Справа № 204/3384/23
Провадження № 2/204/152/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
4 червня 2024 Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Чудопалової С.В.
за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» (місце розташування за адресою: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2), в інтересах якого діє представник адвокат Крюкова Марина Володимирівна (адреса знаходження: 02130, м. Київ, вул. Воскресенська, 16-Б, ув. 7) до ОСОБА_1 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач, в інтересах якого діє представник адвокат Крюкова М.В. звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначивши, що 02.04.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №3934663 про надання споживчого кредиту, який укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents.Згідно з умовами кредитного договору загальний розмір кредиту становить 20000,00 гривень, строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту 02.05.2021, таке вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Стандартна процентна ставка 1,90% в день.Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до умов п. 4.3 кредитного договору, кредитний договір був пролонгований, а строк користування кредитом продовжено на 90 календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював. 03.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №03-05/2022, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором, про що відповідача повідомлено шляхом направлення на електронну пошту, зазначену останнім в договорі, відповідного повідомлення.У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у встановленому порядку та строки, у нею утворилась наступна заборгованість перед позивачем: 2000,00 грн. - тіло кредиту; 45600,00 грн. нарахованих процентів.На підставі викладеного, враховуючи, що від сплати вказаної заборгованості відповідач ухиляється, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судові витрати у розмірі 2684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2023 прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено цивільну справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 46).
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с. 51).
В судове засідання відповідач не з'явилася про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, її представник який діє в її інтересах ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем у встановленому законом порядку, не довело факту укладення кредитного договору в електронному вигляд, перерахування кредитних коштів за договором, тому вважає, що підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками відсутні. Крім того, відповідач повністю заперечує та просить суд відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу, оскільки сума витрат на професійну правничу допомогу не є співмірними, даний розмір не відповідає складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом який був витрачений на виконання вказаних робіт. Просив у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу відмовити. Надав суду суду заяву з проханням розглядати справу у їх відсутність (а.с.133).
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 02.04.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №3934663 про надання споживчого кредиту, який укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 та розміщених на їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents (а.с.11-12).
Згідно з умовами кредитного договору загальний розмір кредиту становить 20000,00 грн., строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту 02.05.2021 вказується в графіку платежів(а.с.11-12).
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором, який був підписаний останньою у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», виконало та надало їй кредит в сумі 20000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №1968, виданою генеральним директором ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» Мазуренко В. від 16.05.2022 (а.с.16).
Підпунктом 1.5. договору передбачено стандартну проценту ставку в розмірі 1,90 %, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору, у межах нового строку кредитування, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4,2 договору (а.с.11).
Згідно з п. 1.4 кредитного договору строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору.
Відповідно до п. 2.4. договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно з п.2.1. договору (а.с.11).
Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, у зв'язку з чим, відповідно до умов п. 4.3 кредитного договору, кредитний договір був пролонгований, а строк користування кредитом продовжено на 90 календарних днів поспіль.
Відповідно до картки обліку договору відповідач має заборгованість по тілу кредиту взятих на себе зобов'язань за кредитним договором в розмірі 2000,00 грн. - тіло кредиту; 45600,00 грн. нарахованих процентів.
Крім того, судом встановлено, що 03.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №0305/2022, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором, про що відповідача повідомлено шляхом направлення на електронну пошту, зазначену останнім в договорі, відповідного повідомлення (а.ч.17-19).
Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.
Про вищевказаний факт відступлення прав вимоги за кредитним договором та наявність кредитної заборгованості позивач повідомляв відповідача письмово шляхом направлення відповідного пакету документів на електронну адресу відповідача. Викладені обставини підтверджуються копією документації. Разом з тим, матеріли справи не містять доказів повного погашення відповідачем існуючої у неї кредитної заборгованості (а.с.30).
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.
Крім того, як вбачається, з матеріалів справи ОСОБА_1 не скористалася правом відкликати свою згоду на укладення кредитного договором протягом чотирнадцяти днів відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, між ТОВ «Авентус Україна», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Фінстраст Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №3934663 про надання споживчого кредиту, який був підписаний нею за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А859710», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилась та погодилась з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір (а.с. 12 на зворотному аркуші).
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов наступного висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
А тому, підписання ОСОБА_1 шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 р. зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу (відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду), що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).
Тому, підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання за договором №393463 про надання споживчого кредиту від 02.04.2021, до якого за договором факторингу №03-05/2022від 03.05.2022перейшло право грошової вимоги за договором №393463 про надання споживчого кредиту від 02.04.2021, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
У відповідача внаслідок невиконання зобов'язання за кредитним договором утворилася заборгованість на загальну суму грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 20000,00 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 45600,00 грн., що вбачається з розрахунку, поданого позивачем.
Враховуючи те, що відповідач не спростувала вказаного розрахунку та не надала суду доказів на його спростування, суд бере до уваги вказаний представником доказ як належний та допустимий на підтвердження суми заборгованості.
З наданої позивачем виписки по особовому рахунку за період з 02.04.2021 по 02.05.2022 вбачається, що відповідач користувалася грошовими коштами позивача (а.с. 24-29).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Отже, враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання у встановлені договором строки повністю не виконувала, у зв'язку з чим має борг по кредитному договору, то суд вважає за необхідне стягнути з неї заборгованість по нарахованим відсоткам у сумі 65600,00 грн.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.
У позовній заяві позивач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2684,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., які він поніс у зв'язку з розглядом справи.
Сплата позивачем судового збору в сумі 2684,00 грн. при поданні позову підтверджується платіжноюінструкцією №69 від 21.02.2023 (а.с.44).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
07.07.2022 між позивачем та адвокатом Крюковою М.В. укладено договір про надання правової допомоги (а.с.38).
Зі змісту звіту про надання правової допомоги від 10.02.2023 вбачається, що розмір витрат на правову допомогу складається із збору аналізу доказів та документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором вартістю 2000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення заборгованості та подання її до суду вартістю6000,00 грн., що разом складає 8000,00 грн. (а.с.39).
Згідно платіжної інструкції № 68, виданої АТ «Перший український міжнародний банк» від 10.02.2023 вбачається, що ТОВ ФК «Фінтраст Україна» здійснило сплату на розрахунковий рахунок адвоката Крюкової М.В. за надані правничі послуги згідно р/ф №118/10/02 від 10.02.2023 у розмірі 8000,00 грн. (а.с.41).
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн., який є завищеним.
Разом з тим, з урахуванням ухвалення рішення по справі на користь позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», в сумі 1000,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна», в інтересах якого діє представник адвокат Крюкова Марина Володимирівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , р/народження невідомий, РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ: 44559822 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту№3934663від 02.04.2021 у розмірі 65 600 (шістдесят п'ять тисіч шістсот) гривень00 копійок, яка складається з заборгованості за основним боргом в сумі 20 000,00 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 45600,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , р/народження невідомий, РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ: 44559822 суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
В іншій частині вимог відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ: 44559822, (місце знаходження: 03150, М. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2);
Представник позивача - адвокат Крюкова Марина Володимирівна(адреса знаходження: 02130, м. Київ, вул. Воскресенська, 16-Б, ув. 7);
Відповідач - ОСОБА_1 , р/народження невідомий, РНОКПП: НОМЕР_2 , (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 );
Представник відповідача - адвокат Калінін Сергій Костянтинович (адреса місця знаходження: 40004, Сумська область, жм. Суми, вул. Холодногірська, буд. 45).
Суддя: С.В.Чудопалова