760/15898/23
2-о/760/192/24
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
12 червня 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Жовноватюк В.С.,
присяжних: Білецької О.В., Коваленко С.Ю.,
за участю секретаря Лопатюк А.В.,
заявника ОСОБА_1 ,
адвоката Грибової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,-
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеною заявою, у якій просила: визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити опікуна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30.05.2023 ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 за наслідками огляду ОСОБА_2 отримали довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до якої ОСОБА_2 встановлено групу інвалідності - перша «А», та зазначено, що потребує постійного стороннього догляду, нагляду, допомоги (а.с.4-16).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 24 липня 2023 року відкрито окреме провадження (а.с.18).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року витребувано медичну документацію ОСОБА_2 (а.с.30).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 27 вересня 2023 року доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в м. Києві призначити ОСОБА_2 адвоката для участі у справі (а.с.31).
29.09.2023 до суду надійшов лист директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві Харіна М.А. у якому повідомив, що забезпечення представництва осіб та складення процесуальних документів, умовою для отримання яких є віднесення до однієї з визначених категорій відповідно до ч.ч.1, 2 ст.14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», входять до повноважень київських місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (а.с.36-37).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року доручено Правобережному київському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити ОСОБА_2 адвоката для участі у справі (а.с.39).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського центру судово-психіатричних експертиз, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено (а.с.61).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року поновлено провадження у справі на час вирішення питання про доручення проведення судово-психіатричної експертизи іншій експертній установі (а.с.62).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року призначену судово-психіатричну експертизу доручено провести ДУ «Інституту психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України», на час проведення експертизи провадження у справі зупинено (а.с.70).
23.05.2024 до суду надійшов супровідний лист Заступника генерального директора з судової експертизи ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» з висновком судово-психіатричного експерта (а.с.71-77).
У судовому засіданні заявник підтримала заяву та просила її задовольнити.
Адвокат у судовому засіданні також підтримала подану заяву та просила її задовольнити.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилась, попередньо надсилала заяву про розгляд справи за її відсутності, також зазначила, що визнає заяву (а.с.44-45).
Суд, дослідивши матеріали заяви, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Предметом судової діяльності є безпосереднє визначення наявності підстав для встановлення такого правового статусу фізичної особи, як обмеження у дієздатності чи визнання її недієздатною.
Необхідність судового порядку визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним обумовлюється істотною зміною правового становища громадянина, який на невизначений період позбавляється можливості самостійно здійснювати свої права і обов'язки. Судова процедура покликана гарантувати правомірність правообмежень, які вживаються до громадянина, особливо якщо судовий розгляд ініційовано особами, що претендують на роль опікунів або піклувальників.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (п.1 ч.2 ст.293 ЦПК України).
Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
Згідно з абз.1 п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
Відповідно до ч.1 ст.298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними, такий висновок експертизи повинен бути обґрунтованим та мати конкретний характер. При проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров'я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 акцентовано увагу судів на тому, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
З аналізу наведених норм слідує, що висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності з умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не можуть покладатися докази, які ґрунтуються на припущеннях.
Судом встановлено, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_1 (а.с.13).
Згідно з довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1224749-2022 від 31 жовтня 2022 року, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-16).
Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №253186 від 30 травня 2023 року, ОСОБА_2 має групу інвалідності першу «А» з 29 травня 2023 року, причина інвалідності: з дитинства, висновок про умови та характер праці: потребує постійного стороннього догляду, нагляду, допомоги (а.с.14).
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» Дзюба М.П. №449 від 23 квітня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в даний час виявляє ознаки стійкого психічного розладу у вигляді Глибокої розумової відсталості на тлі Органічного пошкодження головного мозку поєднаного ґенезу з епілептиформним синдром з генералізованими тоніко-клонічними нападами (за МКХ-10 F73.0). ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за психічним станом не здатна розуміти значення своїх дій і керувати ними. Відповідь на питання №4 виходить за межи компетенції судово-психіатричного експерта (а.с.73-77).
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною.
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (ч.1 ст.41 ЦК України).
Згідно зі ст.55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до положень ч.1 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно із ч.1 ст.300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Аналізуючи норми ЦК України так ЦПК України у даному питанні, слід звернути увагу, що законодавець, захищаючи недієздатну особу покладає на суд обов'язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна. При цьому із змісту норм ЦК та ЦПК слідує, що вагома роль органу опіки та піклування, який зобов'язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, полягає в тому, що саме на вказаний орган покладається обов'язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров'я, родинні зв'язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов'язки опікуна.
У судовому засіданні встановлено, що у матеріалах справи відсутнє подання органу опіки і піклування про призначення недієздатному опікуна. Відтак, заява у частині вимог призначення опікуна не може бути задоволена.
Разом з тим, суд зобов'язаний встановити опіку над недієздатною особою.
У цьому випадку обов'язки опікуна над недієздатним тимчасово покладаються на орган опіки і піклування за місцем проживання (перебування) недієздатного, до вирішення питання про призначення опікуна в порядку визначеному законом.
Так, суд враховує, що заявник здійснює постійний догляд за донькою ОСОБА_2 , тому вважає за необхідне встановити опіку над недієздатним та тимчасово, до вирішення питання про призначення опікуна над недієздатною особою, покласти обов'язки опікуна на орган опіки і піклування за місцем його фактичного проживання, а самого ж недієздатного залишити під наглядом ОСОБА_1 .
Отже, заява підлягає частковому задоволенню, відповідно до наведених висновків.
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років (ч.6 ст.300 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
У відповідності до вимог ч.2 ст.299 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.2-5, 10-13, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 268, 293-294, 295-300 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - недієздатною.
Встановити опіку над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та тимчасово покласти обов'язки опікуна над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - на Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, залишивши її під наглядом матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законодавством.
Встановити строк дії рішення - два роки з дня набрання ним законної сили.
Судові витрати з проведення експертизи ДУ «ІСП МОЗ України» / код ЄДРПОУ 04803492 / у розмірі 10300,60 грн віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Присяжні