номер провадження справи 15/58/24
11.06.2024 Справа №908/756/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Концерн «Міські теплові мережі», 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137
до відповідача Фізичної особи-підприємця Слизовської (Четверик) Марини Юріївни, АДРЕСА_1
про стягнення коштів
без виклику представників сторін
суть спору
19.03.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерн «Міські теплові мережі» до відповідача Фізичної особи-підприємця Слизовської (Четверик) Марини Юріївни про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію в розмірі 10 319,03 грн.
Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 справу № 908/756/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 01.04.2024 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.
09.04.20234 на адресу суду надійшла заява Концерну «Міські теплові мережі» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/756/24. Присвоєно справі номер провадження 15/58/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 13.05.2024 відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.
Запропоновано позивачу у строк до 27.05.2024 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 11.06.2024, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
За офіційним даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань (відповідь на запит № 500350 від 20.03.2024) місцезнаходженням відповідача - Фізичної особи-підприємця Слизовської Марини Юріївни, є адреса: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою про доставку електронного листа документа в електронному вигляді ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/756/24 доставлена до електронного кабінету відповідача 12.04.2024.
23.05.2024 відповідач подала клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Станом на 11.06.2024 відповідач для ознайомлення з матеріалами справи до суду не з'явилась.
Водночас, відповідач зареєстрована в системі «Електронний суд», що забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справи в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи, а також подачі ними процесуальних та інших документів, письмових та електронних доказів, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису.
Позивачем позов подано в електронному вигляді через систему «Електронний суд», тому до матеріалів справи є доступ в системі «Електронний суд». Також процесуальні документи надсилались учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси в системі ЄСІТС.
Отже, відповідач також мала можливість ознайомитись з матеріалами справи в електронному вигляді, подати відповідні заяви по суті спору, в тому числі письмові та електронні докази в обґрунтування своєї позиції, враховуючи наявність в неї зареєстрованого кабінету в системі «Електронний суд».
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем обов'язкову щодо оплати послуг з постачання теплової енергії за період листопад 2019 року-квітень 2021 року на суму 10 319,03 грн.
Відповідач у встановлений в ухвалі суду від 12.04.2024 у справі № 908/756/24 процесуальний строк для подачі відзиву не надала. Про розгляд справи відповідач повідомлена належним чином.
Згідно з ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) діє на підставі статуту.
Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198, а також «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
У розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
За визначенням статті 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Обов'язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. п. 5, 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з ч. ч. 2-5, 7 статтею 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону.
Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідач є орендарем комунального майна - нежитлового приміщення І цокольного поверху (літ. А) площею 42,8 кв.м у місті Запоріжжя по вулиці Якова Новицького, 6, на підставі договору № 430/1 від 03.10.2019 в редакції додаткових угод до нього зі строком дії до 03.09.2022. Копію договору додано до матеріалів справи.
Обов'язком орендаря (відповідача), згідно з умовами договору оренди (п. 5.12), зокрема є укладення договору з постачальником комунальних послуг.
Хоч у частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до статей 7, 16, 21 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії для потреб опалення, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Разом з тим, згідно із Законом України «Про теплопостачання» серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24).
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 (Правила), Споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п. 40).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (в редакції, чинній у спірний період, за який нарахована заборгованість) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
Позивач надавав послуги з централізованого опалення за період листопад 2019р.-квітень 2021р. у нежитлове приміщення І цокольного поверху (літ. А) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 6, орендарем якого є відповідач, на загальну суму 10 319,03 грн.
Облік кількості відпущеної теплоенергії здійснювався за особовим рахунком №204408.
Факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період (зазначені рішення є у публічному доступі на сайті ЗМР).
Відповідач не оплатив послуги з теплопостачання.
На підтвердження відпуску теплової енергії позивачем надано в матеріали справи належним чином оформлені акт приймання-передачі теплової енергії за спірний період та рахунок на оплату.
Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунку та акті приймання-передачі теплової енергії на адресу Концерну «Міські теплові мережі», не надав.
Відповідно до наведеного в позові розрахунку заборгованість відповідача за вказаний період склала 10 319,03 грн.
У даному випадку розрахунковим періодом між сторонами є розрахунковий місяць, а підставою для розрахунків між Концерном «Міські теплові мережі» та Споживачем є рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії.
Позивач надсилав на адресу відповідача вимогу від 20.12.2023 щодо погашення заборгованості в сумі 10 319,03 грн.
Заборгованість відповідачем не погашена.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно з приписами п. 7 ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, пунктом 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Згідно із положень п. 40 Правил користування тепловою енергією, Споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та даних Правил.
Згідно з ст. 276 ГК України споживач зобов'язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк, що встановлений законом, договором.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України та ч. 1 ст. 599 ЦК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»).
Невиконанням своїх грошових зобов'язань відповідач порушив вищевказані вимоги законодавства.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості за відпущену теплову енергію у відповідача, в свою чергу відповідачем доказів оплати коштів не надано.
Оскільки нежитлове приміщення, орендарем якого є відповідач, має спільне з житловим будинком підключення до теплової мережі позивача (іншого відповідачем не доведено), факт отримання теплоносія в період опалювального сезону підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2019-2021 у м. Запоріжжя, які оприлюднені на офіційному сайті Запорізької міської ради, актом приймання-передачі та рахунком за спожиту теплову енергію.
Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 319,03 грн заборгованості за поставлену теплову енергію, які підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Слизовської (Четверик) Марини Юріївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 10 319,03 грн (десять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 03 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Слизовської (Четверик) Марини Юріївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.06.2024.
Суддя І. С. Горохов