11.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6629/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: Яланський О.А.
від відповідача: Литвиненко Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 р.
( суддя Юзіков С.Г., м. Дніпро, повний текст рішення підписано 16.04.2024 р. )
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Дніпровські енергетичні послуги»
до
Державного промислового підприємства
"Кривбаспромводопостачання"
про стягнення заборгованості
1. Короткий зміст позовних вимог.
Позивач просить стягнути з Відповідача 4 349 417,41 грн. - боргу за поставлену електричну енергію за травень 2022 рік.
У відзиві на позов Відповідача підтвердив нараховану Позивачем суму основного боргу за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в розмірі 4 349 417,41 грн., однак наголошував, що зазначена заборгованість виникла внаслідок дії обставин непереборної сили, спричинених військовою агресією Російської Федерації та вжиттям термінових нагальних заходів, як органами державної влади, так і Відповідачем в межах своєї компетенції. Відповідач просив відстрочити на 12 місяців виконання рішення за результатами розгляду даної справи.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 р. позов задоволено. Стягнуто з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» 4 349 417,41 грн. - боргу за поставлену електричну енергію за період травня 2022 року, 52 193,01 грн. - судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання", в якій просить рішення суду від 28.03.2024 р. скасувати в частині відмови відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців та ухвалити нове рішення, яким відстрочити виконання судового рішення на 6 ( шість ) місяців шляхом оплати заборгованості за рішенням суду щомісячно рівними частинами.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник ( ДПП «КПВП» ) вважає, що оскаржуване рішення суду в частині відмови у відстрочці його виконання строком на 12 місяців є незаконним та необґрунтованим через неповне встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що, в свою чергу, зумовило неправильне застосування норм матеріального права.
Водночас, на думку Скаржника, судом першої інстанції не взято до уваги причини неналежного виконання Боржником взятих на себе зобов'язань.
При цьому, Скаржник зазначає, що враховуючи виключні обставини у своїй сукупності, які були спричинені нагальною потребою споживання електричної енергії, викликаною реальною загрозою руйнування цивільної інфраструктури, та необхідністю формування стратегічних запасів води для потреб міста Кривий Ріг та п'яти районів Дніпропетровської області, у господарського суду були усі підстави для надання відстрочки виконання рішення суду хоча б на мінімальний термін.
Скаржник наголошує на тому, що заборгованість виникла внаслідок дії обставин непереборної сили, спричинених військовою агресією російської федерації та вжиттям термінових нагальних заходів як органами державної влади так і підприємством в межах своєї компетенції, однак це ніяк не було враховано судом під час винесення судового рішення. Незважаючи на складний фінансовий стан, ДПП «КПВП» продовжує виконувати свої зобов'язання та безперебійно забезпечує населення м. Кривого Рогу та Криворізького, Нікопольського, районів водою, що нерозривно пов'язано з подальшим споживанням енергоресурсів.
На переконання Скаржника суд першої інстанції відмовив у відстроченні судового рішення у цілому та не зважив що негайне виконання судового рішення паралізує фінансово-господарську діяльність Відповідача, що у свою чергу, призведе до порушення виконання графіку платежів за електричну енергію, неможливості навіть часткового погашення податкового боргу та порушення строків виплати заробітної плати працівникам. Виконання рішення в примусовому порядку ще більше ускладнить фінансовий стан підприємства.
Скаржник зазначає, що органами виконавчої служби в першу чергу буде задоволено вимоги про стягнення податкових платежів, а вже потім вимоги Позивача за цим судовим рішенням. Враховуючи викладене, Відповідач вимушений просити суд відстрочити виконання рішення з метою погашення існуючої заборгованості за першочерговими вимогами, а також з метою унеможливлення блокування банківських рахунків, яке призведе до повного зупинення господарської діяльності та, як наслідок, подальшої ліквідації підприємства.
Отже, враховуючи ступінь, характер та правові наслідки, співмірність між ними; враховуючи обставини, що зазначені Відповідачем, Скаржник просить суд відстрочити виконання судового рішення на 6 місяців з моменту його винесення. Обставини, які змусили Відповідача просити розстрочку є соціально значимими та винятковими, оскільки в даний час у ДПП «КПВП» існує нагальна необхідність спрямування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків за електропостачання для забезпечення населення водою, виплату заробітної плати, сплату податків та закупку матеріалів для відновлення будівель та споруд Карачунівської греблі.
У додаткових поясненнях, Скаржник зауважує, що відзив на позов взагалі не містить зміни обставин діяльності Відповідача, внаслідок чого фактично змінилося його матеріальне становище та зумовило в екстремальних умовах шукати шляхи вирішення проблеми здійснення господарської діяльності. Зокрема не висвітлено, що після підриву Греблі Каховської ГЕС 06.06.2023 р. підприємство зупинило свій основний вид діяльності з перекидання технічної напірної води, яке виконує згідно п. 2.1 Статуту та на підставі постанови КМУ від 30.05.1997 р. № 524 «Про затвердження переліку підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів». Після зупинення роботи каналу Дніпро-Кривий Ріг та, як наслідок, втрати основного джерела доходу, Підприємство зосередило всі наявні ресурси на забезпечення безперебійною роботою Каховський водопровідний комплекс ( закупівля хлору та коагулянтів ), який забезпечує населення частини Криворізького району питною водою, за збитковим тарифом. Незважаючи на складний фінансовий стан та майже повну відсутність розрахунків комунальними підприємствами, Відповідач продовжує виконувати свої зобов'язання та безперебійно забезпечує населення м. Кривого Рогу та Криворізького, Нікопольського, П'ятихатського, Апостолівського, Софіївського районів водою, що нерозривно пов'язано з подальшим споживанням енергоресурсів.
Скаржник також просить суд врахувати, що негайне виконання судового рішення паралізує фінансово-господарську діяльність Відповідача, що у свою чергу, призведе до порушення виконання графіку платежів за електричну енергію, неможливості навіть часткового погашення податкового боргу та порушення строків виплати заробітної плати працівникам. Виконання рішення в примусовому порядку ще більше ускладнить фінансовий стан підприємства.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що твердження Відповідача про призупинення господарської діяльності, виникнення податкової заборгованості та заборгованості з виплати заробітної плати, що спричинене обставинами, які виникли внаслідок військової агресії російської федерації, не може бути прийнято до уваги, оскільки наслідки, спричинені вторгненням рф в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін. Відповідачем у повній мірі не доведено факт призупинення господарської діяльності. Запис, щодо припинення діяльності Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутній. На даний час Відповідач не зазначає того факту, що при здійсненні господарської діяльності у нього відсутній дохід.
Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що наведені Відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність Відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається Відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим.
Товариство також вказує на те, що Позивач зазначає, що заборгованість за постачання електричної енергії виникла за період травня 2022 р. однак, в подальшому, 01.07.2022 р., розуміючи становище Відповідача, сторони уклали Договір № 7/2022 про реструктуризацію заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 22.03.2022 р. на суму грошового боргу, що підлягає реструктуризації 21 747 086,89 грн за активну електроенергію за квітень-травень 2022 р. Однак, Відповідач умови Договору № 7/2022 про реструктуризацію заборгованості не виконав. Строк дії Договору № 7/2022 про реструктуризацію заборгованості закінчився 20.11.2023 р. Така поведінка свідчить про втрату довіри до слів Відповідача та говорить про недобросовісність зі сторони останнього, який просить суд надати відстрочку виконання рішення суду. Для ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» несплата заборгованості у розмірі 4 349 417,41 грн - це величезний відтік коштів, що може призвести до тяжких наслідків для компанії. Також Позивач звертає увагу суду на те, що на суму заборгованості не здійснювалось нарахування пені, 3 % відсотків річних та інфляційного збільшення суми боргу.
Крім того, Товариство зазначає про те, що станом на сьогоднішній день енергетична галузь в Україні знаходиться у вкрай важкому стані внаслідок агресії російської федерації, що має загальновідомий характер. І саме ця галузь є пріоритетною ціллю для ворога. Від сталої роботи Позивача у цей час залежить ефективна та оперативна діяльність військових частин та осередків територіальної оборони, здатність лікарень надавати медичну допомогу пораненим та хворим, робота виробництв безперервного циклу, зокрема, шахт, заводів, продукція яких має велике значення для оборонної промисловості, можливість постачання у домівки громадян тепла та води, робота громадського електротранспорту та метро. При цьому, Позивач, як і раніше, має фінансові зобов'язання учасника ринку, в тому числі по оплаті за електроенергію, яку купує на різних сегментах ринку з метою забезпечення потреб кінцевих споживачів. Позивач не звільнений від цих зобов'язань навіть у умовах воєнного стану та має виконувати їх у повному обсязі. Загальна сума дебіторської заборгованості Позивача досить велика та утворилась внаслідок невиконання та неналежного виконання споживачами своїх зобов'язань за договорами постачання електричної енергії. Оплата за спожиту електроенергію є запорукою того, що Позивач матиме ресурс для розрахунків на ринку електричної енергії та закупівлі її у необхідних обсягах. Отже, Відповідачем враховані наслідки, спричинені військової агресію російської федерації проти України, тільки по відношенню до ведення своєї господарської діяльності без урахування інтересів Позивача, як постачальника електричної енергії.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/6629/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 р. у справі № 904/6629/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
03.05.2024 р. матеріали справи № 904/6629/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 11.06.2024 р.
Від представника Державного промислового підприємства "КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ" надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 р., судове засідання у справі № 904/6629/23, призначене на 11.06.2024р. о 15:30 год., вирішено провести з представником Державного промислового підприємства "КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
У судовому засіданні 11.06.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
22.03.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» ( Постачальник ) та Державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання" та ( Споживач ) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за п. 1.1. якого цей Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії включно побутовим та малим не побутовим споживачам Постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком до цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим Споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку до цього Договору.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору.
Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні (п. 13.1. Договору).
Обсяги поставленої Позивачем Відповідачеві електроенергії підтверджуються довідкою оператора системи розподілу (ДТЕК "Дніпровські Електромережі") про обсяги розподіленої електричної енергії ДПП "Кривбаспромводопостачання" і не заперечується Відповдіачем.
01.07.2022 р. сторони уклали Договір № 7/2022 про реструктуризацію заборгованості ТОЦ Дніпропетровські енергетичні послуги" (далі Договір № 7/2022), за п. 1.1. якого загальна сума грошового боргу ( заборгованості ) Боржника ( Відповідача ) перед Кредитором ( Позивачем ) за Договором про постачання електроенергії споживачу № ПОН-Публічний від 22.03.2022 р., укладений з ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" (далі Основний Договір), що підлягає реструктуризації складає: 21 747 086,89 грн. за нараховану електричну енергію за квітень-травень 2022 р.
Сторони підтверджують, що станом на 01.07.2022 р. відповідно до Основного Договору та особового рахунку№ 521000060975 згідно з актом звіряння від 01.07.2022 р. заборгованість Боржника складає 21 747 086,89 грн. за нараховану електричну енергію за квітень-травень 2022 р., яку Боржник визнає у повному обсязі та зобов'язується сплатити у строки та в порядку, визначеному цим Договором ( п. 1.2. Договору № 7/2022 ).
Відповідно до п. 2.1. Договору № 7/2022 обов'язки Боржника: Боржник зобов'язується починаючи з 01.08.2022 р. щомісячно протягом п'ятнадцяти місяців перераховувати на рахунок Кредитора, зазначений у Додатку № 1 до цього Договору, платіж з реструктурованої суми, за яким настав строк оплати, з обов'язковим перерахуванням коштів за поточне споживання активної електричної енергії - 100 %, відповідно до Основного Договору (підп. 2.1.1. Договору № 7/2022).
Сторони домовились, що сплата боргу ( заборгованості ) зазначеного в п. 1.1., буде здійснюватися Боржником згідно з Графіком погашення заборгованості, який є додатком № 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною ( підп. 2.1.2. Договору № 7/2022 ).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення його печатками та діє до 20.11.2023 р., але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором ( п. 4.1. Договору № 7/2022 ).
Додатком № 1 до Договору № 7/2022 визначено графік погашення боргу (заборгованості), відповідно до якого, Відповідач повинен кожного 20 числа місяця сплачувати 1 449 805,79 грн., останній платіж повинен бути здійснений до 20.10.2023 р. у розмірі 1 449 805,83 грн.
На виконання умов Договору № 7/2022, Відповідач провів оплати, що підтверджується виписками по особистому рахунку від 27.07.2023 р. на суму 1 449 805,79 грн., від 26.06.2023 р. на суму 1 449 805,79 грн., від 24.05.2023 р. на суму 1 449 805,79 грн., від 25.04.2023 р. на суму 1 449 805,79 грн., від 24.03.2023 р. на суму 1 449 805,79 грн.
Позивач направив Відповідачеві Вимогу про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію № 53660/КRMP від 21.11.2023 р., в якій просив перерахувати 4 349 417,41 грн.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом.
Відповідач позов у частині основного боргу визнав, однак просив відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.
Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у справі № 904/6629/23, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач вже пішов на зустріч Відповідачеві, у зв'язку з чим, 01.07.2022 р. сторони підписали Договір про реструктуризацію заборгованості ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" № 7/2022. А наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств. Сторони у справі знаходяться в рівнозначних економічних умовах.
Ст. 331 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України ) передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.
Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Оцінюючи надані Відповідачем докази в обґрунтування заявленого ним клопотання про розстрочення на 12 місяців виконання рішення суду, судом першої інстанції було враховане наступне.
Складне фінансове становище ДПП "Кривбаспромводопостачання", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення. Крім того, Позивач вже пішов на зустріч Відповідачеві, у зв'язку з чим, 01.07.2022 р. сторони підписали Договір про реструктуризацію заборгованості ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" № 7/2022. А наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств. Сторони у справі знаходяться в рівнозначних економічних умовах. Станом на сьогоднішній день енергетична галузь в Україні знаходиться у вкрай важкому стані, внаслідок агресії Російської Федерації, що має загальновідомий характер. І саме ця галузь є пріоритетною ціллю для ворога. Від сталої роботи Позивача у цей час залежить ефективна та оперативна діяльність військових частин та осередків територіальної оборони, здатність лікарень надавати медичну допомогу пораненим та хворим, робота виробництв безперервного циклу, зокрема, шахт, заводів, продукція яких має велике значення для оборонної промисловості, можливість постачання у домівки громадян тепла та води, робота громадського електротранспорту та інш.
Також апеляційний суд звертає увагу суду на те, що на суму заборгованості не здійснювалось нарахування пені, 3 % відсотків річних та інфляційного збільшення суми боргу.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 р. у справі № 904/6629/23 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12.06.2024 р.
Головуючийсуддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін