Номер провадження: 22-ц/813/553/24
Справа № 521/5178/21
Головуючий у першій інстанції Бобуйок І. А.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 5
23.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Сегеди С.М., Громіка Р.Д.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про скасування реєстрації декларації, рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої ділянки шляхом знесення прибудови,
12 квітня 2021 року представник Одеської міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив суд: скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 », яка була зареєстрована Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 30 вересня 2020 року № ОД 101200929112; скасувати рішення державного реєстратора Єременка І.М. від 12 жовтня 2020 року індексний номер: 54528404, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ; зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 25 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 шляхом знесення нежитлового приміщення загальною площею 20,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , позначеного під № 4 у технічному паспорті, виготовленому ПП «Варіант» від 16 червня 2020 року; стягнути з відповідачів на користь Одеської міської ради сплачений судовий збір, посилаючись на наступні обставини.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що первісний власник - гр. ОСОБА_5 набула право власності на квартиру АДРЕСА_4 від 12 жовтня 2007 року № 2-7387/07. Згодом гр. ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 17 листопада 2017 року (серія та номер № 2270), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б., продала вищевказану квартиру в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . В подальшому, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач змінила прізвище з Пограничної на ОСОБА_7 .
Крім того, за даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, вбачається, що у грудні 2019 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » за № ОД 061193502659.
У вересні 2020 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » за № ОД 101200929112.
Представник позивача стверджує, що 12 жовтня 2020 року рішенням державного реєстратора Єременка І.М. проведено державну реєстрацію змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на квартиру АДРЕСА_2 , а саме: змінено об'єкт, площу та адресу об'єкта та внесено записи про право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ( ОСОБА_2 ) № НОМЕР_1 та № 38614910 відповідно.
05 січня 2021 року відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням вимог земельного законодавства Департаменту комунальної власності Одеської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за вищевказаною адресою, за результатами якого встановлено, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 25 кв.м, розташована прибудова до квартири на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_3 за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, яка у встановленому законом порядку для такого будівництва не відводилась.
Представник позивача стверджує, що замість проведення робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_5 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані фактично відбулось будівництво окремого приміщення та забудова земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що свідчить про самочинне будівництво. Враховуючи все вищевикладене, територіальна громада м. Одеси як власник земель комунальної власності в особі Одеської міської ради звернулась до суду за захистом своїх прав у зв'язку з протиправним проведенням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 будівельних робіт з будівництва прибудови (нежитлового приміщення) до квартири АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 2-117).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2021 року вирішено позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (т. 1, а.с. 50-56).
11 жовтня 2021 року, не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що судом першої інстанції під час ухвалення відповідного рішення не було з'ясовано питання стосовно впливу знесення так званої «прибудови» на міцність і надійність усього будинку, зважаючи на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17, стосовно реконструкції «квартири зі зміною геометричних розмірів фундаментів у плані шляхом будівництва прибудови». Крім того, судом також не було з'ясовано те, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 101200929112 була подана і зареєстрована Управлінням ДАБК ОМР після сплати відповідачами пайової участі замовника на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м. Одеси у сумі 30243 грн, визначеної Комісією 11.09.2020 року (т. 2, а.с. 75-88).
Того ж дня, не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що судом першої інстанції під час ухвалення відповідного рішення не було з'ясовано питання стосовно впливу знесення так званої «прибудови» на міцність і надійність усього будинку, зважаючи на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17, стосовно реконструкції «квартири зі зміною геометричних розмірів фундаментів у плані шляхом будівництва прибудови». Крім того, судом також не було з'ясовано те, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 101200929112 була подана і зареєстрована Управлінням ДАБК ОМР після сплати відповідачами пайової участі замовника на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м. Одеси у сумі 30243 грн, визначеної Комісією 11.09.2020 року (т. 2, а.с. 76-86).
03 лютого 2022 року Одеська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відхилити апеляційні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення (т. 2, а.с. 137-163).
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
У судовому засіданні 23 травня 2024 року представник Одеської міської ради проти задоволення апеляційних скарг заперечувала. Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що заявлений ОСОБА_3 та ОСОБА_9 ( ОСОБА_2 ) в дозвільних документах вид будівництва - реконструкція квартири АДРЕСА_6 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані не відповідає фактично проведеним роботам з будівництва прибудови до такої квартири. Враховуючи те, що реконструйована квартира розташована на першому поверсі багатоквартирного будинку, то таке збільшення об'єкта нерухомості, на думку суду, неможливо провести без зміни геометричних розмірів квартири, чим і визначається недостовірність вказаної у Декларації інформації про проведення реконструкції нерухомого об'єкта без зміни його геометричних розмірів. Таким чином, суд прийшов до висновку, що реконструкція квартири АДРЕСА_5 проведена зі зміною геометричних розмірів фундаментів у плані, а саме шляхом будівництва приміщення, площею 20,9 кв.м, за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси за вищевказаною адресою, яка не була відведена для такої мети у встановленому законом порядку(т. 2, а.с. 52).
Крім того, суд першої інстанції виснував, що подані ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ( ОСОБА_2 ) документи для проведення державної реєстрації права власності на нібито новостворений об'єкт нерухомого майна не дають змогу встановити законність набуття ними речових прав на окремо побудоване нежитлове приміщення, загальною площею 20,9 кв.м, що розташоване за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що вказує на наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно (т. 2, а.с. 54 зворот).
Відтак, оскільки наведені факти та обставини, що викладені в позовній заяві Одеської міської ради, є обґрунтованими, а докази, на які міська рада посилається, є належними й достатніми, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі для відновлення порушеного права власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на зазначену земельну ділянку (т. 2, а.с. 55 зворот).
Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційні скарги, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційні скарги відповідачів є тотожними за своїм змістом і вимогами, а доводи апеляційний скарг фактично ґрунтуються на:
- неповному з'ясуванні обставин справи щодо впливу знесення так званої «прибудови» на міцність та надійність усього будинку;
- невідповідності висновків суду першої інстанції щодо відсутності дозвільної документації у відповідачів на проведення будівельних робіт;
- незастосування до спірних правовідносин висновків, щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.
Обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 набула право власності на квартиру АДРЕСА_7 , на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2007 року, справа № 2-7387/07 (т. 1, а.с. 57-58).
ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 17 листопада 2017 року (серія та номер № 2270), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б., продала вищевказану квартиру в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (т. 1, а.с. 51-52).
12 грудня 2019 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » за номером серії ОД №061193502659 (т. 1, а.с. 31-35).
22 вересня 2020 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » за № ОД 101200929112 (т. 1, а.с. 36-43).
12 жовтня 2020 року рішенням державного реєстратора Єременка І.М. проведено державну реєстрацію змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на квартиру АДРЕСА_2 , а саме: змінено об'єкт, площу та адресу об'єкта та внесено записи про право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ( ОСОБА_2 ) № НОМЕР_1 та № 38614910 відповідно (т. 1, а.с. 53-55).
05 січня 2021 року відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням вимог земельного законодавства Департаменту комунальної власності Одеської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за вищевказаною адресою, за результатами якого встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 25 кв.м розташована прибудова до квартири на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_3 , за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, яка у встановленому законом порядку для такого будівництва не відводилась (т. 1, а.с. 46).
Згідно з копією акту обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси від 03 лютого 2021 року зафіксовано улаштування прибудови до квартири АДРЕСА_2 , орієнтовною площею забудови по зовнішньому краю зовнішніх стін 24,0 кв.м (т. 1, а.с. 22-25).
Оцінка апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Статтею 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно з ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Частиною 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.
Тобто, згідно з положеннями норми, визначеної ч. 2 ст. ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», єдиною підставою для скасування реєстрації декларації є подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.
При цьому, такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об'єкт самочинним будівництвом: об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об'єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об'єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта (постанова Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі № 523/3113/20 та від 13 грудня 2023 року №522/17307/19).
Реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою (пункт 7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що реконструкція об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів передбачає собою перепланування об'єкту, в якому загальна його площа залишається незмінною. Однак, як було правильно встановлено судом першої інстанції загальна площа приміщення після реконструкції збільшилася з 42 кв.м до 66,6 кв.м, тобто відбулася зміна зовнішніх геометричних розмірів фундаменту об'єкта (у чому і полягає недостовірність відомостей зазначених у декларації), у зв'язку з чим така реконструкція не могла бути проведена без відповідних документів, що засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою. За таких обставин апеляційний суд відхиляє доводи представника апелянтів про передчасність висновків суду першої інстанції щодо недостовірності відомостей, що зазначені в декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Доводи представника апелянтів щодо не з'ясування судом першої інстанції впливу знесення так званої «прибудови» на міцність та надійність усього будинку апеляційний суд також відхиляє, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1-2 ст. 13 ЦПК України). Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачі не ініціювали призначення будівельно-технічної експертизи та висновків, складених експертом за їх замовленням, для з'ясування питань щодо можливих наслідків знесення нежитлового приміщення до суду не подавали. Тому, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, передумов для з'ясування впливу знесення нежитлового приміщення у суду першої інстанції не було.
Крім того, помилковими є твердження представника апелянтів щодо необхідності застосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року, справа №916/1986/18 та постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року, справа 6-129цс17, оскільки висновки у зазначених постановах є нерелевантними до правовідносин, що виникли між сторонами у справі, що переглядається.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до формальних міркувань та заперечень висновків, що викладені в оскаржуваному рішенні, а тому не впливають на розгляд справи по суті. При цьому апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Таким чином, оскільки доводи апеляційних скарг не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційні скарги, залишає без змін рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2021 року- залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда
Повний текст постанови складений 12 червня 2024 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк