Справа №:755/4743/24
Провадження №: 2-а/755/80/24
"11" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить суд: скасувати постанову №641 у справі про адміністративне правопорушення від 21 лютого 2024 року відносно ОСОБА_1 ; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача закрити.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 21 лютого 2024 року відносно позивача було прийнята постанова №641 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумі для громадян, що становить 850,00 грн. Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, 11 лютого 2024 року відмовився від направлення на медичний огляд військово - лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності для проходження військової служби. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп. 2 ч. 10 ст. 1, п. 7 ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий облік і військову службу» та п. 4 ч. 1 Постанови КМУ від 30 грудня 2022 року Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, не обґрунтованою, та такою що підлягає скасуванню з огляду на наступне. Так, позивач вказує, що не отримував направлення чи повістки, розпорядження або іншого документа із зазначенням часу і місця, куди і коли він зобов'язаний прибути. Після озвучення прохання направити на ВЛК за місцем реєстрації, відносно ОСОБА_1 було складено протокол. Вказує, що оскаржувана постанова не містить доказів вчинення ним правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП. Крім цього, позивач не отримував рішень комісії з питань прописки, призовної комісії або військово - лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що виключає в його діях порушення ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу». Також, жодних рішень ІНФОРМАЦІЯ_1 про проходження ним ВЛК не було, а у нього не було з собою медичної карти, у якій міститься інформація про його не придатність чи обмежену придатність до військової служби. Позивач стоїть на військовому обліку і ншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Що підтверджується військовим квитком. Також. позивач зазначає. що при винесені оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги ст. ст. 280, 268 КУпАП, порушено право на захист, працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно здійснювали тиск на нього. Відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не було враховано його пояснень, про те що він не відмовляється від проходження ВЛК, а бажає це зробити за місцем своєї прописки, на що отримав відмову. За наведених обставин, у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутнє будь - яке направлення на ВЛК, працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 в усній формі запропонували пройти позивачу медогляд, однак ОСОБА_1 виявив пройти його за своїм місцем реєстрації, у зв'язку з чим, просить скасувати оскаржувану постанову, а справу про притягнення його до адміністративної відповідальності - закрити.
Ухвалою суду від 19 березня 2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
08 квітня 2024 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Мотивуючи своїх вимоги тим, що оскаржувана постанова винесена у повній відповідності із нормами чинного на той час законодавства.
Також, 26 квітня 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Мотивуючи своїх вимоги тим, що оскаржувана постанова винесена у повній відповідності із нормами чинного на той час законодавства.
Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушеннямінакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що 11 лютого 2024 року начальником відділення обліку мобілізаційної роботи - заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , майор ОСОБА_3 складено Протокол серії 2 №31 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 будучи військовозобов'язаним, всупереч вимогам правил військового обліку 11.02.2024 року відмовився від направлення на медичний огляд військово - лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Враховуючи наведене, своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги пп2 ч. 10 ст. 1, п. 7 ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ та п. 4, ч. 1 Постанови КМУ від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», що призвело до порушення правил військового обліку в особливий період, тобто не проходженні медичного огляду ВЛК, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Вказаний протокол складено у присутності 2 свідків, та роз'яснено ОСОБА_1 ст. 63 Конституції України його права та обов'язки. Передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 год. 15 хв. 21 лютого 2024 року в приміщенні прийому громадян ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, зі змісту протоколу вбачається, що до нього додано акт про відмову від проходження ВЛК та зазначено про відсутність пояснення зі сторони позивача, вказаний протокол підписаний особисто ОСОБА_1 .
Згідно акту про відмову від проходження медичного огляду ВЛК від 11 лютого 2024 року, складеного начальником відділення обліку мобілізаційної роботи - заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , майором ОСОБА_4 , який складено в присутності двох свідків, ОСОБА_1 11.02.2024 року о 13 год. 20 хв., з метою направлення для визначення ступеня придаьтності для проходження військової служби, відмовився отримувати направлення на медичний огляд,
21 лютого 2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесена постанова за справою про адміністративне правопорушення №641 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, 11.02.2024 року відмовився від направлення на медичний огляд військово - лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби,
Своїми протиправними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги пп.2 ч. 10 ст. 1, п. 7 ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ та п. 4, ч. 1 Постанови КМУ від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчинений в особливий період. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 210 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції на час винесення постанови) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно частин 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Підпунктом другим частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
Порушення вказаних правил є підставою для притягнення громадян України, які приписані до призовних дільниць до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року №64/2022, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лоютого 2022 року, який діяв та діє до цього часу.
Також, зазначеним Указом визначено військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року №69/2022 визначено оголосити та провести загальну мобілізацію, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань.
В подальшому, відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 452/2023 від 26 липня 2023 року строк проведення загальної мобілізації було продовжено строком на 90 діб (станом на момент розгляду справи).
Згідно зі ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України, шанування її державних символів - є обов'язком громадян України.
Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Даним Положенням також визначені завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до яких відносяться, зокрема, і виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призов громадян на військову службу, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів.
Абзацом одинадцятим п.9 зазначеного Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян: на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі ІНФОРМАЦІЯ_2).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до вимог ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особив його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідальності з законом.
Статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Згідно ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік обставин, які підлягають обов'язковій перевірці зі сторони адміністративного суду в справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. При цьому, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ч. 1 ст. 76 КАС України)
Зважаючи на викладене, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що постанова №641 за справою про адміністративне правопорушення від 21 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП, складена у повній відповідності з діючим законодавством, факт порушення мобілізаційного законодавства підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу Адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки постанова винесена уповноваженої особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено, окрім того, позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, його було ознайомлено з правами передбаченими ст. 268 КУпАП, в тому числі правом скористатись правовою допомогою, що підтверджується відповідним підписом у протоколі серії 2 №31.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 7, 222, 251, 252, 256, 268, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2, 4, 5, 6, 7, 211, 217, 241, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Відповідно до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11.06.2024 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_3 );
Третя особа - ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).