іменем України
11 червня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 743/1724/23
Головуючий у першій інстанції - Кравчук М. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/778/24
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,
учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2024 року (місце ухвалення - смт Ріпки) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2023 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову посилалось на те, що 21.11.2022 між сторонами за допомогою Веб-сайту (navze.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивач, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1116-3481. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 15 000, 00 грн; строк кредитування - 300 днів; заявлений строк* - 18 днів; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання, а відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань отримавши кошти. При цьому позивач посилається, що ОСОБА_1 три рази оформлювала кредитні відносини з позивачем та попередні кредитні договори були погашені, що доводить обізнаність відповідачки з процедурою оформлення та виконання кредитного договору. Проте, відповідачкою всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушила умови кредитного договору, кредит в повному обсязі не повернула внаслідок чого стом на 06.09.2023 утворилась заборгованість, яка становить 107 700, 00 грн та складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 15 000 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 92 700, 00 грн. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавцем було направлено позичальнику вимогу щодо сплати заборгованості, однак така вимога позичальником була проігнорована, заборгованість не сплачена.
У позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1116-3481 від 21.11.2022 в розмірі 107 700, 00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 15 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 92 700, 00 грн.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.03.2024 позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1116-3481 від 21.11.2022 у розмірі 107 700, 00 грн та судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн.
В обґрунтування рішення суд послався на укладення між сторонами електронного кредитного договору, який відповідає вимогам ст.ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», зобов'язання за умовами якого щодо повернення кредитних коштів позичальником належним чином не виконувались внаслідок чого утворилась заборгованість, в добровільному порядку відповідачем не погашена, яка підлягає стягненню в судовому порядку з відповідачки на користь позивача в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.03.2024, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального права, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Зазначає, що судом відхилені доводи відповідачки про те, що встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 92 700, 00 грн, є несправедливим у розумінні статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів у підтвердження перерахунку кредитних коштів відповідачці та неналежного виконання відповідачкою умов кредитного договору.
Посилається, що у підтвердження переказу кредитних коштів позивачем надано лише лист-повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 03.10.2023 року №б/н, довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1116-3481 від 21.11.2022, та розрахунок заборгованості, що за доводами апелянта не є належними та допустимими доказами, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача.
Жодних доказів списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця матеріали справи не містять. Доказами руху коштів можуть бути лише первинні бухгалтерські документи та зведені облікові документи - виписки про рух коштів, а довідка про укладений договір не є їх доказом в силу ст. 76 ЦПК України. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання обов'язку щодо переказу кредитних коштів відповідачці на її рахунок саме від Кредитодавця - ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Заявниця посилається на умови п. 4.9 договору про відкриття кредитної лінії №1116-3481 від 21.11.2022, згідно якого реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 756335,00%, таким чином вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Вказує, що позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Відповідачка не погоджується в частині нарахування процентів за кредитним договором та зазначає, що умови кредитного договору не дають можливості визначити строк для нарахування процентів, оскільки визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору щодо строку його дії 18 календарних днів згідно пункту 4.4 чи 300 календарних днів згідно пункту 4.8.
Вважає, що слід зменшити розмір відсотків до розміру заборгованості за кредитом, а саме до 6 750, 00 грн, які були визначені договором про відкриття кредитної лінії № 1116-3481 від 21.11.2022, оскільки відповідачкою, згідно наданою позивачем Довідкою про укладений договір, було сплачено 34 200, 00 грн, таким чином всі кошти повернуті позивачу, заборгованості не існує.
В обґрунтування апеляційної скарги заявниця посилається на те, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби (п. 2.4 договору), тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати законодавство щодо захисту прав споживачів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Мельник В.С. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення - без змін. Посилається на законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційної скарги. У відзиві заявник зазначає, що між сторонами було укладено кредитний договір в електронній формі з умовами якого позичальник ознайомився, погодився та не заперечував. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 15 000.00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 18 днів; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день. Заявник зазначає, що відповідно до Паспорта споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затвердженого наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №58-П від 26.10.2022, який разом з кредитним договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, зазначено, що стандартна ставка - 3% в день; знижена ставка - 2,5% в день. Також зазначено тип процентної ставки - фіксована. Крім того, вбачається, що у Паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування. Паспорт підписано ОСОБА_1 21.11.2022 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідачка була ознайомлений з усіма умовами договору та погодилась із ними. Проте, в порушення умов кредитного договору у позичальника утворилась заборгованість, яка підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay, довідкою про перерахування суми кредиту 1116-3481 від 21.11.2022 та довідкою про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 26.09.2023 (що є розрахунком заборгованості).
Щодо надання первинних бухгалтерських документів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у відзиві посилається на п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», ст. 60, 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» п. 5 ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про платіжні послуги», розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 «Про видачу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та зазначає, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс», таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь який фіскальний (первинний бухгалтерський) документ стосовно рахунку ОСОБА_1 є неможливим. Підтвердженням перерахування кредитних коштів є лист (довідка) АТ КБ «Приват Банк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay та довідка про перерахування суми кредиту № 1116-3481 від 21.11.2022. Перерахування відповідачу суми кредиту за кредитним договором АТ КБ «Прива Банк», а не безпосередньо ТОВ «Укр Кредит Фінанс», було обумовлено наявністю укладеного між ними 02.12.2019 Договору № 4010 від 02.12.2019 про надання послуг в системі LiqPay. Крім того, детальна інформація про перерахування грошових коштів, саме ОСОБА_1 за договором № 1116-3481 від 21.11.2022 зазначена у довідці про перерахування суми кредиту № 1116-3481 від 21.11.2022.
За доводами відзиву порядок нарахування відсотків за кредитним договором проведено у відповідності до вимог укладеного між сторонами кредитного договору та відповідно у розрахунку відображено інформацію стосовно загальної кількості днів користування ставкою 2,5%, загальної кількості днів користування ставкою 3,0%, основного боргу, залишку відсотків, залишку комісій, залишку штрафів. Також вищезазначений розрахунок містить таблицю з наступними графами: «№», «Дата», «Статус», «Ставка %», «Нараховано відсотків», «Нараховано штрафів», «Нараховано комісій», «Основний борг», «Залишок нарахованих, непогашених відсотків», «Сума платежу», «Коригування кредиту», що відповідає вимогам Закону, розрахунок є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем. Крім того, після закінчення строку кредитування, а саме після 16.09.2023 нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості, та не здійснювалося будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Звертає увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості штраф та комісія стосовно ОСОБА_1 не нараховувались.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 21.11.2022 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1116-3481 на суму 15 000 грн (а.с. 9-11).
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15 000 грн; строк кредитування 300 днів; заявлений строк 14 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день.
Відповідно до п. 5.1 Договору про відкриття кредитної лінії № 1116-3481, позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п. 4.8. цього договору шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах.
З довідки про перерахування суми кредиту вбачається, що видача коштів за вказаним кредитним договором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснювалась за допомогою системи LiqPay, платіж № 2141576646 від 21.11.2022 на суму 15 000 грн (а.с. 19).
З матеріалів справи вбачається, що станом на 26.09.2023 залишок заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 1116-3481 від 21.11.2022 становить 107 700, 00 грн, з яких: основний борг - 15 000, 00 грн, залишок відсотків - 92 700, 00 грн (а.с. 20-22).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на укладення між сторонами електронного кредитного договору, який відповідає вимогам ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», зобов'язання за умовами якого щодо повернення кредитних коштів позичальником належним чином не виконувались внаслідок чого утворилась заборгованість, в добровільному порядку відповідачем не погашена, яка підлягає стягненню в судовому порядку з відповідачки на користь позивача в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Встановлено, що 21.11.2022 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1116-3481 на суму 15 000 грн (а.с. 9-11). Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15 000 грн; строк кредитування 300 днів; заявлений строк 14 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день.
Даний кредитний договір укладено в електронному вигляді за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
З довідки про перерахування суми кредиту вбачається, що видача коштів за вказаним кредитним договором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснювалась за допомогою системи LiqPay, платіж № 2141576646 від 21.11.2022 на суму 15 000 грн (а.с. 19).
Станом на 26.09.2023 залишок заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 1116-3481 від 21.11.2022 становить 107 700, 00 грн, з яких: основний борг - 15 000, 00 грн, залишок відсотків - 92 700, 00 грн (а.с. 20-22).
Згідно п. 6.1 Правил користування Кредитом, Позичальнику нараховуються та Позичальник повинен сплатити Кредитодавцю проценти у розмірі, який зазначено в Договорі про відкриття кредитної лінії. Обчислення строку користування Кредитом та нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом відповідно до умов Договору. Таким чином, проценти за користування Кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму Кредиту з першого дня перерахування суми Кредиту Позичальнику (перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок Позичальника) до дня (включно), коли Позичальник повністю виконав зобов'язання за Договором.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши Позичальнику кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Факт видачі кредиту, підтверджують документи про перерахування кредитних коштів, зокрема Лист-довідка АТ КБ «ПриватБанк» та Довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс», з яких вбачається, що 21.11.2022 на картковий рахунок НОМЕР_1 через систему LiqPay (платіж №2141576646) перераховано 15 000 грн (а.с. 17-18, 19).
Позичальник, всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору та не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав інші грошові зобов'язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.
Станом на день подання позовної заяви, загальний розмір грошових вимог Кредитодавця до Позичальника складає 107 700 грн, з яких 15 000, 00 грн основний борг, 92 700, 00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався. Розрахунок заборгованості не спростований ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, будь-яких нарахувань кредитної заборгованості поза строками дії договору позивач не проводив.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження укладення кредитного договору, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки за нормами ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідачки на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних і допустимих доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачкою не надано.
Твердження скаржниці про те, що сума нарахованих відсотків є непропорційно завеликою відносно суми боргу, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції, оскільки позивачем здійснено розрахунок заборгованості згідно умов Договору, при цьому, нараховані відсотки за користування кредитними коштами, у розумінні вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування» не є неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Твердження апелянта про неналежність поданих позивачем доказів на підтвердження наявної кредитної заборгованості є необґрунтованими, враховуючи наступне.
Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, наданий позивачем розрахунок по картковому рахунку ОСОБА_1 , є належним доказом наявної заборгованості відповідачки за простроченим тілом кредиту, підтверджує несвоєчасне погашення кредиту і повністю спростовує доводи ОСОБА_1 про відсутність заборгованості за кредитом, а тому висновок суду першої інстанції про доведеність заборгованості по кредиту позичальника перед банком, є правильним.
Заперечуючи проти стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, відповідачка не погоджується з наданим банком розрахунком заборгованості. Разом з тим, апелянткою не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості за кредитом або свого відповідного розрахунку заборгованості. Отже, вказані твердження відповідачки є припущеннями, на яких не може ґрунтуватись судове рішення.
Не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду і доводи апеляційної скарги про те, що умови кредитного договору не дають можливості визначити строк для нарахування процентів, та вважає, що слід зменшити розмір відсотків до розміру заборгованості за кредитом, а саме до 6 750, 00 грн, які були визначені договором про відкриття кредитної лінії № 1116-3481 від 21.11.2022, оскільки відповідачкою, згідно наданою позивачем Довідкою про укладений договір, було сплачено 34 200, 00 грн.
Отже, часткове погашення заборгованості за кредитним договором спростовує доводи відповідачки про те, що жодних дій, які б свідчили про визнання заборгованості, відповідачка не вчиняла, і докази на підтвердження її дійсного волевиявлення на укладення кредитного договору позивачем не надані.
Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17, викладені у постанові від 05 червня 2018 року).
Відповідно до пункту 4.8. договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику становить 300 календарних днів (до 17.09.2023) з моменту перерахування кредиту позичальнику. При цьому, термін кредитування у 18 днів визначений виключно для користування кредитом за пільговою ставкою, після спливу якого користування кредитом здійснюється за стандартною ставкою, що випливає з умов договору.
Відповідно до умов пунктів 2.1, 2.2 договору кредитодавець зобов'язався відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом в порядку передбаченому цим договором.
Згідно із пунктами 4.1, 4.3, 4.4, 4.6 договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту - 15 000, 00 грн; тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована; розмір процентів за користування кредитом - 3 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику кредиту до моменту повернення кредиту кредитодавцю шляхом перерахування кредиту на рахунок кредитодавцю, вказаний у цьому договорі. У випадках, визначених договором позичальник може скористатися правом отримання пільгової та/або зниженої процентної ставки за умови, дотримання клієнтом всіх умов програми лояльності; базовий період користування кредитом складає 18 календарних днів з дня отримання кредиту. Базовий період - це обраний позичальником в момент укладання цього договору строк користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою.
Згідно з умовами п. 4.2. договору кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.
Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 договору протягом заявленого строку користування кредитом позичальник може скористатися правом користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою у відповідності до правил. Зокрема, відповідно до цього договору позичальник може скористатися правом користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою таким чином: знижена процентна ставка у розмірі 2,5 % в день на 18 днів з дати видачі кредиту, включаючи день видачі кредиту. При цьому, якщо даним пунктом передбачено право користування кредитом у заявлений строк виключно за пільговою ставкою, позичальник може скористатися цим правом за умови сплати процентів за користування кредитом у останній календарний день заявленого строку, у разі невикористання права користування кредитом за пільговою ставкою, користування кредитом здійснюється за стандартною ставкою.
Згідно пункту 4.8. договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів (до 17.09.2023 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
У пункті 5.1. договору позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю отриманий кредит, проценти за користування кредитом та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо така буде) не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування, вказаного у пункті 4.8 цього договору шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів).
Згідно п. 5.2 договору позичальник має право у будь-який час повністю або частково достроково повернути отриманий кредит. У такому випадку позичальник сплачує проценти за фактичний строк користування кредитом за ставкою визначеною умовами даного договору, тобто за строк з моменту отримання кредиту до моменту повернення кредиту кредитодавцю шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавцю у порядку, визначених у правилах.
Згідно паспорту споживчого кредиту загальні витрати за кредитом не перевищують розмір у 135 000, 00 грн, крім того, строк кредитування у 300 днів сплинув 17.09.2023 та станом на 17.09.2023 розмір заборгованості не збільшувався.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 нарахованих позивачем та заявлених до стягнення процентів простроченої заборгованості в сумі 92 700, 00 грн.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов'язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (позики та кредиту) та нараховані відсотки не повернула, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 107 700, 00 грн.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, належним чином оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що відповідачка ОСОБА_1 підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором кредитний договір, але своєчасно не виконала грошове зобов'язання, не сплатила заборгованість за укладеним договором, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у розмірі 107 700, 00 грн.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 11.06.2024.
Головуючий Судді :