Справа № 196/176/24
№ провадження 2/196/143/2024
(заочне)
12 червня 2024 року смт Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Костюкова Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду всмт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_1 про відшкодування страхового відшкодування,-
Позивач Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування страхового відшкодування.
В обґрунтування своїх вимог вказують, що 29.01.2020 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ "Таврійська ливарна компанія "ТАЛКО" було укладено договір страхування наземного транспорту №44/20-Т/зп15, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Volkswagen Touareg» д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
24.01.2021 на а/д Н-31-Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка сталася ДТП за участю транспортного засобу "ВАЗ" д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , транспортного засобу "Toyota" д/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Volkswagen Touareg» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 .
Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля "ВАЗ" д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області.
Внаслідок вказаної ДТП транспортному засобу марки «Volkswagen Touareg» д/н НОМЕР_1 були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завдані матеріальні збитки, розмір яких відповідно до розрахунку № СПС0033311 від 05.02.2021, наданого ТОВ "Автомобільний Дім Соллі Плюс", становить 486 177,86, вартість відновлювального ремонту. Проте, відповідно до звіту №129 від 18.02.2021, наданого ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen Touareg» д/н НОМЕР_1 склала 618 699,71 грн.
Відповідно до умов договору страхування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило страхове відшкодування в розмірі 486 177,86 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ д/н НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АР 0076454545950, виданого ПАТ «НАСК «Оранта».
ПрАТ «НАСК «Оранта» здійснило виплату в розмірі 130 000,00 грн.
Таким чином, невідшкодованою частиною збитку залишається сума в розмірі 356 177,86 грн., яку і прохаються стягнути з відповідача на їх користь, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 5 357,65 грн.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2024 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с. 49).
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 березня 32024 року закрито підготовче провадження по справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_1 про відшкодування страхового відшкодування та призначено справу до розгляду по суті (а.с.66).
Представник позивача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" в судове засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи в суді, шляхом направлення судом ухвали суду про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками, які були отримані відповідачем особисто. Відзиву на позовну заяву від ОСОБА_1 до суду не надійшло. Відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи відповідно до п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
12 червня 2024 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так судом встановлено, що 24.01.2021 р. на а/д Н-31-Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка сталася ДТП за участю транспортного засобу "ВАЗ" д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , транспортного засобу "Toyota" д/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Volkswagen Touareg» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 (а.с.20-22).
Згідно постанови Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15.02.2021 р., 24.01.2021 о 13.56 год. в с. Могилів Царичанського району Дніпропетровської області на а/д Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка 66+55м., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21099 з н/з НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, а також не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення із автомобілем Toyota Cabo з н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку, та після чого виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen з н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 ПДР України. Даною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.19).
Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Також встановлено, що 29.01.2020 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ "Таврійська ливарна компанія "ТАЛКО" уклали договір добровільного страхування наземного транспорту №44/20-Т/зп15 щодо забезпеченого транспортного засобу марки «Volkswagen Touareg» д/н НОМЕР_1 . Строк дії договору по 29.01.2021 (а.с.5-10).
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу завдано механічних пошкоджень. Відповідно до чого страхувальник зазнав матеріального збитку.
Крім цього, цивільно правова відповідальність водія транспортного засобу "ВАЗ" д/н НОМЕР_2 на момент ДТП, а саме відповідача ОСОБА_1 , була застрахована полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АР 00764545950, виданого ПАТ "НАСК "ОРАНТА" (а.с.43).
24.01.2021 року потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди ТОВ "Таврійська ливарна компанія "ТАЛКО" звернулося до страховика ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с.11-16).
Згідно з Рахунком ТОВ "Автомобільний Дім Соллі-Плюс" №СПС0033311 від 05.02.2021, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Volkswagen Touareg» д/н НОМЕР_1 складає 486 177,86 грн. (а.с.26-29).
Відповідно до Звіту про проведення оцінки колісного транспортного засобу марки «Volkswagen Touareg» д/н НОМЕР_1 №129 від 18.02.2021, проведеного 24.01.2021 ФОП ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу складає 618 699,71 грн. (а.с.30-40).
Як вбачається зі страхового акту № 006.00138021-1 від 24.02.2020, страховиком - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором страхування наземного транспорту №44/20-Т/зп15 від 29.01.2020 в розмірі 486 177,86 грн. (вартість відновлювального ремонту) (а.с.23-24).
На підставі вищевказаних Страхового акту, Договору страхування та згідно розрахунку страхового відшкодування, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» шляхом перерахування безготівкових коштів сплатило на рахунок ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» страхове відшкодування в сумі 486 177,86 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 169 від 02 березня 2021 року (а.с.25).
Оскільки позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, а цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , винуватця у ДТП, була застрахована, позивач звернувся до ПАТ "НАСК "ОРАНТА".
ПАТ "НАСК "ОРАНТА" здійснило відшкодування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в сумі 130 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №31650 від 23.06.2021 (а.с.42).
Таким чином, різниця між сумою страхового відшкодування (486 177,86 грн.) та страховою виплатою (130 000,00 грн.) становить 356 177,86 грн.
09.07.2021 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» для досудового врегулювання спору направив відповідачу на адресу проживання, претензію з вимогою сплатити страхове відшкодування. Однак, станом на дату подання позову до суду, відповідачем не було сплачено відшкодування, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів (а.с.41).
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України.
Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК Українита стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
У преамбулі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Натомість, відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.
Згідно зі статтями 993 ЦК Українита 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування".
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/9320/15-ц, провадження № 61-7833св18.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов'язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставістатті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Тому з урахуванням вимог тягаря доказування заперечень проти позову, який сформульований у нормах ст.ст. 12, 81 ЦПК України, - обов'язок доведення вищевказаних обставин що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією, у даному випадку покладається на відповідача, а не на позивача.
Позивач, як страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону «Про страхування» реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого винна у завданні шкоди особа застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
У п.п. 43, 44 постанови ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18) були сформульовані наступні правові висновки щодо змісту норм матеріального права: «згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Обсяг відповідальності відповідача, як страхувальника своєї цивільної відповідальності обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілої внаслідок протиправних під час ДТП дій відповідача особи.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі суброгації можливе за умови, якщо страхова компанія, яка виконала свій обов'язок перед потерпілою особою, з урахуванням отримання страхового відшкодування в інтересах винної в ДТП особи від його страховика та сплаченої суми франшизи винною особою не одержала повного відшкодування здійсненого нею страхового платежу на підставі договору добровільного страхування на користь потерпілої особи, яку позивач внаслідок цього замінив у спірних правовідносинах.
Правові висновки, які були висловлені Великою Палатою Верховного Суду про покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, що має відповідати меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).
Так, відповідачем не спростовано обов'язку сплатити заявлену у позові суму, оскільки відповідач не спростував того факту, що страховий платіж, який був сплачений ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в його інтересах був здійснений не у повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Отже, рахунок відновлювального ремонту та платіжні доручення підтверджують факт виконання відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, його вартість та оплату за виконані роботи ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» коштів в сумі 486 177,86 грн., та свідчать про те, що виплата страхового відшкодування відповідає умовам договору.
Таким чином, заявлені позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за звернення до суду з вказаним позовом у розмірі 5 357,65 грн. (а.с.1).
Керуючись ст. ст.12, 76-81, 141, 259, 263 - 265, 280-289, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_1 про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , мешканця: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м.Київ, вул.Борщагівська, буд.154, код ЄДРПОУ 33908322, IBANUA543005280000026505601339688 в АТ "ОТР Банк") невідшкодовану суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 356 177 (триста п'ятдесят шість тисяч сто сімдесят сім) грн. 86 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , мешканця: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м.Київ, вул.Борщагівська, буд.154, код ЄДРПОУ 33908322, IBANUA543005280000026505601339688 в АТ "ОТР Банк") витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 357 (п'ять тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 65 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.06.2024 року.
Суддя Д.Г. Костюков