Справа номер №303/5024/24
Провадження №1-кс/303/726/24
11 червня 2024 року м. Мукачево
Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисниці ОСОБА_6 , розглянувши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 09.06.2024 до ЄРДР за №12024071040000755,
Слідча ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України - у незаконному придбанні, носінні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за наступних обставин.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що молодший сержант ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.06.2024, у невстановленому досудовим розслідуванні місці та способом, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, придбав запал до гранати типу VRT JVA 1634, запал до гранати УЗРГМ з маркуванням 386-П-58-65, корпус гранати типу Ф-1 з маркуванням 107 7-77Т, корпус гранати типу М50 з частковим маркуванням о11500020 та 30 предметів ззовні схожих на патрони калібру 5.45 з маркуванням 96 і почав носити бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
09.06.2024 о 21 год. 20 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи поза службою рухаючись по АДРЕСА_1 , на т/з скутер марки «Вайпер» без наявних державних номерних знаків був зупинений екіпажем УПП «Жасмін 209», маючи досвід поводження із бойовими припасами та вибуховими речовинами, знаючи вимоги законодавства України про те, що наступні відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, незаконно вчиняв дії по переміщенню безпосередньо при собі, тобто носив запал до гранати типу VRT JVA 1634, запал до гранати УЗРГМ з маркуванням 386-П-58-65, корпус гранати типу Ф-1 з маркуванням 107 7-77Т та корпус гранати типу М50 з частковим маркуванням о11500020, що відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, відносяться до категорії - небезпечний.
Окрім цього, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у точно невстановлений час але не пізніше 09.06.2024 почав зберігати за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , 30 предметів ззовні схожих на патрони калібру 5.45 з маркуванням 96 з, які в подальшому у період часу з 01 год. 01 хв. по 02 год. 00 хв., за вищевказаною адресою було виявлено та вилучено під час проведення огляду місця події.
Зважаючи на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 означеного кримінального правопорушення, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання його винуватим, наявність визначених ч.1 ст.177 КПК України ризиків, з метою забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, слідча просить задовольнити подане клопотання.
В судовому засіданні слідча та прокурор, кожен окремо, підтримали клопотання, просили суд його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні просив не застосовувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обмежившись домашнім арештом. При цьому повідомив, що будучи військовослужбовцем ЗСУ, а саме 128 ОГШБр (в/ч НОМЕР_1 ), з огляду на сімейні обставини, а саме виїзд дружини закордон та необхідність догляду за двома неповнолітніми дітьми, близько 2-х місяців як самовільно залишив розташування частини.
Захисниця ОСОБА_6 підтримала свого підзахисного, просила суд застосувати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши думку сторін, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський суд з прав людини зазначив, що орган судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яке віднесено до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що свідчить про високий рівень можливого переховування від органів досудового розслідування, суду, а тому приходжу до висновку про наявність достатніх підстав вважати щодо існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Наявність вказаного в клопотанні ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, жодним чином не обґрунтовано, а тому є безпідставним.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Слідчий суддя також бере до уваги інформацію щодо особи підозрюваного ОСОБА_5 , зокрема, повідомлений ним факт того, що він будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, без відповідних дозволів командирів та начальників, самовільно залишив місце несення служби та перебував за місцем проживання більше двох місяців.
Вказаний факт свідчить про можливість неналежного, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, у тому числі щодо забезпечення його явки до правоохоронних органів та суду.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги наявність достатніх підстав вважати щодо існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим за висунутим обвинуваченням, особу останнього, а також факт того, що кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинено в умовах воєнного стану, коли у суспільстві наявна велика напруженість та від військовослужбовців очікується максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість з огляду на небезпеку, що виникла у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, суд вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки саме цей запобіжний захід є найбільш дієвим та доцільним заходом забезпечення кримінального провадження на даній стадії.
При цьому, у відповідності до ч.3 ст.183 КПК України, суд, зважаючи на відсутність належного обґрунтування стороною обвинувачення вказаного в клопотанні розміру застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи майновий стан обвинуваченого ОСОБА_5 , вважає за необхідне, з врахуванням вимог ч.4 ст.182 КПК України визначити останньому розмір застави в межах, що встановлені п.2 ч.5 ст.182 КПК України, а саме - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.
На підставі викладеного, керуючись ст ст. 176-178, 182, 183, 192-194, 196-198, 211, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання ст. слідчої СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 09.06.2024 до ЄРДР за №12024071040000755 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 серпня 2024 року.
Визначити ОСОБА_5 розмір застави 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840,00 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , в разі внесення ним застави, такі обов'язки:
- прибувати за першою вимогою слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися за межі м. Мукачево без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи, залежно від стадії кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, за наявності.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною чи юридичною особою, окрім юридичної особи державної або комунальної власності або такої, що фінансується з місцевого, державного бюджету, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1