18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"11" червня 2024 р. м. Черкаси справа № 925/674/21(925/734/24)
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 07 червня 2024 року про забезпечення позову
без повідомлення учасників справи,
У провадженні Господарського суду Черкаської області розглядається справа № 925/674/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп».
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» (вул. Смілянська, 2, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 00476814) з такими позовними вимогами:
1) визнати дії боржника - Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп», які полягали в прийнятті його Наглядовою радою рішення, оформленого протоколом № 2 від 01.03.2019 про звернення до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича щодо проведення державної реєстрації припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 712498000:01:001:0548 та в подальшому зверненні до приватного нотаріуса за вчиненням цих дій неправомірними;
2) скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича індексний номер 45901383 від 12 березня 2019 року про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 712498000:01:001:0548 площею 147,9738 га для рибогосподарських потреб на території Червонослобідської сільської ради Черкаської області за Приватним акціонерним товариством «Черкасирибгосп»;
3) визнати за Приватним акціонерним товариством «Черкасирибгосп» право постійного користування земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 712498000:01:001:0548 площею 147,9738 га для рибогосподарських потреб на території Червонослобідської сільської ради Черкаської області.
Підставами позову є:
1) факт видачі на ім'я Черкаського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Черкасирибгосп», правонаступником якого є боржник, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою ЧР-17-113 від 29.09.1998 земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 712498000:01:001:0548 площею 147,9738 га для рибогосподарських потреб на території Червонослобідської сільської ради Черкаської області;
2) факт наявності в ДРРП запису про припинення даного права за боржником;
3) факт відсутності у Наглядової ради боржника компетенції на прийняття рішення, оформленого протоколом від 01.03.2019 року № 2, яке в ДРРП зазначене як підстава для припинення права постійного користування за боржником;
4) факт порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем при прийнятті рішення за індексним номером 45901383 про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою вимог чинного законодавства України;
5) той факт, що дії боржника, внаслідок яких з його постійного користування вибула земельна ділянка площею 147,9738 га, нормативна грошова оцінка - 2 670 607,07 грн, були вчинені в період наявності непогашених зобов'язань перед заявником та іншими кредиторами та менше ніж за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Оскільки право власності на земельну ділянку зареєстроване за Черкаською обласною військової адміністрацію та рішення суду в разі задоволення позову може вплинути на права та обов'язки адміністрації, зокрема, на можливості розпоряджатись нею, у позовній заяві міститься клопотання про залучення адміністрації до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
10 червня 2024 року (документ сформований в системі «Електронний суд» 07.06.2024) від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просить суд накласти арешт на вказану земельну ділянку.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка номер 378878350 від 16.05.2024) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 712498000:01:001:0548 з 30.10.2019 зареєстроване за Черкаською обласною державною адміністрацією, правонаступником якої згідно з Указом Президента України від 24.02.2024 № 68/2022 є Черкаська обласна військова адміністрація.
Відтак Черкаська ОВА як власник земельної ділянки, яка є предметом спору, має ніким і нічим не обмежену можливість розпоряджатися нею на власний розсуд в будь-який час, зокрема шляхом передачі її в користування третім особам на умовах оренди, що, в свою чергу, може значно ускладнити, а то і взагалі унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Заявник посилається на правові висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 березня 2023 року по справі № 905/448/22 про те, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Заявник зазначає, що предмет позову про визнання дій протиправними, скасування рішення про державну реєстрацію припинення іншого речового права та визнання права постійного користування земельною ділянкою є взаємопов'язаним з запропонованим ним способом забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його прав, за захистом яких він звернувся до суду.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 було висловлено правову позицію про те, що в аналогічних спорах має досліджуватись зокрема і питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та неможливості їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. Застосування запропонованого заходу забезпечення позову забезпечить ефективний захист порушених прав заявника та їх поновлення, при цьому накладення арешту на майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав Черкаської ОВА, а лише слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав заявника. Такий вид забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами та не порушуватиме як прав власника земельної ділянки, так і інтереси інших осіб, оскільки забезпечення позову носить тимчасовий характер - до вирішення судом спору та не впливає на їх матеріальний стан і не призводить до понесення ними додаткових витрат.
Заявник просить не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки вважає, що жодних збитків запропонованим заходом забезпечення позову нікому не може бути завдано.
Так, частиною першою статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм статей 139, 140 Господарського процесуального кодексу України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/6503/19).
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Згідно з ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст. 163 ГПК України.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що п. 1 ст. 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06).
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Встановлені судом обставини свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить/унеможливить поновлення прав та/або законних інтересів позивача у разі задоволення позову.
Таким чином, з огляду на викладене вище, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, встановивши наявність правового зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову.
У разі зміни таких обставин сторони не позбавленні права звернутись із відповідною заявою про скасування заходів про забезпечення позову.
Згідно з ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Отже, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що відповідач чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст. 141 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 07 червня 2024 року про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 712498000:01:001:0548 площею 147,9738 га для рибогосподарських потреб, яка знаходиться на території Червонослобідської сільської ради Черкаської області, власником якої є Черкаська обласна військова адміністрація.
Ухвала суду, з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 11.06.2024.
Строк пред'явлення до виконання - 11.06.2027.
Стягувач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Боржник: Черкаська обласна військова адміністрація (бульв. Шевченка, 185, м. Черкаси, Черкаська область, Черкаський район, 18001 ідентифікаційний код 00022668).
Ухвала суду протягом 10 днів з дня її підписання може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя О.В. Чевгуз