233 № 233/2003/22
05 червня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Малінов О. С.
за участю секретаря Вітюк К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє адвокат Варбан Олександр Валентинович, до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), зацікавлені особи: Орган опіки та піклування - Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, Олекси Тихого, буд. 260), Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, м. Одеса вул. Канатна, 134),
«про позбавлення батьківських прав»,
В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Варбан Олександр Валентинович, до ОСОБА_2 , зацікавлені особи: Орган опіки та піклування - Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з 2012 року перебувала у відносинах з ОСОБА_2 . Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 30 серпня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області. Після народження дитини відносини в них не склалися. Тому наприкінці 2013 року вони стали жити окремо. Син залишився мешкати разом з позивачкою. З того часу батько дитини ОСОБА_2 повністю самоусунувся від виховання свого сина, не цікавиться його місцем знаходження та розвитком. До сина відноситься байдуже, добровільно матеріально не допомагає. Син не бажає мешкати разом з батьком, навіть не бажає з ним зустрічатися. Вважає, що у зв'язку з тим, що відповідач у вихованні дитини та її утриманні участі не приймає, не виконує інші обов'язки у відповідності до ст .ст. 150, 180 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про захист прав дітей», повністю дистанціювався від виховання дитини, від задоволення її матеріальних та духовних потреб, просить суд позбавити батьківських прав відповідача по справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачка ОСОБА_1 , представник позивачки Варбан О.В. в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, просили позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, надав відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позову, просив суд не позбавляти його батьківських прав, зауважив, що бажає спілкуватися з сином, але позивачка не дозволяє йому цього робити, перешкоджає їх спілкуванню. Також повідомив суду, що позивачка перешкоджає спілкуванню сина з бабусею та дідусем. Наприкінці березня позивачка разом з сином виїхала з м. Костянтинівка Донецької області до м. Одеси, він не має змоги відвідувати сина, оскільки здійснює догляд за хворим, лежачим батьком. Враховуючи викладене, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, не позбавляти його батьківських прав відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Костянтинівська міська військова адміністрація, на виконання повноважень органу опіки та піклування - виконавчого комітету Костянтинівської міської ради на виконання ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25.04.2023 у цивільній справі № 233/2003/22 повідомила наступне. Позивачка ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_3 на території Костянтинівської міської територіальної громади не проживає. З березня 2022 року мати разом з дитиною зареєстровані та проживають в якості внутрішньо переміщених осіб за адресою: АДРЕСА_3 , яка відноситься до Приморського району міста Одеса. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ; зареєстрований як ВПО: АДРЕСА_5 , що відноситься до Іллінівської сільської територіальної громади. На підставі викладеного, вважають, що збір документів та надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , не входить до компетенції Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області.
Представник органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, надав суду висновок органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.
Згідно висновку, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, вважає за доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З'ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши інші докази по справі, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у стосунках, від чого народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком в свідоцтві про народження дитини записаний відповідач по справі ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , у вихованні дитини - сина, та його утриманні участі не приймає, не виконує інші обов'язки у відповідності до ст.ст.150, 180 Сімейного кодексу України, ст.12 Закону України «Про захист прав дітей», повністю дистанціювався від виховання дитини, від задоволення його матеріальних та духовних потреб. З 2013 року дитина проживає з позивачкою, з цього часу відповідач не цікавиться життям сина. Батько дитини ОСОБА_2 повністю самоусунувся від виховання свого сина, не цікавиться його місцем знаходження та розвитком. До сина відноситься байдуже, добровільно матеріально не допомагає. ОСОБА_2 не відвідує свою малолітню дитину, не турбується про його фізичний та духовний розвиток, підготовку до подальшого життя, зокрема: не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на
його фізичний розвиток як складову виховання, не надає своїй малолітній дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2015 року по справі 233/8522/13-ц з відповідача стягнуті аліменти в розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 26.11.2013 року до його повноліття тобто до 06 серпня 2031 року.
Виконавчий лист було направлено для примусового виконання до Костянтинівського міськрайонного відділу східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).
Аліменти відповідач не сплачує, що підтверджується довідкою про заборгованість по аліментам. Заборгованість на 01.10.2022 складає 164194,00 грн. У зв'язку з чим, Костянтинівським відділом державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесені постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами, правом на користування вогнепальною зброєю, та обмеженням права на полювання, а також заборона на виїзд за межі України.
В червні 2019 року позивачка зверталася до органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради з заявою про підтвердження міста проживання дитини разом з нею для тимчасового виїзду за кордон, оскільки відповідач відмовлявся надавати дозвіл на виїзд дитини за кордон.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, вважає за доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно ст. 150 СК України,встановлено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, до яких, серед інших, належить і обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей визначено Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Частина 1 ст. 152 СК України встановлене право дитини на належне батьківське виховання, яке забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 за № 1385 (далі - Декларація), проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Згідно статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ст.155СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст. 164 СК України матір, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування, а також ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач ОСОБА_2 обізнаний щодо слухання справи про позбавлення його батьківських прав, але свідомо ухиляється від явки до суду, жодної заяви від нього не надходило, факту спілкування з дитиною не встановлено, що свідчить про не бажання змінити поведінку та приймати участь у вихованні дитини. Таким чином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України в зв'язку із задоволенням позову з відповідача ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст.164, 165, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 15, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє адвокат Варбан Олександр Валентинович, до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), зацікавлені особи: Орган опіки та піклування - Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, Олекси Тихого, буд. 260), Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, м. Одеса вул. Канатна, 134), про позбавлення батьківських прав, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 12 червня 2024 року.
Суддя