Справа № 758/15894/23
30 травня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
У провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Дослідивши матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктами 4, 5 частини 5 ст 12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частиною 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані:
1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;
3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;
4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною першою статті 92 ЦПК України визначено, що сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власного ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики в розмірі 460 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було отримано у неї в позику грошові кошти в сумі 460 000,00 грн., про що видано їй відповідну письмову розписку, оригінал якої нею долучено до матеріалів справи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові від 18.01.2017 у справі №6-2789цс16, за своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, так і його умови, а також засвідчується отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.07.2019 у справі №524/4946/16-ц, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, повинна містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням його повернення і дати отримання коштів. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Такого правового висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Такі правові висновки про застосування положень статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-63цс13, від 18.01.2017 у справі №6-2789цс16, від 12.04.2017 у справі 442/8157/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №569/1646/14-ц, від 14.04.2020 у справі №628/3909/15, від 21.07.2021 у справі №758/2418/17.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.11.2020 у справі №154/3443/18, наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання відповідачем не виконане.
Із урахуванням наведеного, з метою встановлення фактичних обставин справи, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд визнає за необхідне визнати обов'язковою явку в судове засідання позивача для надання нею особистих пояснень по суті справи.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 43, 247, 258-261, 353 ЦПК України, суд, -
Визнати обов'язковою явку в судове засідання позивача ОСОБА_1 для надання нею особистих пояснень по суті справи.
Судове засідання відкласти на 18.07.2024 на 11 год. 00 хв., про що повідомити учасників справи.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
СуддяОлена КОВБАСЮК