
З метою оформлення спадкових прав та отримання спадкових документів, позивач звернувся до приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Юска Н.М. із заявою про прийняття спадщини.
Приватним ноатіусом ОСОБА_3 заведено спадкову справу та видано позивачу свідоцтво про право на спадщину, що складається із житлового будинку, що належав покійній ОСОБА_2
Видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку та сертифікат на земельну частку (пай), нотаріус не зміг у зв'язку з відсутністю у позивача оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві.
Ці обставини суд встановив на підставі достатньої сукупності належних та допустимих доказів, а саме: копій свідоцтв про народження, одруження та смерть, копії технічного паспорту, копій спадкової справи, інших письмових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК позивач відноситься до першої черги спадкування як син (дитина) відповідача.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України (2003 р.).
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Так, дійсно у відповідності до п. п. 4.15, 4.18 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року за № 295/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, Витяг з Реєстру прав власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Разом з цим з матеріалів справи встановлено, що оригінали правовстановлюючих документів на спадкове у позивача відсутні.
Тому, у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно спадкодавця, нотаріусом позивачу було роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Згідно положень ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК.
Згідно положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв. Також встановлено, що спадкодавцю за життя належала земельна ділянка та сертифікат на земельну частку (пай). Оформити належні права позивач, як спадкоємець після смерті спадкодавця не має можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі шляхом визнання визнати права власності.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за заповітом на:
- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,43 га на території Виноградівської міської ради;
- право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП СВАТ ім. Шевченка розміром 0,84 в умовних кадастрових гектарах та вартістю 11042 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частину рішення проголошено в судовому засіданні 04.06.2024 року. Повний текс рішення виготовлено 12.06.2024 року.
ГоловуючийВ. В. Леньо