Справа № 760/6352/22
Провадження 2-а/760/494/24
12 червня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,
02 червня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кишкань Сергій Володимирович звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил, в якому просить суд:
- поновити строк на подання позовної заяви на постанову про порушення митних правил №5979/10000/21 від 24 березня 2022 року відносно ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Київської митниці Сілюка Сергія в справі про порушення митних правил №5979/10000/21 від 24 березня 2022 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 3 351 066, 78 грн.
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України судовий збір в сумі 992,40 грн.;
- витребувати в Київській митниці Державної митної служби України матеріали справи про порушення митних правил №5979/10000/21 про притягнення ОСОБА_1 за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, журнал реєстрації протоколів та постанов про порушення митних правил Київської митниці Державної митної служби України за 2021-2022 рр.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24 березня 2022 року Київською митницею ДМС України в особі начальника Київської митниці ДМС України Сілюка Сергія винесено постанову про порушення митних правил №5979/10000/21, згідно з якою громадянку України, директора ТОВ «Фарма Хауз» ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 Митного Кодексу України, і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 3 351 066, 78 грн.
Підставою для накладення стягнення згідно з оскаржуваною постанови стало те, що в діях директора ТОВ «Фарма Хауз» ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, а саме подання декларації про відповідність медичних виробів №0307 від 03 липня 2017 року, яка на момент митного оформлення товарів за митною декларацією від 30 листопада 2021 року №UA100340/2021/017112 виключена Держлікслужбою з Реєстру осіб, з метою неправомірного застосування ставки ПДВ у розмірі 7%, якими відповідно до законів України обкладаються товари медичного призначення під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту, що спричинило зменшення розміру податку на додану вартість у розмірі 1 117 022,26 грн., що кваліфіковано по ст. 485 МК України.
Позивач вважає постанови незаконними та необґрунтованими, такими, що порушують її права та законні інтереси. Так, за результатами розгляду митної справи про порушення митних правил №5979/10000/21 Київською митницею ДМС в діях Позивача не встановлено дій, передбачених диспозицією ст. 485 МК України, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 об?єктивної сторони складу правопорушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України.
Подана під час митного оформлення медичних виробів за митною декларацією від 30 листопада 2021 року №UA100340/2021/017112 Декларація про відповідність медичних виробів №0307 від 03 липня 2017 року взагалі не містить неправдивих відомостей, перелік яких визначено диспозицією ст. 485 МК України, а саме, не містить неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору, ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Одночасно, ані оскаржувана Постанова Київської митниці, ані протокол про порушення не містять відомостей про те, що такі неправдиві відомості містили будь-які документи, що були подані Київській митниці з метою здійснення митного оформлення товарів за митною декларацією від 30 листопада 2021 року №UA100340/2021/017112.
Вказане свідчить про те, що під час митного оформлення медичних виробів за митною декларацією від 30 листопада 2021 року №UA100340/2021/017112 документи, які б містили неправдиві відомості, перелік яких визначений ст. 485 МК України, не подавались.
Крім того, ТОВ «Фарма Хауз» станом на 30 листопада 2021 року не було отримано від Держлікслужби України лист щодо попередження підприємства про застосування пункту 15 Порядку, а лист щодо виключення зазначеної вище інформації з даного Реєстру був підготовлений та направлений на адресу ТОВ «Фарма Хауз» вже після 30 листопада 2021 року.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 , ані як фізична особа, ані як директор ТОВ «Фарма Хауз» не подавала митної декларації та ніякого документу до Київської митниці для здійснення митного оформлення товару, до митної декларації відомості не вносила, ставки мита не застосовувала, а тому не є суб'єктом відповідальності за ст.. 485 МК України.
Додатково зазначив, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року визнано неконституційним абзац 2 ст. 485 МК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2022 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2022 року поновлено позивачу строк на звернення до суду з адміністративним позовом та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Клопотання про витребування доказів залишено без розгляду.
Відзиву від Київської митниці до суду не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі ч.4 ст.229 КАС України судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, викладені в позовній заяві, обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.
Установлено, що 20 грудня 2021 року головний державний інспектор оперативного відділу №1 управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Київської митниці Данильченко Дмитро Костянтинович склав протокол про порушення митних правил №5979/10000/21, яким встановив наявність в діях ОСОБА_2 ознак порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України.
Так, на митну територію України для митного оформлення та випуску товарів у вільний обіг в режимі імпорт 29 листопада 2021 року, через пункт пропуску «Одеський морський торгівельний порт» у двох контейнерах ввезені товари «вироби медичного призначення: пластирі медичні «H Dr.House», підготовлені для роздрібної торгівлі, для застосування в медичній практиці; упаковка для виробів», які надійшли морським судном на адресу одержувача ТОВ «ФАРМА ХАУЗ» згідно з поданою митною декларацією типу ІМЕЕ №UA100000/2021/972991.
30 листопада 2021 року о 10.18 декларантом ФОП Гунченко Тетяною Василівною в особі ОСОБА_3 , до відділу митного оформлення №1 митного поста «Східний» Київської митниці подано в електронному вигляді витну декларацію типу ІМ/40/ДЕ за внутрішнім №4397, якій присвоєно №UA100340/2021/017112, на ввезені товари, митною вартістю 13 767 172,03 грн., вагою брутто 20 374,13 кг., нетто - 18 408,61 кг.
При цьому, під №1 у декларації заявлено товар «вироби медичного призначення: пластирі медичні «H Dr.House», підготовлені для роздрібної торгівлі, для застосування в медичній практиці», митною вартістю 13 759 746,00 грн., вагою брутто 20 350,00 кг., нараховано та сплачено податок на додану вартість за ставкою 7% щодо заявленого товару №1 у сумі 963 182,22 грн. (графа 47 МД).
Під час здійснення митного контролю встановлено, що з метою надання для частини товару №1, заявленого за МД №UA100340/2021/017112 як «пластир медичний (на шовковій, тканинній, нетканій або полімерній основі), пластир знеболюючий, перцевий пластир, мозольний пластир», вагою брутто 12208 кг., митною вартістю 8 592 478,88 грн, ознак товару щодо якого застосовується ставка ПДВ 7% та з метою підтвердження нібито відповідності цього товару вимогам Технічного регламенту, до цієї МД було надано документи: Декларація про відповідність медичних виробів №0307, інформацію про яку наказом Держлікслужби від 18 листопада 2021 року №1237 було виключено з Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг. Про що підприємству ТОВ «ФАРМА ХАУЗ» було відомо ще до подачі МД №UA100340/2021/017112.
Отже, під час митного контролю встановлено порушення порядку оподаткування та сплати митних платежів, встановленого п. 193.1 ст. 193 ПК України.
Заявлена у МД №UA100340/2021/017112 частина товару №1 «пластир медичний (на шовковій, тканинній, нетканій або полімерній основі), пластир знеболюючий, перцевий пластир, мозольний пластир», вагою брутто 12208 кг., митною вартістю 8 592 478,88 грн. повинна оподатковуватися за ставкою ПДВ у 20% - 1 718 495,78 грн. (неправомірне зменшення на суму 1 117 022,26 грн).
24 березня 2022 року начальник Київської митниці Сергій Сілюк виніс постанову в справі про порушення митних правил №5979/10000/21, якою ОСОБА_1 - директора ТОВ «ФАРМА ХАУЗ» визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 3 351 066,78 грн.
Підставою для накладення стягнення згідно з оскаржуваною постанови стало те, що в діях директора ТОВ «Фарма Хауз» ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, а саме подання декларації про відповідність медичних виробів №0307 від 03 липня 2017 року, яка на момент митного оформлення товарів за митною декларацією від 30 листопада 2021 року №UA100340/2021/017112 виключена Держлікслужбою з Реєстру осіб, з метою неправомірного застосування ставки ПДВ у розмірі 7%, якими відповідно до законів України обкладаються товари медичного призначення під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту, що спричинило зменшення розміру податку на додану вартість у розмірі 1 117 022,26 грн.
Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, вважає постанову необґрунтованою та незаконною, через відсутність події та склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.72 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 1 МК України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Статтею 489 МК України закріплено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ст. 485 МК України встановлює адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно ч.1 ст.262 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.
З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).
Положеннями ст.ст. 265, 266 цього Кодексу визначено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені. При цьому, декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно ч. 2 ст. 264 МК України митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
В силу вимог ч. 3 ст. 335 МК України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: 1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; 5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); 7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; 8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; 9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; 10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; 11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України).
Згідно із ч.2 ст.270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
Відповідно до ст.193.1 Податкового кодексу України, ставки податку в розмірі 7% від бази оподаткування встановлюються по операціях з постачання на митну територію України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.
Тобто, застосування в митній декларації ставки ПДВ в розмірі 7% застосовується до виробів:
- які внесені до Реєстру;
- які відповідають технічним регламентам, що підтверджується документом про відповідність дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.
Отже, однією з підстав застосування ставки 7 відсотків є відповідність медичного виробу вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та який дозволений для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.
Встановлено, що декларант, виконуючи ці вимоги, склав відповідну декларацію про відповідність медичних виробів №0307 терміном дії з 03 липня 2017 року по 02 липня 2022 року.
Питання відповідності медичного виробу певним вимогам регулюється Технічним регламентом щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року №753. Цей Регламент розроблено на основі Директиви Ради ЄС від 14.06.1993 р. №93/42/ЄЕС щодо медичних виробів.
Відповідно до статті 56 Угоди між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Україна вживає необхідних заходів з метою поступового досягнення відповідності з технічними регламентами ЄС та системами стандартизації, метрології, акредитації, робіт з оцінки відповідності та ринкового нагляду ЄС та зобов'язується дотримуватися принципів та практик, викладених в актуальних рішеннях та регламентах ЄС. Для досягнення цілей, визначених у пункті 1, Україна повинна відповідно до графіку Додатка ІІІ до цієї Угоди:
- імплементувати відповідні положення acquis ЄС до свого законодавства;
- здійснити необхідні адміністративні та інституційні реформи, необхідні для виконання цієї Угоди відповідно до Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (далі - Угода АСАА), зазначеної у статті 57 цієї Угоди;
- запровадити ефективну та прозору адміністративну систему, яка необхідна для імплементації цієї Глави.
В статті 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів надано визначення терміну введення в обіг. За цим Регламентом - це перша поява медичного виробу, крім медичних виробів, призначених для клінічних досліджень або оцінки характеристик, на ринку України з метою розповсюдження та/або застосування за призначенням незалежно від того, чи є цей медичний виріб новим чи повністю відновленим.
Зважаючи, що статтею 56 глави 3 Розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони, передбачено, що Україна вживає необхідних заходів з метою поступового досягнення відповідності технічним регламентам ЄС та системам стандартизації, метрології, акредитації, робіт з оцінки відповідності та ринкового нагляду ЄС та зобов'язується дотримуватися принципів та практик, викладених в актуальних рішеннях та регламентах ЄС.
Для розміщення на ринку імпортної продукції повинні застосуватись ті самі критерії, що й до продукції, виробленої в ЄС, тоді як випуск у вільний обіг визначається митними правилами.
Тобто, порядок введення в обіг, в розумінні законодавства, що регулює обіг медичного обладнання, взагалі не стосується митного чи податкового регулювання, зокрема випуску у вільний обіг. При цьому, імпортер отримує право на сплату ПДВ за ставкою 7% у разі ввезення на митну територію України медичних виробів, які відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні. Вказана норма не передбачає, як умову застосування ставки ПДВ 7%, відображення відповідальної за введення в обіг медичних виробів особи у відповідному Реєстрі осіб.
Поряд з цим, порядок ведення Реєстру осіб базується на повідомленні відповідальних осіб, який за своєю правовою суттю не є дозвільним, а лише інформаційним.
Таким чином, медичний виріб, який був імпортований ТОВ «ФАРМА ХАУЗ», може вважатися таким, що введений в обіг, коли він передається від імпортера першому покупцю вже на митній території України (перша поява), як про це зазначено в статті 2 Технічного регламенту та в Директиві Ради ЄС від 14 червня 1993 р. № 93/42/ЄЕС.
Разом з цим, в п. 31 Технічного регламенту встановлено, що будь-який виробник, який під власним іменем вводить медичні вироби в обіг, згідно з процедурами, зазначеними у пунктах 18 і 19 цього Технічного регламенту, а також будь-яка інша фізична особа-підприємець або юридична особа, яка провадить діяльність, зазначену в пунктах 27-30 цього Технічного регламенту, зобов'язана повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.
Якщо виробник, який під власним іменем вводить в обіг медичні вироби, зазначені в абзаці першому цього пункту, не є резидентом України, він зобов'язаний призначити одного уповноваженого представника, відповідального за введення в обіг цих виробів на ринку України. Такий представник зобов'язаний повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.
Відповідно до Порядку ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг, форми повідомлень, переліку відомостей, які зберігаються в ньому, та режиму доступу до них, затвердженого наказом МОЗ України від 10.02.2017 р. № 122, Повідомлення про внесення інформації до Реєстру осіб, що містить інформацію, зазначену у абзаці першому пункту 31 Технічного регламенту щодо медичних виробів, абзацах першому - п'ятому пункту 23 Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, а також пункті 33 Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують, подається до Держлікслужби перед введенням виробів в обіг за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Вбачається, що станом на 30 листопада 2021 року (подання митної декларації) декларація про відповідність медичних виробів №0307 була чинною та не виключена Держлікслужбою з Реєстру осіб.
З об'єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого інкримінованою позивачу, характеризується наявністю дій, а з суб'єктивної - у формі умислу. Крім того, склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює подання митному органу неправдивих відомостей чи документів, що їх містять, необхідних для визначення митної вартості товару.
Отже, для притягнення позивача до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 МК, необхідно встановити вчинення нею активних дій з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом повідомлення митному органу неправдивих відомостей, а отже наявність у особи умислу на вчинення таких протиправних дій.
Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 1 ст. 487 МК).
Згідно положень ст. 10 КупАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених в постановах від 20.03.2018 року (справа № 640/7258/17), від 06.06.2018 року (справи № 607/1866/17 та № 607/2391/17) та від 24.12.2020 року (справа № 461/3117/17), для притягнення до відповідальності, згідно зі ст.485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, та наявність прямого умислу.
Крім того, конкретизація диспозицією ст.485 МК України спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб'єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в цьому випадку, з урахуванням вимог п. 8 частини першої статті 4 та частини восьмої статті 264 МК України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа, якими за обставинами цієї справи є ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно.
Відтак, у діях позивача відсутні обов'язкові елементи складу порушення митних правил, за які передбачена визначена у ст. 485 МК України відповідальність.
Разом з тим, відповідачем у порушення вимог частини 2 статті 7 КАС України не надано суду жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, а, отже, не доведено, заявлення позивачем в митній декларації відомостей було здійснено умисно, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру на підставі документів, які є недостовірними та/або містили недостовірну інформацію.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів та з'ясованих в судовому засіданні обставин.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, а тому за відсутності належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у порушенні митних правил, суд доходить висновку, що останню неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, оскільки докази протилежного суду надано не було.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанов у справах про порушення митних правил №5979/10000/21 від 24 березня 2022 року та закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача - Київської митниці, яка є суб'єктом владних повноважень на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 496,20 грн.
Також враховуючи, що позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено у постанові Велика Палата Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач має право на звернення до суду з клопотанням про повернення переплаченого судового збору у сумі 496,20 грн (992,40 грн - 496,20 грн).
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 134, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил - задовольнити.
Скасувати постанову про у справі про порушення митних правил №5979/10000/21 від 24 березня 2022 року, прийняту начальником Київської митниці Сілюком Сергієм, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 3 351 066,78 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ОСОБА_1 466 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників:
- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- відповідач - Київська митниця Державної митної служби України, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8А; код ЄДРПОУ 43997555.
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова