вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"16" квітня 2024 р. Справа№ 910/14532/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 16.04.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 (повний текст рішення складено 19.12.2023)
у справі №910/14532/23 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про стягнення 24 042 681,18 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 23 752 996,74 грн основного боргу, 242 701,17 грн пені, 664,93 грн 0,1 % річних, 46 318,34 грн інфляційних витрат, 360 640,22 грн судового збору та 33 500,00 грн витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю №4600006922 від 21.12.2022 (далі по тексту - Договір) в частині оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних №РН-02051 від 02.05.2023, №РН-03051 від 03.05.2023, актів приймання-передачі товарів від 02.05.2023, від 03.05.2023 (автонавантажувач вилковий СРСD50).
Крім того, позивач за порушення відповідачем умов Договору нарахував останньому 242 701,17 грн пені згідно умов пункту 7.2 Договору, 664,93 грн 0,1% річних (пункт 7.10 Договору) та 46 318,34 грн інфляційних втрат нараховані на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).
Господарський суд міста Києва рішенням від 21.12.2023 у справі №910/14532/23 позов задовольнив; стягнув з відповідача на користь позивача 23 752 996,74 грн боргу, 46 318,34 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 664,93 грн процентів річних з простроченої суми, 242 701,17 грн пені та 360 640,22 грн витрат по оплаті судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач набув право вимагати від відповідача оплати проданого на підставі Договору товару у строки, визначені пунктом 4.1, тоді як доказів, які б заперечували факт передачі позивачем відповідачу у повному обсязі обумовлених пунктом 5.11 Договору документів суду не надано.
Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14532/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні спірного рішення не було належним чином досліджені надані відповідачем докази та невірно надано оцінку спірним правовідносинам в частині порушення відповідачем строків повідомлення позивача про існування недоліків товару, оскільки пункти 6, 10, 11, 18 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості №П-7, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 (далі по тексту - Інструкція №П-7), не підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Судом першої інстанції не застосовано норми Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1998 №888, статті 3, 627, 673, 680 ЦК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Судом першої інстанції неправильно застосовано статтю 680 ЦК України та порушено принцип змагальності сторін.
Як зазначає відповідач, судом не було надано належної оцінки наявності у відповідача претензій щодо якості товару та дефектності супровідних документів, про що відповідачем складено відповідні акти 11.05.2023, 30.05.2023 та 09.06.2023. На думку апелянта, в силу умов пунктів 5.11, 5.17 Договору у нього відсутній обов'язок з оплати товару до моменту усунення позивачем недоліків товару.
За твердженням відповідача висновки суду першої інстанції, викладені в оспорюваному рішенні мають суперечливий характер, оскільки суд першої інстанції не надав оцінки відповідності/невідповідності товару вимогам щодо якості та комплектності товару, при цьому суд першої інстанції проаналізував товар на предмет істотних чи неістотних недоліків без проведення судової експертизи. Крім того, судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин положення статті 679 ЦК України та статті 269 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) та проігноровано наявність «презумпції вини постачальника», та правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі №925/1429/21.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 08.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14532/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Шаптала Є.Ю., Сітайло Л.Г.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.01.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14532/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14532/23.
Матеріали справи №910/14532/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 22.01.2024.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.01.2024 залишив без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14532/23.
Відповідач у встановлений судом апеляційної інстанції строк усунув недоліки, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.01.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14532/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 26.02.2024 об 11 год. 10 хв.
Позивач, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилається на отримання відповідачем товару згідно умов Договору на підставі актів приймання-передачі товару від 02.05.2023 та від 03.05.2023, в яких відображено стан якості поставленого товару та, які підписані з боку відповідача без зауважень. Відповідач, в порушення положень Інструкції №П-7, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, допустив порушення строків на пред'явлення претензії щодо якості та комплектності товару, оскільки товар прийнято згідно видаткових накладних №РН-02051 від 02.05.2023 та №РН-03051 від 03.05.2023, тоді як акт про приймання товарів за кількістю та якістю №67 направлено позивачу лише 25.05.2023, а акт №1099 - 30.05.2023. При цьому вказані акти відповідач направив позивачу з порушенням умов пункту 13.12 Договору, який передбачає електронний документообіг.
Щодо доводів апелянта на незастосування судом першої інстанції Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1998 №888, статті 679 ЦК України, статті 269 ГК України, та наявності «презумпції вини постачальника», з посиланням на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 06.12.2022 у справі №925/1429/21, то вказана справа не є релевантною із даною справою. Щодо виконання гарантійних зобов'язань, то відповідач доказів звернення до постачальника або до виробника як це визначено тендерною документацією, після підтвердження факту поставки або введення товару в експлуатацію у встановленому законодавством порядку та строку, не надав.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у зв'язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці 12.02.2024 та у відрядженні з 13.02.2024, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 12.02.2024 справу №910/14532/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Сітайло Л.Г.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у зв'язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 14.02.2024 справу №910/14532/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.02.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14532/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.; судове засідання у справі призначене на 26.02.2024 о 11 год. 10 хв. зняв з розгляду у зв'язку із зміною складу колегії суддів; призначив розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14532/23 на 12.03.2024 об 12 год. 50 хв.
11.03.2024 відповідачем сформовано та подано через систему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі №910/14532/23, за якими надав пояснення та зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, та просив суд апеляційної інстанції стягнути з позивача на його користь понесені витрати у суді апеляційної інстанції у розмірі 211 335,00 грн, у задоволенні витрат позивача на професійну правничу допомогу відмовити.
У судовому засіданні 12.03.2024 оголошено перерву у розгляді справи №910/14532/23 до 16.04.2024 до 13 год. 00 хв.
16.04.2024 представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14532/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14532/23 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
21.12.2022 між відповідачем (Покупець) та позивачем (Постачальник) укладено Договір, за умовами якого Постачальник зобов'язався у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця підіймально-транспортувального обладнання (Вилкові автонавантажувачі), зазначені в специфікації, яка наведена у Додатку № 1 та надати послуги, зазначені у специфікації, яка наведена у Додатку № 3 до цього Договору, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити такі товари і надані послуги (т.1 а.с. 37-44).
Ціна цього Договору визначається загальною вартістю товарів та наданих послуг, зазначених у Специфікації 1 та Специфікації 2 до цього Договору, та становить 21 809 954,16 грн, у тому числі ПДВ 3 634 992,36 грн (пункт 3.1 Договору).
Розрахунки за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахунку Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у розділі 15 цього Договору, у строк не раніше 20 та пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару (пункт 4.1 Договору).
Постачальник, якщо є платником ПДВ, зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов'язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені ПК України (пункт 4.3 Договору).
Розділом 5 Договору визначено порядок поставки товару та надання послуг.
Згідно із пунктом 5.1 Договору Постачальник зобов'язується передати Покупцю товар та надати послуги у кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації 1 та Специфікації 2 та цього Договору.
Поставка товарів здійснюється на умовах DDP «Поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно Специфікації 1) ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року) (пункт 5.6 Договору).
Згідно із пунктом 5.9 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в дату прийняття товарів за видатковою накладною.
Датою поставки товарів за цим Договором є дата підписання Покупцем Акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.16 цього Договору та передачі Постачальником Покупцю у повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надати Постачальником одночасно із здійсненням поставки товару): видаткової накладної; документу про підтвердження якості товару на кожну одиницю (або партію) товару: паспорт; документу про підтвердження гарантійних зобов'язань виробника на товар; рахунок-фактури; товарно-транспортної накладної; на кожну одиницю товару комплект експлуатаційної документації українською мовою відповідно до норм чинного законодавства та на електронному носії (пункт 5.11 Договору).
Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю (пункт 5.16 Договору).
Підпунктом 5.16.1 пункту 5.16 Договору визначено, що приймання Покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості постановленого товару вимогам цього Договору та положенням Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості №П-6, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 (далі по тексту - Інструкція №П-6) та Інструкції №П-7, що застосовуються до правовідносин сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим Договором.
Згідно із пунктом 6.1 Договору покупець зобов'язаний прийняти поставлені товари та надані послуги у порядку, визначеному цим Договором; оплатити товар та послуги своєчасно та у повному обсязі згідно умов цього Договору.
Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі порушення Покупцем строків оплати за цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони домовились, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,1% річних від простроченої суми (пункт 7.10 Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до « 01» грудня 2026 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 12.1 Договору).
Специфікацією 1 - товари сторони погодили найменування товару - Автонавантажувач вилковий WECAN СРСD50, технічні та якісні характеристики товарів - відповідно до Додатку 2 до Договору; виробник товарів, країна походження SHANDONG WECAN Technology Co.,Ltd., Китай; кількість - 17 штук; ціна за одиницю, без ПДВ - 1 059 615,40 грн; загальна вартість, без ПДВ - 18 013 461,80 грн, ПДВ - 3 602 692,36 грн; строк поставки - 180 календарних днів з дати укладення Договору; місце поставки - вул. Симона Петлюри, 49, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, Боярське ЛВУ та/або Богородчанське ЛВКМГ Бородчанський проммайданчик с. Похівка урочище «У гаю» 1., Івано-Франківська область, Богородчанський район (т. 1 а.с. 45).
Технічні та якісні характеристики товарів сторони погодили у Додатку №2 до Договору (т.1 а.с. 46-48).
Додатковою угодою №1 від 02.05.2023 до Договору сторони виклали у новій редакції Специфікацію 1 та пункт 3.1 Договору, за якими ціна цього Договору визначається загальною вартістю товарів та послуг, зазначених у Специфікаціях 1 та 2, та становить 22 201 037,68 грн, у тому числі ПДВ 3 700 172,95 грн (т. 1 а.с. 51).
Згідно Специфікації у редакції Додаткової угоди №1 від 02.05.2023 загальна вартість товарів складає 22 007 237,68 грн, у тому числі ПДВ 3 667 872,95 грн (т.1 а.с. 52).
Додатковою угодою №2 від 03.05.2023 до Договору (т.1 а.с. 53) сторони виклали у новій редакції Специфікацію 1 та пункт 3.1 Договору, за якими ціна цього Договору визначається загальною вартістю товарів та послуг, зазначених у Специфікаціях 1 та 2, та становить 23 946 796,74 грн, у тому числі ПДВ 3 991 132,79 грн.
Згідно Специфікації у редакції Додаткової угоди №2 від 03.05.2023 загальна вартість товарів складає 23 752 996,74 грн, у тому числі ПДВ 3 958 832,72 грн (т.1 а.с. 53).
На доказ виконання умов Договору позивач надав: рахунки-фактури №СФ-0000653 від 03.05.2023 на суму 4 205 698,96 грн (т. 1 а.с. 55), №СФ-0000667 від 03.05.2023 на суму 19 547 297,28 грн; видаткові накладні №РН-02051 від 02.05.2023 на суму 4 205 698,96 грн (т.1 а.с. 56), №РН-03051 від 03.05.2023 на суму 19 547 297,78 грн (т.1 а.с. 64); акти приймання-передачі товарів від 02.05.2023 на суму 1 401 899,65 грн (т.1 а.с. 57), від 02.05.2023 на суму 1 401 899,65 грн (т.1 а.с. 58); від 02.05.2023 на суму 1 401 899,65 грн (т.1 а.с. 59); акти приймання-передачі товарів від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 65), від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 66), від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 67), від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 68), від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 69), від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 70), від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 71), від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 72), від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 73), від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 74), від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 75), від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 76), від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 77), від 03.05.2023 на суму 1 396 235,56 грн (т. 1 а.с. 78); товарно-транспортні накладні №0205-1 від 02.05.2023 (т. а.с. 60), №0305-1 від 03.05.2023 (т.1 а.с. 79), №0305-2 від 03.05.2023 (т.1 а.с. 80), №0305-3 від 03.05.2023 (т.1 а.с. 81), №0305-4 від 03.05.2023 (т. 1 а.с. 82), №0305-5 від 03.05.2023 (т.1 а.с. 83); податкові накладні від 02.05.2023 (т.1 а.с. 61-62), від 03.05.2023 (т.1 а.с. 84-85).
21.07.2023 позивач направив відповідачу претензію №2107/5 від 21.07.2023 про стягнення заборгованості на суму 23 752 996,74 грн разом із актом звірки розрахунків станом на 21.07.2023 та розрахунком суми основного боргу та пені за Договором (т. 1 а.с. 86-91).
Спір виник через порушення відповідачем умов Договору в частині оплати за товар.
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
За положеннями статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина 1 статті 253 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із частинами 1, 6 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За приписами статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Статтею 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як встановлено судом першої інстанції і зазначене не спростовано учасниками справи матеріалами даної справи підтверджено поставку 02.05.2023 позивачем відповідачу у місці поставки Богородчанське ЛВУМГ с. Поківка, урочище «У гаю», 1 Богородчанського району Івано-Франківської області 3 автонавантажувачів, 03.05.2023 у місці поставки Боярське ЛВУМГ вул. Симона Петлюри, 49 м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області решти 14 автонавантажувачів.
Враховуючи пункт 4.1 Договору та надані позивачем докази кінцевим строком оплати є 01.06.2023 та 02.06.2023, проте доказів оплати відповідачем суду не надано.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом №ТОВВИХ-23-6698 від 25.05.2023 (т.1 а.с. 155) направив позивачу акт приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю №67 від 11.05.2023 (т. 1 а.с. 156-158), в якому зазначив недоліки поставленого позивачем товару, а саме: кабіна не оснащена пристроєм захисту оператора ROPS/FOPS; кабіна не оснащена системою обдуву вікон теплим повітрям; кардан рульової колонки не зафіксований, що призводить до його випадання та унеможливлення рульового керування; кабіна не герметична, а саме: задня частина кабіни має щілину висотою 50 мм та шириною 126 мм, яка прикрита еластичною юбкою, негерметичність прилягання ущільнення на дверях, лобовому та задньому склі, яке призводить до потрапляння води до кабіни під час опадів, а також до застою води в просторі між ущімленням та поверхнею дверей. Загальні зауваження: лако-фарбоване покриття та обрамлення рами неякісне (напливи, в важкодоступних місцях проглядається іржа); великий зазор між дверима в закритому положення та кабіною, місцями 7-10 мм; електрична проводка та рукава, які виходять з моторного відсіку до зовнішнього навісного обладнання, заважають відкриттю та закриттю заднього вікна; кондиціонер та обігрівач знаходиться над головою оператора на відстані 10-15 см, що унеможливлює їх використання без шкоди для здоров'я оператора, у зв'язку із чим просив позивача здійснити усунення недоліків або заміну неякісних товарів.
Позивач листом №2605/8 від 26.05.2023, який отриманий відповідачем 29.05.2023, повідомив останнього про пропуск строку для звернення із зауваженнями щодо якості та комплектності товару та надав коментарі на зауваження щодо якості та комплектності товарів (т.1 а.с. 189-192).
Листом №ТОВВИХ-23-6997 від 30.05.2023 (т.1 а.с. 161) відповідач направив позивачу акт приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю №671099 від 30.05.2023 (т. 1 а.с. 162-165), в якому зазначив недоліки поставленого позивачем товару, а саме: знизу задньої частини кабіни машиніста в наявності отвір розміром 5 см х 13 см, який закритий силіконовою прозорою стрічкою, тобто кабіна негерметична, в наявності попадання в кабіну води під час дощу, на навантажувачі (1 шт) в наявності зазор на одній з дверей розміром 1 см, лако-фарбове покриття рами неякісне, в наявності іржа, у зв'язку із чим просив позивача здійснити усунення недоліків або заміну неякісних товарів.
Позивач листом №3005/5 від 30.05.2023, отриманий відповідачем 31.05.2023, повідомив останнього про пропуск строку для звернення із зауваженнями щодо якості та комплектності товару та надав коментарі на зауваження щодо якості та комплектності товарів (т.1 а.с. 193-194).
Листом №ТОВВИХ-23-7883 від 13.06.2023 (т. 1 а.с. 167) відповідач направив позивачу акт приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю №74 від 09.06.2023 (т.1 а.с. 168-172), в якому заначив недоліки поставленого товару, а саме: згідно Додатку №2 до Договору розділу «Документи, які надаються постачальником під час поставки» пункт 1.1 в паспорті відсутні розділ: відомості про місце знаходження, відповідальну особу, встановлення на облік; пункт 1.2 в каталозі запасних частин та зібраних частин заводу виробника частково відсутні каталожні номери на деякі запасні частини та відсутня інформація по запасним частинам системи кондиціювання/вентиляції та частково кабіни (двері, скло, ущільнення). Згідно Додатку №2 до Договору в таблиці «Технічні та якісні характеристики товарів» пункт 1 фактично встановлені акумуляторні батареї 2 штуки ємністю 75Аг, а в паспорті зазначено 2 штуки - 80 Аг; пункт 6 фактична габаритна ширина 1 495 мм (згідно Договору повинно бути не більше 1 400 мм); пункт 7 фактична габаритна висота з врахуванням кондиціонера - 2 950 мм, що є більше, ніж 2 330 мм; пункт 20 розміри палетних вил 1 220 х 150 х 50 мм (згідно Договору повинно бути 1 220 х 150 х 55 мм); пункт 21 відповідно до каталогу запасних частин заводу виробника конструкція кабіни, а саме захист «сторінка 67» не містить повздовжніх ребер по всій довжині даху кабіни, що не відповідає вимозі захисту оператора FOPS; конструкція кабіни не забезпечує її герметичність, а саме: наявні зазори між дверима та каркасом кабіни, задня частина кабіни має щілину висотою 50 мм та шириною 126 мм, яка прикрита еластичною юбкою; негерметичність прилягання ущільнення на дверях, лобовому та задньому склі, яке призводить до потрапляння води до кабіни під час опадів, а також до застою води в місцях між ущільненням та поверхнею дверей; система обдуву вікон кабіни теплим повітрям не забезпечує обув лобового скла; пункт 25 надано гарантійний сертифікат від офіційного представника, що підтверджує термін гарантії без зазначення обстежень, але в паспорті виробу та в сертифікаті якості є обмеження щодо певного переліку запасних частин та термінам відповідно. Кардан рульової колонки не зафіксований та візуально його конструкція не в повній мірі відповідають схемі зазначеній на сторінці 37 Каталога деталей та складальних одиниць, що призводить до його випадання та унеможливлює безпечне рульове керування. Лако-фарбоване покриття та оброблення кабіни неякісне (напливи, в важкодоступних місцях проглядається іржа); електрична проводка та рукава, які виходять з моторного відсіку до кондиціонеру заважають відкриттю та закриттю заднього вікна.
Листом №3105/9 від 31.05.2023 позивач повідомив відповідача про порушення останнім умов пунктів 16, 17 Інструкції №П-7, фактичне передання та отримання товару (т. 1 а.с. 195-196).
Умовами Договору сторони погодили, що поставка товарів здійснюється на умовах DDP «Поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно Специфікації 1) ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року) (пункт 5.6 Договору).
Згідно із пунктом 5.9 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в дату прийняття товарів за видатковою накладною.
Датою поставки товарів за цим Договором є дата підписання Покупцем Акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.16 цього Договору та передачі Постачальником Покупцю у повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надати Постачальником одночасно із здійсненням поставки товару): видаткової накладної; документу про підтвердження якості товару на кожну одиницю (або партію) товару: паспорт; документу про підтвердження гарантійних зобов'язань виробника на товар; рахунок-фактури; товарно-транспортної накладної; на кожну одиницю товару комплект експлуатаційної документації українською мовою відповідно до норм чинного законодавства та на електронному носії (пункт 5.11 Договору).
Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю (пункт 5.16 Договору).
Підпунктом 5.16.1 пункту 5.16 Договору визначено, що приймання Покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості постановленого товару вимогам цього Договору та положенням Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості №П-6, яка затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та Інструкції №П-7, що застосовуються до правовідносин сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим Договором.
Згідно із частиною 1 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Відповідно до частин 1-3 статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
За приписами статті 680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідно до вимог пунктів 6, 10, 11 Інструкції №П-7, яка в частині строків приймання не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору між сторонами, приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача за умови поставки в інше місто не пізніше 20 днів.
Приймання вважається здійсненим своєчасно, якщо перевірка якості і комплектності продукції закінчена у встановлені терміни.
Одночасно з прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, особливих умов, інших обов'язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам).
Згідно із пунктом 16 Інструкції №П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (пункт 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідної продукцією.
Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах при договорі.
Пунктом 18 Інструкції №П-7 визначено, що повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин.
З наданих до матеріалів справи актів приймання-передачі товарів від 02.05.2023 та від 03.05.2023 вбачається, що претензії по кількості та якості товару відсутні, і вказані акти приймання-передачі є підставою для проведення розрахунків за отриманий товар згідно Договору.
Як правильно встановив суд першої інстанції, враховуючи умови Договору та положення Інструкції №П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача за умови поставки в інше місто не пізніше 20 днів, у даній справі вручення товару позивачем відповідачу відбулось 02.05.2023 та 03.05.2023, отже відповідач повинен був перевірити додержання продавцем умов договору під час приймання товару не пізніше 22.05.2023 та 23.05.2023, тоді як відповідач направив позивачу листи № ТОВВИХ-23-6689 від 25.05.2023, №ТОВВИХ-23-6997 від 30.05.2023, тобто з пропуском такого строку.
Доводи апелянта про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення Інструкції №П-7 судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки згідно з частиною 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (стаття 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України. При цьому сторони за Договором погодили застосування Інструкції №П-7 при прийнятті товару за кількістю та якістю.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Щодо застосування до спірних правовідносин Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1998 №888, то Верховний Суд у постанові від 05.06.2019 у справі №910/4927/18 дійшов висновку, що вказане Положення застосовується лише у тому випадку, якщо інше не передбачено договором. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 910/4930/18.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГК України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Слід зазначити, що відповідач не заперечує факту передачі позивачем товару за Договором, тоді як про недоліки товару та передачі документів у повному обсязі повідомив позивача в порушення строків, визначених умовами Договору та Інструкції №П-7.
Водночас як правильно встановлено судом першої інстанції відповідач, замовляючи придбання у позивача конкретної моделі автонавантажувача конкретного виробника, мав можливість і був зобов'язаний самостійно ознайомитися з конструктивними особливостями цього товару, улаштуванням його вузлів та агрегатів, а наявність таких особливостей не свідчить про неналежну якість переданого товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу документально обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі порушення Покупцем строків оплати за цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши правильність нарахування пені, суд погоджується із розрахунком позивача та вважає його правильним та арифметично вірним, а тому позовні вимоги частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 242 701,17 грн підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторони домовились, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,1% річних від простроченої суми (пункт 7.10 Договору).
Перевіривши правильність нарахування 0,1% річних та інфляційних втрат, суд погоджується із розрахунком позивача та вважає його правильним та арифметично вірним, а тому позовні вимоги частині стягнення з відповідача на користь позивача 0,1% річних у розмірі 664,93 грн та 46 318,34 грн інфляційних втрат також підлягають задоволенню.
При цьому відповідач свого контр розрахунку в частині нарахованих позивачем пені, % річних та інфляційних втрат суду не надав.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо посилань відповідача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі №925/1429/21, то предметом позову у вказаній справі є розірвання договору та стягнення вартості поставленого за договором купівлі-продажу товару з істотними недоліками щодо якості, тоді як у даній справі предметом позову є стягнення заборгованості за посталений товар. Доказів звернення відповідача із позовом щодо поставки товару з істотними недоліками до суду не подано.
Водночас у вказаній постанові суд касаційної інстанції зроблено висновок про те, що у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), як у справі, що розглядається, існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
За умовами Договору, укладеного між учасниками справи, постачальник гарантує, що товари відповідають вимогам якості і комплектності встановленим стандартами, технічними умовами, кресленнями, рецептурами, зразками (еталонами) виробника та (або) національним стандартам, якщо такі передбачені.
Гарантійний строк експлуатації визначається у Додатку 2 до цього Договору та обчислюється відповідно до вимог законодавства. Якщо виробник Товарів надає гарантію на Товари на більш тривалий строк, Постачальник надає гарантію впродовж такого строку (пункт 9.1 Договору).
Пунктом 25 Додатку 2 до Договору сторони погодили, що гарантія на автонавантажувач від виробника або офіційного дистриб'ютора, не менше 12 місяців або 2 000 мотогодин пробігу з дати поставки в залежності від того, що наступить раніше. Умови гарантії зберігаються в разі встановлення обладнання GDS моніторингу (надається Замовником).
Слід зазначити, що виконання зобов'язань Постачальника в межах гарантійного строку та приймання Товару за кількістю та якістю є різними поняттями, та відповідно регулюються різними нормами чинного законодавства. Виконання/невиконання Постачальником гарантійних зобов'язань не може слугувати підставою для звільнення Покупця від обов'язку сплатити за Товар (пункт 6.1.2 Договору), зазначене порушення зобов'язань може бути підставою для повернення Товару або повернення оплати за такий Товар.
Пунктом 5.17 Договору визначено, що неналежне оформлення Постачальником документів, зазначених в пункті 5.11 цього Договору або відсутність хоча б одного із цих документів, або невиконання чи неналежне виконання інших умов цього Договору вважається простроченням Постачальника, до усунення якого Покупець має право відстрочити виконання своїх зобов'язань з оплати Товару.
За актами приймання-передачі товару від 02.05.2023 та від 03.05.2023 окрім Товару позивачем було передано відповідачу документи, визначені пунктом 5.11 цього Договору.
Підпунктом 5.16.1 пункту 5.16 Договору визначено, що приймання Покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості постановленого товару вимогам цього Договору та положенням Інструкції №П-6 та Інструкції №П-7, що застосовуються до правовідносин сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим Договором.
Як встановлено судом, відповідач в порушення строку, визначеного в Інструкції №П-7 щодо пред'явлення вимоги (20 днів) лише 13.06.2023 звернувся до позивача із актом приймання товарів за кількістю та якістю №74, в якому зазначив про відсутність у паспорті розділу: відомості про місце знаходження, відповідальну особу, встановлення на облік; в каталозі запасних частин та збірних частин заводу виробника частково відсутні каталожні номера на деякі запасні частини та відсутня інформація по запасним частинам системи кондиціювання/вентиляції та частково кабіни (двері, скло, ущільнення).
Доводи відповідача про відсутність актів приймання товарів за кількістю та якістю на підтвердження приймання товарів за кількістю та якістю та відповідно до пункту 5.11 Договору доказом на підтвердження дати поставки товару не спростовують факту передачі товарів та доданих до них документів на підставі наявних у матеріалах даної справи актів приймання-передачі від 02.05.2023 та від 03.05.2023, підписаних без зауважень уповноваженими на це представниками сторін.
Крім того, згідно підпункту 5.16.2 пункту 5.16 Договору Покупець в односторонньому порядку підписує Акт приймання товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим Договором. При цьому підпунктом 5.16.1 пункту 5.16 Договору визначено, що приймання Покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості постановленого товару вимогам цього Договору та положенням Інструкції №П-6 та Інструкції №П-7, що застосовуються до правовідносин сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим Договором.
Враховуючи те, що відповідач допустив пропуск строку на пред'явлення претензії щодо якості, визначеного Інструкцією №П-7, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, акти приймання за кількістю та якістю, складені відповідачем не спростовують факту передачі товару за актами приймання-передачі від 02.05.2023 та від 03.05.2023, та відповідно не можуть слугувати підставою для відстрочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати товарів.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14532/23 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14532/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14532/23 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
4. Матеріали справи №910/14532/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2024.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова