СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/4000/24
ун. № 759/11715/24
07 червня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором ОСОБА_3 , у кримінальному провадженніза №42022100000000120 від 23.02.2022, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, який здобув вищу освіту, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України, -
До Святошинського районного суду міста Києва звернувся слідчий СВ Святошинського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 із клопотанням, яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано тим, що СВ Святошинським УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні за № 42022100000000120 від 23.02.2022, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України
31.05.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.
Відповідно до змісту клопотання у кримінальному провадженні наявна обґрунтована підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, копії яких долучено до клопотання.
Також в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 прокурором в клопотанні викладено відомості про існування достовірних ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Лише застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може бути достатнім запобіжним чинником для запобігання зазначеним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник, думку якого підтримав підозрюваний, заперечувала з приводу застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на необгрунтованість підозри, відсутність та недоведеність ризиків, особу підозрюваного, сталість його соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання та роботи. Просила застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, докази, якими воно обґрунтовується, письмові заперечення сторони захисту із додатками, заслухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що СВ Святошинським УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні за №42022100000000120 від 23.02.2022, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.
31.05.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 зазначеної статті встановлено мету застосування запобіжного заходу, яка полягає у забезпеченні виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Зважаючи на положення ч.1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
З усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»). Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Як слідує із клопотання, сторона обвинувачення просить врахувати, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, втім відомостей, що підтверджували означене, слідчому судді не надано. Отже, клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту є непропорційними меті, яка ставиться до їх застосування.
Долучені до клопотання докази містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих діянь та частково підтверджують ризики, при цьому в своїй сукупності це не може свідчити про наявність підстав для застсоування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт. Отже, слідчий суддя, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, не знайшов підстав для задоволення клопотання.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26 червня 1991 року по справі «Лтальє проти Франції», п. 51, за скаргою №5522/04 від 20 січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20 травня 2010 року по справі «Москаленко проти України».
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 ЄСПЛ констатував порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Судом встановлено відсутність у клопотанні аргументів слідчого про те, що до підозрюваного неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. У судовому засіданні прокурор також не надав відповідних аргументів.
У відповідності до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Частиною 4 статті 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Зважаючи на вищезазначені норми кримінального процесуального законодавства, ретельно дослідивши матеріали поданого клопотання та заслухавши учасників судового засідання, суд доходить до висновку, що до ОСОБА_4 , має бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме особисте зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Водночас, враховуючи належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 під час розгляду клопотання стосовно нього, а також те, що останній не був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та самостійно прибув до суду, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює, з урахуванням того, що у судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання у місті Києві, слідчий суддя вважає, що прокурором недоведені підстави щодо застосування до підозрюваного цілодобового домашнього арешту. Також прокурором у судовому засіданні недоведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що на даний час відсутні підстави для застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 176-179, 181, 193, 194, 196, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого - відмовити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування, тобто до 31 липня 2024 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених цією ухвалою зобов'язань до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному негайно після її оголошення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 12.06.2024.
Слідчий суддя: ОСОБА_1