Справа № 2н-642
02 квітня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
в складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність відділу державної виконавчої служби, заінтересовані особи Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерний банк «Діамант», -
У серпні 2023 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з усього його майна та грошових коштів на банківських рахунках в межах виконавчих проваджень №18157713 та №16677672 з примусового виконання судових наказів, виданих Подільським районним судом міста Києва, а саме судового наказу №2-н-642 від 10.09.2009 та №2-н-641 від 24.02.2010, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Діамант» боргу в розмірі 204 244,06 грн.
В обґрунтування скарги зазначено, що на виконанні у Святошинському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходяться виконавчі провадження №18157713 та №16677672 з примусового виконання судових наказів, виданих Подільським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Діамант» боргу в розмірі 204 244,06 грн. У зазначених виконавчих провадженнях було накладено арешт на майно та банківські рахунки, які належать ОСОБА_1 . Стягувачем за вказаними виконавчими провадженнями є АБ «Діамант» (ПАТ «Діамантбанк»), який визнано неплатоспроможним та з 24.06.2017 щодо якого розпочато процедуру ліквідації. Скаржник є військовослужбовцем та на даний час проходить військову службу в лавах Збройних сил України, проте він позбавлений можливості користуватись своїми банківськими рахунками, розпоряджатись своїм майном та власними коштами та, відповідно, забезпечувати свою сім'ю у зв'язку з арештом його банківських рахунків. 02.08.2023 представник скаржника за довіреністю ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження, зняття арешту з майна та банківських рахунків, а також виключення боржника з Єдиного реєстру боржників, однак листом №71726 від 09.08.2023 у задоволенні такої заяви було відмовлено. Скаржник вважає, що незняття арешту з усього його майна та банківських рахунків є протиправною бездіяльністю посадових осіб Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у зв'язку з чим він звернувся із вказаною скаргою до суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 24.08.2023 головуючим суддею у справі було визначено ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 29.08.2023 відкрито провадження за скаргою та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 справу передано у провадження судді Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., оскільки згідно з наказом № 4/02-02 від 11.01.2024 суддю ОСОБА_3 відраховано зі штату Подільського районного суду міста Києва.
Ухвалою суду від 02.02.2024 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
До початку розгляду скарги по суті до суду надійшла заява представника скаржника адвоката Грищенка О.М. про уточнення вимог за скаргою. Зі змісту заяви вбачається, що представник скаржника уточнив прохальну частину скарги та просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) щодо незакінчення виконавчого провадження та незняття арешту з майна та грошових коштів боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №16677672 з примусового виконання судового наказу №2-н-642, виданого Подільським районним судом міста Києва 10.09.2009, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Діамант» боргу в розмірі 113 884,25 грн.;
- зобов'язати Святошинський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) провести виконавчі дії по закінченню виконавчого провадження №16677672 та зняття арешту з усього майна та грошових коштів на банківських рахунках боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №16677672 з примусового виконання судового наказу №2-н-642, виданого Подільським районним судом міста Києва 10.09.2009, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Діамант» боргу в розмірі 113 884,25 грн.
У судове засідання представник скаржника не з'явився, у заяві про уточнення вимог просив розглядати скаргу без його участі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
У відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали скарги у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що на виконанні у Святошинському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження №16677672 з примусового виконання судового наказу №2-н-642, виданого Подільським районним судом міста Києва 10.09.2009, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Діамант» боргу в розмірі 113 884,25 грн.
Стягувачем у виконавчому провадженні є АБ «Діамант» (ПАТ «Діамантбанк»), який визнано неплатоспроможним та з 24.06.2017 щодо якого прийнято рішення про початок процедури ліквідації. На даний час банк знаходиться в стані припинення.
Встановлено також, що в рамках вказаного виконавчого провадження було накладено арешт на майно та банківські рахунки, що належать боржнику ОСОБА_1 .
Як встановлено із наявних за скаргою матеріалів, боржник ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу в лавах Збройних сил України, що підтверджується відповідною довідкою №33 від 23.08.2022.
02.08.2023 адвокат Грищенко О.М. в інтересах скаржника звернувся до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження, зняття арешту з майна та банківських рахунків, а також виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Листом Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) №71726 від 04.08.2023 представнику скаржника було відмовлено у задоволенні такої його заяви із тих підстав, що згідно з інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості щодо припинення АБ «Діамант» відсутні.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
В свою чергу, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.
Так, згідно з ч. 1. ст. 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2. ст. 40 Закону про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме до: закінчення виконавчого провадження - згідно із ст. 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із ст. 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав згідно із ст. 48 цього Закону.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Згідно з приписами статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.
За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як зазначає скаржник в обґрунтування скарги, наявність нескасованого арешту його банківських рахунків порушує його конституційне право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності майном.
Суд погоджується з такими доводами скаржника та вважає, що незняття Святошинським відділом державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) арешту з усього майна та коштів боржника на банківських рахунках в межах виконавчого провадження №16677672 є протиправним, у зв'язку з чим наявні підстави для зобов'язання вказаного відділу ДВС провести виконавчі дії по зняттю арешту з усього майна та грошових коштів на банківських рахунках боржника ОСОБА_4 в межах вказаного виконавчого провадження.
Разом з цим, суд зазначає, що вчинення дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження», є дискреційними повноваженнями державного виконавця або відповідної посадової особи державної виконавчої служби.
Таким чином, суд не має права зобов'язати державного виконавця закінчити виконавче провадження, оскільки це буде втручанням суду у дискреційні повноваження державного виконавця.
Із урахуванням наведеного, вимоги скарги у цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно ч.ч 1,2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність відділу державної виконавчої служби, заінтересовані особи Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерний банк «Діамант»,задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з усього майна та грошових коштів на банківських рахунках боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №16677672 з примусового виконання судового наказу №2-н-642, виданого Подільським районним судом міста Києва 10.09.2009, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Діамант» боргу в розмірі 113 884,25 грн.
Зобов'язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести виконавчі дії по зняттю арешту з усього майна та грошових коштів на банківських рахунках боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №16677672 з примусового виконання судового наказу №2-н-642, виданого Подільським районним судом міста Києва 10.09.2009, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «Діамант» боргу в розмірі 113 884,25 грн.
В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 08.04.2024.
СуддяОлега КОВБАСЮК