Справа № 523/9650/24
Провадження №2-н/523/1359/24
"12" червня 2024 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Малиновський О.М., розглянувши заяву Комунального підприємства «ЖКС «Пересипський» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Директор КП «ЖКС «Пересипський» - Мордванюк В.М. звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 272 гривень 20 копійки. Посилаючись на дебіторську заборгованість у розмірі 11664423,53 грн., просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та стягнути судовий збір з відповідача.
Дослідивши матеріали справи суддя доходить наступного висновку.
Статтею 163 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до частини третьої статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3 028,00 грн.
Згідно підпункту 4.1 пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви про видачу судового наказу судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 302,80 грн.
Суддя констатує, що заявником судовий збір у розмірі зазначеному вище сплачено не було.
Разом з тим, заявник, звертається до суду із заявою про відстрочку сплати судового збору посилаючись на майновий стан юридичної особи - КП «ЖКС «Пересипський», про що надає довідку про наявність дебіторської заборгованості від 28.05.2024р.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, згідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ЦПК України єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Тобто даними нормами законодавства визначена виключна підстава для відстрочення, розстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору.
При цьому при вирішенні питання про відстрочення або зменшення розміру сплати судового збору, майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 367/862/19 вказано, що: «відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочитй, розстрочити його сплату або зменшити його розмір)»
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
На підтвердження факту скрутного матеріального становища директор КП «ЖКС «Пересипський» надає довідку про наявність дебіторської заборгованості від 28.05.2024р., проте така довідка не може характеризувати майновий стан заявника, оскільки відображає лише борги КП «ЖКС «Пересипський» перед підприємством - постачальником послуг. При цьому, суду не надано доказів на підтвердження відсутності будь - яких доходів у період з січня - травень 2024 року, банківські документи про відсутність на рахунку коштів тощо.
Отже, оскільки надані КП «ЖКС «Пересипський» відомості не є достатнім доказом, що підтверджує його майновий стан та перешкоджає сплаті судового збору, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки заявником не сплачено судовий збір за подачу заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суддя приходить до висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1ст. 165 ЦПК.
Відповідно до частини першої статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 165, 186 ЦПК України,
У задоволенні клопотання Комунального підприємства «ЖКС «Пересипський» про відстрочку сплати судового збору - відмовити.
Відмовити Комунальному підприємству «ЖКС «Пересипський» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена заявником до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали суду.
Повну ухвалу суду складено та підписано 12 червня 2024 року.
Суддя