Справа № 755/9686/23
"11" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12023100040001959, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 травня 2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України,
Судом визнано доведеним, що у 29.05.2023 року приблизно о 08 год 10 хв, тобто під час дії воєнного стану введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", ОСОБА_6 , перебував у маршрутному таксі № 590, де помітив, що у пасажирки вказаного маршрутного таксі ОСОБА_4 в зовнішній кишені її сумки знаходиться мобільний телефон, та у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану в Україні.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в той момент, коли маршрутне таксі наблизилось до зупинки «вул. Тампере», ОСОБА_6 дістав з сумки потерпілої мобільний телефон марки Motorola G72 8/128GB Meteorite Grey серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , вартістю 9 499 грн, та утримуючи в руках, мав намір заховати телефон до власних речей, однак його дії були помічені свідком ОСОБА_7 , яка зробила йому зауваження та висловила вимогу до ОСОБА_6 припинити протиправні дії та негайно повернути речі потерпілій.
Зрозумівши, що його дії спрямовані на таємне викрадення чужого майна викриті свідком ОСОБА_7 , не маючи реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном, ОСОБА_6 одразувідкинув мобільний телефон на моторний відсік маршрутного таксі, після чого, відчинив двері маршрутного таксі та вибіг на вулицю, проте був затриманий свідками.
Отже, ОСОБА_6 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину визнав частково, а саме був не згодний із кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України. Зокрема, зазначив, що дійсно 29 травня 2023 року зранку, біля восьмої години сів до маршрутного таксі №590. Він помітив, що біля водія у цьому маршрутному таксі стояла потерпіла, яка тримала сумку та побачив, що з одного із карманів виглядає телефон, тому він вирішив його вкрасти. Підтвердив суду, що дійсно хотів його викрасти та коли він намагався витягнути телефон він впав на мотор біля водія. Після чого він відкрив двері та намагався залишити цю маршрутку проте був затриманий водієм маршрутного таксі та іншими пасажирами. Обвинувачений зазначив, що коли витягував телефон, то не зміг його втримати та він впав на мотор біля водія, а вже потім свідок почала кричати, що вкрали телефон. Заперечував, що відкинув вказаний телефон, коли витяг його із сумки потерпілої.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала суду, що 29 травня 2023 року, біля восьмої години ранку, на зупинці «Дарницька площа», вона сіла у маршрутне таксі та на наступній зупинці у маршрутку зайшов обвинувачений. Через деякий час вона почула, що якась жінка кричить, що вкрали гаманець, вона одразу не звернула на це увагу, але потім за декілька секунд вона побачила, що її телефон лежить на торпеді біля неї. Тоді, через деякий час водій зупинився, ОСОБА_6 у цей час силою розсунув двері та вибіг, проте його затримали, а потерпіла викликала поліцію. Потерпіла вказала, що телефон знаходився у боковій кишені її сумки, вказана кишеня є глибокою та вона добре пам'ятає, що коли сідала у маршрутне таксі кишеня була зачинена на кнопці.
Підтвердила суду, що обвинувачений намагався заволодіти її мобільним телефоном марки Motorola, який був у зеленому чохлі. Наразі, вказаний телефон їй повернуто. Мобільним телефоном марки Motorola було оглянуто у судовому засіданні за участі усіх сторін кримінального провадження.
Крім того потерпіла повідомила суду, що вона не відчувала та не бачила, як обвинувачений заволодів її телефоном, та побачила свій телефон на торпеді біля водія коли жінка у салоні почала кричати, що вкрали телефон. Обвинувачений залишив маршрутне таксі, коли телефон був вже на торпеді. Все сталось дуже швидко.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав суду, що він є водієм маршрутного таксі № 590, та коли він рухався по маршруту пам'ятає, як зайшов обвинувачений та через деякий час почув крик, що викрали гаманець та після цього на моторне відділення прилетів телефон. Хто його кинув він не бачив, проте щоб затримати крадія, почав пригальмовувати. Пасажирка автобусу вказала на обвинуваченого, як на особу, яка намагалась викрасти телефон. Обвинувачений розсунув двері та намагався втекти, проте його було затримано свідком та пасажирами та викликано СОГ.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала суду, що коли перебувала у маршрутному таксі, то побачила, як обвинувачений наблизився до потерпілої, та як їй здалося, витягнув із сумки гаманець. Оскільки маршрутка була вільна, свідок наблизилась до обвинуваченого та вдарила по руці зі словами: «Що ти робиш». Після цього обвинувачений одразу викинув мобільний телефон, який впав на моторний відсік (торпеду) біля водія. Підтвердила суду, що один раз робила зауваження обвинуваченому та він одразу викинув телефон, а вже після вона крикнула потерпілій, що в неї вкрали телефон. Надалі, обвинувачений розсунув двері та залишив маршрутне таксі, проте його було затримано.
Свідок повідомила суду, що чітко бачила, як обвинувачений вже дістав, як їй тоді здалося гаманець зеленого кольору та тримав його у своїх руках, а вже потім, після її зауваження викинув. Вже поті вона побачила, що це був телефон у зеленому чохлі, а не гаманець.
Так, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 29 травня 2023 року та фототаблиці до нього в період з 09:50 до 10:30 годин за адресою: м. Київ, пр. Соборності, зупинка громадського транспорту «Тампере» було проведено огляд маршрутного таксі №590 де на панелі біля місця водія було виявлено та вилучено телефон марки Motorola G72 8/128GB Meteorite Grey, IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 (т.1 а.с. 158-161).
Відповідно до протоколу огляду речей від 29 травня 2023 року слідчою Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві, за участі потерпілої ОСОБА_4 було оглянуто мобільний телефон марки Motorola G72 8/128GB Meteorite Grey, IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 у чохлі книжці зеленого кольору (т.1 а.с. 165-170).
Вказаний телефон, згідно із постановою слідчого від 29 травня 2023 року було визнано речовим доказом та передано потерпілій ОСОБА_4 на зберігання (т. 1 а.с. 171-172).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 29 травня 2023 року та фототаблиці до нього в період з 15:16 до 15:28 годин у службовому кабінеті слідчого, потерпіла ОСОБА_4 надала коробку від мобільного телефона марки Motorola G72 8/128GB Meteorite Grey, всередині якої знаходилась видаткова накладна ТОВ «Розетка» на суму 9 499 грн. (т. 1 а.с. 173-175); у подальшому, згідно із протоколом огляду речей коробка від мобільного телефона марки Motorola G72 8/128GB Meteorite Grey та видаткова накладна ТОВ «Розетка» на суму 9 499 грн.(т. 1 а.с. 176-179).
Вказану коробку від мобільного телефона марки Motorola G72 8/128GB Meteorite Grey, та видаткову накладну ТОВ «Розетка» на суму 9 499 грн., згідно із постановою слідчого від 29 травня 2023 року було визнано речовим доказом та передано потерпілій ОСОБА_4 на зберігання (т. 1 а.с. 180-182).
Відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 червня 2023 року, свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , (кожен окремо), впізнали ОСОБА_6 , як особу яка 29.05.2023 року у маршрутному таксі 590 намагалась пограбувати жінку (т. 1 а.с. 183-191).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29 травня 2023 року, ОСОБА_6 було затримано 29.05.2023 о 08:20 (т. 1 а.с. 192-195).
Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не мав на меті вчинювати грабіж, суд враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
Разом з тим, в ході судового розгляду зазначене обвинувачення не знайшло свого підтвердження.
Необхідно врахувати, що чинний КК визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Натомість грабіж відповідно до ст.186 кодексу - це відкрите викрадення чужого майна. Тобто ці склади злочинів відрізняються за способом їх учинення.
Крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна в присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.
Грабіж, як і крадіжка, вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом визнається поява в злочинця реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном. Якщо особа, яка протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на скоєння відповідного злочину.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6.11.2009 №10 крадіжку та грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно й мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину.
Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але відразу була викрита.
Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами й, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування (залежно від характеру насильства чи погрози) як грабіж чи розбій.
Викладені вище докази та фактичні обставини, встановлені у цьому провадженні свідчать, що обвинувачений викрав мобільний телефон таємно та його умисел був спрямований на таємне заволодіння майном. Потерпіла моменту викрадення не бачила та не відчувала, мобільний телефон у обвинуваченого побачила свідок ОСОБА_9 , щоправда прийняла його за гаманець та наблизившись до обвинуваченого, вдарила по руці зі словами: «Що ти робиш». Після цього обвинувачений одразу викинув мобільний телефон, який впав на моторний відсік маршрутного таксі.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 розпочав свої дії як крадіжку, проте вони стали помітними для свідка ОСОБА_11 , та коли обвинувачений це усвідомив, то одразу відкинув викрадений ним у потерпілої мобільний телефон у її напрямку, а сам намагався залишити та у подальшому залишив маршрутне таксі, проте був затриманий.
При цьому втеча обвинуваченого лише з метою уникнення затримання не може бути підставою для кваліфікації його дій за ознаками відкритого викрадення чужого майна.
Діючим законодавством встановлено, що крадіжка вважається закінченим кримінальним правопорушенням з моменту заволодіння майном. Таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати як замах на крадіжку.
Згідно зі ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Об'єктивної можливості розпорядитись чи користуватись викраденим у ОСОБА_6 не було, оскільки його дії потрапили в поле зору свідка.
Таким чином, ОСОБА_6 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але крадіжку не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Відповідно до ст.337 КПК судовий розгляд проводиться тільки стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, тільки в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження.
Вказане має місце тоді, коли діяння особи, яке згідно з обвинувальним актом ставиться їй у провину, підлягає кваліфікації за менш тяжкий злочин, ніж це зазначено в обвинувальному акті. Якщо ж учинення конкретного діяння органом досудового розслідування особі в провину не ставилося, то суд не може вийти за межі висунутого обвинувачення й додатково встановити обставини провадження, які не були зазначені в обвинувальному акті.
Отже, суд погоджується з доводами захисника про невмотивовану кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.4 ст.186 КК України та необхідності перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч.2 ст.15 ч.4 ст.186 КК України на ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що в ході судового розгляду доведено факт вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке суд кваліфікує за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з положень ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_6 обвинувальний акт не містить.
При написанні імені обвинуваченого суд керується копією паспорту обвинуваченого, оскільки сам паспорт ним втрачений та ще не відновлений та паспортом мами обвинуваченого ОСОБА_12 , згідно якого ім'я ОСОБА_13 зазначено, як ОСОБА_14 .
Отже, обираючи покарання ОСОБА_6 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкцій ч. 4 ст. 185 КК України, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, неодружений, непрацевлаштований, має реєстрацію, до застосування до нього судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мав постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра не перебуває. Перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з 11.03.2001 року з діагнозом: Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності.
З огляду на зазначене, враховуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за потрібне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, у мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 185 КК України та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК України.
При цьому, встановлені судом обставини вчинення кримінального правопорушення, в сукупності з переліченими вище даними про особу обвинуваченого, який оголошувався судом у розшук, свідчать про неможливість його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень без ізоляції від суспільства, а тому суд не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України, як і передумов для застосування ст. 69 КК України.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 22 березня 2024 року, згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 22 березня 2024 року (т. 1 а.с. 144-147).
Зарахувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбуття покарання за правилами ст. 72 КК України строк його попереднього ув'язнення в період з 29.05.2023 по 31.05.2023, тобто з моменту затримання, згідно протоколу затримання від 29.05.2023, до моменту звільнення 31.05.2023 з-під варти у зв'язку за ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31.05.2023 (т. 1 а.с. 192, 201).
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 22 березня 2024 року, згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 22 березня 2024 року (т. 1 а.с. 144-147).
Зарахувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбуття покарання за правилами ст. 72 КК України строк його попереднього ув'язнення в період з 29.05.2023 по 31.05.2023, тобто з моменту затримання, згідно протоколу затримання від 29.05.2023, до моменту звільнення 31.05.2023 з-під варти у зв'язку за ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31.05.2023 (т. 1 а.с. 192, 201).
Речові докази: - мобільний телефон марки Motorola G72 8/128GB Meteorite Grey, коробку від мобільного телефона марки Motorola G72 8/128GB Meteorite Grey та видаткову накладну ТОВ «Розетка» на суму 9 499 грн., які були повернуті потерпілій ОСОБА_4 - залишити ОСОБА_4 .
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1