вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" червня 2024 р. Справа№ 910/8328/23 (757/51177/21-ц)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.
суддів: Копитової О.С.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року
у справі №910/8328/23(757/51177/21-ц) (суддя Мандичев Д.В.)
за позовом ОСОБА_2
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів у розмірі 7 691 177,77 грн.
в межах справи № 910/8328/23
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 04.06.2024
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/8328/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.06.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору №01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020 року та стягнення 4 258 449,66 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року у справі №910/8328/23(757/51177/21-ц) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним Договір № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020, укладений між ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Ключовим мотивом рішення є:
- оскільки оспорюваний договір від 06.11.2020 № 01/2020-11 вчинений ОСОБА_2 як представником інтересів ТОВ "Акцент-Новотел" за відсутності на те повноважень, суд дійшов до висновку про визнання недійсним спірного договору на підставі статті 203, 215 ЦК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі №910/8328/23(757/51177/21-ц) скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Ключовими аргументами скарги є:
- сторонами виконані взяті на себе зобов'язання за спірним договором про надання агентських послуг від 06.11.2020 № 01/2020-11, підтвердженням чого є договір купівлі-продажу від 25.11.2020;
- позивач за оспорюваним договором діяв від власного імені, а не як представник ТОВ "Акцент-Новотел";
- сторонами виконані умови спірного договору належним чином.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №910/8328/23(757/51177/21-ц) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Копитова О.С., Отрюх Б.В. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 та 30.04.2020 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов'язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8328/23(757/51177/21-ц), відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
На виконання ухвали від 03.04.2024 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/8328/23(757/51177/21-ц).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року у справі №910/8328/23(757/51177/21-ц), розгляд справи призначено на 03.06.2024.
У зв'язку з відпусткою головуючого судді Полякова Б.М. з 20.05.2024 по 03.06.2024, відповідно до ч. 13 ст. 32 ГПК України з метою незмінності складу суду, справу ухвалою від 23.04.2024 було перепризначено на 04.06.2024.
В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору №01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020 року та стягнення 4 258 449,66 грн.
Надалі позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 7 691 177,77 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 позовні вимоги ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в частині стягнення грошових коштів у розмірі 7 691 177,77 грн залишено без розгляду.
Як також вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 06.11.2020 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , що діє на підставі запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці в та громадських формувань (надалі - Агент) з однієї сторони, та ОСОБА_2 (який представляє інтереси компанії "Акцент-Новотел") (надалі - Довіритель), укладено договір про надання агентських послуг № 01/2020-11.
Відповідно до пункту 1.1 договору Агент зобов'язується за дорученням і в інтересах Довірителя за винагороду сприяти укладенню Довірителем угоди з продажу (відчуження) нерухомості: Будівля навчального та дослідницького закладу за адресою: м. Київ, вулиця Єлизавети Чавдар, будинок 11-А (надалі Об'єкт) з компанією, одним із учасників якої, є громадянин Польщі ОСОБА_4 (далі Покупець), або з іншим покупцем, інформацію про якого надав Агент (далі - Покупець), а Довіритель зобов'язується оплатити послуги Агента у порядку та розмірі, вказаному в даному Договорі.
У пункті 1.2 договору вказано, що Об'єкт належить компанії ТОВ "Акцент-Новотел", інтереси якої представляє Довіритель на підставі права власності (номер запису про право власності: 16724281).
Підтвердженням належного виконання Агентом своїх зобов'язань за цим Договором є факт укладення Довірителем угоди про відчуження Об'єкту з Покупцем (пункт 1.3 договору).
Згідно з пунктом 1.5 договору повноваження Агента на здійснення від імені Довірителя дій згідно умов даного Договору, підтверджуються цим Договором і не потребують додаткового підтвердження, в тому числі, шляхом видачі довіреності або іншого документу.
За змістом пункту 2.1 договору за сприяння в укладенні угоди, передбаченої п. 1.1 цього Договору, Довіритель зобов'язується виплатити Агенту агентську винагороду у розмірі 135 000 доларів США.
Відповідно до пункту 2.2 договору агентська винагорода виплачується Агенту на його поточний рахунок, або іншим передбаченим способом, в день підписання угоди про відчуження Об'єкта, укладеної за його посередництвом.
Пункт 2.3 договору передбачає, що Довіритель зобов'язується протягом одного календарного дня з моменту отримання Акту приймання-передачі послуг підписати та направити Агенту один екземпляр Акту приймання-передачі або мотивовану відмову від прийняття послуг. Довіритель не має права мотивувати відмову від підписання Акту ненаданням послуг, не передбачених даним Договором.
Даний договір від 06.11.2020 № 01/2020-11 наданий у вигляді фотокопії під час проведення допиту в кримінальному провадженні № 42021102100000097 від 10.06.2021 ОСОБА_1 органу досудового розслідування.
Як наголошував позивач у позовній заяві з урахуванням заяви про зміну підстав позову, спірний договір про надання агентських послуг від 06.11.2020 № 01/2020-11 позивач не підписував, оскільки фактично такий договір укладався як договір про наміри. При цьому, на першому аркуші договору змінені його істотні умови, а на другому аркуші залишилися лише рамкові умови. Таким чином, позивач вважає договір від 06.11.2020 № 01/2020-11 фіктивним, що тягне за собою недійсність вказаного договору.
Місцевий суд задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскільки оспорюваний договір від 06.11.2020 № 01/2020-11 вчинений ОСОБА_2 як представником інтересів ТОВ "Акцент-Новотел" за відсутності на те повноважень, спірний договір є недійсним в силу приписів ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину, є, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.
Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.
Згідно із статтею 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Так, щодо повноважень ОСОБА_2 на укладання договору від імені ТОВ «Акцент Новотел» колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що ОСОБА_2 був неуповноваженою особою ТОВ «Акцент-Новотел» на укладання оспорюваного договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 з наступних підстав.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який неодноразово було додано Позивачем до матеріалів справи, станом на дату укладення спірного договору - 06.11.2020, ОСОБА_2 не був уповноваженою особою на представництво інтересів ТОВ "Акцент-Новотел".
Вказана обставина підтверджується відсутністю у матеріалах справи відповідних довіреностей станом на підписання оспорюваного договору.
Так, згідно з відомостями зі вказаного реєстру на 06.11.2020 директором ТОВ "Акцент-Новотел" був ОСОБА_5 , а засновниками - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . ОСОБА_2 жодного юридичного та фактичного відношення до вказаної юридичної особи не мав.
Отже, місцевий суд дійшов законного та обґрунтованого висновку з приводу того, що ОСОБА_2 не був уповноваженою особою ТОВ "Акцент-Новотел" на укладення договору від № 01/2020-11, відомості про наявність відповідних повноважень у ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містяться.
Також, при прийнятті оскарженого рішення місцевим судом була врахована й та обставина, що у спірному договорі відсутні будь-які посилання на умову (пункт) про підписання його ОСОБА_2 , як особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює його повноваження.
У розрізі вказаного судом взято до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17, відповідно до якої: якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
За наведених обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_2 повноважень на укладення в інтересах ТОВ "Акцент-Новотел" оспорюваного договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 станом на 06.11.2020 року.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06.11.2019 у справі № 752/4256/17, у справі № 752/22080/16-ц, від 19.05.2021 у справі № 752/22078/16, від 18.01.2023 у справі №752/22077/19.
Також колегією суддів додатково враховано, що в преамбулі спірного договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 зазначено, що останній укладений ОСОБА_2 , який представляє інтереси компанії "Акцент-Новотел", однак на другій сторінці договору в реквізитах для підпису зазначено лише прізвище, ім'я та по-батькові ОСОБА_2 , як фізичної особи, та не вказано, що останній представляє інтереси ТОВ "Акцент-Новотел".
Як наголошував ОСОБА_2 , перша сторінка спірного договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 замінена на сторінку з іншими істотними умовами, що не погоджувалися сторонами, зокрема, що за рахунок сплачених позивачем відповідачу 135 000,00 доларів США останній мав укласти з новим власником нерухомого майна ТОВ «Прайм Інжиніринг» договір оренди, а не зарахувати отримані кошти в якості плати за агентські послуги.
Так, обома сторонами не заперечується факт передачі позивачем грошових коштів відповідачу в сумі 135 000,00 доларів США та їх отримання відповідачем.
Вказані обставини також відображені в показах свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , наданих у межах кримінального провадження № 42021102100000097 від 10.06.2021, а також протоколами одночасних допитів між свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 .
Так, Позивач наголошував, що він підписував договір, який був на 2-х сторінках, на 1 сторінці були вказані істотні умови договору, а саме, Предмет - ОСОБА_1 сприяє товариству з обмеженою відповідальністю «АКЦЕНТ - НОВОТЕЛ» укладанню угоди з продажу нерухомості: Будівля навчального та дослідницького закладу за адресою: АДРЕСА_1 з товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ІНЖИНІРІНГ».
У свою чергу, ОСОБА_2 повинен був забезпечити надходження грошових коштів ОСОБА_1 135 000 доларів США (Сто тридцять п'ять тисяч доларів США). ОСОБА_1 , у свою чергу, з отриманих 135 000 доларів США, повинна була укласти з новим власником приміщення ТОВ «ПРАЙМ ІНЖИРІНГ» договір оренди першого та другого поверхів даного приміщення та оплатити за оренду вказаного приміщення за 2 місяці (перший та останній), а також за залишені кошти провести поточний ремонт 1 та 2 поверхів. На другій сторінці спірного договору були зазначені формально реквізити та відповідальність сторін.
У подальшому, після того, як ОСОБА_1 отримала грошові кошти, вона першу сторінку замінила, назвала договір агенських послуг та поміняла істотні умови договору, що нібито вона за 135 000 доларів США допомогла продати ОСОБА_2 приміщення. Але, якщо подивитися на сам договір, то стає зрозуміло, що перша сторінка замінена, оскільки у преамбулі договору вона написала, що ОСОБА_2 є представником ТОВ «АКЦЕНТ - НОВОТЕЛ», але на останній сторінці ОСОБА_2 підписав, як фізична та неуповноважена особа, яка ніякого юридичного відношення до ТОВ «АКЦЕНТ - НОВОТЕЛ» не мала. Вказаний факт свідчить про те, що ОСОБА_11 під час підробки договору не знала, що він юридично не мав відношення до ТОВ «АКЦЕНТ - НОВОТЕЛ». Також про підробку договору вказують факти, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження факту замовлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Акцент-Новотел» агентських послуг, не підтвердила факту видачі їй доручення (п. 1.1. Договору), не довела факту виконання Договору шляхом обміну інформацією, надання звітів (п.3.2.1.) і т.ін., а також не підтвердила належними і допустимим доказами факт прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Акцент-Новотел» наданих послуг (п.3.2.2.), зокрема, і в тій частині, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Акцент-Новотел» уклало договір купівлі- продажу об'єкту нерухомості саме внаслідок виконання Відповідачем Договору агентських послуг №01/2020-11 від 06.11.2020 року.
Виходячи з вказаного, ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 135 000 доларів США відповідно до оскаржуваного договору, про що Відповідач не заперечує, та цей факт підтверджується матеріалами справи, а тому, при укладанні вказаного правочину майнові права порушенні саме у ОСОБА_2 , а не у ТОВ «Акцент-Новотел». А відтак, ОСОБА_2 є належним Позивачем по справі, оскільки саме йому завдано майнової шкоди діями ФОП ОСОБА_1 .
Також, на думку колегії суддів, безпідставні та надумані є доводи апелянта в частині посилання ним у пункті (iv) «Щодо реальності намірів Громико О. В. укласти договір від свого імені в інтересах ТОВ «Акцент Новотел».
Як неодноразово вже зазначалось, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 06.11.2020 року директором товариства з обмеженою відповідальністю «АКЦЕНТ - НОВОТЕЛ» був ОСОБА_5 . Засновниками відповідно були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує виконання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою".
Зазначені факти свідчать про те, що в порушення умов пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України, спірний Договір є недійсним та таким, що підписаний неуповноваженою особою.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що сторонами були виконані умови спірного договору, а отже він є дійсний, колегія суддів зауважує таке.
Так, відповідно до п. 2.3 оспорюваного договору сторони протягом одного календарного дня зобов'язувалися підписати акт приймання-передачі послуг, однак матеріали справи не містять доказів підписання такого акту.
Крім того, вимоги Постанови НБУ № 210 та Положення № 637 фізичні особи для здійснення розрахунків з фізичними особами за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, на суму більше 150000 гривень, а також з підприємствами (підприємцями) за товари (роботи, послуги) на суму більше 150000 гривень мають право внести кошти готівкою до банків або небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, для подальшого їх зарахування на рахунки отримувачів.
Однак, матеріали справи не містять доказів того, що надані позивачем 135 000 дол США були зараховані на банківський рахунок відповідача, або йому було видано квитанцію про прийняття від нього коштів.
Отже, відсутність документів підтверджуючих реальне виконання сторонами умов договору свідчать про те, що спірний договір носить ознаки фіктивності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року у справі №910/8328/23(757/51177/21-ц) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року у справі №910/8328/23(757/51177/21-ц) залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу №910/8328/23(757/51177/21-ц) повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст складено 10.06.2024.
Головуючий суддя Б.М. Поляков
Судді О.С. Копитова
Б.В. Отрюх