"12" вересня 2006 р.
Справа № 6/166-06-4533А
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Шевченко В.В.
Суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.
при секретарі судового засідання: Волощук О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Пак О.І. -за дорученням
від відповідача: Грішин О.В. -за дорученням
від 3-ої особи: Захватаєв Р.А. -за дорученням
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Приватного підприємства «Водопровід», м. Кілія, Одеської області
на постанову господарського суду Одеської області від 03.07.2006 року
у справі № 6/166-06-4533А
за позовом Приватного підприємства «Водопровід», м. Кілія, Одеської області
до Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса
за участю 3-ої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса
- про визнання нечинним рішення Одеської обласної державної адміністрації -про відмову у видачі ліцензії та про зобов'язання останню видати ліцензію на право зайняття діяльність з централізованого водовідведення та водопостачання
04.05.2006 р. Приватне підприємство «Водопровід» (далі -позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної державної адміністрації (далі -відповідач) про визнання нечинним рішення відповідача -про відмову у видачі ліцензії та про зобов'язання останнього видати ліцензію на право зайняття діяльність з централізованого водовідведення та водопостачання.
Ухвалою місцевого суду від 19.05.2006 р. до участі в розгляді справи, в якості 3-ої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучене Головне управління промисловості та розвитку інфраструктури Одеської обласної державної адміністрації (далі -3-я особа).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.10.2005 р. позивач звернувся до 3-ї особи з заявою про видачу ліцензії на здійснення господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення м. Кілії. У зв'язку з порушенням строків розгляду вказаної заяви позивач двічі надсилав листи на адресу 3-ї особи з вимогами прискорити розгляд його заяви та видачі ліцензії. Листом № 1273-10 від 20.04.2006 р. 3-я особа повідомила позивача, що останньому відмовлено у видачі зазначеної ліцензії, а тому позивач просить визнати нечинним рішення відповідача про відмову у видачі ліцензії та зобов'язати облдержадміністрацію видати позивачеві ліцензію на право займатися діяльністю з централізованого водопостачання та водовідведення.
У запереченнях на позов відповідач та 3-я посилаються на те, що позивач до відповідача з питання видачі ліцензії на здійснення діяльності централізованого водопостачання та водовідведення не звертався та рішення про відмову у видачі такої ліцензії відповідачем не приймалось, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими.
Постановою господарського суду Одеської області від 03.07.2006 року (суддя Демешин О.А.) у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що позивачем не надано доказів його звернення з заявою про видачу ліцензії саме до уповноваженого органу -відповідача у справі і не доведено про відмову цього органу у видачі ліцензії позивачеві. Крім того, суд не може зобов'язати відповідача видати позивачеві ліцензію на виконання діяльності з водопостачання та водовідведення, оскільки останнім не надано будь-яких доказів його відповідності ліцензійним умовам, що встановлені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
В апеляційній скарзі позивач просить постанову місцевого суду скасувати, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалена з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач та 3-я особа просять постанову місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. В судовому засіданні представники відповідача та 3-ї особи доводи заперечень на апеляційну скаргу підтримали.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції відповідно до п. 9 Переліку органів ліцензування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування» від 14.11.2000 р. № 1698 -органами ліцензування з централізованого водопостачання та водовідведення є обласні державні адміністрації.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 21.12.1993 р. № 3759-ХІІ суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.
В обґрунтування заявленого позову позивачем надана копія Технологічного регламенту очисних споруд ПП «Водопровід» на якому є відмітка головного спеціаліста 3-ї особи -Гольцева С.В.: «Прийнято до розгляду 25.10.2005 р.».
Доказів того, що позивач звертався до відповідача з заявою про видачу ліцензії встановленого зразка та ця заява і додані до неї документи були прийняті за описом, копія якого була видана заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи, як це передбачено ч. 1 ст. 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАС України, позивачем суду не надано.
Тому суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що 25.10.2005 р. позивачем наданий до розгляду 3-ї особи лише Технологічний регламент очисних споруд.
3-я особа є самостійною юридичною особою і станом на 25.10.2005 р. взагалі не мала повноважень на прийняття заяв та документів на видачу ліцензій на право зайняття діяльністю з водопостачання та водовідведення, оскільки відповідно до розпорядження голови Одеської обласної адміністрації «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 14.02.2006 р. № 85/А-2006 -3-й особі було доручено виконувати обов'язки з прийому, попереднього розгляду заяв суб'єктів господарської діяльності про видачу ліцензій та документів, що до них додаються, формування і ведення ліцензійного реєстру та вносити пропозиції голові облдержадміністрації про видачу або про відмову у видачі ліцензії (до цього ці функції безпосередньо виконувала облдержадміністрація), а тому місцевий суд правомірно не прийняв до уваги лист 3-ї особи за № 1273-10 від 20.04.2006 р. з відомостями про те, що позивачеві відмовлено у видачі ліцензії, так як цей лист не можна вважати відмовою уповноваженого органу, яким є Одеська облдержадміністрація, у видачі ліцензії.
З цими висновками місцевого суду фактично погодився і позивач у справі, оскільки у заявленому позові він просив визнати нечинним рішення саме Одеської облдержадміністрації про відмову у видачі ліцензії без номера та дати, а в апеляційній скарзі він вже просить визнати нечинним рішення Одеської облдержадміністрації в особі Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Одеської облдержадміністрації за № 1273-10 від 20.04.2006 р. Але, згідно ч. 3 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, а з такими вимогами (що викладені в апеляційній скарзі) позивач до місцевого суду не звертався.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що місцевий суд ретельно дослідивши матеріали справи підставне залишив позовні вимоги позивача без задоволення, у зв'язку з недоведеністю факту звернення останнього до Одеської облдержадміністрації із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії та відповідних документів, що додаються до неї, а також факту відмови обладміністрації у видачі ліцензії позивачеві на право займатися діяльністю з централізованого водопостачання та водовідведення.
Крім того, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про неможливість зобов'язати облдержадміністрацію видати позивачеві ліцензію на виконання діяльності з водопостачання та водовідведення, оскільки в матеріалах справи не міститься жодного доказу відповідності позивача ліцензійним умовам, що встановлені ст. 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а протилежні ствердження апелянта є помилковими, у зв'язку з чим до уваги прийнятими бути не можуть.
Таким чином, доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції, внаслідок чого колегія суддів вважає, що постанова місцевого суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. ст. 201, 202 КАС України, для її зміни чи скасування -відсутні.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу
адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Водопровід», м. Кілія, Одеської області -залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 3 липня 2006 року у справі № 6/166-06-4533А -без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В. В. Шевченко
Судді В. В. Бєляновський
М. А. Мирошниченко