12 червня 2024 року м. Чернігів справа № 927/149/22
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід у справі за заявою КРЕДИТОРА: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 )
БОРЖНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю «Яворина-Трейдінг» (код 32505077) 16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Незалежності, 16, кв. 107 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз 10-а, офіс 213 (natalya_potupalo@ukr.net) (адреса ліквідатора - арбітражного керуючого Потупало Н.І.)
про відкриття провадження у справі про банкрутство
У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа № 927/149/22 за заявою кредитора ОСОБА_2 про банкрутство ТОВ «Яворина-Трейдінг».
Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Моцьора В.В. для її розгляду.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2022 ТОВ «Яворина-Трейдінг» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Потупало Н.І.
10.06.2024 ОСОБА_1 у системі «Електронний суд» сформовано заяву про відвід судді Моцьора В.В. від розгляду справи № 927/149/22 (надалі - Заява).
В обгрунтування Заяви ОСОБА_1 зазначає те, що нею до суду було подано заяву від 24.04.2024 про закриття провадження у справі № 927/149/22 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства у зв'язку з погашенням всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів TOB «Яворина-Трейдінг».
З електронного кабінету ЄСІТС заявниці стало відомо, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2024 відкладено судове засідання: на 13.06.2024 о 10:30 - розгляд вимог TOB «Юридична Майстерня» до TOB «Яворина - Трейдінг»; на 13.06.2024 о 10:50 - розгляд додаткових вимог ОСОБА_2 до TOB «Яворина- Трейдінг»; на 19.06.2024 об 11:00 розгляд справи № 927/149/22.
На думку ОСОБА_1 , суд, незважаючи на пряму норму ч. 5 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, не розглянув її клопотання та не закрив провадження у справі про банкрутство TOB «Яворина-Трейдінг», а навпаки призначив спочатку розгляд додаткових кредиторських вимог ОСОБА_2 та TOB «Юридична Майстерня», що на переконання заявниці свідчить про створення судом переваг для кредиторів, що в свою чергу порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, представником ОСОБА_1 було направлено до суду заяви про проведення судових засідань по справі № 927/149/22, призначених на 13.06.2024 о 10:30, 13.06.2024 о 10:50 та 19.06.2024 об 11:00 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, які ухвалами Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2024 залишені без задоволення з огляду на те, що ОСОБА_1 не є учасником справи № 927/149/22.
При цьому, заявниця звертає увагу суду на п. 2 ухвали Господарського суду Чернігівської області від 12.09.2022, якою суд залучив її учасником саме справи № 927/149/22 про банкрутство TOB «Яворина-Трейдінг»; на день звернення до суду із Заявою ухвала суду від 12.09.2022 не скасована, провадження у справі № 927/149/22 не закрито; як наслідок - заявниця вважає, що суд безпідставно та протиправно позбавив її права як учасника справи приймати участь при розгляді справи № 927/149/22.
Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 , вважає, шо суддя Моцьор В.В. навмисно не призначає до розгляду її заяву про закриття справи № 927/149/22 про банкрутство TOB «Яворина-Трейдінг» до розгляду додаткових вимог кредиторів, чим створює явні переваги для кредиторів, що в свою чергу ставить під сумнів його неупередженість у справі та прагнення винесення обґрунтованого та законного рішення.
11.06.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло заперечення ОСОБА_2 на Заяву, зі змісту яких вбачається, що останній вважає закриття провадження у справі про банкрутство передчасним; крім того, кредитор вказує, що ОСОБА_1 не є ані стороною, ані учасником справи № 927/149/22 про банкрутство TOB «Яворина-Трейдінг», а тому відповідні дії останньої є зловживанням процесуальними правами.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2024 постановлено заяву ОСОБА_1 від 10.06.2024 про відвід судді Моцьора В.В. від участі у справі № 927/149/22 визнати необґрунтованою; передати заяву ОСОБА_1 для вирішення питання про відвід судді Моцьора В.В. на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі розпорядження від 11.06.2024 № 02-01/85/24 керівника апарату Господарського суду Чернігівської області «Щодо призначення автоматизованого розподілу заяви по справі № 927/149/22» був проведений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, внаслідок якого для розгляду Заяви визначено суддю Сидоренка А.С.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення Заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Право на подання заяви про відвід судді, передбачене ст. 38, 42 Господарського процесуального кодексу України, є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Європейський суд з прав людини зазначає, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.89 у справі N 11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді на підставі особистих переконань та поведінки судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
За правилами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
Приписами Господарського процесуального кодексу України не встановлений вичерпний перелік обставин, які свідчать про упередженість судді, однак зазначають, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Європейський суд з прав людини зазначає, що «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного» (рішення у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09.11.2006).
Стаття 39 Господарського процесуального кодексу України визначає, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Як вже було вказано вище, Заява обгрунтована сумнівами ОСОБА_1 у об'єктивності та неупередженості судді Моцьора В.В. під час розгляду справи № 927/149/22, оскільки, на думку заявниці, суд навмисно не призначає до розгляду її заяву про закриття провадження у справі про банкрутство TOB «Яворина-Трейдінг» до розгляду додаткових кредиторських вимог, чим позбавляє її процесуального права на участь у даній справі.
З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2022 до Господарського суду Чернігівської області арбітражним керуючим Потупало Н.І. подана заява № 486-02-01-927/149 від 15.08.2022 про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за вимогами кредиторів, яка ухвалою суду від 12.09.2022 була прийнята з одночасним визнанням ОСОБА_1 учасником у справі про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.01.2023 постановлено заяву № 486-02-01-927/149 від 15.08.2022 ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина-Трейдінг» Потупало Н.І. про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника задовольнити; покласти на ОСОБА_1 солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредитора ОСОБА_2 у справі № 927/149/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина-Трейдінг».
В подальшому ОСОБА_2 звертався до Господарського суду Чернігівської області із заявою про про стягнення з ОСОБА_1 938 472,00 грн в рахунок кредиторської заборгованості (справа № 927/149/22 (927/197/23)), за результатами розгляду якої 29.04.2024 суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Аналіз процесуального законодавства України свідчить про те, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Разом з тим, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Водночас, частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України вказано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За правилами ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Тлумачення цієї норми дозволяє дійти висновку про умовний розподіл учасників у справі про банкрутство на 3 групи, а саме:
І група - сторони справи - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);
ІІ група - учасники справи - арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;
ІІІ група - інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір.
Відповідні висновки місцевого господарського суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.07.2021 у справі № 911/698/21.
Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник та які розглядаються у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:
одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо;
друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
Ураховуючи наведене, особи, віднесені до І та ІІ груп, належать до учасників справи про банкрутство (непозовного провадження), у якій вирішуються основні процедурні питання (у межах судових процедур, визначених статтею 6 КУзПБ), відтак вказані особи наділені повною процесуальною дієздатністю у такій справі, зокрема й правом на оскарження ухвалених у ній судових рішень.
Натомість особи, які віднесені до ІІІ групи (інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір) зазвичай стають учасниками справи про банкрутство у зв'язку з тим, що суд у межах справи про банкрутство розглядає та вирішує у відокремленому позовному провадженні спір за участю цих осіб.
Віднесення за статтею 1 КУзПБ певних осіб, щодо прав або обов'язків яких вирішується спір у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство, до категорії "інших учасників справи про банкрутство" не свідчить про наділення таких осіб статусом учасника самої справи про банкрутство в силу закону.
Отже, вирішуючи проблемний аспект у правовому регулюванні статусу таких суб'єктів, Верховний Суд зазначає, що інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, не належать до учасників справи про банкрутство (за винятком тих осіб, які одночасно належать до І та ІІ груп), а їх процесуальний статус доцільно визначити саме як "учасники відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство".
При цьому сам факт залучення ухвалою суду певного суб'єкта як учасника до відокремленого провадження ще не означає автоматичне наділення такого суб'єкта статусом учасника справи про банкрутство.
Такі висновки є застосовними також щодо суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 910/4685/20.
За правилами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду, враховуючи постановлення місцевим господарським судом вищезгаданих ухвал від 11.01.2023 та від 29.04.2024, участь ОСОБА_1 як учасника у справі № 927/149/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина-Трейдінг» є припиненою.
Таким чином, на сьогоднішній день ОСОБА_1 не є ані стороною, ані учасником справи № 927/149/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина-Трейдінг», а тому її участь в даній справі положеннями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачена.
При цьому, за правилами ч. 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Оскільки під час розгляду Заяви суд встановив, що ОСОБА_1 не учасником справи № 927/149/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина-Трейдінг», остання не має права на звернення до суду із Заявою.
Щодо посилання заявниці на те, що суддя Моцьор В.В. не призначає до розгляду її заяву про закриття провадження у справі № 927/149/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина-Трейдінг», на підставі п. 5 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, до розгляду додаткових вимог кредиторів, то як вбачається з матеріалів справи, дану заяву суд прийняв, залучив до матеріалів справи та відклав її розгляд до наступного судового засідання.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що наведені у Заяві обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених ст. 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді, а також не підтверджують упередженість та необ'єктивність судді Моцьора В.В. при розгляді даної справи.
Фактично доводи ОСОБА_1 зводяться до незгоди з процесуальними діями судді Моцьора В.В. , тобто, до оцінки застосування судом норм процесуального законодавства України, що в силу приписів ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не може бути підставою для відводу.
При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону. Крім того, законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) від 09.01.2013 було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
У рішенні по справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (Заява № 33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до позивача чи відповідача, інших учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства.
Крім того, суд наголошує, що суддя відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Таку суддівську дискрецію або суддівський розсуд визначають як повноваження, надане особі, яка володіє владою вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.
Таким чином, розглянувши Заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки наведені заявницею доводи у її обґрунтування не можуть бути в розумінні процесуального закону (ст. 35 Господарського процесуального кодексу України), підставою для відводу судді Моцьора В.В.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 35, 38, 39, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву від 10.06.2024 ОСОБА_1 про відвід судді Моцьора В.В. у справі № 927/149/22 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Дата набрання ухвалою законної сили - 12.06.2024.
Суддя А.С. Сидоренко