11 червня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/15533/24
Провадження № 11-сс/4820/259/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,.
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 червня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, у кримінальному провадженні №12024240000000409, внесеному до ЄРДР 27.05.2024 року,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені слідчим суддею суду першої інстанції обставини.
В провадженні ВРОТЗ СУ ГУНП в Хмельницькій області перебувають матеріали кримінального провадження №12024240000000409, внесеному до ЄРДР 27.05.2024 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст. ст. 11, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Окрім цього, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_7 повинен був поводити себе пристойно і дотримуватись вимог ст. ст. 42, 68 Конституції України, згідно яких кожен, у тому числі він, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей, а також ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої військовослужбовці постійно повинні бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Натомість, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_7 , в порушення вимог законодавства України про те, що вогнепальна зброя відносяться до речей, які вилучені із вільного обігу і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, положенням п. 1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 року №2471-ХІІ (далі Переліку), п.п. 1-4 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою КМУ «Про затвердження Положення про дозвільну систему» від 12.10.1992 року №576 (далі Положення), п.п. 1.1, 2.1, 8.1 - 8.3, 9.1, 9.2, 10.1, 11.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України від 21.08.1998 року №622 визначено, що вогнепальна зброя та бойові припаси до неї відносяться до предметів, на які поширюється дозвільна система, та право на володіння вогнепальною зброєю і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах (дата, час, місце та спосіб), але не пізніше ніж 27.05.2024 року, придбав військову вогнепальну зброю автомат Калашникова зразка 1974 року (АК-74) № НОМЕР_2 , 1991 р.в., калібру 5,45 мм., який є придатним для стрільби та котрий ОСОБА_7 у невстановлений в ході досудового розслідування час та спосіб, з метою зберігання та подальшого збуту переніс до приміщення будинку за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де помістив придбану ним військову вогнепальну зброю автомат Калашникова, зразка 1974 року (АК-74) № НОМЕР_2 , 1991 р.в., калібру 5,45мм., який є придатним для стрільби, у приміщення сараю та зберігав з метою збуту до 31.05.2024 року.
В подальшому, 31.05.2024 року близько 17 год.00 хв. ОСОБА_7 , знаходячись на території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 , керуючись корисливим мотивом, спрямованим на отримання заробітку від збуту вогнепальної зброї за грошові кошти в сумі 18000 гривень збув ОСОБА_8 військову вогнепальну зброю автомат Калашникова зразка 1974 року (АК-74) № НОМЕР_2 , 1991 р.в., калібру 5,45 мм., який є придатним для стрільби.
01.06.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України.
Старший слідчий ВРОТЗ СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Хмельницької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного за ст. 263 ч.1 КК України ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 червня 2024 року, клопотання задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 1 липня 2024 року включно, з визначенням застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560,00 грн., у разі внесення якої, на підозрюваного ОСОБА_7 будуть покладені обов'язки, передбачені ст. 194 ч.5 КПК України.
Мотивуючи вказане рішення, слідчий суддя посилається на положення ст. 177 КПК України та зазначає про обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_7 , наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування і суду, незаконного впливу на свідків, а також наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, з огляду на те, що підозрюваний має негативну репутацію, оскільки притягувався до кримінальної відповідальності у 2011 та у 2017 роках за вчинення кримінальних правопорушень проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів. Крім того, суд врахував і те, що ОСОБА_7 в силу несення служби у військовій частині має доступ до вогнепальної зброї та вибухових пристроїв, також згідно з його пояснень автомат ОСОБА_11 , він здобув в ході бойових дій та привіз додому, де проживають його троє малолітніх дітей, а у подальшому збув з корисливих мотивів, що вказує на його підвищену суспільну небезпечність. А тому, на думку суду, саме такий запобіжний захід як тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказане рішення захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Свої вимоги аргументує незаконністю ухвали слідчого судді та вважає, що обрання підозрюваному тримання під вартою в даному випадку є непропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а його суворість явно не відповідає характеру вчиненого кримінального правопорушення чи наявності дійсних реальних ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Зазначає, що вказані в ухвалі слідчого судді ризики є необґрунтованими, з огляду на те, що підозрюваний є військовослужбовцем та учасником бойових дій, захищає територіальну цілісність і недоторканість нашої держави, за що був нагороджений Головнокомандувачем Збройних Сил України почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест» та знаком пошани «Захисника Луганщини».
Враховуючи вищевикладені обставини, вважає, що застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваного має бути змінений на більш м'який.
Узагальнені позиції учасників апеляційного перегляду провадження.
Захисник ОСОБА_6 та підозрюваний підтримали доводи апеляційної скарги, поданої захисником, просили ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор заперечував проти апеляційної скарги захисника, відстоював законність та обґрунтованість прийнятого рішення, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників апеляційного перегляду провадження, вивчивши матеріали провадження та апеляційні доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисту задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Мотиви суду з посиланням на норми матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ст. 194 ч. 1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.177 ч.2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Приймаючи рішення за апеляційними доводами захисту, колегія суддів виходить з того, що обрання підозрюваному найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідає тяжкості інкримінованого йому злочину та з огляду забезпечення в подальшому належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання перешкод слідству по справі.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів правильно оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваного у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого правопорушення обґрунтована зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 27.05.2024р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 30.05.2024р.; протоколом обшуку від 31.05.2024р.; протоколом огляду грошових коштів від 31.05.2024р.; протоколом огляду та покупця та вручення грошових коштів від 31.05.2024р.; протоколом вилучення придбаного товару від 31.05.2024р.; протоколом затримання ОСОБА_7 від 31.05.2024р.; висновком експерта № СЕ-19/123-24/6649-БЛ від 01.06.2024р., іншими матеріалами кримінального провадження.
Колегія суддів виходить з того, що злочин, передбачений ст.263 ч.1 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , відповідно до ст.12 КК України є умисним тяжким злочином, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Отже, усвідомлюючи можливість призначення покарання, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення відбування покарання у виді позбавлення волі, вчиняти інші злочини, перешкоджати встановленню істини по справі. Окрім того, слідство знаходиться на початковій стадії, отже підозрюваний може незаконно впливати свідків.
Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів, на що наголошував Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії».
Колегія суддів виходить з того, що обставини вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_7 вказують на підвищену суспільну небезпечність такого діяння, з огляду на те, що ОСОБА_7 в силу несення служби у військовій частині має доступ до вогнепальної зброї та вибухових пристроїв, а згідно з його пояснень автомат ОСОБА_11 , він здобув саме в ході бойових дій, існує ймовірність продовження протиправної поведінки підозрюваним у разі перебування його на волі без відповідного контролю.
Твердження захисника про необґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 КПК України, є безпідставними, виходячи з наступного. Ризики в поведінці підозрюваного у межах кримінального провадження ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених слідчим у поданому клопотанні та доведених прокурором в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій. Запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики відповідно до ст. 177 КПК України доведені, які в сукупності із обґрунтованою підозрою ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в даному випадку.
Доводи апеляційної скарги на те, що підозрюваний є військовослужбовцем та учасником бойових дій, здійснює захист територіальної цілісності нашої держави, за що був нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест» та знаком пошани «Захисника Луганщини», колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики.
Разом з тим, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 , на підставі ст. 182 ч. 5 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано визначив мінімальну заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560,00 грн., оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, має матеріальне забезпечення як військовослужбовець, тому колегія суддів вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Отже, з наведених підстав апеляційні твердження захисту про зміну запобіжного заходу застосованого до підозрюваного на більш м'якший, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки наведені обставини, які в сукупності характеризують особу підозрюваного та мають враховуватися судом згідно ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу, на думку колегії суддів, не містять достатніх чинників на підтвердження того, що підозрюваний буде утримуватися від порушення процесуальних обов'язків під час досудового розслідування та суду, перебуваючи на волі.
З урахуванням наданих матеріалів та обставин, встановлених в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що на початкових етапах слідства, поки не проведені всі невідкладні слідчі дії, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 законним, обґрунтованим і мотивованим, обмеження його права на свободу в цьому випадку є виправданим та необхідним.
За результатами апеляційного перегляду провадження, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, підстав для зміни чи скасування рішення слідчого судді за доводами апеляційної скарги захисника не вбачається та колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 червня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 по 1 липня 204 року включно - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3