Вирок від 11.06.2024 по справі 615/1629/23

справа № 615/1629/23

провадження № 1-кп/631/55/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_2

з боку сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

а також:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 приміщення суду в селищі міського типу Нова Водолага Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 липня 2023 року під № 12023221050000191, щодо обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанськ Луганської області,

громадянина України (паспорт з безконтактним електронним носієм

№ НОМЕР_1 , виданий 10.04.2023 року органом 6331),

реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

із середньо-технічною освітою, одруженого,

який утримує малолітню дитину - доньку-

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

на момент затримання офіційно не працевлаштований,

офіційної реєстрації не має та фактично проживав за адресом:

АДРЕСА_1 ;

раніше судимий:

?23.09.2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за частиною 3 статті 185 та частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України на 4 роки позбавлення волі. На підставі статті 104 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

?13.01.2010 року Лисичанським міським судом Луганської області за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 186 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, із застосуванням приписів статті 71 цього ж кодексу, до 6 років позбавлення волі, звільнений 16.10.2014 року на підставі ухвали Перевальського районного суду Луганської області від 08.10.2014 року умовно-достроково на невідбутий строк 5 місяців 28 днів;

?03.06.2016 року Лисичанським міським судом Луганської області за пунктом 4, 6, 12 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 162, частиною 4 статті 187 і частиною 3 статті 296 Кримінального кодексу України, із застосуванням статті 71 цього ж кодексу, до 10 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 22.07.2022 року за відбуттям строку покарання;

?22.03.2023 року Валківським районним судом Харківської області за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбуття покарання з випробуванням строком на 3 роки.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2023 року близько 02 години 30 хвилин, більш точного часу як в ході досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , - у зальній кімнаті будинку вступив у конфлікт із своїм знайомим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, під час якого, реалізуючи свій прямий, злочинний, раптово виниклий умисел, направлений на умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, в повній мірі усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечні наслідки своїх дій у виді настання тілесних ушкоджень, яких він в силу свого віку та значного життєвого досвіду не міг не передбачати та повинен був передбачити, взяв в руки стілець, що знаходився в кімнаті, й умисно заподіяв ним два удари по голові ОСОБА_7 , внаслідок чого останній упав на підлогу, а потім ще й один удар кухонною тарілкою по голові та не менше п'яти ударів правою ногою в область голови потерпілого. Внаслідок цих умисних дій ОСОБА_3 , цілеспрямованих на заподіяння значної шкоди здоров'ю потерпілому ОСОБА_7 , останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми; забитої рани у зовнішнього краю правої надбрівної дуги; синців в периорбітальних областях обох очей; садна в проекції правої виличної дуги; забитої рани в лобній області ліворуч; забитої рани лівої вушної раковини; забитої рани в скроневій області ліворуч; синця в лівій скроневій області; забитої рани на верхній губі. Причиною смерті потерпілого ОСОБА_7 стала закрита черепно-мозкова травма з розвитком набряку-набухання головного мозку, яка безпосередньою сталась 15.07.2023 року в реанімаційному відділенні КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВАЛКІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ». Між настанням смерті потерпілого ОСОБА_7 від набряку-набухання головного мозку та закритою черепно-мозковою травмою, що мала місце на його трупі, існує причинний зв'язок. Зазначена закрита черепно-мозкова травма відповідно до пунктів 4.8., 2.1.1. «а», 2.1.2. і 2.1.3. «о» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 року, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав повністю й пояснив, що дійсно 11.07.2023 року ввечері близько 17 годин 00 хвилин к ним із дружиною ОСОБА_8 за місцем їх мешкання за адресою: АДРЕСА_1 ,- прийшли друзі: потерпілий та його співмешканка. Із собою вони принесли пиво, яке культурно вживали усі разом. Після того, як пиво скінчилось, потерпілий пішов та повернувся близько 21 годин 00 хвилин із пляшкою коняку. Вони ще посиділи, а потім він пішов купати доньку та вкладати її спати. У цей період часу стався конфлікт між потерпілим та його співмешканкою, після якого потерпілий кудись пішов приблизно на час-півтора, а коли повернувся, то вони із ним продовжили вживати спиртне. Донька у колясці почала плакати і потерпілий підійшов до неї, схопив і ледь не перевернув. Це його роздратувало й між ними стався конфлікт, хід якого він не пам'ятає, бо відреагував на усе дуже емоційно. Прийшов до тями в зальній кімнаті будинку у той момент, коли вже стояв на одному колені над потерпілим, який лежав поруч на підлозі та хрипів. Також недалеко від них знаходилась розбита тарілка та стілець. В цей момент дружина кричала, що він зробив. Він встав, перейшов та сів на диван. Дружина поливала водою потерпілого, а він заснув незважаючи на це. Вказав, що бачив сліди крові на меблях, но це могла бути і його кров, бо він різав собі вени через конфлікт із дружиною. Також у цей момент дружина викликали швидку. Коли лікарі приїхали, він допомагав їм, роздягав потерпілого, бачив, шо лікар давав потерпілому нашатир та ставив капельницю. Також він допомагав виносити потерпілого до машини, та просився поїхати разом із ними до лікарні, але йому цього не дозволили зробити. Після цього він заснув, а прокинувся від того, що у будинку працювали поліціанти, проводили огляд приміщення. Потім поліціанти його затримали, й, оскільки вони вели себе цинічно, то він усе заперечував, щоб додати їм роботи, а не у зв'язку із тим, що спорював факт вчиненого ним по відношенню до ОСОБА_7 . Про те, що той помер у лікарні дізнався лише 21 липня 2023 року. Зауважив, що будь-кого чужого у будинку в момент конфлікту та приходу його до тями не було, тобто жодні дорослі особи, які б могли заподіяти тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 , в будинку були відсутні, саме тому він погоджується та не оспорює, що завдав тілесних ушкоджень потерпілому, проте не може розповісти про механізм їх нанесення, так як нічого не пам'ятає, натомість і не оспорює обставини, викладені у обвинувальному акт. Зазначив, що в момент конфлікту із потерпілим себе не контролював, а потім бачив у того синяк з лівої сторони під оком, а також, що в нього зламана щелепа. Інших видимих ушкоджень не було. Вказав, що інших правопорушень не вчиняв, у тому, що сталося, щиро розкаявся та активно сприяв суду у розкритті цього злочину, на стадії досудового розслідування вину не визнавав як спосіб захисту від обвинувачення, оскільки з боку поліціантів на нього здійснювався тиск щодо визнання ним провини, що він сприймав негативно. Зараз бажає боронити нашу державу, хоче встати до лав Збройних Сил України, а тому просив врахувати таку його громадянську позицію під час ухвалення вироку.

Оцінюючи показання ОСОБА_3 , суд визнає їх послідовними, логічними, правдивими і достовірними, оскільки вони об'єктивно і доволі повно відображають фактичні обставини справи, які він пам'ятає, пояснюють мотиви вчиненого й мотиви невизнання ним винуватості на стадії досудового розслідування, а також не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції у цьому.

Крім того, підстав для сомообмови судом не виявлено.

Відтак, у зв'язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз'ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд, за згодою учасників судового провадження, а також визнавши показання обвинуваченого послідовними, логічними, а також такими, що не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції у цьому, ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, письмовими доказами й документами, що характеризують його особу, а також тими, що впливають на доведеність обставин, які мають значення для кримінального провадження (т. 5 а. с. 226 - 237, 225).

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі) та підтвердженням ним його фактичних обставин, його винуватість також доведена і іншими зібраними, наданими суду та дослідженими у судовому засіданні у повній відповідності до вимог чинного кримінального процесуального кодифікованого закону України доказами у їх сукупності, а саме:

?електронним рапортом помічника чергового ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , складеним 12.07.2023 року на ім'я начальника ВП полковника поліції ОСОБА_10 та зареєстрованим цього ж дня під № 1612 в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України (Журналі єдиного обліку) ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, відповідно до якого ним донесено до відома начальника про те, що 12.07.2023 року о 02 години 45 хвилини надійшло повідомлення лікаря бригади швидкої допомоги про доставлення з будинку АДРЕСА_1 до Валківської центральної районної лікарні ОСОБА_7 з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, забійна рана тім'яної ділянки зліва, рвана рана зовнішньої частини слухового проходу, забій шийного відділу хребта під питанням, множинні гематоми на обличчі, тяжкий стан, кома (т. 3 а. с. 5);

?електронним рапортом помічника чергового ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 , складеним 15.07.2023 року на ім'я начальника ВП полковника поліції ОСОБА_10 та зареєстрованим цього ж дня під № 1654 в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України (Журналі єдиного обліку) ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, відповідно до якого ним донесено до відома начальника про те, що 15.07.2023 року о 18 годині 09 хвилин надійшло повідомлення чергового лікаря реаніматолога про смерть доставленого 12.07.2023 року з будинку АДРЕСА_1 до Валківської центральної районної лікарні ОСОБА_7 з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, забійна рана тім'яної ділянки зліва, рвана рана зовнішньої частини слухового проходу, забій шийного відділу хребта під питанням, множинні гематоми на обличчі, тяжкий стан, кома (т. 3 а. с. 119);

?листом директора КОМУНАЛЬНОГО НЕКМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЦЕНТР ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ Віктора Забашти, зареєстрованим за вихідним № 01 - 994/Т від 03.08.2023 року разом із аудіозаписом виклику на службу НОМЕР_3 , з якого убачається, що перевіркою форм первинної медичної облікової документації встановлено, що до служби екстреної медичної допомоги 12.07.2023 року о 01 годині 42 хвилин надійшов виклик на адресу: АДРЕСА_1 (т. 3 а. с. 163, 164);

?протоколом огляду місця події, складеним 12.07.2023 року старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 , в присутності двох понятих та користувача житла ОСОБА_8 , за її письмовою згодою та письмовою згодою ОСОБА_3 , із застосуванням технічних засобів у виді фотоапарата, разом із фототаблицею до нього, зафіксовані обстановка, обставини та місце вчинення злочину, зокрема, ним встановлено, що місцем злочину є одноповерховий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,- зокрема, вітальна кімнати, в якій при детальному огляді виявлено та зафіксовано розламаний табурет коричневого кольору зі слідами (плямами) речовини бурого кольору, що знаходився біля ліжка праворуч від входу, який вилучено за наслідками проведеної слідчої дії (т. 3 а. с. 6, 7, 8 - 11, 12 - 18);

?протоколом огляду місця події, складеним 12.07.2023 року старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 , в присутності двох понятих та користувача житла ОСОБА_8 , із застосуванням технічних засобів у виді фотоапарата, разом із фототаблицею до нього, зафіксовані обстановка, обставини та місце вчинення злочину, зокрема, ним виявлено та вилучено добровільно видане ОСОБА_8 майно, що знаходилось в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ,- зокрема: полімерну прозору порожню пляшку від «Пиво Жигулівське»; полімерну прозору порожню пляшку від «Поляна квасова»; ніж з пластиковим руків'ям чорно-червоного окрасу із лезом, довжиною 13 сантиметрів та шириною 2 сантиметрів; тапці чоловічі чорно-зеленого кольору 45-го розміру; шорти зеленого кольору; фрагменти розбитої тарілки білого кольору зі слідами речовини бурого кольору,- які вилучені за наслідками проведеної слідчої дії (т. 3 а. с. 621 - 23, 24 - 28);

?протоколом огляду трупа, складеним 15.07.2023 року слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_13 у відповідності до вимог статей 104 - 106, 223, 237, 238 Кримінального процесуального кодексу України, в присутності двох понятих, за участю спеціаліста - лікаря-анестезіолога ОСОБА_14 , із застосуванням технічних засобів у виді фотоапарата, разом із фототаблицею до нього, оглянуто труп чоловічої статі - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в палаті № 3 реанімаційного відділення Валківської центральної районної лікарні. Труп роздягнутий, кінцівки зв'язані медичними бинтами, у роті інкубаційна трубка та шлунковий зонд. В уретрі наявний сечовий катетер, у животі - катетер від лапароцентезу, на груді - датчики від ЕКГ. На голові трупа у області очей наявні гематоми, зашиті рани вуха та верхньої губи ліворуч. Трупне заклякання не виражене. Великі кістки тулубу, черепа, тазу та ребра на дотик цілі. Відсутні передні зуби верхньої щелепи. Інших пошкоджень при зовнішньому огляду трупу не виявлені. Труп направлений до ОСОБА_15 відділення КЗОЗ ХОБСМЕ для проведення експертного дослідження (т. 3 а. с. 120 - 122, 123, 124 - 128);

?лікарським свідоцтвом про смерть № 12-17/66-Ват/23 (остаточним), складеним 21.07.2023 року лікарем ОСОБА_16 відносно померлого 15.07.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із зазначенням причин смерті: набряк головного мозку, закрита черепно-мозкова травма (т. 3 а. с. 140);

?протоколом проведення слідчого експерименту із відеозаписом до нього, складеним 21.07.2023 року старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 у відповідності до вимог статей 104, 223, 240 Кримінального процесуального кодексу України в присутності двох понятих, за участю спеціаліста - лікаря, судово-медичного експерта ОСОБА_16 , підозрюваного ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_17 , із використанням відеокамери, зафіксовано як підозрюваний розказав та показав всі обставини (умови та обстановку) вчиненого ним злочину відносно потерпілого ОСОБА_7 , внаслідок якого в подальшому сталась його смерть, зокрема, пояснив, що 11.07.2023 року ввечері потерпілий із своєю співмешканкою прийшли до них у гості, вони вживали спиртне, в якийсь момент між ним та померлим виник конфлікт через не дбале ставлення останнього до співмешканки, під час конфлікту він втрачав контроль над ситуацією, оскільки, коли отямився, то побачив, що його дружина льє води на потерпілого, який лежить побитий на підлозі (т. 3 а. с. 148 - 153, 154);

?протоколом проведення слідчого експериментуразом із відеозаписом його ходу, складений 12.07.2023 року старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 у відповідності до вимог статей 104, 223, 240 Кримінального процесуального кодексу України в присутності двох понятих, за участю спеціаліста - лікаря, судово-медичного експерта ОСОБА_16 , свідка ОСОБА_8 та ОСОБА_18 , із використанням відеокамери, зафіксовано як свідок розказала та на місці показала всі обставини (умови та обстановку) вчиненого ОСОБА_3 відносно ОСОБА_7 , що помер, кримінального правопорушення, зокрема, вказала, що потерпілий є її двоюрідним братом, який із співмешканкою ввечері 11.07.2023 року прийшли до них у гості. Впродовж вечора та вночі 12.07.2023 року вони усі вчетверо вживали спиртні напої, спочатку пиво, шо принесли гості, а потім коньяк, який також приніс померлий, який десь після 1,5 годин з моменту приходу відлучався саме по коньяк. Повернувся він без будь-яких тілесних ушкоджень, видимих оком. Деякий час вони ще культурно відпочивали, а потім, співмешканка померлого пішла у сусідню кімнату спати, а вона вийшла надвір. В кімнаті залишались удвох тільки обвинувачений та померлий потерпілий. Повернувшись, вона побачила, що ОСОБА_3 сидить біля ОСОБА_7 , який лежить без тями на полу із лицем у крові, та мовить тому «Ти знаєш, за що». Рядом із ним розламаний стілець. Вона почала лити воду на ОСОБА_7 , викликала швидку (т. 3 а. с. 38 - 43, 44);

?висновком судово-медичної експертизи № 15-12/486-Ц/Дм 2023р., проведеної у період часу з 01 по 08 серпня 2023 року лікарем судово-медичним експертом-цитологом, відділення судово-медичної цитології КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_19 , попередженою під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, яка провела на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 1 Богодухівського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 , прийнятої 14.07.2023 року, судово-медичну експертизу накладень на фрагментах табурету та встановила, що згідно з підсумками, викладеними у Висновку експерта № 14-12№1423-I/Дм від 19.07.2023 року щодо проведеного у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи AB (IV). В результаті проведення судово-медичної експертизи фрагментів зламаного стільця, вилученого на підлозі у кімнаті під час огляду місця події, знайдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлені антигени А та В, в об'єктах № 1 і 2 ізогемаглютиніни не знайдено. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові AB (IV), якім міг бути потерпілий (т. 3 а. с. 56 - 58, 60 - 65);

?висновком судово-медичної експертизи № 15-12/489-Ц/Дм 2023р., проведеної у період часу з 01 по 08 серпня 2023 року лікарем судово-медичним експертом-цитологом, відділення судово-медичної цитології КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_19 , попередженою під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, яка провела на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 1 Богодухівського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 , прийнятої 14.07.2023 року, судово-медичну експертизу накладень на 18 фрагментах тарілки та встановила, що згідно з підсумками, викладеними у Висновку експерта № 14-12№1423-I/Дм від 19.07.2023 року щодо проведеного у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи AB (IV). В результаті проведення судово-медичної експертизи фрагментів тарілки, вилученої під час огляду місця події, знайдені сліди крові людини, в якій виявлені антигени А та В. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові AB (IV), в тому числі і від потерпілого ОСОБА_7 (т. 3 а. с. 66 - 69, 71 - 77);

?висновком судово-медичної експертизи № 15-12/491-Ц/Дм 2023р., проведеної у період часу з 01 по 08 серпня 2023 року лікарем судово-медичним експертом-цитологом, відділення судово-медичної цитології КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_19 , попередженою під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, яка провела на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 1 Богодухівського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 , прийнятої 14.07.2023 року, судово-медичну експертизу накладень на двох полімерних пляшках з етикеткою «Пиво Жигулівське світле» і «Поляна квасова» та встановила, що згідно з підсумками, викладеними у Висновку експерта № 14-12№1423-I/Дм від 19.07.2023 року щодо проведеного у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи AB (IV). В результаті проведення судово-медичної експертизи двох полімерних пляшках з етикеткою «Пиво Жигулівське світле» і «Поляна квасова», вилучених під час огляду місця події, знайдені сліди крові людини. При серологічному досліджені виявлені антигени А та В. Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові AB (IV), в тому числі і від потерпілого ОСОБА_7 (т. 3 а. с. 78 - 81, 83 - 88);

?висновком судово-медичної експертизи № 14-1423-Дм/23, проведеної у період часу з 19 по 27 липня 2023 року експертом-імунологом відділення судово-медичної імунології КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_20 , попередженим під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, який провів на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 1 Богодухівського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 , прийнятої 14.07.2023 року, судово-медичну експертизу шортів та встановив, що кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи AB (IV). В результаті проведення судово-медичної експертизи на шортах, вилучених під час додаткового огляду місця події (домоволодіння), виявлена кров людини групи АВ, походження якої від потерпілого ОСОБА_7 не виключається (т. 3 а. с. 93 - 95, 97 - 99);

?висновком судово-медичної експертизи № 14-1427-Дм/23, проведеної у період часу з 21 по 26 липня 2023 року експертом-імунологом відділення судово-медичної імунології КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_21 , попередженим під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, який провів на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 1 Богодухівського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 , прийнятої 14.07.2023 року, судово-медичну експертизу футболки, вилученої 12.07.2023 року у підозрюваного ОСОБА_3 під час його затримання, та встановив, що кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи AB. В результаті проведення судово-медичної експертизи на футболці, вилученої під час затримання підозрюваного 12.07.2023 року, знайдена кров людини, проте встановити її групову належність не виявилось за можливе (т. 3 а. с. 106 - 108, 110 - 111);

?висновком судово-медичної експертизи № 14-1426-Дм/23, проведеної у період часу з 20 по 25 липня 2023 року лікарем, судово-медичним експертом-імунологом відділення судово-медичної імунології КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_22 , попередженою під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, яка провела на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 1 Богодухівського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 , прийнятої 14.07.2023 року, судово-медичну експертизу пари кросівок чорного кольору з оранжевими вставками, вилучених 12.07.2023 року у підозрюваного ОСОБА_3 під час його затримання, та встановила, що кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи AB. В результаті проведення судово-медичної експертизи на кросівках чорного кольору з оранжевими вставками, вилучених 12.07.2023 року у підозрюваного ОСОБА_3 під час його затримання, виявлена знайдена кров людини грипу АВ, походження якої від потерпілого ОСОБА_7 не виключається (т. 3 а. с. 112 - 114, 116 - 118);

?висновком судово-медичної експертизи № 12-17/66-Ват/23, проведеної у період часу з 18.07.2023 року по 18.08.2023 року на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 1 Богодухівського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 , прийнятої 17.07.2023 року, в приміщенні Валківського відділення КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_16 , попередженим під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, відносно трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням медичної карти стаціонарної хворого № 2796 Валківської центральної районної лікарні, зовнішнього дослідження, внутрішнього дослідження, висновків судово-токсилогічної експертизи, судово-імунологічної експертизи, судово-гістологічної експертизи, а також лікарського свідоцтва про смерть, встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 встановлені наступні тілесні ушкодження:

- різана рана в верхній третині лівої передньо-бічної поверхні шиї;

- закрита черепно-мозкова травма у вигляді забитої рани у зовнішнього краю правої надбрівної дуги; синців в периорбітальних областях обох очей; садна в проекції правої величної дуги; забитої рани в лобній області ліворуч; забитої рани лівої вушної раковини; забитої рани в скроневій області ліворуч; синця в лівій скроневій області; забитої рани на верхній губі.

Враховуючи вище описане, приймаючи до уваги результати лабораторних експертиз, причиною смерті постраждалого стала закрита черепно-мозкова травма з розвитком набряку-набухання головного мозку, що і стало безпосередньою причиною смерті.

Вищевказана закрита черепно-мозкова травма утворилась за життя, в термін, обчислюваний першими добами до настання смерті, внаслідок не менш ніж дев'ятикратної дії предметом (предметами), в момент спричинення ушкоджень котрий діяв як тупий твердий за механізмом удару, індивідуальні особливості поверхні, що травмує, якого в ушкодженнях не відобразились, і яка згідно з пунктом 4.8 Правил судово-медичного. визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995г року, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя (пункти 2.1.1. «а», 2.1.2. і 2.1.3. «о»). Між настанням смерті постраждалого від набряку-набухання головного мозку та закритою черепно-мозковою травмою, що мала місце на його трупі, існує причинний зв'язок.

Різана рана в верхній третині лівої передньо-бічної поверхні шиї утворилася за життя, за кілька діб до настання смерті, внаслідок дії предмету, в момент спричинення ушкодження котрий мав ріжучі властивості поверхні, що травмує, індивідуальних особливостей якої в ушкодженні не відобразив, та згідно з пунктом 4.8 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до легкого тілесного ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров'я (пункти 1.5.2., 2.3.2. «б», п.2.3.5.).

Можливість заподіяння тілесних ушкоджень, які мали місце на трупі постраждалого, як шляхом самоспричинення, так і внаслідок однократного падіння з висоти власного зросту на будь-яку поверхню, виключається.

Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи, кров від трупа ОСОБА_7 , 1989 року народження, відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А. Крім того, в крові трупа виявлений антиген Н.

Згідно з висновком судово-токсикологічної експертизи крові від трупу, метиловий, етиловий, ізопропіловий, н-пропловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені.

Згідно з наданою на експертизу медичною картою стаціонарного хворого КНП «Валківська ЦРЛ» № 2796 на ім'я ОСОБА_7 , 1989 року народження, смерть останнього настала 15.07.2023 року о 17 годині 40 хвилин, що не суперечить об'єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході судово-медичної експертизи його трупу (т. 3 а. с. 129 - 131, 132 - 136);

?висновком судово-медичної експертизи № 12-36/45/66-Ват/23, проведеної у період часу з 18 по 21 серпня 2023 року на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 1 Богодухівського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 , прийнятої 02.08.2023 року, в приміщенні Валківського відділення КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_16 , попередженим під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, відносно трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за матеріалами кримінального провадження, з урахуванням медичної карти стаціонарної хворого № 2796 Валківської центральної районної лікарні, зовнішнього дослідження, внутрішнього дослідження, висновків судово-токсилогічної експертизи, судово-імунологічної експертизи, судово-гістологічної експертизи, а також лікарського свідоцтва про смерть, встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 встановлені наступні тілесні ушкодження:

- різана рана в верхній третині лівої передньо-бічної поверхні шиї;

Всі вищезазначені тілесні ушкодження, що мали місце на трупі постраждалого, спричинені з силою, достатньою для їх виникнення.

Показання свідка ОСОБА_8 надані нею в представленій на експертизу копії протоколу допиту від 12.07.2023 року, можуть розцінюватись як такі, що не суперечать судово-медичним даним, отриманим в ході судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_7 , щодо обставин та механізму утворення різаної рани в верхній третині лівої передньо-бічної поверхні шиї, що мала місце на тілі постраждалого.

Будь-яких судово-медичних даних, які б могли бути використані для судово-медичного оцінювання в частині механізму та обставин утворення закритої черепно-мозкової травми, що мала місце на трупі постраждалого, в жодному з представлених на експертизу копій протоколів допитів та проведення слідчих експериментів, за участі свідка ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_3 , не міститься.

До компетенції судово-медичного експерта відноситься встановлення характеру причино-наслідкових зв?язків між тілесними ушкодженнями та наслідками, які вони спричинили. Встановлення ж причинно-наслідкових зв?язків між обставинами спричинення тілесних ушкоджень та наслідками у вигляді їх наявності на тілі постраждалої особи не потребує спеціальних знань у галузі судово-медичної експертизи (т. 3 а. с. 168 - 170, 171 - 176);

?висновком судово-психіатричного експерта № 77, складеного 14.08.2023 року комісією лікарів - судово-психіатричних експертів Харківської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства здоров'я України» ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , попереджених під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, убачається, що ними на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 1 Богодухівського РВП Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 , прийнятої 04.08.2023 року, проведено первинне амбулаторне судово-психіатричне дослідження підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та встановлено, що він на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, він перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішний час відповідно до свого психічного стану застосувань примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 3 а. с. 1 - 3, 177 - 179);

Отже, за допомогою спеціальних медичних знань доведено факт завдання потерпілому ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_3 , час її настання, причини, а також характер, локалізація та ступень тяжкості наявних на трупі тілесних ушкоджень.

Також за допомогою спеціальних медичних знань доведено факт, що під час вчинення злочину, що закидаються у провину обвинуваченому, він перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, проте тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними й не потребує на застосування примусових заходів медичного характеру.

Оцінюючи усі ці висновки експертів з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку у сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, суд визнає їх вірними, послідовними, мотивованим достатньо переконливо та такими, що не суперечать обставинам справи та іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, а тому суд вважає їх належними та достовірними й покладає в основу судового рішення, що ухвалюється.

Також, оцінюючи вказані висновки, суд вважає, що вони відповідають вимогам, викладеним у статтях 101 і 102 Кримінального процесуального кодексу України, сторонами провадження під час судового розгляду справи жоден з них під сумнів не ставився, клопотань про виклик експертів для дачі пояснень з приводу проведених експертних досліджень ані від сторони захисту, ані від сторони обвинувачення не надходило, як не надходило і клопотання про призначення повторних чи додаткових експертиз.

Окрім того, з копії паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , виданого 10.04.2023 року органом 6331, вбачається, що ОСОБА_3 дійсно народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Лисичанськ Луганської області та має код платника податків НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 55).

Відповідно до інформації, наданої Валківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області за підписом виконувача обов'язків начальника відділу ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) проведена державна реєстрація шлюбу ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який під час реєстрації шлюбу змінив своє прізвище на прізвище нареченої « ОСОБА_27 » (актовий запис про шлюб № НОМЕР_4 ) (т. 1 а. с. 101).

Як убачається з довідки № 7-12072023/63073, а також з довідки № 103-12072023/63073 за даними ОСК МВС України станом на 14.07.2023 року та за відомостями ГУНП України в Харківській області станом на 12.07.2023 року, ОСОБА_28 (післяшлюбне прізвище ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець міста Лисичанськ Луганської області, притягувався до кримінальної відповідальності та має такі не відбуті, не зняті та не погашені судимості:

?23.09.2009 року вироком Лисичанського міського суду Луганської області засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 та частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України до 4 років позбавлення волі. На підставі статті 104 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

?13.01.2010 року вироком Лисичанського міського суду Луганської області засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 186 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, із застосуванням приписів статті 71 цього ж кодексу до 6 років позбавлення волі. Звільнений 16.10.2014 року на підставі ухвали Перевальського районного суду Луганської області від 08.10.2014 року умовно-достроково на невідбутий строк 5 місяців 28 днів;

?03.06.2016 року вироком Лисичанського міського суду Луганської області засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 4, 6, 12 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 162, частиною 4 статті 187 і частиною 3 статті 296 Кримінального кодексу України, із застосуванням приписів статті 71 цього ж кодексу, до 10 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 22.07.2022 року за відбуттям строку покарання;

?22.03.2023 року вироком Валківського районного суду Харківської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, до 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбуття покарання з випробуванням строком на 3 роки (т. 1 а. с. 53 зворот - 54, 57 - 58).

Відповідно до листа начальника Богодухівського районного сектору № 1 філії ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Харківській області ОСОБА_29 , зареєстрованого за вихідним № 24/6/Л002-23 від 21.08.2023 року, ОСОБА_3 перебуває у них на обліку з 09.05.2023 року (т. 1 а. с. 52).

З копії вироку Валківського районного суду Харківської області від 22.03.2023 року вбачається, що обвинуваченого засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, до 5 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 цього ж кодексу із встановленням випробування строком на 3 роки (т. 1 а. с. 63 - 64).

Згідно з копією вироку Лисичанського міського суду Луганської області, ухваленого 03.06.2016 року, ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 4, 6, 12 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 162, частиною 4 статті 187 і частиною 3 статті 296 Кримінального кодексу України, із застосуванням приписів статті 71 цього ж кодексу, до 10 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 22.07.2022 року за відбуттям строку покарання (т. 1 а. с. 66 - 71).

Відповідно до копії вироку Лисичанського міського суду Луганської області, ухваленого 23.09.2009 року, обвинувачений засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 та частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України до 4 років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 104 цього ж кодексу із встановленням випробування строком на 2 роки (т. 1 а. с. 75 - 78).

На підставі копії вироку Лисичанського міського суду Луганської області, ухваленого 13.01.2010 року, ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 186 і частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, із застосуванням приписів статті 71 цього ж кодексу до 6 років позбавлення волі. Звільнений 16.10.2014 року згідно з ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 08.10.2014 року умовно-достроково на невідбутий строк 5 місяців 28 днів (т. 1 а. с. 79 - 85).

Згідно з відомостями, наданими медичним директором КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВАЛКІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» ОСОБА_30 за вихідним № 208-ю від 13.07.2023 року, обвинувачений не перебуває на диспансерному обліку ані у лікаря-нарколога, ані у лікаря-психіатра (т. 1 а. с. 62).

Відповідно до інформації, наданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 на жодному з видів обліку не виявлено (т. 1 а. с. 61).

Як убачається з інформаційної довідки, виданої 13.07.2023 року за вихідним № 1042/12.5/60-20 начальником Валківського відділу Богодухівської філії Харківського обласного центру зайнятості Аллою Наріжною, обвинувачений у них на обліку не перебуває та на постановку як безробітний не звертався (т. 1 а. с. 59).

Міським головою Валівської міської ради Богодухівського району Харківської області за вихідним № 04-37/2734 від 13.07.2023 року проінформовано, що у Реєстрі територіальної громади інформація про декларування та реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_3 відсутня. Відносно нього справи про адміністративні правопорушення комісією ради не розглядались. Письмових та усних скарг, заяв та повідомлень не надходило (т. 1 а. с. 60).

Довідкою ТОВ «ІНТЕРФРАКТ-ПЛЮС», зареєстрованою за вихідним № 13 від 09.08.2023 року, та копіями договорів на виконання робіт підтверджений факт надання обвинуваченим послуг за договором цивільно-правового характеру б/н від 17.04.2023 року, в період з 17.04.2023 року по 30.04.2023 року, та за договором цивільно-правового характеру б/н від 20.05.2023 року, в період з 22.05.2023 року по 31.05.2023 року, з 01.06.2023 року послуги не надавав (т. 1 а. с. 89, 91, 92).

З характеристики з ТОВ «ІНТЕРФРАКТ-ПЛЮС» на ОСОБА_31 убачається, що він зарекомендував себе негативно, часто вступав в конфліктні суперечки, з'являвся на роботу з ознаками алкогольного сп'яніння (т. 1 а. с. 90).

Відповідно до свідоцтва про народження (серії НОМЕР_5 ), виданого 10.05.2023 року Валківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_32 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що 10.05.2023 року складено відповідний актовий запис № 66, та її батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 100).

Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеним 12.07.2023 року начальником Валківського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_33 , зафіксований фактичний час затримання ОСОБА_3 , який дорівнює 10 годин 30 хвилин 12 липня 2023 року (т. 1 а. с. 47 - 51).

Ухвалою слідчого судді Валківського районного суду Харківської області ОСОБА_34 , постановленою 14.07.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 615/1301/23 (провадження № 1-кс/615/229/23) застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без прав внесення застави (строк тримання до 08 вересня 2023 року) (т. 1 а. с. 46).

З наданих доказів у їх сукупності та зі змісту вищенаведеної ухвали слідчого судді вбачається, що моментом фактичного затримання із подальшим застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою є саме 10 годин 30 хвилин 12.07.2023 року.

Ухвалою про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленою 05.09.2023 року у межах справи з єдиним унікальним № 615/1629/23 (провадження № 1-кп/631/157/23) за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, застосований раніше запобіжний захід у вигляді тримання обвинуваченого під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» продовжений на строк 60 днів, тобто до 03 листопада 2023 року включно (т. 1 а. с. 116 - 125).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 02.11.2023 року за наслідками проведеного підготовчого судового засіданні у межах справи з єдиним унікальним № 615/1629/23 (провадження № 1-кп/631/157/23) за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, продовжено застосований на стадії досудового розслідування до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 31 грудня 2023 року включно (т. 1 а. с. 221 - 243).

Окрім того, ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 26.12.2023 року під час судового засіданні у межах справи з єдиним унікальним № 615/1629/23 (провадження № 1-кп/631/157/23) за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, продовжено застосований на стадії досудового розслідування до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 23 лютого 2024 року включно (т. 2 а. с. 79 - 90).

Також, ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 08.02.2024 року під час судового засіданні у межах справи з єдиним унікальним № 615/1629/23 (провадження № 1-кп/631/55/24) за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, продовжено застосований на стадії досудового розслідування до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 07 квітня 2024 року включно (т. 2 а. с. 185 - 196).

Крім цього, ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 02.04.2024 року під час судового засіданні у межах справи з єдиним унікальним № 615/1629/23 (провадження № 1-кп/631/55/24) за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, продовжено застосований на стадії досудового розслідування до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 31 травня 2024 року включно (т. 2 а. с. 234 - 245).

Нарешті, ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 28.05.2024 року під час судового засіданні у межах справи з єдиним унікальним № 615/1629/23 (провадження № 1-кп/631/55/24) за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, продовжено застосований на стадії досудового розслідування до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 26 липня 2024 року включно (т. 5 а. с. 203 - 215).

Відтак, з усього вище наведеного суд робить обґрунтований висновок про те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується не вперше, має не відбуту та не погашену судимості, перебуває у зареєстрованому шлюбі, не має офіційного місця реєстрації, проте фактично мешкав до затримання разом із дружиною, за місцем цього фактичного мешкання характеризується посередньо, утримує малолітню дитину від шлюбу - доньку - 2023 року народження, офіційно не працевлаштований, суб'єктом господарської діяльності не є, допомогу по безробіттю не отримує, тобто не має стабільного доходу та заробітку, натомість у квітні та травні 2023 року включно працював за цивільно-правовим договором й за місцем роботи характеризується негативно, невійськовозобовязаний, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, на будь-яку тяжку хворобу не хворіє, є осудним, вчинив кримінальне правопорушення, що закидається йому у провину в стані алкогольного сп'яніння, сприяв розкриттю кримінального правопорушення та щиро кається у вчиненому. Окрім того, бажає боронити нашу державу та хоче стати до лав Збройних Сил України.

Дослідивши відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства України всі зібрані та надані сторонами кримінального провадження як з боку сторони обвинувачення, так і з боку сторони захисту докази, які безпосередньо досліджені судом шляхом допиту обвинуваченого і оголошення повного змісту письмових доказів, суд оцінює їх усі з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку як окремо та і у їх сукупності, визнає такими, що не суперечать один одному, є достовірними та мають бути використані та покладенні в основу судового рішення, що ухвалюється, оскільки прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та мають для нього значення.

Приходячи до такого суд ураховує, що з огляду на зміст статті 85 Кримінального процесуального кодексу України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Окрім того, відповідно до положень, закріплених у статті 86 зазначеного вище кримінального процесуального кодифікованого закону України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, наведеними доказами та їх процесуальними джерелами підтверджуються обставини, перелічені статтею 91 вказаного вище нормативно-правового акту України, а тому ураховуючи позицію сторін цього кримінального провадження щодо наявності підтвердження фактичних обставини справи відповідними доказами, зібраними під час досудового розслідування, та щодо відсутності процесуальної необхідності досліджувати їх усі в ході судового розгляду справи, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, визнає такі фактичні обставини справи повністю доведеними.

Одночасно із цим суд зауважує, що частина 2 та 4 статті 17 Кримінального процесуального кодексу України обумовлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пункті 43 свого Рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» констатував, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак неможна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За таких обставин, з огляду на сталу практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену й у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення суду від 28.10.1994 року), критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним.

Обговорюючи питання кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18),- щодо розуміння кваліфікації злочину як кримінально-правової оцінки поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

Розв'язуючи це нагальне питання, суд, перш за все ураховує, що відповідно до приписів статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Крім того, згідно зі статтею 3 Загальної декларації прав людини, прийнятою і проголошеною Резолюцією 217 А (Ш) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.

Аналогічне положення міститься й у статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16.12.1966 року, що набув чинності для України 23.03.1976 року.

Отже, кримінальний закон України захищає життя кожної людини незалежно від її соціального статусу, громадянства, віку, стану здоров'я, суспільно-моральної характеристики та інших ознак.

При цьому, життям вважається динамічний стан організму людини, який полягає у неперервності процесів обміну матерією та енергією з оточуючим середовищем, що проявляється через дихання, рух, збудливість, мислення, спілкування, харчування, виділення, розмноження, ріст.

Кінцевим моментом життя є час настання його смерті, зокрема й від отриманих тілесних ушкоджень.

Так, тілесним ушкодженням визнається протиправне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що виражається в порушенні анатомічної цілісності чи фізіологічної функції органів і тканин тіла людини.

При цьому чинне кримінальне законодавства в частині 1 статті 121 Кримінального кодексу України під умисним тяжким тілесним ушкодженням розуміє умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження може вчинятись, зокрема, шляхом здійснення фізичного впливу на потерпілого шляхом застосування м'язових зусиль тіла обвинуваченого (нанесення удару (ударів) й знаряддя у виді, зокрема, ножа.

У тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, відповідальність настає за тілесне ушкодження, яке було фактично заподіяне, тобто відповідальність за статтею 121 Кримінального кодексу України настає й у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, настає смерть потерпілого.

Під смертю потерпілого чинне законодавство України вважає біологічну смерть фізичної особи (незворотна смерть), яка на підставі частини 2 статті 52 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» № 2801-XII від 19.11.1992 року (із змінами та доповненнями) настає з моменту встановлення смерті головного мозку людини, тобто повну і незворотну втрату всіх його функцій.

Відтак, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого включає у себе два суспільне небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

У відповідності до вимог частини 2 статті 242 Кримінального процесуального кодексу України проведення судово-медичної експертизи є обов'язковим задля встановлення причин смерті, тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, ступінь яких визначається на основі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я № 6 від 17.01.1995 року.

З огляду на таке, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, припускає, що заподіяне потерпілому тілесне ушкодження було тяжким, тобто підпадало під одну з ознак, зазначених у частині 1 статті 121 Кримінального кодексу України, та було причиною його смерті.

У таких випадках обов'язковим є встановлення необхідного причинного зв'язку між тяжким тілесним ушкодженням і смертю, що сталася.

Судова практика вважає, що частина 2 статті 121 Кримінального кодексу України може бути застосована і в тому разі, коли смертельний наслідок, який перебував у причинному зв'язку з умисним тілесним ушкодженням, не був усунений лікарським втручанням, хоча й міг бути ним усунений.

Отже, у такому разі необхідним є встановлення вини обвинуваченого як до заподіяння тяжкого ушкодження, так і до смерті потерпілого, тобто, що той, завдаючи ударів потерпілому, зокрема, в обличчя, по тулубу, мав умисел заподіяти тяжке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого як таких, що є умисним тяжким тілесним ушкодженням, що спричинило смерть потерпілого, суд враховує роз'яснення пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи», відповідно до яких, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Крім цього, за усталеною у правозастосовній практиці позицією, стан алкогольного чи іншого сп'яніння потерпілого, його поведінка до події, моральне виховання, спосіб життя, аморальна чи віктимна поведінка - не виключають кримінальної відповідальності за вчинене винного.

Таким чином, суд вважає встановленим, що умисел обвинуваченого був спрямований саме на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, дії його мали неодноразовий характер (декілька ударів), проте смерті йому він не бажав, а завдав удари внаслідок конфлікту, що в них виник під час сумісного вживання алкогольних напоїв. Натомість потерпілий зазнав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, що знаходяться у причинному зв'язку між діями обвинуваченого та смертю потерпілого, а, отже, виключають вбивство через необережність тощо.

Окрім того, згідно із змістом статті 34 Кримінального кодексу України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Відтак, у відповідності до змісту статті 94 кримінального процесуального кодифікованого закону України, даючи оцінку усім дослідженим безпосередньо доказам у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин цього кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний із наданих доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку суд вважає, що в межах цього кримінального провадження наявні усі перелічені вище умови задля можливості мовити про те, що з боку обвинуваченого було вчинено саме умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

При цьому судом було системно проаналізовано усе вище викладене, з'ясовано зміст і спрямованість умислу ОСОБА_3 , ураховано сукупність всіх обставин вчиненого ним діяння, зокрема, спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 , причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Отже, з матеріалів цього кримінального провадження убачається, що досудове розслідування проведене із дотриманням приписів чинного Кримінального процесуального кодексу України, без порушень прав обвинуваченого, з урахуванням правозастосовної практики, встановленої касаційним кримінальним судом, а також із застосуванням практики Європейського суду з прав людини, тобто рішень від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» та від 21.10.2011 року у справі «Коробов проти України», де суд зазначив, що при оцінці доказів, як правило, застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З огляду на таке та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до правил, обумовлених частиною 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, витлумачивши як того вимагає процесуальний закон, усі сумніви на користь обвинуваченого, врахувавши всі фактичні обставини цього кримінального провадження, суд не знаходить підстав задля його виправдування від висунутого обвинувачення й доходить висновку про доведеність «поза розумним сумнівом» вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, оскільки він дійсно своїми умисними діями 12 липня 2023 завдав умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_7 , що спричинило його смерть 15.07.2023 року.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд вважає, що вина ОСОБА_3 доведена повністю. Дії його відповідають складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд керується нормою прямої дії, а саме приписом частини 2 статті 61 Конституції України щодо того, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, й ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, данні про його особу та обставини, що пом'якшують і обтяжують йому покарання.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, суд виходить з їх класифікації, особливостей та обставин його вчинення, й ураховуючи санкцію інкримінованої йому частини 2 статті 121 Кримінального кодексу України та приписів частини 5 статті 12 цього ж кодифікованого закону, приходить до висновку, що обвинуваченим вчинений тяжкий злочин.

Вивчаючи особу винного шляхом з'ясування стану його здоров'я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_3 на момент вчинення ним інкримінованого йому злочинного діяння раніше судимий, судимість у встановленому законом порядку не відбута, не знята та не погашена, перебуває у зареєстрованому шлюбі, не має офіційного місця реєстрації, проте фактично мешкав до затримання разом із дружиною, за місцем цього фактичного мешкання характеризується посередньо, утримує малолітню дитину від шлюбу - доньку - 2023 року народження, офіційно не працевлаштований, суб'єктом господарської діяльності не є, допомогу по безробіттю не отримує, тобто не має стабільного доходу та заробітку, за попереднім місцем роботи характеризується негативно, на військовому обліку не значиться, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, на будь-яку тяжку хворобу не хворіє, є осудним, сприяв розкриттю кримінального правопорушення та щиро розкаявся у вчиненому, бажає боронити нашу державу від ворога та хоче стати до лав Збройних Сил України.

В силу імперативного припису частини 2 статті 314-1 кримінального процесуального кодифікованого закону України доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, не надавалось.

Вирішуючи при призначенні покарання обставини, які його пом'якшують ОСОБА_3 , суд перш за все керуються змістом частини 1 та 2 статті 66 Кримінального кодексу України, в яких наведений перелік таких обставин та зазначено, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині 1 цієї статті.

Аналогічна правова позиція викладена і у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями), від якої до сих пір Верховний Суд не відступив, та яка роз'яснює, що наведені у частині 1 статті 66 Кримінального кодексу України перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині 1 цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

Також, суд знов ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, а саме:

- постанову Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 30.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612 км 18),- щодо розуміння, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження;

- та постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 07.11.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 297/562/17 (провадження № 51-329 км 18),- щодо розуміння, що щире каяття як таке характеризує суб'єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалась. За наявності щирого каяття не обов'язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом'якшує покарання, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України. Тобто передбачені цим пунктом обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної;

-та постанову Великої Палати Верховного суду, прийняту 03.07.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 288/1158/16-к (провадження № 13-28кс19),- щодо розуміння, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з'ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.

За викладених обставин, в силу пунктів 1 та 6 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Вирішуючи при призначенні покарання ОСОБА_3 питання щодо наявності обставини, які його обтяжують, суд керуються змістом статті 67 Кримінального кодексу України, в якій наведений перелік таких обставин, і приходить до висновку, про те, що в силу приписів пункту 1 та 13 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України суд вбачає як обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, рецидив злочинів і вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Проте, вказана останньою обставина хоча і знайшла своє підтвердження під час судового розгляду справи, визнана і не оспорена сторонами провадження, натомість не визначена такою у обвинувальному акті, а тому відповідно до змісту частини 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України, суд не визнає її такою, що обтяжує покарання винному.

Пленум Верховного суду України у пункті 1 своєї Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Окрім цього, Верховний суд України у пункті 2 зазначеної вище Постанови Пленуму визначив, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 65 Кримінального кодексу України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім особам похилого віку і тим, що щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Також, призначаючи покарання обвинуваченому, суд ураховує й припис пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи», де суд касаційної інстанції зауважив, що при призначенні покарання суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Крім того, судом при призначенні покарання повинні враховуються і вимоги статті 50 вказаного кодексу, тобто, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Одночасно з цим, Верховний Суд як найвищий судом у системі судоустрою України, який, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у своїй постанові у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятій 17.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 298/95/16-к (провадження № 51-2501 км 18) зауважив, що у частині 2 статті 65 Кримінального кодексу України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання. Обов'язок доведення того, що менш суворий від покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Одночасно із цим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також, Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022 року, у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Окрім того, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 року, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 року, у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року, що затверджений Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022 року, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

В подальшому, на підставі Указу Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року, що затверджений Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022 року, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно з Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 року, що затверджений Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022 року, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

У відповідності до Указу Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 року, що затверджений Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023 року, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Крім того, Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023 року, що затверджений Законом України № 3057-ІХ від 02.05.2023 року, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Також, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 року, що затверджений Законом України № 3275-ІХ від 27.07.2023 року, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Окрім цього, Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023 року, що затверджений Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023 року, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Згідно з Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024 року, що затверджений Законом України № 3564-ІХ від 06.02.2024 року, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Зараз Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 року, що затверджений Законом України № 3684-ІХ від 08.05.2024 року, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Відтак, й на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_3 злочину, й на момент розгляду цього кримінального провадження судом, в Україні на підставі пункту 31 частини 1 статті 85 Конституції України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений й продовжений, зокрема, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб воєнний стан.

Зважаючи на таке суд, обговорюючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, ураховує позицію сторони обвинувачення, яка вважала за можливе призначити обвинуваченому міру покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 4 місяця, а також позицію захисту, яка прохала суворо не карати, й керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує особу винного, який повністю визнав себе винуватим у вчиненому, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, мету, мотиви, обставини та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, відповідно до яких будь-якої шкоди державним та громадським інтересам заподіяно не було, проте потягнуло смерть людини, а також його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, зокрема, той факт, що наявна триваюча широкомасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України ведення активних бойових дій в місцях вчинення злочину, розгляду справи та мешкання обвинуваченого і його відверте бажання боронити нашу державу під час війни на передовій, брати участь у неї з боку нашої країни як її захисник необхідний фронту, а також вступити до лав Збройних Сил України.

Усе наведене у своїй сукупності та у співвідношенні, ураховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, дозволяє суду зробити обґрунтований висновок про те, що виправлення ОСОБА_3 можливе лише в ізоляції та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, а тому йому слід призначити покарання, обумовлене санкцією частини 2 статті 121 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на певний строк, який дорівнює саме 7 років 4 місяця, так як саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню, ухваленому 17.09.2009 року у справі «Скоппола проти Італії», де суд зауважив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Також, призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд не знаходить підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до приписів статті 75 Кримінального кодексу України, або застосування положень статті 69 чи 69-1 зазначеного кодексу, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких ці норми права мають бути застосовані.

Окрім того, ухвалюючи вирок, суд також не знаходить підстав для застосування приписів статей 96, 96-1 та 96-2 Кримінального кодексу України з тих самих підстав.

Проте, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 вчинив це кримінальне правопорушення у липні 2023 року, тобто після постановлення 22.03.2023 року Валківським районним судом Харківської області обвинувального вироку, що набрав законної сили, яким його засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням приписів статей 75 і 76 цього ж кодексу, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку в 3 роки (т. 1 а. с. 63 - 64).

Розв'язуючи питання щодо визначення правила призначення остаточного покарання в цьому випадку, суд звертається до правозастосовної практики, викладеної Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, а саме: до висновків щодо застосування норм права Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зроблених нею на виконання приписів статті 442 Кримінального процесуального кодексу України у постанові, прийнятій 01.06.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 766/39/17 (провадження № 51-8867 кмо 18),- в якій роз'яснено, що при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили, та:

а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особи в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими частиною 4 статті 70 Кримінального кодексу України (за сукупністю злочинів);

б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особи в цьому кримінальному провадженні, було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими статтею 71 Кримінального кодексу України (за сукупністю вироків).

Відтак, суд вважає за необхідне в силу вимог кримінального процесуального кодифікованого закону та висновків щодо застосування норм права Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зроблених нею на виконання приписів статті 442 Кримінального процесуального кодексу України, застосувати при призначенні ОСОБА_3 остаточного покарання в цьому кримінальному провадженні правило, визначене при призначенні покарання за сукупністю вироків, згідно із статтею 71 Кримінального кодексу України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Отже, оскільки ОСОБА_3 після постановлення 22.03.2023 року Валківським районним судом Харківської області обвинувального вироку, що набрав законної сили, яким його засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням приписів статей 75 і 76 цього ж кодексу, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку в 3 роки, впродовж встановленого судом іспитового строку вчинив нове кримінальне правопорушення, тому відповідно до приписів частини 3 статті 78 і частини 1 та 4 статті 71 Кримінального кодексу України до покарання, призначеного за цим вироком слід частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком суду, й остаточно призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, який дорівнює 7 років 8 місяців.

Приходячи до такого, суд ураховує позицію сторони обвинувачення, яка вважала за можливе призначити обвинуваченому остаточно покарання у виді позбавлення волі на певний строк, який дорівнює саме 7 років 8 місяців, та переконаний, що таке остаточне покарання відповідатиме його меті, не потягне за собою порушення засад виваженості через призму невтручання держави в приватне життя засудженої особи, не становить для нього надмірного тягаря, не є свавільним та сприятиме ресоціалізації ОСОБА_3 .

Цивільний позов в рамках цього кримінального провадження поданий не був, процесуальних витрат не має.

Відповідно до пункту 4 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази:

-зламаний стілець зі слідами (плямами) речовини бурого, вилучений та поміщений до картонного коробку, що опечатаний биркою з підписами усіх учасників слідчої дії;

-полімерну прозору порожню пляшку, об'ємом 2,5 літрів, з наліпкою із надписом «Пиво Жигулівське світле»; полімерну прозору порожню пляшку, об'ємом 0,5 літрів, з етикеткою «Поляна квасова»; фрагменти тарілки білого кольору з речовиною бурого кольору, які було вилучено та опечатано бирками з підписами усіх учасників слідчої дії,-

визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 12.07.2023 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів цього ж ВП, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3 а. с. 19 - 20, 32 - 32а, 166),- підлягають знищенню.

Відповідно до пункту 5 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази:

-ніж з пластиковою рукояткою чорно-червоного кольору та лезом, довжиною 13 сантиметрів і шириною 2 сантиметрів; шорти зеленого кольору з білою галочкою зверху, без надписів; капці чоловічі 45 розміру, чорно-зеленого кольору з надписом «HSD VTFR»,-визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 12.07.2023 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів цього ж ВП, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3 а. с. 32 - 32а);

-джинси темно-синього кольору, футболку чорного кольору, кросівки чорного кольору з помаранчевими вставками, які упаковані та опечатані з підписами усіх учасників слідчої дії визнані постановою, прийнятою начальником Валківського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_35 12.07.2023 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, що розташована за адресою: Харківська область, місто Валки, вулиця Паркова, будинок № 22 (т. 3 а. с. 33 - 34, 167);

підлягають поверненню власникові (законному володільцю).

Відповідно до пункту 4 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази: чоловічі штани сірого кольору і капці чорного кольору 40-розміру, в яких був одягнутий ОСОБА_7 в день вчинення відносно нього кримінального правопорушення, визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 25.07.2023 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів цього ж ВП, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3 а. с. 160 - 161, 165),- підлягають знищенню.

Застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі ухвали, постановленої 31.07.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 615/1301/23 (провадження № 1-кс/615/228/23) слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області ОСОБА_34 , арешт майна, тимчасово вилученого 12.07.2023 року в ході огляду місця події,- накладений шляхом заборони володіння, користування, розпорядження, а саме: на зламаний стілець зі слідами (плямами) речовини бурого кольору; порожню полімерну прозору пляшку, об'ємом 2,5 літрів, з наліпкою «Пиво Жигулівське світле»; прозору порожню пляшку, об'ємом 0,5 літрів, з етикеткою «Поляна квасова»; ніж з пластиковим руків'ям червоного кольору та лезом, довжиною 13 сантиметрів і шириною 2 сантиметрів; шорти зеленого кольору з білою галочкою; капці чоловічі, 45 розміру, чорно-зеленого кольору з надписом «HSDVTFR»; фрагменти тарілки білого кольору зі слідами речовини бурого кольору; джинси темно-синього кольору; футболку чорного кольору; кросівки чорного кольору з помаранчевими вставками,- що зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, розташованої за адресою: Харківська область, місто Валки, вулиця Паркова, будинок № 22 (т. 3 а. с. 29, 166, 167),- слід скасувати, оскільки відпала потреба в його подальшому застосуванні.

Застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі ухвали, постановленої 07.08.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 615/1301/23 (провадження № 1-кс/615/263/23) слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області ОСОБА_34 , арешт майна, тимчасово вилученого 25.07.2023 року в ході огляду місця події,- накладений шляхом заборони володіння, користування, розпорядження, а саме: на одяг, в якому був одягнутий ОСОБА_7 11.07.2023 року (чоловічі штани сірого кольору і капці чорного кольору 40-розміру),- що зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, розташованої за адресою: Харківська область, місто Валки, вулиця Паркова, будинок № 22 (т. 3 а. с. 162, 165),- слід скасувати, оскільки відпала потреба в його подальшому застосуванні.

Натомість застосований на стадії досудового розслідування та в подальшому неодноразово продовжений під час судового провадження, зокрема, на підставі ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленої 28.05.2024 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» на строк 60 днів без визначення застави, тобто до 26 липня 2024 року включно,- слід залишити без змін до набрання вироком законної сили (т. 5 а. с. 203 - 215), оскільки не відпали мета та підстави його застосування.

Приходячи до такого, суд зауважує, що частиною 1 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до приписів статті 5 неодноразово вищезгаданої Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ніхто не може бути позбавлений свободи, окрім законного ув'язнення особи після засудження її компетентним судом.

В рішенні Європейського суду з прав людини, ухваленого 04.09.2015 року у справі «Руслан Яковенко проти України», констатовано, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою після засудження компетентним судом у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть, якщо він ще не набрав законної сила і його можна оскаржити.

Саме тому, з метою забезпечення можливого апеляційного перегляду справи як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування засудженого від суду під тиском тягаря призначеного до відбування покарання за вчинення тяжкого злочину, суд вважає, що подальше тримання ОСОБА_3 під вартою є обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для зміни або скасування до набрання вироком законної сили застосованого до нього запобіжного заходу.

Також, суд наголошує, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Зміст частини 1 статті 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» № 3352-XII від 30.06.1993 року (із змінами та доповненнями) мовить про те, що попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується до підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відтак, беручи до відома припис частини 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, яким обумовлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, ураховуючи, що до ОСОБА_3 вперше був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Валківського районного суду Харківської області ОСОБА_36 , постановленою 14.07.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 615/1301/23 (провадження № 1-кс/615/229/23), який в подальшому не змінювався та не скасовувався, суд застосовує положення частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України й обчислює йому строк відбуття покарання з моменту фактичного затримання, визначеного протоколом затримання особи, підозрюваної особи у вчиненні злочину, та подальшого застосування йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 12 липня 2023 року о 10 годин 30 хвилин (т. 1 а. с. 46, 47 - 51), зарахувавши час попереднього ув'язнення день за день.

Ухвалюючи вирок та формуючи усі наведені в ньому висновки, суд покладається на положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що вимагають від суду, який підпадає під її дію, бути безпристраснім, що включає у себе відсутність упередження або упередженості.

У рішеннях « ОСОБА_37 та Світлана Поліщук проти України» від 30.09.2010 року та у справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 року Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що словосполучення «згідно із законом» по суті стосується національного законодавства і встановлює обов'язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм. Фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб захід мав певне підґрунтя в національному праві.

Тобто відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що відображує принцип, пов'язаний із належним відправленням правосуддя, в кожному рішенні судів та трибуналів повинні бути належним чином викладені аргументі, на яких вони базуються.

Відтак, здебільшого, суд застосовує приписи пункту 42 остаточного Рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого 15.11.2007 року за заявою № 22750/02 у справі «Бендерський проти України», де суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитись залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 року). Право може вважатись ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (пункт 33 рішення «Дюлоранс проти Франції» від 21.03.2000 року та пункти 32 і 35 рішення «Донадзе проти Грузії» від 07.03.2006 року).

Отже, позиція сторони захисту та сторони обвинувачення була почута, їх зауваження заслухані та вивчені судом.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; Рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», від 21.10.2011 року у справі «Коробов проти України», від 17.09.2009 року у справі «Скоппола проти Італії» та від 28.10.1994 року у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства»; статтями 9, 59, 61 та 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтями 12, 34, 50, 63, 65 - 67, 71, частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); Указами Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року та № 271/2024 від 06.05.2024 року, що затверджені Законами України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року та № № 3684-ІХ від 08.05.2024 року відповідно; Постановами Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) та № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи»; частиною 2 статті 52 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» № 2801-XII від 19.11.1992 року (із змінами та доповненнями); постановами Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18), 07.11.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 297/562/17 (провадження № 51-329 км 18), і 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18); постановами Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 30.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612 км 18), 17.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 298/95/16-к (провадження № 51-2501 км 18), а також статтями 17, 31, 35 - 37, 84 - 86, 91, пунктами 4 і 5 частини 9 статті 100, статтями 131 - 132, 349, 368 - 371, 373 - 376, 392, 393, 395, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому йому обвинуваченні, передбаченому частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, і призначити йому по даній нормі закону покарання у виді 7 (семи) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.

В силу приписів частини 3 статті 78 і частини 1 та 4 статті 71 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Валкіського районного суду Харківської області від 22.03.2023 року, остаточно призначивши йому до відбування покарання у виді 7 (семи) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

Згідно із частиною 5 статті 72 Кримінального кодексу України строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 12.07.2023 року, зарахувавши час попереднього ув'язнення день за день.

Застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» залишити без змін до набрання вироком законної сили, оскільки не відпали мета та підстави його застосування.

Речові докази:

Речові докази: чоловічі штани сірого кольору і капці чорного кольору 40-розміру, в яких був одягнутий ОСОБА_7 в день вчинення відносно нього кримінального правопорушення, визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_12 25.07.2023 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів цього ж ВП, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3 а. с. 160 - 161, 165),- знищити.

Речові докази:

повернути власникові (законному володільцю).

Скасувати застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме:

-на підставі ухвали, постановленої 31.07.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 615/1301/23 (провадження № 1-кс/615/228/23) слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області ОСОБА_34 , арешт майна, тимчасово вилученого 12.07.2023 року в ході огляду місця події,- накладений шляхом заборони володіння, користування, розпорядження, а саме: на зламаний стілець зі слідами (плямами) речовини бурого кольору; порожню полімерну прозору пляшку, об'ємом 2,5 літрів, з наліпкою «Пиво Жигулівське світле»; прозору порожню пляшку, об'ємом 0,5 літрів, з етикеткою «Поляна квасова»; ніж з пластиковим руків'ям червоного кольору та лезом, довжиною 13 сантиметрів і шириною 2 сантиметрів; шорти зеленого кольору з білою галочкою; капці чоловічі, 45 розміру, чорно-зеленого кольору з надписом «HSDVTFR»; фрагменти тарілки білого кольору зі слідами речовини бурого кольору; джинси темно-синього кольору; футболку чорного кольору; кросівки чорного кольору з помаранчевими вставками,- що зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, розташованої за адресою: Харківська область, місто Валки, вулиця Паркова, будинок № 22 (т. 3 а. с. 29, 166, 167),- оскільки відпала потреба в його подальшому застосуванні;

-на підставі ухвали, постановленої 07.08.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 615/1301/23 (провадження № 1-кс/615/263/23) слідчим суддею Валківського районного суду Харківської області ОСОБА_34 , арешт майна, тимчасово вилученого 25.07.2023 року в ході огляду місця події,- накладений шляхом заборони володіння, користування, розпорядження, а саме: на одяг, в якому був одягнутий ОСОБА_7 11.07.2023 року (чоловічі штани сірого кольору і капці чорного кольору 40-розміру),- що зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, розташованої за адресою: Харківська область, місто Валки, вулиця Паркова, будинок № 22 (т. 3 а. с. 162, 165),- оскільки відпала потреба в його подальшому застосуванні.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляція в Харківський апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, що набрав законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1

Попередній документ

119662438

Наступний документ

119662440

Інформація про рішення:

№ рішення:	119662439
№ справи:	615/1629/23
Дата рішення:	11.06.2024
Дата публікації:	13.06.2024
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Нововодолазький районний суд Харківської області
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(06.03.2024)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	05.03.2024

Розклад засідань:

Минулі засідання (17)

30.08.2023 09:40	Харківський апеляційний суд
05.10.2023 10:00	Нововодолазький районний суд Харківської області
26.10.2023 11:15	Харківський апеляційний суд
02.11.2023 09:45	Нововодолазький районний суд Харківської області
30.11.2023 10:30	Нововодолазький районний суд Харківської області
08.02.2024 14:30	Нововодолазький районний суд Харківської області
21.03.2024 10:00	Нововодолазький районний суд Харківської області
28.03.2024 11:45	Харківський апеляційний суд
02.04.2024 10:00	Нововодолазький районний суд Харківської області
08.04.2024 14:50	Харківський апеляційний суд
15.04.2024 14:20	Харківський апеляційний суд
16.04.2024 11:40	Харківський апеляційний суд
07.05.2024 10:15	Харківський апеляційний суд
23.05.2024 10:00	Нововодолазький районний суд Харківської області
28.05.2024 13:00	Нововодолазький районний суд Харківської області
30.05.2024 10:00	Нововодолазький районний суд Харківської області
20.06.2024 10:30	Харківський апеляційний суд