пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 червня 2024 року Справа № 903/267/24
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представників сторін:
від позивача: Ткачук О.В. - ордер серія АС №1090063 від 16.05.2024
від відповідача: Ткачук А.А. - довіреність №417 від 20.02.2024, Заікін В.М. - доручення №1095 від 11.06.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/267/24 за позовом Комунального підприємства «Ковельводоканал» Ковельської міської ради до Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» про визнання договору укладеним в редакції позивача,
15.03.2024 Комунальне підприємство “Ковельводоканал” Ковельської міської ради надіслало до суду позовну заяву до Підприємства теплових мереж “Ковельтепло” про визнання договору укладеним в редакції позивача.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв'язку з відсутність досягнутої між сторонами згоди щодо умов Договору №2ВКС з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 28.12.2023, та наявність згоди обох сторін на вирішення переддоговірного спору судом, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвала суду від 25.02.2024 надіслана до електронного кабінету позивача та відповідача, отримана останніми 25.03.2024 об 13:41 год, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Строк для подання відзиву - до 09.04.2024 включно.
08.04.2024 представник відповідача сформував в системі “Електронний суд” відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Визнати укладеним Договір № 2 ВКС з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 28.12.2023 між ПТМ “ Ковельтепло” та КП “ Ковельводоканал” Ковельської міської ради в редакції ПТМ “Ковельтепло”.
Позивач отримав відзив 08.04.2024 о 15:28 год в електронному кабінеті.
Строк для подачі відповіді на відзив до 15.04.2024.
13.04.2024 представник позивача сформувала в системі “Електронний суд” відповідь на відзив.
19.04.2024 представник відповідача сформував в системі “Електронний суд” клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, у зв'язку із зайнятістю представників відповідача начальника юридичного відділу Аліни Ткачук та головного інженера Василя Заікіна в іншому судовому засіданні Господарського суду Львівської області у справі № 914/26/23. В підтвердження долучено ухвалу господарського суду Львівської області від 01.04.2024 по справі № 914/26/23.
Представник позивача 22.04.2024 надіслав на електронну адресу суду клопотання, в якому просить суд відкласти судове засідання на іншу дату.
Ухвалою суду від 23.04.2024 розгляд підготовчого засідання відкладено на 21.05.2024 о 10:15 год.
24.02.2024 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, в яких просить суд в задоволенні позову - відмовити. Визнати укладеним Договір № 2 ВКС з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 28.12.2023 між ПТМ «Ковельтепло» та КП «Ковельводоканал» Ковельської міської ради в редакції ПТМ « Ковельтепло».
Протокольною ухвалою від 21.05.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 11.06.2024 о 11:15 год. в режимі відеоконференції за заявою представника позивача.
Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити повністю.
Представники відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просили відмовити.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Ковельводоканал» Ковельської міської ради (КП «Ковельводоканал») є одним з основних надавачів послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в м.Ковелі та Ковельському районі. КП «Ковельводоканал» належить до комунальної форми власності. Власником підприємства є Ковельська міська рада, якій згідно ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підпорядковане, підзвітне та підконтрольне КП «Ковельводоканал».
Під час здійснення своєї діяльності КП «Ковельводоканал» керується Законами України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Правилами користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України», затв. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27 червня 2008 року № 190 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19 квітня 2021 року № 97), «Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85) та іншими нормативно-правовими актами України.
КП «Ковельводоканал» є надавачем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення ПТМ «Ковельтепло» , об'єкти якого розташовані в межах міста Ковель.
28.12.2023 за вихідним №1614 позивач направив на адресу відповідача два примірники Договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (два примірники) від 28.12.2023, які відповідач отримав 08.01.2024.
25.01.2024 позивач отримав від відповідача листом № 197 один примірник підписаного з протоколом розбіжностей Договір з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (два примірники) від 28.12.2023, відповідно до якого відповідач запропонував внести зміни.
09.02.2024 за вихідним №216 КП «Ковельводоканал»» направило ПТМ «Ковельтепло» один примірник підписаного протоколу розбіжностей до Договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (два примірники) від 28.12.2023 з протоколами узгодження розбіжностей від 09.02.2024 (2 прим.), в якому погодили запропоновані відповідачем зміни, окрім :
1) (пункт №3 протоколу) Пункт 5 Розділу «Порядок надання та вимоги до якості послуг» доповнити підпунктом 5.1: Між Виконавцем і Споживачем встановлюється межа балансової та експлуатаційної належності у відповідності до Рішення Ковельської міської ради від 29.01.2015року №65\2 «Про обслуговування водопровідних та теплових мереж»:
- водопровідні вводи до об'єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади, та розподільчі мережі холодного водопостачання від них до зовнішнього зрізу будівель експлуатує та обслуговує їх Виконавець;
- водопровідні вводи до насосних станцій для підвищення тиску, а також розподільчі мережі від них експлуатують підприємства, на балансі яких вони перебувають;
- внутрішні водопровідні мережі, споруди і пристрої включно з водомірним вузлом і розміщеною на ньому протипожежною засувкою знаходяться на балансі Споживача, експлуатуються та обслуговуються останнім;
- межею вуличної мережі водовідведення, яку обслуговує Виконавець, є перший від будівлі колодязь на ній включно.
Оскільки такі положення:
-не передбачено умовами Типового договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. №690
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85);
- суперечать Правилам користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27 червня 2008 року N2 190 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19 квітня 2021 року № 97).
2) (пункт №7 протоколу) Додаток №1 до Договору «Інформація про об'єкти споживача та характеристика вузлів обліку» доповнити об'єктом «котельня» за адресою «вул. Сагайдачного,7» із зазначенням характеристики вузлів обліку на котельні.
Оскільки об'єкт (котельня по вул. Сагайдачного,7) від'єднаний від мереж централізованого водопостачання. У разі зміни обставин відповідні зміни будуть внесені до умов Договору.
06.03.2024 позивач отримав від відповідача лист №532 від 29.02.2024, в якому останній повідомив, що відповідач не погоджує та повертає протоколи узгодження розбіжностей до Договору №2ВКС з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 28.12.2023, а саме щодо неприйняття доповнення підпунктом 5.1. пункту 5 Розділу «Порядок надання та вимоги до якості послуг» про межу балансової та експлуатаційної належності та доповнення Додатка №1 до Договору «Інформація про об'єкти споживача та характеристика вузлів обліку» «об'єктом по вул. Сагайдачного,7».
Також відповідач в своєму листі №532 від 29.02.2024 запропонував Позивачу звернутись до суду для врегулювання розбіжностей до Договору.
Відсутність досягнутої між сторонами згоди щодо умов Договору №2ВКС з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 28.12.2023р., та наявність згоди обох сторін на вирішення переддоговірного спору судом й стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для укладання Договору №2ВКС з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 28.12.2023 в редакції Позивача.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
-вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
-примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
-типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
-договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (ч. 3, 4 ст. 179 ГК України).
При укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.
Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ст. 184 ГК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено значення термінів, які вживаються в цьому законі: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що часниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг є:…
3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація;
4) послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води;
5) послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання;
6) послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є:
1) перелік послуг;
2) вимоги до якості послуг;
3) права і обов'язки сторін;
4) відповідальність сторін за порушення договору;
5) ціна послуги;
6) порядок оплати послуги;
7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги;
8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
З врахуванням вище викладеного слідує, що між сторонами не досягнуто згоди щодо меж балансової та експлуатаційної належності, а саме доповнення пункту 5 Розділу Порядок надання та вимоги до якості послуг пунктом 5.1 та доповнення Додатку 1 Інформація про об'єкти споживача та характеристика вузлів обліку до Договору об'єктом по вулиці Сагайдачного,7.
Згідно п. 2 Статуту ПТМ „Ковельтепло”, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 21.02.2013 № 34/41, підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Ковеля і підпорядковане міській раді.
Відповідно до п.6. Статуту майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади міста та закріплюється за ним на праві господарського відання.
За організаційно - правовою формою, способом утворення, формою власності та видом діяльності Підприємство є комунальним унітарним комерційним підприємством ( п. 3 Статуту).
Відповідно до п. 1 Розділу 3 Статуту, Підприємство створене з метою отримання прибутку, підвищення ефективності використання майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Ковеля, а також потребою у забезпеченні всіх категорій споживачів тепловою енергією, гарячою водою та іншою продукцією, роботами, послугами.
Пунктом 1 Розділу II Обов'язки виконавця послуги з централізованого водопостачання/ централізованого водовідведення та споживача у сфері користування системами централізованого питного водопостачання та водовідведення даних Правил встановлено, що Виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування зі споживачем.
Пунктом 3 даного Розділу Межею розподільчих мереж, які обслуговує виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення, є перший колодязь із запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі споживача відповідно до акта розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.
Згідно пункту 4 цього ж Розділу Водопровідні вводи до теплових пунктів (далі - ТП), котелень, окремо побудованих насосних станцій для підвищення тиску, а також розподільчі мережі від цих об'єктів експлуатують підприємства, на балансі або в користуванні яких перебувають ці об'єкти.
Експлуатацію мереж водопостачання та водовідведення, утримання їх у належному стані в межах ТП та котелень здійснюють організації, на балансі або в користуванні яких перебувають ці об'єкти.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодних документів, які би свідчили про перебування мереж холодного водопостачання на балансі ПТМ «Ковельтепло».
Ковельським міським головою видано розпорядження від 09.12.2014 № 355-р про створення комісії та проведення інвентаризації водопровідних мереж, відповідно до якого спеціально створеній комісії доручено провести інвентаризацію водопровідних мереж та встановити межі балансової належності водопровідних мереж і споруд до зрізу будівель.
29 січня 2015 Ковельською міською радою прийнято Рішення № 65/2 «Про обслуговування водопровідних та теплових мереж» відповідно до якого Ковельському УВКГ «Ковельводоканал» слід прийняти на баланс підприємства водопровідні вводи і розподільчі мережі холодного водопостачання до зрізу будівель комунальних підприємств (ПТМ «Ковельтепло» РЖКП № 1, РЖКП № 2, КП «Добробут») та бюджетних установ міста, водовідведення до першого від будівлі колодязя включно. До моменту фактичного прийняття на баланс комунальних підприємств мереж, зазначених в п.1 даного рішення, обслуговування та ремонт вказаних мереж проводити Ковельському УВКГ «Ковельводоканал» за власні кошти.
Рішення Ковельської міської ради №65/2 від 29.01.2015 "Про обслуговування водопровідних та теплових мереж" предметом судових розглядів не виступало, у встановленому законом порядку скасоване не було та є чинним на даний час.
Як вбачається з рішення господарського суду по справі №903/213/17 судом встановлено що «...Ковельською міською радою унормовано порядок обслуговування водопровідних та теплових мереж на підставі рішень №65/2 від 29.01.2015 та №74/43 від 23.07.2015 та укладеними між сторонами Договором на прийняття стічних вод до комунальної каналізації № 2-КС ПТМ від 02.03.2015 на період з 01.02.2015р. по 31.12.2015 та Договором № 2 КС - ПТМ на приймання стічних вод до комунальної каналізації від 28.12.2015 на період з 01.-1.2016 по 31.12.2016, які є чинними. Крім того, між сторонами укладено Договір про співпрацю від 18.05.2015р., який є діючим».
В рішенні господарського суду по справі № 903/312/17 судом встановлено , що « .. Згідно долучених сторонами матеріалів справи судом встановлено, що Ковельською міською радою унормовано порядок обслуговування водопровідних та теплових мереж на підставі рішень № 65/2 від 29.01.2015 та №74/43 від 23.07.2015.»
Як встановлено рішенням Господарського суду Волинської області від 16.05.2018 у справі №903/109/18, залишеним без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 « Водночас, позивачем в обґрунтування зазначених вимог не було надано жодних документів, які б свідчили про перебування мереж холодного водопостачання на балансі ПТМ «Ковельтепло».
Разом з цим, позивачем у даній справі також не додано до позовної заяви такі докази.
На спростування посилань Позивача у позовній заяві про суперечність норм Рішення № 65/2 від 29.01.2015, судом враховано наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно з пунктом 15 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Частинами дев'ятою та десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Рішення Ковельської міської ради від 29.01.2015 №65/2 "Про обслуговування водопровідних та теплових мереж" предметом судових розглядів не виступало, у встановленому законом порядку скасоване не було та є чинним на даний час.
Також, вимогами ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
У разі якщо котельні, теплові пункти, які знаходяться в повному господарському віданні ПТМ "Ковельтепло", належать територіальній громаді міста, в особі Ковельської міської ради, ці об'єкти є комунальною власністю Ковельської міської ради.
Разом з цим, відповідач зауважує, шо по справі № 903/800/20 за позовом ПТМ «Ковельтепло» до Ковельського УВКГ «Ковельводоканал», третя особа на стороні відповідача Ковельська міська рада про зобов'язання вчинити дії: зобов'язано Ковельське УВКГ «Ковельводоканал» за власний рахунок відновити водопровід та забезпечити постачання питної води до об'єктів підприємства з дотриманням потужності та кількості враховуючи саме ті межі балансової належності, які унормовані Ковельською міською радою на підставі рішення № 65/2 від 29.01.2015. Виконання даного рішення в повному обсязі підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження № 74050678 від 05.03.2024.
Позивачем до позовної заяви не подано належних та допустимих доказів на підтвердження проведення відключення котельні по вул. Сагайдачного, 7 від мереж холодного водопостачання у відповідності до вимог законодавства. Подані акти до позовної лише підтверджують факт неправомірних вчинених дій Позивача всупереч нормам закону про заборону відключення від системи централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення об'єктів Споживача, а також належно оформленого відключення. Не подано Позивачем доказів з якого часу саме дана котельня відключена від мереж водопостачання. Не подано до суду жодних листів попереджень на адресу Відповідача про відключення котельні по вул. Сагайдачного, 7 від мереж водопостачання.
Отже, з врахуванням викладеного, суд приходить д висновку, що в односторонньому порядку такі дії є незаконними та акти подані Позивачем не заслуговують на увагу суду. Акту про відключення даної котельні за участю ПТМ «Ковельтепло» Позивачем не подано до суду, причини відключення в позовній заяві не зазначено.
Аналізуючи позиції сторін, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах Відповідач не є виключно споживачем послуг Позивача в розумінні Законів України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", оскільки, відповідно до Статуту підприємства теплових мереж «Ковельтепло», є комунальним підприємством, створеним з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії, а також надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам, як для власних потреб , так і для виконання своїх статутних завдань, тобто для ведення господарської діяльності, що підтверджується, як самим текстом запропонованого договору, так і додатком № 1 до цього договору (щодо об'єктів водоспоживання та водовідведення).
За таких обставин, при наявності заперечень Відповідача, у суду відсутні підстави визнавати укладеним спірний договір на умовах Позивача на підставі Типового договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, оскільки у спірних відносинах Відповідач виступає як споживач послуг Позивача, в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", так і як контрагент - підприємець, у розумінні ЦК України і ГК України, який використовує сировину для своєї господарської діяльності, постачальником якої є Позивач і ці відносини повинні регулюватися різними договорами. Тому, суд не вдається до детального аналізу й врегулювання розбіжностей сторін щодо укладення спірного договору.
Нормами Господарського кодексу України визначено, що господарський договір не може існувати без істотних умов (частина 8 статті 181), позаяк недосягнення згоди з усіх істотних умов договору свідчить про його неукладеність. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.08.2021 у справі №926/324/20).
Щодо доводів Позивача, що відсутні положення щодо необхідності наявності такого пункту як межі балансової та експлуатаційної належності, суд відноситься критично, оскільки це є однією з складових надання послуг з водопостачання і водовідведення, таке поняття визначено Правилами №190 від 27.06.2008 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, а саме «межа майнової належності - лінія розподілу елементів систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення і споруд на них між виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення та споживачем», що у даному випадку встановлено та унормовано згідно Рішення Ковельської міської ради № 65/2 від 29.01.2015р. «Про обслуговування водопровідних та теплових мереж».
Правилами №190 визначено поняття «Мережа водовідведення споживача - система трубопроводів, каналів та/або лотків і споруд на них для збирання та відведення стічних вод споживача, що перебуває на балансі або території споживача і ним обслуговується; Мережа водопостачання споживача - система трубопроводів для питного водопостачання споживача, що перебуває на балансі або території споживача і ним обслуговується».
Однак, дані мережі не перебувають на балансі і не обслуговуються ПТМ «Ковельтепло».
Пунктом 5 Порядку надання та вимоги до якості послуг Типового договору визначено, що «Послуга з централізованого водовідведення надається у мережі виконавця з мереж споживача за умови справності мереж споживача». А тому, відповідно Відповідачем у відповідності до чинного Рішення №65/2 Ковельської міської ради конкретизовано розмежування меж майнової належності між Сторонами у Договорі № 2ВКС від 28.12.2023.
Позивачем не надано документів, які би свідчили про перебування мереж холодного водопостачання на балансі ПТМ „Ковельтепло”.
Не заслуговують на увагу, та не є належним доказом додані Позивачем листи ДКП «Луцьктепло», підприємства «Нововолинськводоканал», ДП «Львівдіпрокомунбуд» , оскільки не стосуються даного спору, що виник між сторонами по справі.
Також, не знаходять свого підтвердження посилання Позивача у відповіді на відзив на СНиП П-35-76 «Котельні установки» та відсутність дій зі сторони Ковельської міської ради обставинами, встановленими рішеннями господарського суду Волинської області, Рівненського апеляційного господарського суду, які додані до матеріалів справи, а саме: « Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 22 травня 2017 року по справі №903/213/17, яке набрало законної сили, в позові Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" до Комунального підприємства теплових мереж "Ковельтепло", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ковельська міська рада про визнання договору укладеним, було відмовлено. При цьому, судом не було взято до уваги доводи позивача, що 01 січня 2015 року проектування котелень та теплових пунктів здійснювалось відповідно до вимог СНиП П-35-76 "Котельні установки" проектування зовнішніх та внутрішніх мереж водопроводу і каналізації в даному СНиП виділено в окремий Розділ 17 ("Водопровод и канализация"), відповідно до якого проект будівництва котельні включає в себе розділи ВК, та ЗВК (внутрішні та зовнішні мережі водопроводу каналізації), який може не входити до складу проекту лише у випадку реконструкції окремих елементів котелень (бойлерних) та входить до загальної вартості будівництва об'єкту, а отже вартість об'єкта будівництва (котельня, тепловий пункт) включає в себе вартість всіх інженер мереж, які є частиною проекту будівництва, включаючи зовнішні і внутрішні мережі водопостачання та водовідведення, а відтак про те, що при передачі на баланс ПТМ "Ковельтепло" котелень та теплопунктів (Бойлерних) дані об'єкти включали в себе вартість зовнішніх мереж водопостачання та каналізації, а тому дані мережі повинні знаходитися на балансі ПТМ "Ковельтепло" як частини прийнятих на баланс об'єктів (котелень). Таким чином, витрати на обслуговування і ремонт водопровідних вводів до котелень та зовнішніх мереж каналізації від них включені до тарифів ПТМ "Ковельтепло". Разом з тим, судом не взято до уваги твердження позивача щодо відсутності дій зі сторони Ковельської міської ради, а саме не визнання безгосподарними теплових мереж, відсутність рішення Ковельської міської ради про прийняття їх у комунальну власність міста та про передачу даних мереж на баланс Ковельського УВКГ "Ковельводоканал" з комунальної власності міста, як на підставу до задоволення позову, оскільки підставою для укладення даного договору в редакції позивача, є докази знаходження на балансі ПТМ "Ковельтепло" зовнішніх водопровідних мереж і споруд холодного водопостачання та каналізації.»
Щодо включення до Додатку № 1 до Договору «Інформація про об'єкти споживача та характеристика вузлів обліку «об'єкту котельні по вул. Сагайдачного,7» із зазначенням характеристики вузлів обліку на котельні суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.23 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» Виконавець послуги з централізованого водопостачання повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та величини тиску. Ця норма закріплена і в ст. 16 даного Закону.
Акт про зняття пломб та показників лічильників свідчить про призупинення користування холодною водою на котельні по вул. Сагайдачного, 7 в м. Ковелі, та не є фактом, що засвідчує відключення чи від'єднання котельні від водопостачання, та не є підставою для таких дій зі сторони Виконавця.
Що стосується Додатку №3 до Договору № 2 -ПТМ від 01.01.2015, то:
по - перше: він розроблений Позивачем , виконавець Т.В.Матвійчук,
по - друге: котельня була підключена до мереж холодного водопостачання та водовідведення, і у разі призупинення надання послуг, воно має бути відновлено за потреби без умов нового підключення.
У відповіді на відзив Позивач зазначив, що «Відповідно до п. 2 розділу IV Правил користування Споживачі, у яких виявлено водокористування без договору , а також у випадку відсутності або невідповідності нормам розміщення споживачем засобів комерційного обліку води вони підлягають відключенню від системи централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення , а витрати на від'єднання/приєднання оплачуються цими споживачами».
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що між сторонами існували договірні відносини до 31.12.2022, докази відключення котельні від централізованого водопостачання та водовідведення на законних підставах і точну дата такого відключення Позивачем не надано.
ПТМ «Ковельтепло» в судовому засіданні та запереченнях повідомило, що не оплачувало жодних витрат на від'єднання / відключення котельні по вул. Сагайдачного, 7 від системи водопостачання. Такі дії Позивача є самовільними, з порушенням законодавства, а тому дана котельня має бути включена в перелік об'єктів на забезпечення холодним водопостачанням та водовідведенням для надання мешканцям міста гарячої води.
Посилання Позивача на п.8 розділу III Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008 „Збільшення ліміту водоспоживання/водовідведення потребує розробки нових технічних умов” не заслуговує на увагу, оскільки як доводив представник відповідача, ПТМ «Ковельтепло» не збільшило та не планує збільшувати водоспоживання та водовідведення, а тому такі вимоги КП «Ковельводоканал» є необґрунтованими. На підтвердження здійснення Відповідачем збільшення ліміту водоспоживання чи водовідведення Позивачем не надано будь - яких допустимих доказів.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.11.2021 у справі № 904/2111/20.
На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
в задоволені позову Комунального підприємства «Ковельводоканал» Ковельської міської ради до Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» про визнання договору укладеним в редакції позивача, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.06.2024.
Суддя І. О. Гарбар