01.05.2024 Справа № 756/9637/23
Провадження № 2/756/553/24
Унікальний № 756/9637/23
01 травня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.,
секретаря Любін А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю,
Позивачка, через свого представника звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання квартири особистою приватною власністю, в якій просить визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частини спірної квартири, яке було зареєстроване ним на підставі скасованого заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17.05.2012 року у справі №2-2321/12.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30.08.2003 року між сторонами було укладено шлюб, внаслідок чого нею було змінено прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 та 11.10.2007 року цей шлюб було розірвано.
11.07.2003 року, позивачка уклала із ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» договір №55214 інвестування будівництва житлового будинку, предметом якого було інвестування нею, коштів у житло - двокімнатну квартиру у новобудові за будівельною адресою: АДРЕСА_2 .
На виконання умов договору до укладання шлюбу позивачка повністю сплатила ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» передбачену Договором суму коштів інвестування у розмірі 231 426,36 грн., а саме 15.07.2003 - 126 500 грн., 31.07.2003 - 69 489,50 грн., 01.08.2003 - 26 501 грн., 28.08.2003 - 8 935,86 грн. Уся сума інвестування належала її батькам, які ці кошти надали їй особисто.
Право власності на набуту за вищезазначеним Договором квартиру за адресою: АДРЕСА_1 позивачкою було оформлено під час шлюбу свідоцтвом про право власності від 26.05.2005.
Поштова адреса оформленої у власність спірної квартири відповідає будівельній адресі об'єкту інвестування за Договором: АДРЕСА_2 .
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17.05.2012 року було задоволено позов ОСОБА_2 до позивачки про поділ спільного майна подружжя та визнано за сторонами право власності по 1/2 частини квартири.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.06.2018 року вищезазначене заочне рішення суду скасовано та ухвалою від 09.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до позивачки про поділ майна подружжя залишено без розгляду.
На підставі вищезазначеного рішення суду відповідач зареєстрував 25.09.2012 за собою право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Оскільки, спірна квартира набута позивачкою внаслідок укладення нею Договору інвестування будівництва житлового будинку до укладення шлюбу з ОСОБА_2 тому вона просить визнати за нею право особистої приватної власності на вказану вище квартиру та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частини цієї квартири.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.08.2023 у справі відкрито загальне позовне провадження, того ж дня ухвалою суду було забезпечено позов шляхом накладення заборони відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , яка зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач відзив на позов до суду у строк, визначений ухвалою про відкриття провадження не подав.
В судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду із заявою, в якій заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач в жодне з призначених судових засідань не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У відповідності до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі зібраних у справі доказів. Підстав для проведення заочного розгляду справи суд не вбачає, оскільки в заяві від 01.05.2024 представник позивача заперечив проти заочного розгляду справи.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що в період з 30.08.2003 по 11.10.2007 сторони перебували у зареєстровано шлюбі.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 08.06.2023 ОСОБА_5 до реєстрації шлюбу мала прізвище ОСОБА_3 .
Згідно зі свідоцтвом про шлюб, 07.06.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві укладено шлюб, після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
Відповідно до Договору №55214 інвестування будівництва житлового будинку від 11.07.2003 року укладеного між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» (забудовником) та ОСОБА_8 (інвестор), за цим договором «Забудовник» зобов'язується своїми силами і засобами за рахунок залучених від «Інвестора» коштів, збудувати і передати «Інвестору» обумовлене житло, за адресою: АДРЕСА_4 , кількість кімнат дві, запланований термін здачі будинку в експлуатацію четвертий квартал 2004 року, поточною вартістю 1 кв. м загальної площі квартири складає на день заключення договору 2 950,00 грн. без ПДВ.
«Інвестор» перераховує на рахунок фінансування будівництва «Забудовника» кошти в терміни вказані в графіку (а.с. 14).
Відповідно до платіжних доручень, кошти обумовлені вищезазначеним договором інвестування ОСОБА_8 сплачено на рахунок «Трест Київміськбуд-1» 15.07.2003 - 126 500 грн., 31.07.2003 - 69 489,50 грн., 01.08.2003 - 26 501 грн, 28.08.2003 - 8 935,86 грн. ( а.с. 15-18).
Відповідно до копії листа Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації №04-1834 від 15.07.2014, наданого у відповідь на адвокатський запит Комунальним підприємством Київської міської ради "Київського міського бюро технічної інвентаризації" після введення в експлуатацію житлових будинків в 3-А мікрорайоні ж/м «Оболонь», об'єктам будуть присвоєні поштові адреси, зокрема будівельній ділянці АДРЕСА_5 . (а.с. 28-29).
З листа Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» вбачається, що відповідно до Розпорядження Оболонської районної державної адміністрації у м. Києві від 18.02.2005 №141 «Про присвоєння поштової адреси» об'єкту нерухомості, який мав будівельну адресу: 3-А мікрорайон житловий масив «Оболонь» ділянка № НОМЕР_2 , присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_6 (а.с. 6).
Отже, судом встановлено, що обумовленому у Договорі №55214 інвестування будівництва житлового будинку від 11.07.2003, за адресою: АДРЕСА_7 .
26.05.2005 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності , яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_3 складається з 2 кімнат, жилою площею 38,70 кв. м., загальною площею 80.80 кв. м., дійсно належить їй на праві приватної власності (а.с. 27).
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17.05.2012 року було задоволено позов ОСОБА_2 до позивачки про поділ спільного майна подружжя та визнано за сторонами право власності по 1/2 частини квартири.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_3 , право власності на цю квартиру зареєстровано 1/2 спільна часткова за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 26.05.2005 Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та 1/2 приватна за ОСОБА_2 підстава виникнення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17.05.2012, дата внесення запису 25.09.2012.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.06.2018 року вищезазначене заочне рішення суду скасовано та ухвалою від 09.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до позивачки про поділ майна подружжя залишено без розгляду.
Оскільки, судом встановлено, що спірна квартира придбана до набрання чинності Сімейного кодексу України тому, до цих правовідносин слід застосувати положення Кодексу про шлюб та сім'ю України, чинного на момент їх виникнення.
Відповідно до статей 22, 25, 27-1 Кодексу про шлюб та сім'ю України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке є об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути спільною сумісною власності за укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або у порядку спадкування, згідно з положеннями статті 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України є власністю кожного з них (роздільним майном). Аналогічні положення закріплено у пунктах 1, 2 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України. Якщо один із подружжя вклав у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, придбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі статті 25 Кодексу про шлюб та сім'ю України) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (стаття 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Таким чином, у разі придбання майна хоч й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна за час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України , яка узгоджується з нормами статті 60 Сімейного кодексу України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
З матеріалів справи вбачається, 11.07.2003 року був укладений Договір інвестування будівництва житлового будинку №55214, за яким позивачка перерахувала на рахунок фінансування будівництва «Забудовника ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» кошти в повному розмірі в загальній сумі 231 426,36 грн. по 28.08.2003 року включно, що підтверджується платіжними дорученнями.
Оскільки, шлюб між сторонами укладено 30.08.2003 року, позивачкою доведено факт укладення договору інвестування будівництва вищевказаної квартири і сплату нею за цим договором коштів в повному обсязі до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 15 Закону України «Про власність», в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Відповідні роз'яснення містились і в пункті 11(б) постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20.
Суду не надано доказів придбання майна внаслідок спільної праці та (або) внесення грошей за вищевказаним інвестиційним Договором за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці членів сім'ї, за наявності яких та з огляду на положення ст. 17 Закону України «Про власність» суд мав би підстави дійти висновку про право спільної сумісної власності членів сім'ї на спірну квартиру.
Таким чином, ОСОБА_6 сплатила інвестиційні внески за спірну квартиру у повному обсязі 28.08.2003.
Сам по собі факт введення будинку в експлуатацію у 2004 році із оформленням свідоцтва про право власності на ОСОБА_5 у 2005 році не є беззаперечними доказами набуття майна в шлюбі та (або) за рахунок спільних коштів подружжя.
Згідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, зважаючи на вищенаведені обставини та норми закону, дослідивши наявні у справі докази і встановивши, що інвестиційні внески за вказану квартиру в повному обсязі сплачено позивачкою 28.08.2003, тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . 30.08.2003 і за рахунок належних ОСОБА_9 грошей, суд дійшов висновку про те, що квартира АДРЕСА_8 є особистою приватною власністю позивачки.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частина перша ст.321 ЦК України визначає непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки, за ОСОБА_6 визнано право особистої приватної власності на спірну квартиру, суд вважає за необхідне припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на частини цієї квартири, яка було зареєстроване за ним на підставі скасованого заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17.05.2012 року.
В зв'язку з вищезазначеним, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати, що складаються з судового збору сплаченого за подання позовної заяви у сумі 13 420 гривень та судового збору сплаченого за подання заяви про забезпечення позову у сумі 536,80 грн., а всього 13 956,80 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_6 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_8 .
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частини квартиру АДРЕСА_8 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 13 956 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 80 копійок сплаченого судового збору.
Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Майбоженко