Справа №449/1071/23
Провадження №2/443/54/24
іменем України
04 червня 2024 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Сливки С.І.,
за участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Михайлюка Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:
зобов'язати ОСОБА_2 , для звільнення незаконно зайнятої ним полоси проїзду, в десятиденний строк демонтувати паркан зі сторони проїзду від вул.Зелена до точки повороту С на перетині згідно схем-плану 1955 р. з його межею, біля воріт на його подвір'я по адресу АДРЕСА_1 ; зрізати всі дерева і викорчувати пні від них по лінії паркану і полосі проїзду, яку він протиправно займав; засипати з ущільнення ґрунту ями від демонтованих стовбців паркану і викорчуваних пнів;
зобов'язати ОСОБА_2 вчинити дії передбачені Законом для внесення змін в відомості Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 4621555900:03:003:0093, місце розташування АДРЕСА_1 для приведення межі кадастрового плану по стороні АБ до відповідностей зі схем-планом 1955 р., а саме подати заяву з проханням змінити: межу по стороні АБ (проїзд) між поворотними точками 2-4 і їх координати, як такими, положення яких в натурі не відповідає межі ділянки ОСОБА_2 вздовж проїзду визначеній схем-планом 1955 р. його ділянки, а відповідно і відстань між поворотними точками 1-2 по стороні АД, бо зміна положення поворотної точки 2 змінить відстань між поворотними точками 1-2 і відстань між поворотними точками 4-5, по стороні БВ, бо зміна положення поворотної точки 4 змінить відстань між поворотними точками 4-5; на межу вздовж проїзду яка відповідає схем-плану 1955 р. його земельної ділянки і проходить від АДРЕСА_1 до точки В схем-плану 1955 його земельної ділянки і проходить від АДРЕСА_1 до точки В схем-плану 1955 по рямій лінії на відстані 2,00 від ближнього і 1,70 від дального від вул.Зелена кута будинку ОСОБА_2 , а після точки В повертає вправо в напрямку точки А схем-плану.
Позовні вимоги мотивує тим, що його будинок був прийнятий в експлуатацію актом районної комісії від 006.08.1985 року, який був затверджений рішенням Новострілищанської селищної ради №43 від 09.08.1985 року. До будинку відсутній належний, відповідно до вимог закону проїзд, що є наслідком невирішеного з 2006 року місцевим самоврядуванням земельного спору стосовно порушення сусідом - ОСОБА_2 межі його ділянки, яка проходить вздовж проїзду, і цим звужується його. Судами встановлено, що на необхідність забезпечення належного під'їзду до його будинку вказували обласна і районна служба Держтехногенбезпеки. Відсутність необхідного проїзду для обслуговування будинку та городу, а також протипожежних машин, обезцінює його будинок. Доїзд до його будинку здійснюється по проїзду спільного користування, який проходить між межами земельних ділянок ОСОБА_2 , межі якої визначені схем-планом 1955 року кварталу 13-14 смт.Нові Стрілища і ОСОБА_3 (раніше ОСОБА_4 ), виділеної їй під забудову в 1985 році.
З моменту його звернення в 2006 році до Новострілещанської селищної ради із заявою земельного спору про необхідність розширення проїзду селищною радо було прийнято п'ять однопредметних рішень, ні одне з яких не було виконано. Останнім рішенням №114 від 20.01.2012 року селищна рада прийшла до висновку, що для забезпечення належного проїзду, шляхом його розширення, згідно з принципу справедливості, необхідно відновити в натурі планове положення старого шириною 3,0 м. згідно схем-плану 1955 року проїзду. Виконання рішення №114 від 20.01.2012 року повинно здійснюватись у правовому полі схем-планів 1955 р. і відновити старий проїзд можливо лише відновленням межі ділянки ОСОБА_2 вздовж проїзду , плюс 3,0 м. бо межа протилежної вздовж проїзду ділянки ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) є визначена планом вже 1985 року, тобто виконання рішення №114 від 20.01.2012 року селищної ради стосується лише межі ділянки ОСОБА_2 ..
До 2021 року ділянка ОСОБА_2 належала до комунальної власності , а в 2021 році останній приватизував частину своєї земельної ділянки площею 0,15 га. Одночасно, з публічної карти Держгеокадастру йому стало відомо, що відповідач виготовив на частину своєї ділянки кадастровий план, їй присвоєно кадастровий номер і вона стала приватною власністю. При цьому, ОСОБА_2 замовивши кадастрову зйомку частини своєї ділянки площею 0,15 га. не надав виконавцеві інформацію про плани своєї ділянки і спірну ситуацію на стадії виконання рішення №114 від 20.01.2012 року Новострілищанської селищної ради. Тобто кадастровий план ділянки ОСОБА_2 внесені на підставі технічної документації із землеустрою виготовленої без врахування схем-плану 1955 р., що вимагає внесення змін до відомостей про межі його приватної земельної ділянки, на виконання рішення №114 від 20.01.2012 року відповідач зобов'язаний внести такі зміни.
Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 04.09.2023 року по справі №449/1071/23 (провадження №2/449/382/23) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним в частині та про зобов'язання до вчинити дій передано на розгляд до Жидачівського районного суду Львівської області.
21.09.2023 року на адресу Жидачівського районного суду Львівської області надійшли матеріали цивільної справи №449/1071/23.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 26.09.2023 року позовну заяву залишено без руху.
10.10.2023 року позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 12.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
18.01.2024 року відповідачем подано письмові пояснення з приводу заперечення позову, згідно яких останній просить відмовити у задоволенні позову повністю мотивуючи тим, що як вбачається з матеріалів справи, а саме копії ухвали апеляційного суду Львівської області від 16.05.2013 року у справі №1307/7-14/11, ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 , Новострілищанської селищної ради, який в подальшому неодноразово уточнював та змінював та серед іншого просив демонтувати паркан ОСОБА_2 , викорчувати пні, які знаходяться на проїзді.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що в грудні 2008 року ОСОБА_1 придбав у власність будинковолодіння по АДРЕСА_1 до даного будинковолодіння здійснено з вул. Зеленої через проїзд загального користування.
Рішенням сесії Новострілищанської селищної ради від 20 січня 2012 року №114 внесено зміни до рішення сесії селищної ради №33 від 18.04.2006 року, а саме до п. 1 рішення сесії селищної ради №33 від 18.042006 року і викладено його в такій редакції "забезпечити ширину дороги 3,0 м по всій її довжині відповідно до схематичного плану будівництва кварталу АДРЕСА_2 за 1955 рік".
Задовільняючи позовні вимоги в частині зобов'язання селищної ради на проїзжій частині заїзду викорчувати пні та відмовляючи в задоволенні позову про демонтування паркана ОСОБА_2 суд першої інстанції вірно виходив з того, що будинковолодіння сторін знаходиться в старому кварталі забудови, заїзд до будинковолодіння ОСОБА_1 зі сторони вулиці Зеленої історично склався так, що його ширина по всій довжині є різною і коливається від 3,0 м до 3,2м. Ширина даного заїзду відповідає карті - схемі забудови кварталу селища 1955 року. А відтак спірний заїзд не може влаштовуватися по новому у відповідності до діючих на даний час вимог ДБН.
Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27.06.2012 року, ухвала апеляційного суду Львівської області від 16.05.2013 року залишені без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 року, а відтак набрали законної сили.
Таким чином твердження позивача, що паркан відповідача знаходиться всупереч карті-схемі забудови кварталу 1955 року не відповідає дійсності та спростовується наявними в справі належними та допустимими доказами.
Ухвалою від 14.03.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
У судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задоволити.
Відповідач та його представник у судовому засіданні позов заперечили повністю, з підстав викладених у письмових поясненнях.
Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Відповідно ч.ч.1,2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 16 ЦК України закріплено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках
Судом встановлено такі обставини.
Згідно рішення Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області №114 від 20.01.2012 року «Про внесення змін до рішення сесії селищної ради №33 від 18.04.2006 року», розглянувши звернення землевпорядника селищної ради на предмет відповідності рішення №33 від 18.04.2006 року нормативним документам, карті-схемі від 1955 року про забудову кварталу 13-14 в смт.Нові Стрілища , а також проектам відводу земельних ділянок забудовникам вказаного кварталу:
Із звернення встановлено, що забудова кварталу 13-14 в ст.Нові Стілища здійснювалась згідно із картою-схемою 1955 року, а також відповідно діючих на час забудови будівельних норм та правил. Крім цього, заїзд до присадиби теперішнього власника ОСОБА_1 зі сторони вулиці Зеленої історично склався так, що його ширина по всій довжині є різною і коливається від 3,0 до 3,20 м.. Таким чином при прийнятті рішення №33 від 18.04.2006 року сесія селищної ради допустила помилку в частині визначення необхідної ширини проїзду до господарства ОСОБА_1 , що не передбачено відповідними документами, які діяли на час забудови вказаного кварталу.
Вирішено, внести зміни до п.1 рішення сесії селищної ради №33 від 18.04.2006 року і викласти його в такій редакції «Забезпечити ширину дороги 3,0 м. по всій її довжині відповідно до схематичного плану будівництва кварталу №13-14 в смт.Нові Стрілища за 1955 рік» (а.с.21).
Як вбачається із відповіді Головного управління Держтехногенбезпеки у Львівській області №16/Б-3/16 від 16.01.2012 року, який адресовано ОСОБА_1 то такого повідомлено, що Головне управління Держтехногенбезпеки у Львівській області розглянуло його заяву стосовно зменшення ОСОБА_5 нормативної ширини проїзду, що веде до житлового будинку по АДРЕСА_1 надано наступні роз'яснення.
Згідно п.2.*Додатку 3.1 «Протипожежні вимоги» ДБН 360-92** вимога «Відстань від краю проїзду до стін будинку, як правило, слід приймати 5-8 м. для будинків до 9 поверхів і 8-10 м. для будинків 9 поверхів і вище» - має рекомендаційних характер. Проїзд рекомендується влаштовувати на вищевказаних відстанях для того, щоб зазбезпечити нормальну роботу пожежних автодрабин та автопідйомників, які залучаються для евакуації людей та гасіння пожеж у будівлях заввишки 4 поверхи та більше. Разом із тим, вимога цього ж пункту, яка говорить «Ширина проїзду повинна бути не менше 3,5 м.» - є обов'язковою для виконання, щоб забезпечити під'їзд пожежної та іншої техніки до усіх будівель та споруд.
Разом із тим, повідомляють, у Вашому випадку, враховуючи те, як історично склалась забудова та проїзди за раніше чинними нормами (СНиП П-60-74), на даний момент не має можливості дотримати відстань від краю проїзду до стін житлових будинків не менше 5 м. Однак не зважаючи на це. Проїзд необхідно зберегти шириною не менше 3,5 м. (а.с.22).
Згідно відповіді Державного пожежного нагляду Жидачівського району Головного управління МНС України у Львівській області №24/384 від 05.06.2007 року, яка адресована ОСОБА_1 , останього повідомлено про те, що у виконком Новостірлищанської селищної ради направлено інформацію щодо вжиття заходів про збільшення ширини проїзду до Вашого житлового будинку у відповідності до п.7.36 табл.7.3 ДБН 360-92 «містобудування. Забудова міських та сільських поселень» (а.с.23).
Як вбачається із копії проекту забудови земельної ділянки АДРЕСА_2 від 12.4.1985 року (а.с.27), ширина спільного заїзду, яка розташована між земельними ділянками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 становить 3,20 м.
Відповідно до акту прийняття в експлуатацію індивідуального будівництва, 06.08.1985 року прийнято в експлуатацію індивідуального будівництва, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , з оцінкою добре (а.с.38-40, 107-109).
Рішенням виконкому Новострілищанської селищної ради №43 від 09.08.1985 року «Про затвердження акту про закінчення і введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку, який належить ОСОБА_8 на праві особистої власності» вирішено:
затвердити акт від 06.08.1985 року про закінчення і введення в експлуатацію житлового будинку одноповерхового, цегляного по АДРЕСА_1 , житловою площею 38,1 кв.м. забудовника - ОСОБА_8 ;
визнати право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_8 та видати свідоцтво на її ім'я;
дозволити Стрийському БТІ провести реєстрацію свідоцтва на право власності за ОСОБА_8 на цілий житловий будинок в смт.Нові Стрілища (а.с.41).
Як вбачається із акту від 04.05.2007 року, який проведений комісією в складі голови узгоджувальної комісії ОСОБА_9 , селищного голови ОСОБА_10 , землевпорядника ОСОБА_11 в присутності старшого ДІМ Жидачівського РВУМВСУ капітана поліції Симоніка І.Й., заявника ОСОБА_1 та другої сторони ОСОБА_5 провели обміри та обстеження земельних ділянок заявника ОСОБА_5 , а також спільний заїзд до буд. АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 .
При розгляді заяви використовувались документи:
Схем-план садибної ділянки гр. ОСОБА_12 від 15.12.1955;
Схематичний план будівельного кварталу №13-12 с.нові Стрілища 1955 ;
Проект забудови земельної ділянки АДРЕСА_1 від 10.09.1985.
При обмірах встановлено, що присадибна ділянка гр. ОСОБА_5 є ширшою на 2,0 м. при двох поперечних промірах.
Заїзд до будинку по АДРЕСА_1 зі сторони заявника в різних місцях становить 3,40 м. Встановлено межові знаки з обох сторін від рівчака на відстані 3,5 м. від сітки гр. ОСОБА_13 до ОСОБА_5 для вирівнювання паркану гр. ОСОБА_5 .
Згідно схематичного плану будівельного кварталу від 1955 року, спільний проїзд до будинків АДРЕСА_4 становить 3 метри.
Згідно проекту забудови земельної ділянки №3 від 10.09.1985 р. ширина проїзду до будинку №7 становить 3,2 метри.
Комісія рекомендує:
1.Залишити суміжний проїзд до будинків по АДРЕСА_4 так, як він є в даний час, з врахуванням історичних меж, лише рекомендовано гр. ОСОБА_5 вирівняти загорожу з обох сторін від рівчака;
2.Акт надати на розгляд сесії селищної ради (а.с.43-44, 111-112).
Згідно Акту від 13.07.2007 року, який проведений комісією в складі селищного голови ОСОБА_10 , землевпорядника ОСОБА_11 , то останні провели обстеження земельної ділянки гр. ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 з боку проїзду до будинку АДРЕСА_1 .
При обстеженні виявлено, що ОСОБА_5 не вирівняла стовпці по прямій лінії, як було рекомендовано узгоджувальною комісією від 04.05.2007 р., натягнув металеву сітку по вже раніше встановлених стовпцях (а.с.147).
Рішенням Новострілищанської селищної ради №87 від 05.07.2007 року, затверджено акт узгоджувальної комісії по обмірах земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по встановлення спільного заїзду від 04.05.2007 року (а.с.42).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №344375745 від 28.08.2023 та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4600134992022 від 24.01.2022 (а.с.46, 47-49), ОСОБА_2 на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,15 га. кадастровий номер 4621555900:03:003:0093, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Як вбачається із листа-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №Б-717/1-1230/6-21 від 18.11.2021, який адресований ОСОБА_14 , то останнього повідомлено про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4621555900:03:003:0093 зареєстрована в Державному земельному кадастрі 03.08.2021 на підставі заяви ОСОБА_2 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробником якої є ТзОВ «Крок Центр» (а.с.51).
Статтею 82 ЦПК України передбачено підстави звільнення від доказування.
Так, зокрема обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 27.06.2012 року по справі №1307/2-14/11, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16.05.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 року (а.с.35-36, 127-128) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новострілищанської селищної ради про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Зобов'язано Новострілищанську селищну раду викорчувати пні, які залишилися на проїзжій частині АДРЕСА_1 . В інших вимогах відмовлено.
Вказаними судовими рішення встановлено «що 25 грудня 2008 року позивач ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу придбав житловий будинок по АДРЕСА_1 . В договорі купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Жидачівського районного нотаріального округу Гивель Г.М., зазначено, що будинок оглянутий покупцем, недоліків, які перешкоджають використанню будинку за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Під час укладання договору суттєвою обставиною було те, що доїзд до земельної ділянки для обслуговування будинку та городу здійснюється через проїзд загального користування. Згідно довідки Новострілищанської селищної ради № 805 від 01.12.2011 року ширина оспорюваного проїзду згідно карт-схем 1955 року становить 3-3.10 м. Після придбання будинку позивач ОСОБА_1 звернувся до Новострілищанської селищної ради про розширення проїзду. ІІ сесія п'ятого скликання Новострілищанської селищної Ради належним чином не вивчила дане питання і було прийнято рішенням № 33 від 18.04.2006 року, яким зобов'язано ОСОБА_5 зрізати дерева, які ростуть на межі її ділянки з боку проїзду, демонтувати самовільно встановлений паркан, вирівняти випуклість загорожі біля воріт будинку № 7, забезпечивши ширину дороги 3.4 м. по всій її довжині, провести санітарну чистку всіх дерев, які нависають над проїздом від АДРЕСА_1 і заважають руху транспорту. А рішенням № 87 від 05.07.2007 року 1Х сесії п'ятого скликання Новострілищанської селищної ради затверджено акт узгоджувальної комісії по обмірах земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , згідно якого встановлено межові знаки для вирівнювання паркану ОСОБА_5 вздовж проїзду на відстані 3.5 м. від паркану ОСОБА_13 . В судовому засіданні не здобуто будь-яких доказів, що ОСОБА_5 самовільно звузила частину проїзду. Позивачем не надано суду доказів того, що будь-коли компетентним органом був встановлений проїзд згідно вимог ДБН 360-92, що відповідачкою ОСОБА_5 та її сином межі проїзду були порушені. Рішенням сесії селищної ради від 20 січня 2012 року № 114 внесено зміни до рішення сесії селищної ради № 33 від 18.04.2006 року, а саме до п.1 рішення сесії селищної ради № 33 від 18.04.2006 року і викладено його в такій редакції «забезпечити ширину дороги 3,0 м по всій її довжині відповідно до схематичного плану будівництва кварталу № 13-14 в смт. Нові Стрілища за 1955 рік». В рішенні зазначено, що забудова АДРЕСА_2 здійснювалась згідно із картою-схемою 1955 року, а також відповідно діючих на час забудови будівельних норм та правил. Заїзд до присадиби ОСОБА_1 зі сторони вулиці Зеленої історично склався так, що його ширина по всій довжині є різною і коливається від 3,0 до 3,20 м. При прийнятті рішення № 33 від 18.04.2006 року сесія селищної ради допустила помилку в частині визначення необхідної ширини проїзду до господарства ОСОБА_1 , що не передбачено відповідними документами, які діяли на час забудови вказаного кварталу. Суд також приймає до уваги, що на тій частині земельної ділянки відповідача ОСОБА_5 , за рахунок якої позивач просить розширити межі проїзду загального користування, наявні багаторічні дерева, які, зі слів представників відповідачів, були посаджені понад тридцять років тому, що підтверджується також фотографіями, які були додані до матеріалів справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, про неможливість встановити межі відповідно до вимог ДБН проїзду загального користування, оскільки у суду відсутні відомості про створення такого проїзду та меж, у яких він був створений».
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 12.05.2016 року по справі №1307/2-14/11 виправлено описку в рішенні Жидачівського районного суду Львівської області від 27.06.2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новострілищанської селищної ради про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, змінивши в п'ятнадцятому абзаці мотивувальної частини рішення, в шостому реченні слово "після " на слово "до" придбання будинку позивач ОСОБА_1 звернувся до Новострілищанської селищної ради про розширення проїзду (а.с.50).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_2 виготовлений на підставі технічної документації із землеустрою без врахування схем-плану 1955 р., що вимагає внесення змін до відомостей про межі його приватної земельної ділянки, на виконання рішення №114 від 20.01.2012 року відповідач зобов'язаний внести такі зміни.
При цьому постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 24.12.2012 року по справі №1307/1404/2012 відмовлено в позові ОСОБА_1 до Новострілищанської селищної ради про визнання рішення №114 від 20 січня 2012 року ХI сесії VI скликання Новострілищанської селищної ради незаконним (а.с.32-34).
Вказаним судовим рішенням встановлено: «З пояснення свідка ОСОБА_11 , даних в судовому засіданні вбачається, що вона працює землевпорядником Новострілищанської селищної ради і до поселення ОСОБА_1 в Нові Стрілища жодних спорів відносно ширини проїзду до будинку, який він купив у 2008 році, не було, а з його появою в селищі почалися сварки, комісії, суди, бо Бучковський хоче встановити проїзд так як це повинно бути по закону, тобто шириною 3.5м, а так історично склалося, що він має ширину 3 м, а декуди 3.20м. Цей проїзд зазначений на схематичному плані селища ще в 1955 році і його ширина становить 3 м, бо тоді автомобілями ніхто не заїжджав, а їздили кіньми і для проїзду воза з кіньми достатньо було проїзду шириною 3 м. Врахувавши цю обставину селищна рада своїм рішенням №114, з яким не згідний позивач, внесла зміни в рішення №33 і встановила ширину спірного заїзду (дороги) 3м по всій її довжині відповідно до схематичного плану будівництва кварталу №13-14 в смт.Нові Стрілища за 1955 рік.
З листа № Б-46/45 від 19.10.2011 року начальника управління Держкомзему у Жидачівському районі Львівської області Я.Майкута на ім"я ОСОБА_1 вбачається, що при вирішенні земельних спорів із межовим питанням, землевпорядник місцевої ради повинен керуватись Земельним кодексом України, генеральним планом села, земельно-кадастровою книгою та іншими документами, що не суперечить чинному законодавству.
Зміна меж земельних ділянок проводиться на підставі рішення місцевої ради., розпорядження РДА, рішенням обласних рад та Верховною радою України і в межах визначених компетенцією Земельного кодексу України. Зміна межі земельної ділянки оформляється в акті встановленні меж земельної ділянки і в натурі.
Позивач долучив до матеріалів справи відповідь на його запит начальника Головного управління Держтехногебезпеки у Львівській області ОСОБА_15 , який вказав, що згідно п.2* Додатку 3.1. "Протипожежні вимоги ДБН 360-92*, вимога: "Відстань від краю проїзду до стін будинку, як правило, слід приймати 5-8 м для будинків до 9 поверхів і 8-1- м для будинкі 9 поверхів і вище"- має рекомендаційний характер... Разом з тим повідомляємо, що у Вашому випадку, враховуючи те, як історично склалась забудова та проїзди чинними (СНиП II-60-75), на даний момент не має можливості дотримати відстань від краю проїзду до стін житлових будинків на менше 5 м, однак незважаючи на це, проїзд необхідно зберегти шириною не менше 3.5 м...
Однак, з пояснень представника селищної ради, свідка вбачається, що практично розширити проїзд неможливо, оскільки в когось із сусідів Бучковського слід вилучити частину земельної ділянки, якою ті користуються на законних підставах.
Суд вважає, що приймаючи рішення №114 від 20 січня 2012 року депутати ХI сесії VI скликання перевірили правовстановлюючі документи, зокрема схематичний план будівництва кварталу АДРЕСА_2 за 1955 рік, де вказана ширина проїзду 3м і прийняли законне рішення.
Крім того суд вважає, що оскільки ширина проїзду склалася історично і проїзд такої ширини існує десятки років і ніхто його не оспорював і тільки позивач, який у 2008 році придбав в смт.Нові Стрілища житловий будинок, до якого можна пройти чи проїхати спірним проїздом, вирішив будь-що його розширити, вказуючи на діючі нині норми. Однак діючі норми ДБН-360-92 не можуть поширювати на ті відносини, які склалися з 1955 року, тому в задоволенні позову слід відмовити».
Також матеріали справи містять постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 03.09.2010 року по справі №2-а-170/2010, яка долучена позивачем до позовної заяви, відповідно до якої позов ОСОБА_1 до Новострілищанської селищної ради про скасування рішення №408 від 22.04.2010 року задоволено. Визнано рішення ХХХ сесії п'ятого скликання Новострілищанської селищної ради №408 від 22.04.2010 року протиправним та скасовано його (а.с.24-26).
Одночасно, суд не бере до уваги вищевказану постанову, оскільки як зазначалось вище рішенням Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області №114 від 20.01.2012 року «Про внесення змін до рішення сесії селищної ради №33 від 18.04.2006 року» вирішено, внести згадані зміни до п.1 рішення сесії селищної ради №33 від 18.04.2006 року, а саме «Забезпечити ширину дороги 3,0 м. по всій її довжині відповідно до схематичного плану будівництва кварталу АДРЕСА_2 за 1955 рік» та таке є законним, згідно постанови Жидачівського районного суду Львівської області від 24.12.2012 року по справі №1307/1404/2012.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні дав покази про те, що являється односельчанином сторін по справі. Він з 1998 по 2006 роки був селищним головою, та за вказаний період земельних спорів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було. Межі заїзду до будинковолодіння ОСОБА_1 збереглися в історичних межах, та іншого заїзду немає. За період його головування ОСОБА_2 було замінено паркан, вздовж заїзду до будинку ОСОБА_1 .
Допитаний як свідок позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні дав покази про те, що межі земельної ділянки ОСОБА_2 , яку останній приватизував не відповідають ДБН та межам схем-плану 1955 року. Сусідом ОСОБА_17 , земельна ділянка якої межу з іншої сторони заїзду, було замінено паркан, але межі земельної ділянки не мінялися.
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Статтею 104 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт «б» частини третьої статті 152 ЗК України).
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Аналізуючи наявні матеріали справи, суд доходить висновку, що у таких відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_1 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні, допустимі та достатні докази, які б беззаперечно вказували на те, що внаслідок приватизації земельної ділянки 4621555900:03:003:0093 власником якої є відповідач, ширина заїзду загального користування стала меншою ніж це передбачено план-схемою 1955 року та не відповідає рішенню Новострілищанської селищної ради №114 від 20.01.2012 року, яким встановлено ширину спірного заїзду 3 м.
Також позивачем належними і допустимими доказами не підтверджено і те, що відповідач користується своєю власністю з порушенням правил добросусідства, на шкоду правам позивача або іншим чином перешкоджає позивачу у користуванні заїздом.
Більше того, в судовому засіданні позивач визнав той факт, що ширина заїзду загального користування до його житлового будинку становить 3-3,2 метри та не обґрунтував яке саме його право порушене, не визнане або оспорене відповідачем і в чому це полягає.
Суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21червня 2023 року по справі № 443/1572/18, згідно якого, при розгляді справи суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.
Отож, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що ширина заїзду загального користування стала меншою ніж це передбачено план-схемою 1955 року та не відповідає рішенню Новострілищанської селищної ради №114 від 20.01.2012 року, яким встановлено ширину спірного заїзду 3 м., не встановлено порушення відповідачем будь-яких прав позивача щодо користування заїздом загального користування, оскільки такі не підтверджені жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не доведено обставини на які посилається у позовній заяві, а тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12,81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання до вчинення дій - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12 червня 2024 року.
Головуючий суддя С.І. Сливка