(заочне)
Справа №348/773/24
Провадження № 2/348/552/24
12 червня 2024 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого - судді Бурдун Т.А.
за участю секретаря судового засідання Дмитрук С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Надвірна в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей,-
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє - адвокат Дикун І.В., звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що з відповідачем вона перебувала у шлюбних відносинах з 02.09.2016 року. Від шлюбу з відповідачем народилось двоє дітей, які на теперішній час є малолітніми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем. Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2024 року шлюб між сторонами було розірвано. Угоди про добровільну сплату аліментів з відповідачем не досягнуто. Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати дітей. Відповідач працездатний, а тому має можливість утримувати своїх дітей. Стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяють сплачувати аліменти у такому розмірі. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Позивач ОСОБА_1 та її представник- адвокат Дикун І.В. в судове засідання не з'явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.25).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем проживання, вказаним в позовній заяві, які згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу отримав особисто під підпис 23.04.2024 та 23.05.2024, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву не подав. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, тому зі згоди сторони позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280, 281 ЦПК України.
12 червня 2024 року судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Повно і всебічно вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що з 02.09.2016 року позивач з відповідачем перебували у шлюбних відносинах. Під час спільного проживання у сторін народилось двоє дітей, які на теперішній час є малолітніми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свідоцтвах про їх народження батьком вказано відповідача ОСОБА_2 (а.с. 7-8).
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2024 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.11-12).
Згідно витягів з реєстру Ланчинської територіальної громади малолітні - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-10).
Позивач самостійно несе усі обов'язки щодо утримання та виховання малолітніх дітей, однак, її доходів недостатньо для утримання та виховання спільних з відповідачем неповнолітніх дітей. Угоди про добровільну сплату аліментів з відповідачем не досягнуто. Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати неповнолітніх дітей.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як роз'яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
При цьому, згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Згідно з частиною другою статті 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач є здоровим чоловіком працездатного віку. Доказів того, що відповідач не може надавати неповнолітнім дітям матеріальну допомогу суду надано не було. Суд же розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) і кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, у даному конкретному випадку, суд виходить з того, що відповідач є батьком неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на нього покладено однаковий з позивачем обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто. Судом встановлено, що діти проживають з матір'ю, а отже на неї покладено більше турбот щодо утримання дітей.
З урахуванням викладеного вище, враховуючи безспірність заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам ст. 192 СК України, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, він підлягає стягненню на користь держави з відповідача у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного,
керуючись ст.ст.12,76, 95, 141, 264, 265, 273, 274-279, 280-283, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 112,113, 114, 180-183, 191 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 квітня 2024 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ).
Представник позивача - адвокат Дикун Ігор Васильович (адреса місцезнаходження: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Стефаника, 2 А/56).
Суддя Т.А. Бурдун