вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" червня 2024 р. Справа№ 920/247/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Коваленко О. І.
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Сумбуд"
на рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2024 (повний текст рішення складено та підписано 28.02.2024)
у справі № 920/247/23 (суддя Котельницька В.Л.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Сумбуд"
до фізичної особи ОСОБА_1
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:
1) Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради,
2) Сумська міська рада
про стягнення 324 957,60 грн
Короткий зміст позову
В березні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Сумбуд" (далі - АТ "Сумбуд"; позивач) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; відповідач) про стягнення 324 957,60 грн збитків, завданих товариству його посадою особою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, перебуваючи на посаді голови правління АТ "Сумбуд", не вжив належних заходів щодо забезпечення отримання компенсації здійснених витрат за передання майна позивача (насос типу FZC.5.21.5210 з двигуном 37 кВт та фланець ДУ 250) на користь Сумської міської ради в порядку, передбаченому частиною 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14.02.2024 у справі №920/247/23 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем порушення його права, наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача (протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини).
Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї
В апеляційній скарзі позивач просить суд скасувати рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2024 у справі №920/247/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції позивач зазначає неправильне застосування до спірних правовідносин норм статті 22 Цивільного кодексу України, статті 89 Господарського кодексу України, статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства", пп. 2.2.1. контракту з керівником виконавчого органу ПрАТ "Сумбуд" від 21.04.2017.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що:
суть спірних правовідносин полягає у тому, що перебуваючи на посаді голови правління АТ "Сумбуд", відповідач одноособово вчиняв (приймав) протиправні управлінські дії (рішення), спрямовані на відчуження майна підприємства, внаслідок яких АТ "Сумбуд" позбавлений правової можливості отримати майнову (грошову) компенсацію за майно, передане у власність третім особам;
оскільки відповідач не забезпечив наявності вказаних умов до моменту передання майна АТ "Сумбуд" на користь КП "Міськводоканал" СМР, слід зробити висновок про наявність складу правопорушення в його недобросовісній поведінці;
протиправна поведінка полягає у прийнятті незаконних управлінських рішень, наслідком яких є завдання збитків підприємству в сумі 324 957, 60 грн;
наслідком протиправної поведінки відповідача є неможливість отримання АТ "Сумбуд" компенсації здійснених витрат, механізм якої запроваджено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності";
місцевий суд не сприйняв як належний та допустимий доказ наданий позивачем експертний висновок, проте послався на річні висновки ревізійної комісії АТ "Сумбуд", які містять загальні дані про фінансову діяльність підприємства та жодним чином не впливають на реальність завдання збитків відповідачем після складення цих висновків, що виявлено позивачем пізніше.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення без змін, посилаючись на: недоведеність позивачем всіх елементів деліктного правопорушення; недоведеність наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності відповідача, які могли завдати шкоди позивачу; недопустимість висновку експерта № 4 з підстав недодержання вимог закону щодо порядку його складання, змісту, призначення; недоведеність факту наявності у позивача права на компенсацію у порядку ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності"; зміну позивачем в апеляційній скарзі підстав позову.
Процедура апеляційного провадження
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2023 (колегія суддів у складі: Ходаківської І. П. - головуючої, Владимиренко С. В., Демидової А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Сумбуд" на рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 920/247/23 та призначено її до розгляду на 05.06.2024.
Відповідно до ухвал Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 та від 03.06.2024 за клопотаннями представників позивача та відповідача розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції у системі EasyCon.
У судовому засіданні 05.06.2024 у режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Відповідач явку свого представника у судове засідання 05.06.2024 не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
До визначеної дати проведення судового засідання від відповідача не надійшло заяв чи клопотань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 05.06.2024.
Суд забезпечив представнику відповідача можливість взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (ухвала суду від 03.06.2024), якою він не скористався.
Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції
21.04.2017 відповідно до протоколу № 1 засідання Наглядової ради АТ "Сумбуд" на порядку денному в тому числі розглядалось питання № 2 "Про обрання голови та членів Правління".
За результатами розгляд зазначеного питання вирішили: 1) обрати Правління AT "Сумбуд" у складі 5 чоловік: ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; 2) головою правління AT "Сумбуд" на новий терміни обрати ОСОБА_1
21.04.2017 між Наглядовою радою АТ "Сумбуд" на підставі рішення наглядової ради від 21.04.2017 та п. 8.69 і п. 8.88 Статуту АТ "Сумбуд" в особі голови Наглядової ради Новицького П.Л. з одного боку, та ОСОБА_1 з другого боку, укладено контракт з керівником виконавчого органу АТ "Сумбуд".
Відповідно до п.1.1 зазначеного контракту за цим контрактом керівник зобов'язується безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне управління (керівництво) публічним акціонерним товариством (далі - AT), забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження майна товариства та майна, що не ввійшло до статутного фонду, а Вищий орган товариства зобов'язується створювати належні умови для роботи керівника.
06.09.2017 за видатковою накладною №РН-0000043 АТ "Сумбуд" отримало від ТОВ "Комфортремсервіс" фланець ДУ 250 1 одиниця та насос погружний GCA.5.10.9 з двигуном 37 кВт 1 одиниця вартістю, загальна вартість обладнання - 324957,60 грн.
12.12.2017 за підписом голови правління АТ "Сумбуд" ОСОБА_1 надіслано КП "Міськводоканал" Сумської міської ради лист № 729/01-2 (відповідно до відмітки на листі отримано адресатом 12.12.2017), в якому зазначено, що AT "Сумбуд" на виконання технічних умов № 19/1284 від 09.02.2016 (п. 5 особливих умов) по приєднанню корпуса №5 по проспекту М. Лушпи, 5, до загальноміських мереж, які знаходяться поза межами земельної ділянки AT "Сумбуд", придбав за власні кошти та передав КП "Міськводоканал" СМР наступне обладнання: насос з двигуном 37 кВт - 1 одиниця; фланець ДУ 250 - 1 одиниця. Загальна сума обладнання складає 324957,60 грн. З огляду на зазначене АТ "Сумбуд" просив підтвердити факт прийому-передачі обладнання (позабалансово) та надати довідку про виконання вищезазначених технічних умов для подальшої передачі цього обладнання до комунальної власності територіальної громади м.Суми.
19.12.2017 КП "Міськводоканал" Сумської міської ради надіслало АТ "Сумбуд" лист № 19/10127 (відповідно до відмітки на листі отримано адресатом 23.01.2018), за яким зазначило, що Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради розглянуло лист №729/01-2 від 12.12.2017 та повідомило, що підтверджує прийняття-передачу обладнання (позабалансово), а саме: насосу з двигуном 37 кВт - 1 одиниця; фланець ДУ 250 - 1 одиниця. Також у листі зазначено, що із передбачених особливих умов в технічних умовах №19/1284 від 09.02.2016 на приєднання 10-ти поверхового житлового будинку (корпус № 5) по проспекту М. Лушпи, виконані лише № 3 і № 5 в п. 9 розділу "Водопостачання". Також, доведено до відома, що згідно з наданої АТ "Сумбуд" черговості виконання особливих умов (додаток № 1 до листа №117/01-2 від 2.7.01.2017) гарантовані строки виконання особливих умов вже закінчилися. Таким чином, КП "Міськводоканал" повідомило, що для отримання довідки АТ "Сумбуд" необхідно виконати усі передбачені особливі умови згідно наданих АТ "Сумбуд" технічних умов №19/1284 від 09.02.2016, №19/1283 від 09.02.2016, №19/1282 від 09.02.2016, №19/1281 від 09.02.2016, № 19/1285 від 09.02.2016.
28.08.2018 прийняте рішення Сумської міської ради №3104-МР "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми майна від АТ "Сумбуд".
Відповідно до пунктів 1-3 зазначеного рішення Сумська міська рада вирішила:
1)надати згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми майна, зазначеного у додатку до цього рішення, від приватного акціонерного товариства "Сумбуд";
2) Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (Клименко Ю.М.):
2.1. Здійснити приймання майна, зазначеного в пункті 1 цього рішення, у порядку, установленому чинними нормативно-правовими актами.
2.2. Передати в господарське відання та на баланс комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради майно, зазначене в додатку до цього рішення, у порядку, установленому чинними нормативно-правовими актами;
3) Комунальному підприємству "Міськводоканал" Сумської міської ради ( Сагач А.Г. ) прийняти в господарське відання та на баланс майно, зазначене в додатку до цього рішення, у порядку, установленому чинними нормативно-правовими актами.
Додатком до рішення Сумської міської ради № 3104-МР "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми майна від АТ "Сумбуд" від 28.02.2018 № 3104-МР визначений перелік майна, яке приймається до комунальної власності, а саме: фланець Ду250 та насос погружний з двигуном 37 КВ, вартість яких разом складає 324957,60 грн.
Висновком ТОВ "Полтавське бюро судово-економічної експертизи та аудиту" від 09.06.2023 №4 по заяві директора АТ "Сумбуд" Сумбатова С.Р. визначено, що в ході експертного дослідження встановлено, що внаслідок відсутності компенсації вартості проведених на виконання технічних умов поза межами земельної ділянки робіт та передання їх результатів разом з товарно-матеріальними цінностями на користь КП "Міськводоканал" Сумської міської ради розмір збитків, що завдані АТ "Сумбуд" за наслідками проведення господарських операцій з КП "Міськводоканал" Сумської міської ради по корпусу № 5 за адресом м. Суми, проспект М. Лушпи, 5 (справа №920/247/23) становить 324 957,60 грн.
Обґрунтовуючи позов позивач стверджує, що відповідач, перебуваючи на посаді голови правління АТ "Сумбуд", не вжив належних заходів щодо забезпечення отримання компенсації здійснених витрат (переданого майна) на користь Сумської міської ради в порядку, передбаченому частиною 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Отже причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 324 957,60 грн збитків, завданих товариству його колишньою посадовою особою.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частина 2 статті 11 ЦК України).
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Аналогічний правовий висновок щодо необхідності доведення збитків викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.
Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №925/1289/19.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частини 1 статті 74 ГПК України).
За приписами частини першої статті 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Частиною 1 статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із частиною 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 вказав, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 зазначила, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
За змістом наведених норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні. З урахуванням норм статей 13, 74 ГПК України на позивача покладений обов'язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Згідно з ч. 2 ст. 89 ГК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 63 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом.
Як закріплено ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Сам по собі факт наявності шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 686/26352/19).
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 910/12919/21).
У відповідності з ч. 1 ст. 51 Закону України від 17.09.2008 № 514-VI "Про акціонерні товариства" (надалі - Закон № 514-VI), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу. Цією ж частиною зазначеної статті Закону № 514-VI, у редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017, що була чинна до втрати цим законом чинності - до 01.01.2023, визначено, що наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України від 27.07.2022 № 2465-ІХ "Про акціонерні товариства" (надалі - Закон № 2465-ІХ), який набув чинності 01.01.2023, наглядова рада акціонерного товариства (далі - наглядова рада) є колегіальним органом, що в межах компетенції, визначеної статутом акціонерного товариства та цим Законом, здійснює управління товариством, а також контролює та регулює діяльність його виконавчого органу.
Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Згідно з рішенням Сумської міської ради № 1161-МР від 05.10.2016 величина пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми визначається у договорі, укладеному з управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради (відповідно до встановленого цим Порядком розміру пайової участі) з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд, інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Частиною 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", чинних до 01.01.2020, передбачено два альтернативних способи компенсації витрат забудовника у випадку необхідності будівництва ним інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки:
1) зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж та/або об'єкти;
2) відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту у разі перевищення кошторисної вартості будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури розміру пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Пред'являючи позов позивач не зазначив, задля реалізації якого саме із перелічених способів компенсації витрат АТ "Сумбуд" відповідачем не було вжито належних заходів.
При вирішенні питання зменшення розміру пайової участі замовник має довести кошторисну вартість інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами, а також надання уповноваженому органу місцевого самоврядування затвердженої в установленому порядку кошторисної документації об'єкта, яка б підтверджувала суму коштів, на яку позивач просить зменшити розмір пайової участі (постанова Верховного суду від 09.03.2023 у справі № 917/1854/21).
Як встановлено судом першої інстанції, за період 2015-2021 років Ревізійною комісією АТ "Сумбуд" проводились відповідні перевірки річної діяльності товариства та правильність його звітів. У висновках комісії за ці роки (протокол № 1 від 19.04.2021; протокол № 1 від 14.04.2020; протокол від 20.04.2019; протокол від 20.04.2018; протокол від 21.04.2017; акт від 22.04.2016), жодних збитків або неточностей фінансової звітності чи проблем в діяльності товариства, встановлено не було.
Позивач ані у позові, ані у відповіді на відзив, не зазначає, в чому саме полягала протиправність дій/бездіяльності відповідача, та не спростовує наявність обов'язку саме у наглядової ради товариства, як колегіального органу, здійснювати дії, направлені на захист прав акціонерів, не вказує на будь-який причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю відповідача та будь-якими наслідками, не доводить, що характер дій/бездіяльності був саме протиправним.
Позивачем не надано належних і допустимих доказів спричинення йому збитків внаслідок виникнення в останнього права на компенсацію витрат у спосіб, визначений ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та нездійснення такої компенсації Сумською міською радою, що є необхідною й обов'язковою передумовою для настання зазначених наслідків від поведінки відповідача.
Позивачем подано до суду першої інстанції копію висновку експерта по заяві директора АТ "Сумбуд" Сумбатова С.Р. від 09.06.2023 № 4. За змістом останнього експертом Шейком Олександром Миколайовичем проведено експертне дослідження щодо визначення суми збитків, завданих АТ "Сумбуд".
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування (постанова Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22).
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
За ч.ч. 1-3 ст. 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов'язаний надати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.
У відповідності з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про судову експертизу").
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу" незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (ч. 2 ст. 101 ГПК України).
За частиною 4 статті 98 ГПК України висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Відповідно до ч.ч. 6-7 ст. 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст. 101 ГПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Приписами частини третьої ст. 69 ГПК України встановлено, що експерт зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.
Відповідно до п. 1 абз. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу", незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ч. 1 ст. 104 ГПК України).
У наданому позивачем висновку № 4 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта (ст. 384 КК України), на що правильно звернув увагу суд першої інстанції.
Разом з тим, із змісту цього висновку, зокрема і його заключної частини місцевий суд встановив, що експерт Шейко О.М. зробив висновок про те, що "в ході експертного дослідження встановлено, що внаслідок відсутності компенсації вартості проведених на виконання технічних умов поза межами земельної ділянки робіт та передання їх результатів разом з товарно-матеріальними цінностями на користь КП "Міськводоканал" Сумської міської ради розмір збитків, що завдані АТ "СУМБУД" за наслідками проведення господарських операцій з КП "Міськводоканал" Сумської міської ради становить 2 872 221,48 грн (два мільйони вісімсот сімдесят дві тисячі двісті двадцять одна гривня) 48 коп., у тому числі, серед іншого, по корпусу № 5 за адресом м. Суми, проспект М. Лушпи, 5 на суму 324957,60 грн (справа № 920/247/23)".
Зі змісту висновку № 4 судом також встановлено, що він був підготовлений лише на підставі окремих наданих позивачем документів. При цьому на вирішення експертизи позивачем поставлено питання, яка сума збитків завдана ПАТ "СУМБУД" відповідно до наданих на дослідження документів внаслідок передання майна ПАТ "СУМБУД" й, зокрема, на суму 324 957,60 грн (справа № 920/247/23), що вже саме по собі вказує на обмеження у досліджуваних матеріалах експерта. На неповноту висновку вказує і сам експерт, який на сторінці 9 висновку № 4 посилається на те, що "на дослідження не надані дані по рахунку 071 та 072, тому для списання та визначення збитків підприємством необхідно вказати визначену суму завданих збитків на відповідних рахунках".
У висновку № 4 відсутні відомості про дослідження та встановлення експертом:
1) розміру пайової участі у будівництві об'єкту (об'єктів) задля будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури у розвитку якого (яких) передавались роботи й ТМЦ, зазначені у ньому;
2) розміру коштів сплачених позивачем замовникові будівництва як суми пайової участі у такому будівництві;
3) кошторисної вартості будівництва інженерних мереж або об'єктів інфраструктури задля чого передавалось зазначене устаткування;
4) різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі, чи навпаки - між розміром пайової участі та здійсненими витратами;
5) чи зменшувався розмір пайової участі позивача у розвитку інфраструктури м. Суми під час та за результатами будівництва об'єкту (об'єктів) такого й на яку суму;
6) чи перевищувала кошторисна вартість будівництва розмір пайової участі у ньому позивача і на яку суму;
7) чи відшкодовувалася йому різниця між здійсненими витратами та розміром пайової участі та інше.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності наведених відомостей, підтверджених документально, неможливо визначити факт наявності чи відсутності шкоди, заподіяної AT "Сумбуд" у спірних правовідносинах.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (статті 256 ЦК України).
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем подано заяву про застосування наслідків позовної давності у порядку статті 267 ЦК України.
Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 920/247/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови підписано - 11.06.2024.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова