про повернення позовної заяви
12.06.2024м. СумиСправа № 920/676/24
Суддя господарського суду Сумської області Жерьобкіна Є.А., перевіривши матеріали позовної заяви (вх. № 2717 від 07.06.2024)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ),
до відповідача Шосткинської міської ради (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Садовий бульвар, буд. 14, код ЄДРПОУ 36080075)
про визнання права власності,
07.06.2024 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати за Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ право власності на окремо розташовану нежитлову будівлю - склад військового майна та автомобільні бокси НЗ на підставі свідоцтва про право власності за набувальною давністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2024, справу призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.
Подана позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як в порядку самопредставництва, так і в порядку представництва (адвоката). При цьому, в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Суд зазначає, що позовна заява від імені Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підписана представником за довіреністю у порядку передоручення від 02.07.2023, ОСОБА_1 .
Проте, довіреність, за відсутності інших передбачених ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України доказів (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо), не є доказом, що відповідна особа уповноважена діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва.
Відтак, в порушення вищевказаних вимог до матеріалів позовної заяви не додано доказів того, що особа, яка підписала позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме ОСОБА_1 , є керівником, членом виконавчого органу, або іншою особою, уповноваженою діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) і діє в порядку самопредставництва, як і не додано доказів наявності у ОСОБА_1 статусу адвоката та повноважень адвоката як представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Доказами підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва працівник (юрисконсульт, начальник юридичного управління) має надати суду: докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт). При цьому, у відповідному трудовому договорі (контракті) має міститись положення щодо повноважень юрисконсульта на представництва інтересів юридичної особи в суді.
Відсутність відповідних положень у трудовому договорі (положенні/посадовій інструкції) є підставою для відмови у допуску до участі у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Оскільки, дану позовну заяву підписано особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо представництва в суді позивача, то вона підлягає поверненню в силу вимог зазначеної норми закону, як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Згідно з ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності.
За приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру.
Таким чином позивачем заявлено вимогу майнового характеру.
Однак, згідно доданої до матеріалів позовної заяви квитанції № 4846-1808-3831-1763 від 04.06.2024 позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп., як за вимогу немайнового характеру.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1-3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, загальною сумою всіх вимог.
Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори про визнання права власності на майно.
Отже, судовий збір за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Згідно висновку про вартість майна, ринкова вартість об'єкта оцінки, а саме, будівлі «Автомобільні бокси НЗ» загальною площею 1427,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , склала 2121000 грн 00 коп.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).
За вказаних обставин, вимога про визнання права власності є майновою. Відповідно, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, виходячи із вартості майна.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Суд установив, що позивачем заявлено 1 майнового характеру 2121000 грн 00 коп. (вартість майна). Отже, враховуючи, що позивачем позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», він повинен був сплатити судовий збір за її подання у розмірі 25452 грн 00 коп., що становить 80% суми судового збору, що підлягає сплаті. Проте, позивач не надав докази сплати судового збору за даним позовом у встановленому законом розмірі.
Керуючись ст. ст. 2, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву (вх. № 2717 від 07.06.2024) повернути Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвала підписана суддею 12.06.2024.
Суддя Є.А. Жерьобкіна