ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.06.2024Справа № 910/16860/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали
заяви відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі №910/16860/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (вул. Рибальська, 22, м. Київ, 01011)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вул. Іллінська, 8, м.Київ, 04070)
про стягнення 28 955,37 грн.
представники сторін: не викликались.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення 28 955,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника ПАТ "СК "Альфа Страхування" завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована останнім в якості страхового відшкодування за Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.1578994.707 від 22.06.2021 року, в зв'язку чим на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до ПАТ "СК "Альфа Страхування" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу Peugeot 301, державний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "АРКС", позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування в сумі 28 955,37 грн. в порядку суброгації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через систему "Електронний суд" 21.11.2023 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 15.11.2023 року надійшла заява б/н від 21.11.2023 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року за результатами розгляду заяви б/н від 21.11.2023 року про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16860/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.5 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 року, за заявою позивача, позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення 28 955,37 грн. у справі № 910/16860/23 була залишена без розгляду.
В свою чергу, через систему "Електронний суд" 04.01.2024 року від відповідача надійшла заява б/н від 04.01.2024 року про розподіл судових витрат, в якій відповідач просить суд судові витрати, пов'язані з отриманням Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" професійної правничої допомоги у справі №910/16860/23, у розмірі 15 000,00 грн. покласти на позивача шляхом стягнення вказаних коштів з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС".
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.01.2024 року заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.
Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1, 2 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне прийняти заяву відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу до розгляду, та, оскільки ухвалу у справі № 910/16860/23 від 02.01.2024 року про залишення позову без розгляду постановлено судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та під час її постановлення питання про судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу не вирішувалось, судом здійснюється ухвалення додаткового рішення у справі №910/16860/23 без повідомлення (виклику) учасників справи.
В свою чергу, суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі ( частина 3 статті 252 ГПК України).
При цьому, як встановлено судом за матеріалами справи, в поданому суду в межах встановленого ухвалою від 27.11.2023 року про відкриття провадження у справі № 16860/23 строку відзиву на позовну заяву відповідач зазначив про попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн. та подання доказів понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, відповідачем на час розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат суду не надано.
Як свідчать матеріали справи, позивач не скористався наданим йому процесуальним правом та не надав заперечень/пояснень щодо клопотання відповідача про розподіл судових витрат.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від позивача станом на час розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень/пояснень щодо заяви відповідача та/або про намір вчинення відповідних дій та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду заяви відповідача по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки позивач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, позивачем не надано будь-яких письмових пояснень/заперечень на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд здійснював розгляд клопотання виключно за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду клопотання, Господарський суд міста Києва -
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об'єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, як зазначалось судом вище, відповідачем у поданому суду 13.12.2023 року відзиві на позовну заяву у відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн., які відповідач просив суд покласти на позивача на підставі відповідних доказів на підтвердження понесених стороною витрат на правову допомогу, які будуть надані відповідачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.
Окрім цього, через систему "Електронний суд" 04.01.2024 року від відповідача надійшла заява б/н від 04.01.2024 року про розподіл судових витрат, в якій останній просить суд вирішити питання про стягнення з позивача понесених ПАТ "СК "АРКС" витрат на правову допомогу у даній справі у загальному розмірі 15 000,00 грн.
В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.
Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов'язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За результатами розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат в порядку ст.ст. 123, 126, 129, 130, 244 ГПК України судом встановлено, що відповідачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору про надання правничої допомоги б/н від 18.02.2019 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським об'єднанням "Статніков, Катрушин та Партнери" (об'єднання за договором); копію Додаткової угоди №1 від 01.03.2021 р. до Договору про надання правничої допомоги б/н від 18 лютого 2019 року; копію Додаткової угоди №910/16860/23 від 26.12.2023 року до Договору про надання правничої допомоги б/н від 18 лютого 2019 року; деталізований розрахунок судових витрат пов'язаних з отриманням АТ «СК «АРКС» професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи №910/16860/23 в суді першої інстанції на суму 15 000,00 грн.; копію звіту про виконану роботу по справі №910/16860/23 від 26.12.2023 року на суму 15 000,00 грн.; копію ордеру серії АІ №1146326 від 10.09.2021 року, виданого Адвокатським об'єднанням «Акта Лекс» адвокату Шишлову Олександру Євгеновичу на представництво інтересів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №415 від 01.03.2002р. на ім'я адвоката Шишлова Олександра Євгеновича.
За твердженням відповідача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи №910/16860/23, склала 15 000,00 грн.
Також судом встановлено, що відповідно до преамбули Додаткової угоди №1 від 01.03.2021 року до Договору про надання правничої допомоги №б/н від 18 лютого 2019 року: 20.06.2019 року відбулась зміна найменування Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА» на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»; 10.02.2021 року відбулась зміна назви Адвокатського об'єднання «Статніков, Катрушин та партнери» на Адвокатське об'єднання «АКТА ЛЕКС».
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).
В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз'яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За приписами частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
З матеріалів справи вбачається, що з метою надання правової допомоги, зокрема, у справі №910/16860/23 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (клієнт за договором, відповідач у справі) та Адвокатське об'єднання «АКТА ЛЕКС» (об'єднання за договором) було укладено Договір про надання правничої допомоги №б/н від 18.02.2019 року (далі - Договір), який набирає чинності з 01.03.2019 року та діє до 31.12.2024 року, якщо не буде додатково припиненим у порядку передбаченому договором (п.10.1 Договору).
Так, за умовами Додаткової угоди №910/16860/23 від 26.12.2023р. сторони погодили, що Об'єднання зобов'язується надавати Клієнту правничу допомогу та представляти його інтереси по справі №910/16860/23. Для надання правничої допомоги Клієнту та представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва в зв'язку з розглядом справи №910/16860/23 залучено адвоката Об'єднання Шилова Олександра Євгеновича.
Відповідно до пункту 5 Додаткової угоди №910/16860/23 від 26.12.2023р. вартість години роботи адвоката Об'єднання, пов'язаної з наданням правничої допомоги та представництва інтересів Клієнта у господарській справі №910/16860/23, становить 2 500, 00 грн.
На підтвердження надано Об'єднанням Клієнту у справі №910/16860/23 професійної правничої допомоги складається і підписується Звіт про виконану роботу (п.6 Додаткової угоди №910/16860/23 від 26.12.2023р.).
Як встановлено судом, на підтвердження обсягу понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу відповідачем надано копію підписаного обома сторонами Звіту про виконану роботу по справі №910/16860/23 від 26.12.2023 року без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг на загальну суму 15 000,00 грн.
Згідно зазначеного звіту Об'єднанням було надані якісно і в повному обсязі послуги з: аналізу матеріалів справи, в тому числі обґрунтованості заявлених позовних вимог, судової практики, надання усних консультацій по справі №910/16860/23 за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Альфа Страхування» до АТ «СК «АРКС» про стягнення 28 955,37 грн., кількість годин надання послуг - 2 години, за надані послуги клієнт зобов'язаний сплатити Об'єднанню 5 000,00 грн.; підготування відзиву по справі №910/16860/23 на позовну заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Альфа Страхування» до АТ «СК «АРКС» про стягнення 28 955,37 грн., кількість годин надання послуг - 4 години, за надані послуги клієнт зобов'язаний сплатити об'єднанню 10 000,00 грн.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).
Відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи №910/16860/23 в Господарському суді міста Києва інтереси позивача представляв адвокат Адвокатського об'єднання "АКТА ЛЕКС" Шишлов О.Є., на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії АІ №1146326 від 10.09.2021 року, який подавав заяви по суті справи та документи.
Таким чином, подані відповідачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі №910/16860/23 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, встановлені у статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частини 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Тобто, у відповідності до приписів частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Суд враховує, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17 та від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20).
Таким чином, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду, а також довести, що процесуальні дії позивача були необґрунтованими.
Як зазначає відповідач у заяві про розподіл судових витрат, необґрунтованою процесуальною дією з боку ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», внаслідок якої відповідач - ПАТ «Страхова компанія «АРКС» поніс судові витрати, є звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в сумі 28 955,37 грн., яка розглядалась в рамках цієї справи №910/16860/23, з наступним поданням позивачем заяви про залишення позову без розгляду.
При цьому, необґрунтованість вказаної процесуальної дії полягає в тому, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем не враховано встановлений постановою правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» та постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації» мораторій(заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань кредиторами (стягувачами) за якими є або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором), зокрема: юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.
Як зазначає відповідач, наявність серед переліку кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів), що мають частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» громадян Російської Федерації зумовлює необґрунтованість дії позивача зі звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи дії позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частині 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 2, 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Як встановлено судом за матеріалами справи, у справі № 910/16860/23 позов було залишено без розгляду за заявою представника позивача згідно п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
При цьому суд враховує положення статей 2, 4, 14 ГПК України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача, який цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07. 2022 року у справі № 911/1237/21.
Таким чином, за наведених вище обставин, за висновком суду наявні підстави для компенсації понесених відповідачем судових витрат у зв'язку з розглядом даної справи № 910/16860/23 за рахунок позивача на підставі частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас суд зауважує, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу .
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Окрім цього витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
В свою чергу, як свідчать матеріали справи, позивачем не подано жодних заперечень проти заявленого відповідачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн., зокрема, щодо їх завищення та не співмірності зі складністю справи тощо.
Таким чином, виходячи з наданих відповідачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.
За результатами здійсненого судом аналізу наданих відповідачем доказів, в тому числі звіту про виконану роботу по справі №910/16860/23 від 26.12.2023 року за Договором на суму 15 000,00 грн. суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Наразі, згідно наданого відповідачем звіту від 26.12.2023 року витрати на професійну правничу допомогу, що пов'язані з наданням правової допомоги з представництва інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва по судовій справі №910/16860/23, аналіз матеріалів справи, судової практики, надання усних консультацій становлять 5 000,00 грн. (тривалістю 2 години); підготування відзиву становить 10 000,00 грн. (тривалістю 4 години).
Як свідчать матеріали справи, з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, а також враховуючи надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, предмет доказування у даній справі №910/16860/23 охоплює незначну кількість доказів, які є типовими, фактів та обставин, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної та спір є типовим.
Крім того, жодних посилань на судову практику по суті заявлених вимог відзив на позовну заяву не містить, оскільки суть відзиву відповідача зводиться до цитування Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації», тобто ґрунтується виключно на обставинах застосування санкційних обмежень до кінцевих бенефіціарних власників позивача з посиланням на Рішення РНБОУ та Укази Президента України тощо.
Тобто, обґрунтування заперечень щодо суті позовної заяви, аналізу судової практики та посилання на рішення Верховного Суду, які були ухвалені у даній категорії спорів, відзив на позовну заяву не місить.
В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.
Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з позивача саме в розмірі 15 000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.
Також судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані відповідачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником відповідача документів, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат відповідача до 10 000,00 грн. від попередньо заявленої суми 15 000,00 грн., яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду заява відповідача про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 10 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Заяву відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про розподіл судових витрат у справі № 910/16860/23 задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" (вул. Рибальська, 22, м. Київ, 01011) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070) 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні заяви відповідача в частині стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 10 червня 2024 року.
Суддя А.М. Селівон