справа № 361/4268/19
провадження № 2/361/38/24
17.04.2024
17 квітня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки спільного майна,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила поділити набуту ними у шлюбі та належну сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відчужену відповідачем без її згоди, як другого із подружжя, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошової компенсації вартості належної їй частки зазначеної квартири в розмірі 560000 грн.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заява про розгляд справи за її відсутності до суду вона не подавала.
Відповідача ОСОБА_2 та його представник адвокат Щиголь В.В. у судове засідання, призначене на 17 квітня 2024 року, не з'явилися, останній подав до суду заяву, у якій просив суд провести судове засідання за їхньої відсутності та у зв'язку із неодноразовою неявкою позивача та її представника у судові засідання без поважних причин, просив суд залишити дану позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду відповідно до вимог ст. ст. 223, 257 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У ч. 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
11 жовтня 2019 року ухвалою суду провадження у даній справі відкрито, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
08 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій просила суд провести судове засідання у справі, призначена на 14.30 год. 13 квітня 2020 року, без участі сторони позивача та розглянути у даному судовому засіданні її клопотання про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи.
13 квітня 2020 року судом проведено судове засідання без участі сторони позивача та постановлено ухвалу про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи.
Суд розцінює подану позивачем ОСОБА_1 заяву від 13 квітня 2020 року, як таку, що стосується конкретної дати підготовчого судового засідання, а не розгляду цієї справи по суті.
У вказаній цивільній справі судом призначалися судові засідання, зокрема на 15 травня, 27 липня та 17 жовтня 2023 року.
Позивач ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 15 травня та 17 жовтня 2023 року не з'явилася, подавала до суду заяви про перенесення судового засідання на іншу дату.
Судове засідання призначене на 27 липня 2023 року судом знято з розгляду у зв'язку із зайнятістю головуючого в іншому судовому процесі.
17 жовтня 2023 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 13.45 год. 28 листопада 2023 року.
У судове засідання по розгляду справи по суті, призначене на 28 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 не з'явилася, у черговий раз подала до суду заяву про перенесення розгляду справи, посилаючись на несприятливі погодні умови.
Згідно із ч. 13 ст. 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
За змістом ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
28 лютого та повторно 17 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 у судові засідання не з'явилася, про причини своєї неявки суд вона не повідомила, про дату, час і місце розгляду справи позивач повідомлялася судом належним чином шляхом направлення їй судової повістки про виклик до суду за адресою зазначеною нею у позовній заяві та шляхом направлення судових повісток про виклик до суду шляхом повідомлення у додатку “Viber” за номером телефону зазначеним позивачем у позовній заяві, які ОСОБА_1 отримані, про що свідчать довідки про доставку повідомлення. Про причини неявки суд позивач не повідомляла. Заява про розгляд справи по суті за відсутності сторони позивача до суду теж не надходила.
Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права.
У ч. 5 ст. 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Аналіз норм ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду у випадку повторної неявки позивача в судове засідання можливе за наявності встановлення судом двох таких обставин: повторної, тобто другої підряд неявки у судове засідання позивача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, та ненадходження від позивача до суду заяви про розгляд справи за його відсутності, якщо його неявка у судове засідання перешкоджає вирішенню судом спору по суті. Повторна неявка у судове засідання належним чином повідомленого позивача чи його представника є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин другої поспіль неявки.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки до суду позивача чи його представника. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Вказані вище правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 29 липня 2021 року у справі № 359/7882/19, від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, від 28 березня 2023 року у справі № 711/7486/19.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях від 28 жовтня 1998 року у справі “Осман проти Сполученого королівства” та від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” зазначив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії” ЄСПЛ вказав на те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях. Відтак у кожному випадку заявник при зверненні до суду зобов'язаний дотримуватися норм процесуального законодавства.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час і місце судового розглядуналежним чином, 28 лютого та повторно 17 квітня 2024 року у судове засідання не з'явилася, заява про розгляд справи за її відсутності до суду не надходила, неявка сторони позивача перешкоджає вирішенню судом цього спору по суті.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що дана позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 43, 44, 128, 130, 131, 223, 257, 259, 260, 263 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки спільного майна залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Дутчак І. М.