Справа №592/5984/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/329/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
11 червня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 квітня 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави,
У провадженні СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 12024200480001120 від 13 квітня 2024 року, в якому ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У рамках досудового розслідування даного кримінального провадження слідчий СВ Смуського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Вказане клопотання слідчого вмотивовано обґрунтованістю пред'явленої ОСОБА_6 підозри, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 квітня 2024 року, застосовано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком по 11.06.2024, включно. Визначено заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 60 560 грн.
У разі внесення застави визначено ОСОБА_6 обов'язки: за кожною вимогою прибувати до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи; заборонити спілкування з потерпілим і свідком.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернулася до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.04.2024 скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації та проживання, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає про те, що державним обвинуваченням не доведено наявність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду. Так, матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що ОСОБА_6 вчиняв дії направлені на переховування.
Окрім цього, підозрюваний не знає особисто потерпілого та свідків, дружніх чи особистих відносин з ними не підтримує, а тому відсутній ризик того, що ОСОБА_6 може впливати на вказаних осіб.
Посилання прокурора на існування ризику можливості підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення, носить не конкретний характер та відсутні докази на підтвердження факту його існування, з урахуванням характеризуючи даних.
Також захисник просить апеляційний суд врахувати молодий вік підозрюваного, наявність в нього офіційного місця реєстрації та проживання, відсутність перебування останнього на обліку у лікарів нарколога та психіатра, що свідчить про наявність в ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків та соціальної адаптованості.
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду на 09 год. 15 хв. 11 червня 2024 року підозрюваний ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_7 та прокурор повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та розписка підозрюваного з ДУ «Сумський слідчий ізолятор».
Прокурор та захисник звернулися зі заявами про розгляд даного провадження за їх відсутності.
Враховуючи наявність вищевказаних заяв, а також, що учасники провадження повідомлені про час, день та місце розгляду справи належним чином, наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду без їх участі, що узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України, а тому, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, при вирішення питання щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону слідчий суддя дотримався в повному обсязі.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час перевірки вмотивованості поданого слідчим клопотання, слідчим суддею було встановлено, що у кримінальному провадженні № 12024200480001120 від 13 квітня 2024 року, 13 квітня 2024 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість вказаної підозри була встановлена слідчим суддею з врахуванням протоколу огляду місця події від 12.04.2024, протоколом обшуку за місцем реєстрації та постійного проживання ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , протоколами допиту потерпілого ОСОБА_10 від 13.04.2024, медичними довідками з КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня», та є достатніми на даній стадії провадження, доказами.
При цьому, перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на спростування доводів апелянта, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 України, вказує те, що підозрюваний усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину та реальність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу слідчий суддя.
При встановленні наявності ризику впливу на свідка та потерпілого в кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідка та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Крім того, зазначений ризик посилюється ще й тим, що підозрюваний ОСОБА_6 мешкає на сусідній вулиці поряд з місцем проживання потерпілого та свідка, за адресою: АДРЕСА_1 , а тому є достатні підстави вважати, що останній перебуваючи за місцем свого проживання, своєю поведінкою зможе впливати на свідка та потерпілого фізично так і застосовуючи засоби зв'язку, тим самим чинити перешкоди у кримінальному провадженні.
Також органом досудового розслідування доведено існування ризику вчинення підозрюваним ОСОБА_6 інших кримінальних правопорушень, оскільки останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний корисливий злочин за попередньою змовою групою осіб із застосуванням фізичного насильства відносно потерпілого.
Що стосується посилання захисника на те, що підозрюваний ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, то ці обставини не можуть бути важелем для зменшення встановлених ст. 177 КПК України ризиків, крім того, ці обставини існували і на момент вчинення останнім кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці підозрюваного.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Колегія суддів ставиться критично до тверджень захисника щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах кримінального провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об'єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків щодо переховування підозрюваного від суду та органу досудового розслідування, незаконного впливу на свідка і потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
За таких обставин, під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження не було здобуто доказів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність прийнятого слідчим суддею рішення та відсутність підстав для скасування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 квітня 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4